Ухвала суду № 31473971, 27.05.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/2911/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2/643/393/13 Довготько Т.М.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 22 лютого 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_3, Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства(далі ПАТ) «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_3, Національної акціонерної страхової компанії (далі НАСК) «Оранта», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що 02.05.2012 року на об'їзній автодорозі м.Новомосковськ автодороги «Харків-Семферополь» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тайота-Корола», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, який допустив зіткнення з автомобілем «Шевроле-Епіка», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 При цьому, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «БМВ-320», номерний знак НОМЕР_3, рухаючись за автомобілем «Тайота-Корола», допустив зіткнення з цим автомобілем, яким керував ОСОБА_3.

В результаті ДТП автомобіль «Шевроле-Епіка» під керуванням ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження, вартість яких оцінена у розмірі 35 535,38 грн. Позивач вважав, що винними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 йому завдана також моральна шкода. Постановою Московського районного суду м.Харкова водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. І24 КУпАП, постанова набрала законної чинності, не оскаржена.

На звернення позивача до страхових компаній ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та НАСК «Оранта», страхувальниками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відмовлено у виплаті страхових відшкодувань на підставі того, що вина у ДТП є обопільною, ступінь вини кожного не визначений.

Тому, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.122,161), просив суд стягнути солідарно з відповідачів: ПАТ СК «ПЗУ Україна» та НАСК «Оранта» на його користь у відшкодування заподіяних збитків 35 535грн. 38 коп., пеню - подвійну ставку НБУ за кожен день прострочки виплати страхового відшкодування починаючи з 15.08.2012 року по день ухвалення судом рішення у справі, тобто за 192 дня у розмірі 2803,89 грн., а всього 38178,25грн. та стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також судовий збір в сумі 408,42 грн. та 109,40грн.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, яке було задоволено судом (а.с.158, 164).

Представник ОСОБА_3 проти позовних вимог не заперечував.

Представник відповідача ПАТ СК «ПЗУ Україна» в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, а також заперечення на позов, в яких зазначив, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, а позивачем жодних доказів на підтвердження ступеню вини не надано.

Представник відповідача НАСК «Оранта» в судове засідання не з'явилася, направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, проти позовних вимог позивача заперечує.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 22 лютого 2013 року стягнуто з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 у відшкодування заподіяних збитків 35 035,38 грн., пеню - подвійну ставку НБУ за кожен день прострочки виплати страхового відшкодування у розмірі 2764,44грн., а всього 37799,82 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 378грн.В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ СК «ПЗУ Україна» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до ПАТ СК «ПЗУ Україна» та визначити вину кожного з учасників ДТП для визначення суми страхового відшкодування.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 02.05.2012 року на об'їзній автодорозі м.Новомосковськ автодороги «Харків-Семферополь» сталася дорожньо-транспортна пригода, - автомобіль «Тайота-Корола», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, допустив зіткнення з автомобілем «Шевроле-Епіка», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 При цьому, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «БМВ-320», номерний знак НОМЕР_3, допустив зіткнення з автомобілем «Тойота-Корола» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3.

Постановою Московського районного суду м.Харкова від 14 червня 2012 року визнано винним ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП (а.с.7).

Згідно п.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали справи підтверджено, що з вини відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем «Тойота-Корола» номерний знак НОМЕР_1 сталося ДТП, внаслідок якої позивачу було заподіяно шкоду, при цьому ОСОБА_3 застрахував свою цивільно -правову відповідальність ПАТ СК «ПЗУ Україна».

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено безпідставність доводів ПАТ СК «ПЗУ Україна» щодо обопільної вини водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у даному ДТП, оскільки із матеріалів справи про адмінправопорушення вбачається, що по суті 02.05.2012 року сталося дві дорожньо-транспортні пригоди, з проміжком у часі, які між собою не пов'язані та відсутній причинний зв'язок між подіями та наслідками.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 встановлено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Згідно полісів № АА/5468013, № АВ/5672119 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період, коли сталась дорожньо-транспортна пригода, була застрахована у ПАТ СК «ПЗУ Україна» та НАСК «Оранта» відповідно (а.с. 8, 9).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено у ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Матеріали справи свідчать, що звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу №361/05/12 від 12 травня 2012року встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля «Шевроле-Епіка» номерний знак НОМЕР_2, внаслідок пошкодження останнього при ДТП, становить 35 535,38 грн. (а.87-89).

03.05.2012 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку (а.с.52-57), де йому повідомлено, про те, що після надання ним документів в яких відповідно до п.3 ч.1 ст.1188ЦК України буде визначено розмір відшкодування у відповідній частці ПАТ СК «ПЗУ Україна» продовжить розгляд заяви (а.с.11).

15.08.2012 року НАСК «Оранта» відмовила позивачу також у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з виною лише водія ОСОБА_3.

До теперішнього часу позивачу страхове відшкодування не виплачене.

Доводами апеляційної скарги не спростовується висновок суду першої інстанції щодо вимог позивача саме до ПАТ СК «ПЗУ Україна», оскільки відповідач ОСОБА_3, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ СК «ПЗУ Україна», і був визнаний винним у заподіяні шкоди позивачу.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову , грунтується на законі і доводами апеляційної скарги не спростовується, т.я. ПАТ СК «ПЗУ Україна» відмовляючи у виплаті страхового відшкодування позивачу намагається уникнути повної виплати тільки з особистих міркувань не підтверджених будь-якими доказами у даній справі.

Судова колегія, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,313,.314, 315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» -відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 22 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: