Ухвала суду № 31476361, 28.05.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/9014/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - СидоренкоНомер провадження 22-ц/788/1076/13 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 57

УХВАЛА

28 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Білецького О. М.,

суддів - Шевченка В. А., Семеній Л. І.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 05 квітня 2013 року

у справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність та рішення державних виконавців відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, заінтересована особа - ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а :

06 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 12 листопада 2009 року між нею та ПП ОСОБА_3 було укладено договір на виготовлення меблів, за яким вона замовила виготовлення обіднього столу та 8 стільців до нього. Однак підприємець виготовив лише стіл, а стільці ним виготовлені не були.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 27 серпня 2010 року, зміненим рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2010 року, зобов'язано ПП ОСОБА_3 виконати замовлення за вказаним договором та стягнуто з ОСОБА_3 на її користь 3000 грн. пені.

Однак це рішення суду було виконано відповідачем лише у частині стягнення пені, а в частині зобов'язального характеру залишилось не виконаним, і постановою ВДВС від 07 березня 2012 року виконавче провадження було закінчене.

Просила визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців щодо недотримання строків вчинення виконавчих дій та невиконання у повному обсязі вказаного рішення суду, а також визнати незаконною постанову держвиконавця ВДВС Сумського МУЮ Капоріної Н.В. від 07 березня 2012 року про закінчення виконавчого провадження №22389565 та зобов'язати її вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо своєчасного і повного виконання рішень судів в частині зобов'язання боржника виготовити стільці.

Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 05 квітня 2013 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державних виконавців ВДВС Сумського МУЮ Комишана А.О., Материнської М.О., Капоріної Н.В. з приводу недотримання строків проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду та невиконання рішення Зарічного районного суду м.Суми від 27 серпня 2010 року.

У іншій частині скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить цю ухвалу суду скасувати в частині відмовлених вимог скарги та постановити нову ухвалу про визнання незаконною постанови держвиконавця ВДВС Сумського МУЮ Капоріної Н.В. від 07 березня 2012 року про закінчення виконавчого провадження №22389565 та зобов'язання цього держвиконавця вчинити необхідні виконавчі дії щодо виконання рішення Зарічного районного суду м.Суми від 27 серпня 2010 року

Вважає, що виконання рішення суду в частині зобов'язання боржника, як фізичної особи-підприємця, виготовити замовлені нею стільці не є нерозривно пов'язаним з його особистістю і в порядку подальшого примусового виконання може бути здійснене спеціалізованим деревооброблюючим підприємством.

Доводить необхідність звернення держвиконавця до суду з поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Заслухавши пояснення заявника, представників ВДВС та заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 27 серпня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано ПП ОСОБА_3 виконати замовлення на виготовлення меблів за укладеним між ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3 договором від 12 листопада 2009 року №М-75. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 63036 грн. пені у розмірі 3% вартості замовлення.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення неустойки та стягнуто з ОСОБА_3, як фізичної особи, на користь позивачки 3000 грн. пені.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що 12 листопада 2009 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПП ОСОБА_3 укладено договір №М-75 на виготовлення меблів, відповідно до умов якого відповідач, як підрядник, зобов'язався в строк до 11 грудня 2009 року виготовити стіл обідній з різьбою та до 27 грудня 2009 року - вісім стільців столових, загальною вартістю 15500 грн., а ОСОБА_2 повинна була до 19 листопада 2009 року внести 5000 грн. авансу та до 01 грудня 2009 року ще 3000 грн. авансу.

ОСОБА_2 у передбачені договором строки виконала умови вказаного договору, сплативши відповідачу авансові внески в загальному розмірі 8000 грн. та передала йому каталоги і фотокартки зразків меблів, але відповідач ескізи виробів не виготовив. У строк передбачений договором ПП ОСОБА_3 умов договору не виконав, стіл обідній був виготовлений та поставлений позивачці лише 31 грудня 2009 року, а стільці виготовлені не були взагалі.

Постановою держвиконавця ВДВС Сумського МУЮ від 28 жовтня 2010 року відкрито виконавче провадження №22389565 з виконання виданого 27 серпня 2010 року Зарічним районним судом м.Суми виконавчого листа №2-2642/10 щодо зобов'язання ПП ОСОБА_3 виготовити стільці (а.с.10).

У зв'язку з невиконанням даного рішення суду у цій частині постановою державного виконавця ВДВС Сумського МУЮ від 03 грудня 2010 року на боржника накладено штраф у розмірі 170 грн., а постановою від 02 червня 2011 року з тих же підстав штраф у розмірі 340 грн., про що ОСОБА_3 повідомлявся належним чином (а.с.26-28, 114, 115).

20 липня 2011 року держвиконавець звернувся до прокуратури Зарічного району м.Суми з поданням про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності у зв'язку з невиконанням рішення суду. 05 серпня 2011 року прокуратура повернула це подання для усунення недоліків (а.с.27).

07 березня 2012 року держвиконавець повторно звернувся до прокуратури з аналогічним поданням (а.с.116-117).

Постановою від 07 березня 2012 року держвиконавця ВДВС Сумського МУЮ Капоріної Н.В. вказане виконавче провадження закінчене на підставі п.11 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». Мотивами закінчення провадження державний виконавець вказав неможливість виконання рішення без участі боржника (а.с.16).

З повідомлення державного реєстратора виконкому Сумської міської ради від 18 липня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18 липня 2012 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі (а.с.108).

За таких правильно і з достатньою повнотою встановлених обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про законність постанови держвиконавця ВДВС Сумського МУЮ від 07 березня 2013 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ПП ОСОБА_3 рішення суду, яким його як господарюючого суб'єкта зобов'язано виконати умову договору щодо виготовлення меблів (стільців).

Так, відповідно до п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), яким видано виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону, зокрема, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на нього штраф відповідно до ст.89 згаданого Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ.

Згідно з ч.1 ст.52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

В силу ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Виходячи з цих положень законодавства та фактичних обставин, суд правильно встановив, що державний виконавець вжив усіх передбачених дій щодо спонукання боржника до виконання рішення суду та переконавшись, що без особистої участі ПП ОСОБА_3 його виконати неможливо, правомірно ухвалив постанову про закінчення з цих підстав виконавчого провадження.

Окремі недоліки і тяганина під час цих виконавчих дій, які були допущені державними виконавцями, встановлені судом першої інстанції, і у цій частині ухвала суду не оскаржується.

Крім того, на даний час підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_3 припинена без правонаступництва, що є додатковою підставою для закінчення виконавчого провадження, згідно з п.3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не вбачається законних підстав вимагати виконання особисто громадянином ОСОБА_3, покладених рішенням суду на нього, як на ФОП, зобов'язань, що відносяться до компетенції суб'єкта господарювання.

За відсутності боржника місцевий суд правильно не вбачав законних підстав зобов'язувати органи ДВС у будь-який спосіб виконати рішення суду в частині виготовлення стільців, а можливість такого виконання рішення суду іншим суб'єктом господарської діяльності, є фактично зміною способу його виконання, що знаходиться поза межами даної скарги.

В силу п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», звернення до суду з поданням щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі України є правом, а не обов'язком держвиконавця, до того ж достатніх підстав для застосування таких обмежень до ОСОБА_3 не вбачалось.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання незаконною постанови державного виконавця та зобов'язання виконати рішення суду є законною і обґрунтованою, такою що ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 05 квітня 2013 року в частині вирішення вимог про визнання незаконною постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Капоріної Наталії Василівни від 07 березня 2013 року про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання її виконати рішення Зарічного районного суду м.Суми від 27 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -