Рішення № 31475994, 22.05.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/1052/13-ц

Провадження №2/263/947/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Папаценко П.І., при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачів, просила суд стягнути на її користь:

- з ОСОБА_3 товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» матеріальну шкоду у розмірі 850 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн.;

- з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 250 грн.;

- з обох відповідачів судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила наступне. 28.12.2012 року приблизно в 6 годин 10 хвилин на перехресті вул.Урицького з вул.9-ї Авіадивізії в Жовтневому районі м.Маріуполя ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 проявив неуважність і необережність, порушивши вимоги п. 10.1 та п.16.2 Правил дорожнього руху України, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_1, яка переходила проїжджу частину вул.Урицького по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору, та скоїв наїзд на неї вказаним автомобілем. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1 були причинені тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, астено-невротичного синдрому, забою поперекового відділу хребта, внаслідок чого вона перебувала на лікуванні. На придбання ліків витратила 850 грн., крім того була пошкоджена сумка, вартість якої складає 250 грн. Дізнавшись про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами, повязана з використанням вказаного транспортного засобу, застрахована у ОСОБА_3 товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія», вона звернулася із заявою до Маріупольське відділення страхового товариства про виплату страхового відшкодування, де їй було відмовлено у виплаті оскільки ОСОБА_2 не звертався до страховика із заявою про дорожньо-транспортну пригоду. Протиправними діями ОСОБА_2 їй завдано моральну шкоду, повязану з отриманими тілесними ушкодженнями, внаслідок чого вона відчувала фізичний та головний біль, змінився звичайний уклад її життя, тому вимагає компенсації моральної шкоди у розмірі 5000 грн. До звернення з позовом до суду особисто ОСОБА_2 не вчиняв будь-яких дій спрямованих на відшкодування їй завданої шкоди.

Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена про час місце розгляду справи, в судове засідання не зявилася, надала суду заяви про розгляд справи у її відсутності, в яких наполягала на задоволені позову на підставах зазначених в позовній заяві, особисто зазначила, що ОСОБА_2 після звернення з позовом до суду відшкодував завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 250 грн., тому претензій до нього вона не має, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, надав суду заяви про розгляд справи у його відсутності, в яких зазначив, що після отримання позовної заяви він ОСОБА_1 відшкодував завдану матеріальну шкоду у розмірі 250 грн., вважає що відповідач ОСОБА_4 товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» безпідставно не виплачує позивачу страхове відшкодування, оскільки страхове товариство повідомлене про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 28.12.2012 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» належним чином повідомлена про час місце розгляду справи, в судове засідання не зявилася, надала суду заперечення, в яких просила суд відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову посилаючись на наступні обставини. Позивач ОСОБА_1 не надала страховику жодного документу про визнання винним ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній події, тому у відповідача не виникло обовязку сплачувати страхове відшкодування. Так само позивачем страховику не надано жодного документу, що підтверджує купівлю лікарських препаратів, зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом. Відсутні дані про вартість пошкодженої сумки. Таким чином вважає, що позивач не довів належними доказами понесених витрат. Крім того позивач ОСОБА_1 до теперішнього часу не подала страховику заяву про виплату страхового відшкодування, відтак відповідач не порушував право позивача на його отримання. Відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, та витрат на правову допомогу, так як позивачем не наведено належного їх обґрунтування.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2 ст.197 ЦПК України, у звязку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Суд, дослідивши матеріали справи, що розглядається, справи про адміністративне правопорушення та матеріли про відмову в порушені кримінальної справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні спірних правових відносин суд, перш за все, керується вимогами ст.11 ЦПК України, за якими, суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлені наступні обставини: 28.12.2012 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належить йому на праві власності, на перехресті вул.Урицького з вул.9-ї Авіадивізії в Жовтневому районі м.Маріуполя проявив неуважність і необережність, порушивши вимоги п. 10.1 та п.16.2 Правил дорожнього руху України, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_1, яка переходила проїжджу частину вул.Урицького по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору, та скоїв наїзд на неї вказаним автомобілем.

Досліджені в судовому засіданні матеріали адміністративної справи №263/783/13-п, свідчать про те, що за постановою Жовтневого районного суду м.Маріполя від 5.02.2013 року у вказаній справі відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 360 грн., стосовно дорожньо-транспортної події, що мала місце 28.12.2012 року, під час якої позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, астено-невротичного синдрому, забою поперекового відділу хребта.

Досліджені в судовому засіданні матеріали про закриття кримінального провадження №12012050290000052 від 29.12.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за фактом травмування ОСОБА_1 свідчать про те, що вказане кримінальне провадження закрито 11.01.2013 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у звязку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, стосовно дорожньо-транспортної події, що мала місце 28.12.2012 року, оскільки позивач ОСОБА_1 отримала зазначені легкі тілесні ушкодження.

Вказані постанова суду у адміністративній справі, та постанова слідчого про закриття кримінального провадження набрали законної чинності, ніким не скасовані.

Згідно Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1.03.2013 року, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Наведені обставини вказують на те, що характер і ступіть ушкодження здоровя позивача ОСОБА_1 встановлені дослідженими в судовому засіданні матеріалами адміністративної справи та матеріалами про відмову у порушенні кримінальної справи, тому не є доцільним зясування повторно цих обставин в цивільному процесі.

Таким чином з огляду на наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у спричиненні позивачу тілесних ушкоджень є доведеною, у зв'язку з чим вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди є законними та обґрунтованими.

Статтею 1187 частинами 1 та 2 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому застосуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або чи немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно полісу №АВ/6702674 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами застрахована ОСОБА_3 товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія», зі строком дії з 20.04.2012 року по 19.04.2013 року. За даним полісом існує ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну, який складає 50000 грн. на кожного потерпілого, а також ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, який складає 100000 грн. на кожного потерпілого. Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1.

За ст.6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої наступає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст.2.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

При зазначених обставинах суд вважає, що 28.12.2012 року мав місце страховий випадок, так як дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1, і при наявності вини ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді, настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, відповідальність якого застрахована за договором.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд враховує, що потерпілій ОСОБА_1 позивачу по справі були завдані тілесні пошкодження і керуючись роз'ясненнями пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що розмірі відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, вважає за необхідне стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 800 грн.

Потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини 2 ст.23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.23 ЦК України.

ОСОБА_3 відшкодовує не більш ніж 5 відсотків ліміту визначеного п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Суд вважає, що діями відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 спричинені моральні страждання, пов'язані із фізичним болем, відчуттям втрати гідності та самоповаги, внаслідок чого вона зазнала суттєвих змін - погіршився налагоджений уклад життя та життєві зв'язки, нормалізація яких вимагає додаткових зусиль, позивач почувала себе морально пригніченою у зв'язку із спричиненням тілесних ушкоджень, і така ситуація є прямим наслідком дій відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину душевних страждань позивача, і відповідно до вимог ч.2 ст.23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості, частково задовольняє позовні вимоги та стягує з ОСОБА_3 товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 800 грн., який повністю покривається лімітом відповідальності страховика, тому підстав стягнення компенсації моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 не вбачається.

Що стосується відшкодування шкоди у звязку з лікуванням потерпілої ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Згідно статті 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, повязана з лікуванням потерпілого; шкода, повязана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, повязана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях,

яких потерпілий - фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя;

шкода, повязана із смертю потерпілого.

За статтею 24 вказаного Закону, у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоровя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у якості доказів оплати придбаних медичних препаратів та матеріалів надала до суду сім фіскальних чеків на суму 843 грн. 64 коп. Оплачені медичні препарати та матеріали були призначені лікарем, про що свідчить надана суду позивачем амбулаторна карта. Тому суд прийшов до висновку, що з ОСОБА_3 товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» слід стягнути на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, заподіяну її здоровю саме в розмірі 843 грн. 64 коп.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2, у межах предявлених до нього позовних вимог, відшкодував позивачу матеріальну шкоду, повязану з пошкодженням сумки, вартістю 250 грн., про що свідчить розписка позивача, тому у задоволені позову до ОСОБА_2 позивачу слід відмовити.

Враховуючи зазначене, суд вважає неспроможними доводи представника страховика, викладені в запереченнях, оскільки вони спростовуються обставинами встановленими судом у справі, та наведеними нормами матеріального права.

Як вбачається із частини 1 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з відповідача ОСОБА_3 товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір: за позовні вимоги майнового характеру 229,40 грн., немайнового характеру 114,70 грн., та судові витрати пов'язані з отриманням правової допомоги в розмірі 200 грн., про сплату яких свідчать надані квитанції.

Керуючись ст.ст.10,11,61,88,212,213,214,218 ЦПК України, ст.ст. 23,1166,1194 ЦК України, Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (м.Київ, вул.Костянтинівська, буд.56, оф.13, код ЄДРПОУ 21130899), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) завдану матеріальну шкоду у розмірі 843,64 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 800 грн., сплачений судовий збір у розмірі 344,10 грн., оплачені судові витрати пов'язані з отриманням правової допомоги в розмірі 200 грн., а всього 2187,74 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя : Папаценко П.І.