Ухвала суду № 3147545, 19.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

19 «червня » 2008 р. Справа № 9/498н-ад

к/с № К-20209/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторінпозивача:Нікульнікова Г.В. дов. відщ 14.01.2008р. № 7відповідача:Меркулова М.В., дов. від 01.02.2008р. №3282/10розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Брянка на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від10.10.2006р.у справі№ 9/498н-адза позовомПриватного підприємства «МВН»доДержавної податкової інспекції у м. Брянкапровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «МВН» (надалі позивач, ПП «МВН») звернулось до Господарського суду Луганської області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Брянка (надалі - відповідач, ДПІ у м. Брянка) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Брянка від 29.06.2006 №№ 0000572301/0, 0000602301/0, 0000552301/0, № 0000562301/0.

Постановою Господарського суду Луганської області (суддя Ворожцов А.Г.) від 21.08.2006 р. у справі № 9/498н-ад позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Брянка від 29.06.2006р. № 0000552301/0, в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 11356,74 грн., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Брянка від 29.06.2006р. №0000602301/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 42,50 грн. судових витрат, повернуто позивачу 118,00 грн. зайво сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог відмовлено.

Вказане судове рішення, в частині задоволення позову, мотивовано тим, що помилки в податкових накладних в індивідуальному податковому номері, найменуванні вулиці, відсутності номенклатури товарів тощо, що не завдали збитків державі, не впливають на достовірність і правильність нарахування податку на додану вартість. При цьому ДПІ у м. Брянка не доведено, що суми по спірних податкових накладних, які включені до податкового кредиту, не включені його контрагентами до податкових зобов'язань.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.06.2006 № 0000572301/0 та № 0000562301/0, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття названих рішень податковим органом та відповідність останніх вимогам закону.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., судді: Журавльова Л.І., Якушенко Р.Є.) від 10.10.2006р. апеляційну скаргу ПП «МВН» задоволено, апеляційну скаргу ДПІ у м. Брянка залишено без задоволення, постанову господарського суду Луганської області від 21.08.2006р. у справі №9/498н-ад скасовано, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Брянка від 29.06.2006 №№ 0000572301/0, 0000602301/0, 0000552301/0 - в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 11 356 грн. 74 коп., № 0000562301/0 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 510,00грн., повернуто з Державного бюджету України на користь ПП «МВН» судовий збір у сумі 3,40 грн. сплачений за позовною заявою та 1,70 грн. за апеляційною скаргою.

Судове рішення господарського суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки відповідача не відповідають нормативному змісту норм, порушення яких було встановлено ДПІ у м. Брянка.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ДПІ у м. Брянка звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить змінити постанову господарського суду Луганської області від 21.08.2006р. частково, скасувати рішення в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.06.06р. .№№ 00005552301/0, 0000602301/0, в решті постанову господарського суду першої інстанції залишити без змін, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Позивач надав відзив на вказану касаційну скаргу, за змістом якого проти вимог ДПІ у м.Брянка заперечує, з підстав необгрунтованості останніх та просить залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Алчевська ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про здійснення, у відповідності до норми ст. 55 КАС України, процесуального правонаступництва останньою прав та обовязків ДПІ у Брянка, у звязку із реорганізацією такої.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає достатність нормативних підстав для задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у м. Брянка проведено виїзну перевірку ПП «МВН» за результатами якої складено акт від 21.06.2006р. № 124/23/30921576 «Про результати виїзної планової перевірки приватного підприємства «МВН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р.

За результатами перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

- пп.7.2.1 п. 7.2, пп 7.3.1 п.7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість за 2004 рік - на суму 16850,00 грн., за 2005 рік - на суму 20 747 грн, у 2006 році - на суму 559,00 грн., а саме суб'єктом господарювання до податкового кредиту включені суми податку на додану вартість по податкових накладних, які оформлені неналежним чином.

- статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища», внаслідок чого занижено розмір збору за забруднення навколишнього природного середовища за викиди пересувними джерелами забруднення в сумі 664 грн. 51 коп.

Крім того, встановлено, що ПП «МВН» не надавались податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за І, IIIIIIVквартали 2004р. та за Iквартал 2006 року (т.І, а.с.26);

- ст. 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» в результаті чого ПП «МВН» не включені до розрахунку єдиного податку грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок у вигляді поворотної фінансової допомоги (інші звичайні доходи) від фізичної особи ОСОБА_1

На підставі наведеного вище акту перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 29.06.2006:

- № 0000552301/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2, п 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменьшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12 556 грн.;

- № 0000572301/0, яким відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» визначено суму податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб у сумі 17263,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 3 141 грн. 20 коп.

- № 0000562301/0, яким відповідно до п. 17.1.1, п.17.1.2, пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення природнього середовища у сумі 664 грн. 51 коп. та застосовані штрафні санкції у сумі 2 890 грн.;

- № 0000602301/0, яким відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 26 300 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 13 150 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Брянка задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із врахуванням змін та доповнень) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна, включена до податкового кредиту, повинна містити усі реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено господарськими судами як першої так і апеляційної інстанцій, позивач, перерахувавши кошти продавцеві та отримавши податкові накладні, на придбаний товар, відніс суми по даних податкових накладних до податкового кредиту.

Також, судами встановлено факт наявності незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця.

Крім того, як свідчать матеріали справи та зазначено у судових рішеннях господарських судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не доведено, що суми по спірних накладних, які включені до податкового кредиту, не включені його контрагентами до податкових зобовязань, а також не доведено що незначні недоліки в заповненні цих податкових накладних завдали збитків державі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, в даному випадку, поділяє правовову позицію господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість», тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості товару) та суми цього податку.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що ті недоліки в заповненні податкових накладних, які виявлені відповідачем в результаті перевірки,не роблять вказані звітні документи недійсними та не можуть свідчити про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування податкового кредиту.

Отже, ДПІ у м.Брянка необгрунтовано не прийняла до уваги спірні податкові накладні та неправомірно зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2006 № 0000552301/0 та визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2006 № 0000602301/0, що стало підставою для правомірного задоволення позову в цій частині місцевим та апеляційним господарськими судами.

В частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Брянка від 29.06.2006р. № 0000572301/0, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.

За змістом ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті 3 вказаного Указу, об'єктом оподаткування є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком господарського суду апеляційної інстанції, що вказаними правовими нормами чітко визначено підстави для віднесення сум, отриманих суб'єктами підприємницької діяльності, до об'єкту оподаткування.

В даному випадку, позареалізаційні доходи (дивіденди) та надходження, отримані на розрахунковий рахунок у вигляді поворотної фінансової допомоги до них не відносяться, оскільки не є виручкою.

Таким чином , з огляду на те, що поворотна фінансова допомога (позика) повинна бути повернута платником єдиного податку позикодавцеві в повному обсязі й не підлягає віднесенню до доходів платника єдиного податку, то відповідач необгрунтовано донарахував позивачеві податкове зобовязання з єдиного податку на суму такої поворотної фінансової допомоги.

Щодо обгрунтованості нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкції у сумі 510,00 грн., нарахованих податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Брянка від 29.06.2006 № 0000562301/0, визначених відповідно до підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за ненадання позивачем розрахунків збору за забруднення природного середовища протягом І-ІІІ кварталів 2005 р., судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками господарського суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, податковим органом встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища за викиди пересувними джерелами забруднення у сумі 664 грн. 51 коп. за періоди І-ІVквартали 2004 р.; ІVквартал 2005 року; І квартал 2006 року (т.І, а.с.28).

Вказана сума збору визначена і в оспорюваному податковому повідомненні-рішенні від 29.06.2006 № 0000562301/0.

Тобто, у ході судового розгляду встановлено та про це зазначається судом апеляційної інстанції, що за спірний період: І-ІІІ квартал 2005 р., збір за забруднення природного середовища відповідачем не визначався.

Таким чином, господарським судом апеляційної інстанції правильно постановлено висновок про необгрунтованість такого нарахування.

Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення господарського суду апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем обгрунтованість власних тверджень щодо порушень встановлених у спірному акті перевірки доведена не була.

Мотивація та докази, надані у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію господарського суду апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 9/498н-ад Луганський апеляційний господарський суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга ДПІ у м. Брянка підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі №9/498н-ад без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Алчевської обєднаної державної податкової інспекції про здійснення процесуального правонаступництва задовольнити.

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у м. Брянка на її правонаступника Алчевську обєднану державну податкову інспекцію.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Брянка на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі №9/498н-ад залишити без задоволення.

3. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі №9/498н-адзалишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Нечитайло

Судді: К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

Н.Г. Пилипчук

О.І. Степашко