Постанова № 31475084, 21.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа № 5015/5434/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Желік М.Б.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі" б/н від 29.03.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2013р.

у справі № 5015/5434/12

за позовом: публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку", м. Київ,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі", м. Львів,

про: звернення стягнення в розмірі 937 214,35грн. на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах

За участю представників сторін:

від позивача: Качор С.Б.- представник за довіреністю № 101 від 30.11.2011 року.

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.2013 р. у справі №5015/5434/12 (суддя Гоменюк З.П.) позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі", м. Львів про звернення стягнення в розмірі 937 214,35грн. на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області 19.03.2013 р. у справі №5015/5434/12 відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Колібрі", - подав апеляційну скаргу з підстав, неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на неотримання ним попередження позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно із ст. 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки із повідомлення про вручення не можливо встановити, які саме документи надсилались скаржнику, а оригінали цих доказів суд не оглядав.

На підставі наведеного скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5015/5434/12 розподілено для розгляду головуючому - судді Кравчук Н.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенка О.Л..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 18.04.13 р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 16.04.2013 року № 66 , у зв'язку із перебуванням головуючого судді Кравчук Н.М. у відпустці призначено повторний розподіл справи № 5015/5434/12 господарського суду Львівської області, згідно якого вищезазначену справу розподілено до розгляду судді- доповідачу Костів Т.С..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року, у склад колегії для розгляду справи № 5015/5434/12 введено суддів - Малех І.Б. та Марка Р.І..

Відтак, з огляду на встановлений п.3 ч.4 ст.47 Закону України ,,Про судоустрій та статус суддів'' принцип незмінності судді (судової колегії), розгляд справи починається заново, при цьому заново розпочинається перебіг, передбачених ст.69 ГПК України строків вирішення спору (ч.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р.).

Ухвалою суду від 18.04.2013 року розгляд справи відкладався на 21.05.2013 року з підстав, викладених у ній.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року , у зв'язку із зайнятістю судді Марка Р.І. у складі іншої судової колегії, у склад колегії для розгляду справи вищезазначеної справи введено замість судді Марка Р.І.- суддю Желіка М.Б.

Представнику роз'яснено його права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 21.05.2013 року представник позивача з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2013 року вважає законним та обґрунтованим, просив рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник скаржника в судове засідання повторно не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю повноважного представника у іншому судовому засіданні.

Оскільки, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також наявна достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось скаржником, 14.03.2012 р. між ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Бродівський м'ясокомбінат" (позичальник) укладено кредитний договір № ККРОG.1899.010 відповідно до п.п 1.1, 1.1.1, 1.1.2. якого банк зобов"язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), на умовах, визначених цим договором. Сторони встановлюють, що зобов"язання банку з надання кредиту не є безвідкличними. Кредит надається у розмірі 838291,07 грн.. Термін користування кредитом до 13.03.2013р., процентна ставка за користування кредитом - 22% річних. При невиконанні п.4.2.4 кредитного договору процентна ставка становить 25% річних ( п.1.1.3 кредитного договору). Відповідно до п. 2.4 кредитного договору період сплати комісії та відсотків: з 1-го по 5-те число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті комісії та відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п.6.1).

30.08.2012р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № ККРОG.1899.010, в якій встановлено, що процентна ставка за користування кредитом становить 30% річних, а за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі 48 % річних від суми прострочення заборгованості за кожний день прострочення. При розрахунку приймаються: рік - 360 днів, місяць - рівний календарній кількості днів. Відповідно п.6.2 кредитного договору №ККРОG.1899.010 від 14.03.2012р. за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом, банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в 1.1.3 цього договору від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Згідно з п. 6.4. кредитного договору №ККРОG.1899.010 за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. При порушенні позичальником строків платежів за кожним із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку в судові органи, позичальник виплачує банку штраф, який розраховується за наступною формулою: 1000 грн. 00 коп. + 5 % від суми позову (п.6.6 договору).

На виконання умов договору банком за розпорядженням від 14.03.2012 р.на видачу зараховано ТзОВ „Бродівський м"ясокомбінат" 838291,07 грн..

30.08.2012р. між ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку" (кредитор), ТзОВ „Бродівський м"ясокомбінат" (первісний боржник) та Сендегою Тарасом Романовичем (новий боржник) укладено договір про переведення боргу, яким сторони врегулювали відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з кредитного договору № ККРОG.1899.010 від 14.03.2012р. укладеного між первісним боржником та кредитором. п.1.2 вказаного договору, первісний боржник переводить на нового боржника виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме: погашення кредиту, сплата нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, пені та/або інших можливих платежів, а також всіх зобов"язань, що передбачені кредитним договором.

Судом правильно констатовано невиконання новим боржником умов договору, у зв'язку із чим банк скерував вимогу № Р08/575 від 07.09.2012р. про зміну умов договору та вимогою дострокового повернення кредиту, сплати винагороди та відсотків за його користування та виконання інших зобов'язань, передбачених кредитним договором в строк до 06.11.2012р. Також позивач повідомив Сендегу Т.Р. про те, що у разі не погашення заборгованості в сумі 898257,94 грн. у дату вказану в повідомленні уся заборгованість буде вважатися простроченою. Крім цього, 07.09.2012р. позивачем надіслано відповідачу лист №Р.08/576, в якому зазначено, що Сендезі Т.Р. скеровано вимогу про погашення заборгованості згідно кредитного договору та повідомлено про те, що у разі невиконання цієї вимоги, банк має намір звернутись до суду для стягнення заборгованості по кредиту та для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета застави з укладанням договору купівлі-продажу третій особі або іншим шляхом, передбаченим законодавством та договором іпотеки.

Згідно п. 6.1. кредитного договору №ККРОG.1899.010 від 14.03.2012р. при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, банк на свій розсуд має право змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, виконання інших зобов"язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов"язаннями, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за договором.

Станом на 22.11.2012р., заборгованість нового боржника - Сендеги Т.Р., відповідно до поданого розрахунку, становить 937214,35 грн. з яких поточна заборгованість по тілу кредиту становила 438291,07 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту - 350000 грн., поточна заборгованість за процентами - 17195,12 грн., заборгованість за простроченими процентами - 82332,31 грн., сума нарахованої пені - 3814,21 грн. та 45581,64 грн. штрафу.

Зазначені обставини скаржником не оскаржувались.

Суд першої інстанції підставно застосував норми ст.509 ЦК України, згідно із якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. За умовами ч. 1 ст.625 ЦК України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції також підставно встановлено, що 14.03.2012 р. між ТзОВ „Колібрі" (іпотекодавець) та ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № ZXR039523/2039/001 в забезпечення виконання зобов"язань ТзОВ „Бродівський м'ясокомбінат" перед іпотекодержателем, він має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою та невиконанням іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. За вказаним договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору №ККРОG.1899.010 від 14.03.2012р., укладеного між іпотекодержателем та позичальником з повернення кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 838291,07 грн. на строк з 14.03.2012р. по 13.03.2013р., погашення за кредитним договором здійснюється у строки та у розмірах згідно графіку погашення кредиту. Відповідно до п.7 договору іпотеки, предметом іпотеки є наступне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 279,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, буд. 162, що належить іпотекодавцю на підставі договору №1236 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кушнерик Н.П. 30.12.2004р. за реєстровим № 5330. П. 19.8.1. договору іпотеки, передбачено, що з метою задоволення своїх вимог, іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. 30.08.2012р. між ТзОВ „Колібрі" (іпотекодавець) який є майновим поручителем Сендеги Т.Р. та ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку" укладено договір про зміни №1 до договору іпотеки № ZXR039523.2039.001, відповідно до якого п.1 договору іпотеки № ZXR039523.2039.001 викладено в наступній редакції: „1. Предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п.7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань Сендеги Т.Р. перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та іпотекодавця. Пункт 2 договору іпотеки № ZXR039523.2039.001 від 14.03.2012р. викладено в наступній редакції: „За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №ККРОG.1899.010 від 14.03.2012р. та договору про переведення боргу від 30.08.2012р., укладеного між іпотекодержателем та позичальником з повернення кредиту, наданого у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в сумі 838291,07 грн. на строк з 14.03.2012р. по 13.03.2013р., погашення за кредитним договором здійснюється у строки та у розмірах згідно графіку погашення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закон України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Частиною першою ст. 11 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки скаржник не заперечував, посилаючись на недоведеність дотримання процедури, визначеної у ст. 35 вказаного закону.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 35 вказаного закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

При цьому, в апеляційній скарзі скаржник не доводив факту неотримання такого повідомлення, а ствердив лише про неможливість встановлення змісту поштового відправлення з наданого суду повідомлення про вручення поштового відправлення. Жодних доказів того, що цим відправленням йому було скеровано іншу кореспонденцію, ніж зазначену вище вимогу позивача, суду надано не було.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції відповідають закону і матеріалам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2013 року, скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до винесення судового рішення по справі.

Ухвалою суду від 05.04.2013 року дане клопотання задоволено.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 4 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011 року "Про судовий збір" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше у розмірі 60 мінімальних заробітних плат. За подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачується 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Статтею 8 Закону України від 06.12.2012 р. № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 01.01.2013 р. встановлено, що мінімальна місячна заробітна плата становить 1147,00 грн..

Предметом спору у даній справі є звернення стягнення в розмірі 937 214,35 грн. на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах (майнова вимога) .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність покласти сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 9372,14 грн. на відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2013 р. у справі № 50155434/12 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2013 р. у справі № 5015/5434/12 - без змін.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі" (вул. Замарстинівська,162, м.Львів,79058, код ЄДРПОУ 13840517) в доход державного бюджету - 9372 грн.14 коп. судового збору.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 27.05.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.