Постанова № 31475227, 21.05.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1873/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Голосний Є.В.,

представника відповідача - Луговська С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.03.2013 року № 0001572202/579.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, викладених в акта перевірок від 30 січня 2013 року № 794/22.5-09/00238233 та від 01 березня 2013 року № 1841/22.5-09/00238233, оскільки останні не відповідають чинному законодавству України та вважає дії податкового органу неправомірними. Позивач також зазначає, що проведені господарські операції з контрагентами ТОВ "Дидактика" та ТОВ "Ферріт-Д" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначав, що податковим органом отримані акти перевірок контрагентів позивача, якими не підтверджено взаємовідносини між ПАТ "Галещина машзавод" та ТОВ "Дидактика", ТОВ "Ферріт-Д", угоди між позивачем та вказаними контрагентами носять фіктивний характер, а податковий кредит, сформований за операціями з вказаними контрагентами не дійсний. З огляду на викладене, на думку відповідача, Кременчуцькою ОДПІ правомірно встановлено порушення позивачем вимог статті 201 та статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ "Галещина машзавод" занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 279 115 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Публічне акціонерне товариство "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (далі - ПАТ "Галещина машзавод") зареєстроване Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області 20 грудня 1991 року /том 1, а. с. 162-163/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010, зокрема, є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства (код за КВЕД 28.30); оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням (код за КВЕД 46.69); вантажний автомобільний транспорт (код за КВЕД 49.41).

ПАТ "Галещина машзавод" є платником податку на додану вартість з 01 вересня 1997 року згідно свідоцтва № 100346152 від 10 серпня 2011 року /том 1, а. с. 188/.

Кременчуцькою ОДПІ проведені позапланові невиїзні перевірки ПАТ "Галещина машзавод" (ідентифікаційний код 00238233), оформлені актами від 30 січня 2013 року № 794/22.5-09/00238233 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "Галещина машзавод" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Дидактика" та ТОВ "Феріт_Д" за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року у зв'язку з надання неповної відповідачі на запит Кременчуцької ОДПІ від 10 січня 2013 року № 630/10/22-112 для надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ "Дидактика" та ТОВ "Феріт-Д" та від 01 березня 2013 року № 1841/22.5-09/00238233 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Галещина машзавод" у зв'язку з надходженням заперечення від 08 лютого 2013 року № 140 до акту від 30 січня 2013 року № 794/22.5-09/00238233 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "Галещина машзавод". Висновками вказаних актів, серед іншого, було встановлено порушення позивачем статей 198 та 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ "Галещина машзавод" занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 279 115 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОПДІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001572202/579 від 21 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 418 672 грн. 50 коп., в тому числі 279 115 грн. за основним платежем та 136 557 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом норми пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0001572202/579 від 21 березня 2013 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 418 672 грн. 50 коп., в тому числі 279 115 грн. за основним платежем та 136 557 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій, суд приходить до наступних висновків.

З акту перевірки вбачається, що зменшення ПАТ "Галещина машзавод" податкового кредиту відбулось у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій позивача з ТОВ "Дидактика" та ТОВ "Феріт-Д".

Суд звертає увагу, що відповідачем в актах перевірок від 30 січня 2013 року № 794/22.5-09/00238233 та від 01 березня 2013 року № 1841/22.5-09/00238233 жодних зауважень щодо правильності оформлення первинної бухгалтерської документації по господарським операціям між позивачем та ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" не міститься.

Висновки щодо порушення позивачем статей 198 та 201 Податкового кодексу України та про безтоварність та нереальність господарських операцій між позивачем та та ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" ґрунтуються виключно на акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Дидактика" з питання підтвердження господарських відносин з контрагентами ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Олімп", ПП "СВ Гермес", ПВП "Форест", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура" від 21 грудня 2012 року № 7209/22-4/34735238 та акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська "Про результати невіїзної документальної перевірки ТОВ "Феріт-Д" від 21 грудня 2012 року № 7210/22-4/36441206, яким встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, також було зазначено, що фактичне місцезнаходження підприємства встановити не має можливості.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Позивачем на підтвердження позовних вимог щодо здійснення господарських операцій, реальність яких ставиться під сумнів вищезгаданим актом перевірки, надано первинну бухгалтерську документацію /том 1, а. с. 31-150, 220-250/.

Оскільки в акті перевірки йдеться про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Дидактика" та ТОВ "Феріт-Д", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з кожним із контрагентів окремо.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ТОВ "Дидактика" (постачальник) був укладений договору поставки № 16/12-11 від 16 грудня 2011 року, згідно з погодженим предметом якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

ТОВ "Дидактика" було видано позивачу: накладні /том 1, а. с. 68-85/, рахунки /том 1, а. с. 47-65/, податкові накладні /том 1, а. с. /87-104/.

Між позивач та ТОВ "Дидактика" складались акти прийому-передачі товару /том 1, а. с. 125-142/, копії яких залучені позивачем до матеріалів справи.

З приводу господарських взаємовідносин, які склалися між позивачем та ТОВ "Феріт-Д" судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ "Феріт-Д" в лютому 2012 року відбулись господарські операції з придбання товарів, на підтвердження чого позивачем надані видаткова накладна /том 1, а. с. 86/, рахунки /том 1, а. с. 66-67/, податкова накладна /том 1, а. с. 105/.

Між позивач та ТОВ " Феріт-Д " складався акт прийому-передачі товару /том 1, а. с. 143/, копія якого залучена позивачем до матеріалів справи.

Транспортування придбаних у ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" товарів відбувалось власним вантажним транспортом позивача, на підтвердження чого останнім надані товарно-транспортні накладні, подорожні листи та докази перебування у власності позивача транспортних засобів /том 1, а. с. 106-123, 220-231/.

Придбані у ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" товари були оприбутковані, що підтверджується картками складського обліку матеріалів /том 1, а. с. 244-250, том 2, а. с. 1-15/.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень /том 1, а. с. 31-45-а/, а також у вексельній формі, що підтверджується копією простого векселя серія АА № 0395537 на суму 1 581 479 грн. 17 коп. та акту прийому - передачі векселя від 16 листопада 2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи /том 1, а. с. 144-145/.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПАТ "Галещина машзавод" та ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" з придбання товарів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000482312 від 26 квітня 2013 року.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0001572202/579, натомість визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ (Козельщинське відділення) від 21.03.2013 року № 0001572202/579.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ (Козельщинське відділення) від 21.03.2013 року № 0001572202/579.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (код ЄДРПОУ 00238233) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький