Постанова № 31473256, 29.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р. Справа №805/5669/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Асманової Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Костянтинівського державного науково-виробничого

підприємства «Кварсит»

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції

Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення - рішення № 0000701501-2332 від 10 квітня

2013 року

за участю:

представника позивача: Дунди В.І., за дов. від 27 грудня 2012 року,

Венька О.В., за дов. від 20 травня 2013 року,

представника відповідача: Курбакової Н.В., за дов. від 22 травня 2013 року,

Давудової І.Г. за дов. від 22 травня 2013 року,

Полупан О.В. за дов. від 07 грудня 2012 року,

Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000701501-2332 від 10 квітня 2013 року.

Заявою від 23 травня 2013 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправним скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000701501-2332 від 10 квітня 2013 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував протиправністю податкового повідомлення- рішення від 10 квітня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 3886,50 гривень за період 2012 року з підстав порушення пп.138.10.6 «а,б» п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, яку податковий орган невірно тлумачить.

Позивач зазначає, що не погоджується з висновками акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 2012 рік № 345/15-1-25604710 від 15 березня 2013 року щодо збільшення витрат підприємства та заниженням грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2591,00 гривень, оскільки задекларував в додатку ІВ декларації з податку на прибуток за 2012 рік в рядку 06.4.1 та 06.4.2 відокремлено показники підприємства. Значення вказаних рядків декларації з податку на прибуток, на думку позивача, мають самостійний статус з підстав, визначених пп. 138.10.6 абзацу «а» п. п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Отже, позивач витрати, передбачені колективним договором у сумі 168262 гривні в межах 4% оподаткованого прибутку за попередній звітний рік задекларував саме у рядку 06.4.2 додатку ІВ до декларації на прибуток за 2012 рік та не вважає це порушенням пп.138.10.6 «а,б» п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, як вказано в акті камеральної перевірки, а витрати в розмірі 13815 гривень, добровільно перераховані до неприбуткових організацій у розмірі 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного року правомірно окремо зазначив у рядку 06.4.1 додатку ІВ до декларації на прибуток за 2012 рік. Тобто, позивач вважає рядки 06.4.1 та 06.4.2 додатку ІВ самостійними показниками витрат, які слід зазначати окремо, а відповідач збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, склавши суми витрат позивача по зазначених рядках додатку ІВ до декларації на прибуток за 2012 рік.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення від 20 травня 2013 року (а.с. 71-72). В наданих запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій є порушення позивачем пп.138.10.6 «а,б» п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» зареєстровано як юридична особа та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 24 червня 1998 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 427919 від 03 грудня 2012 року та довідкою відділу статистики у місті Костянтинівці Донецької області АБ № 564872 від 30 листопада 2012 року (а.с.25-26).

Позивач за даними, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований з кодом юридичної особи 25604710.

Позивач перебуває на податковому обліку у Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби як платник податків з 26 жовтня 1998 року за № 25-98, що підтверджено довідкою форми № 4-ОПП від 29 листопада 2012 року № 206/10/18.2-12-8 (а.с.27) та є платником податку на загальних підставах, що не заперечується сторонами та доведено довідкою позивача № 1-325 від 28 травня 2013 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із положеннями пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду (підпункт 49.19статті 49 ПК України).

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства подається саме за квартал, півріччя, три квартали або рік та розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємства визначається за приписами статті 152 ПК України.

Відповідно до пункту 152.1 вказаної статті ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 46.5 статті 46 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213 затверджено форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Доповнення до Податкової декларації заповнюються і подаєтюся відповідно до статті 46 розділу ІІ Податкового кодексу України. Наказом № 1213 передбачено наступні додатки: ІД, СБ, ЦП, ІВ, АМ, ВО, ТП, ПЗ, ЗП, ПН, АВ, ВП.

Позивачем 11 лютого 2013 року було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний період - 2012 рік з додатками (а.с. 14-20). Серед інших додатків було заповнено додаток ІВ (а.с. 20). Вказаний додаток визначає інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) ( підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 1 ПК України).

Суд зауважує, що на дату розгляду справи порядку заповнення декларації на прибуток підприємства та додатків до неї центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики не розроблено.

В рядку 06.4.1 додатку ІВ позивач зазначив суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій у розмірі, що не перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року у розмірі 13815 гривень.

Листом від 13 березня 2012 року № 15 голова профспілки Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби зазначив, що підприємство позивача має право зробити добровільний благодійний внесок, надавши відповідний розрахунковий рахунок, на який належить перерахувати кошти та зауважив, що перераховану суму благодійного внеску позивач має право включити до витрат, що не перевищує 4 відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного року (а.с.67). Позивач перерахував проспілці відповідача 10000,00 гривень платіжним дорученням № 245 від 23 березня 2012 року, а решту - навчальним закладам м. Костянтинівки. Дана обставина не є спірною між сторонами.

В рядку 06.4.2 додатку ІВ позивач зазначив суми коштів, перераховані роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачені колективними договорами (угодами) відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в межах 4 відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік з урахуванням положень абзацу «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України в розмірі 168262 гривень.

Всього рядок 06.4 (витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати) додатку ІВ складається з 39 рядків (06.4.1-06.4.39).

Статтею 138 ПК України визначено склад витрат платника податку та порядок їх визнання.

При цьому підпунктом 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 ПК України встановлено, що інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема:

а) суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 цього розділу в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

б) суми коштів, перераховані роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачені колективними договорами (угодами) відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в межах чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік з урахуванням положень абзацу «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 цієї статті.

При цьому в разі якщо за результатами попереднього звітного року платником податку отримано від'ємний результат об'єкта оподаткування, то сума коштів, що перераховується, визначається з урахуванням оподатковуваного прибутку, отриманого в році, що передує року декларування такого річного від'ємного значення, але не раніш як за чотири попередні звітні роки.

Тобто, суть даного спору полягає у різному тлумаченні позивачем та відповідачем підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 ПК України за умов відсутності порядку заповнення декларації на прибуток підприємства та додатків до неї. По сумах витрат розбіжностей між сторонами не існує. Спірним питанням є наявність методологічної помилки заповнення позивачем додатку ІВ до декларації з податку на прибуток підприємств, яка потягнула за собою арифметичну помилку, на думку відповідача.

Позивач відніс 168262,00 гривень до складу валових витрат у рядку 06.4.2 додатку ІВ в межах чітко визначених абзацом «б» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 ПК України 4 відсотків оподаткованого прибутку за 2011 рік, як самостійний вид витрат, перерахований профспілковій організації згідно колективних договорів на 2011 -2012 роки та окремо визначив 13815,00 гривень у складі валових витрат рядку 06.4.1 додатку ІВ в межах, що не перевищує 4% також чітко визначених абзацом «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 ПК України оподаткованого прибутку за 2011 рік.

Відповідач вважає, що рядки 06.4.1 (не більше 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного року - від 0% до 4% та 06.4.2 (4% оподаткованого прибутку за попередній звітний рік) додатку ІВ слід скласти разом.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Висновками акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 2012 рік № 345/15-1-25604710 від 15 березня 2013 року відповідачем встановлено, що позивач в рядку 06.4.1 додатку ІВ до декларації на прибуток підприємства за 2012 рік задекларував витрати в сумі 13815,00 гривень, а в рядку 06.4.2 - 168262,00 гривні.

При цьому, за результатами акту попередньої перевірки № 547/23-2-25604710 від 04 серпня 2011 року було нараховано податок на прибуток в сумі 327499,00 гривень за порушення пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, пп. 5.7.1 пп. 5.7 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Прийняте податкове повідомлення - рішення від 23 серпня 2011 року № 0000522342/6831 на суму 409373,75 гривень, яке в сумі 356065,00 гривень було оскаржено та скасовано в сумі 23971,00 гривень постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/17820/2011. Вказана постанова суду набула законної сили.

Як зазначено судом вище, розбіжностей за сумами валових витрат позивача за 2011 та 2012 роки між сторонами немає, а є спір з підстав різного тлумачення сторонами підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 ПК України за умов відсутності порядку заповнення декларації на прибуток підприємства та додатків до неї.

Одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип законності.

Згідно з вимогами частини 7 статті 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

У відповідності до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд зазначає, що норми права - це підстава прийняття рішення для реалізації якої необхідно навести обставини, що обумовлюють її застосування. Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тема відображення у податковому обліку надання благодійної допомоги висвітлена у «Віснику податкової служби України» за березень 2013 року № 9 (а.с.68-70). Міністерство доходів і зборів України, яке є правонаступником Державної податкової служби України вважає, що згідно з пп.138.10.6 п.138.10. ст. 138 ПК України до складу інших витрат звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язаних безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, включаються:

добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 ПК України в розмірі, що не перевищує 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного року (пп. «а» визначеного підпункту);

суми коштів, перераховані роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачені колективними договорами (угодами) відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в межах чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік з урахуванням положень абзацу «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 цієї статті (пп. «б»).

Міністерство доходів і зборів України у наведеній узагальнюючій податковій консультації вважає вказані витрати за абзацами «а» та «б» різними видами витрат, з різними ставками оподаткування, а саме: до 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного року, тобто, від 0 до 4 % за абзацом «а» та чітко визначені 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного року за абзацом «б» 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 ПК України.

Розтлумачивши на власний розсуд положення підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 ПК України та порядок заповнення декларації з податку на прибуток підприємства та додатків до неї, податковий орган вийшов за межі своїх повноважень та діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10 квітня 2013 року № 0000701501-2332.

З урахуванням викладеного, на підставі положень Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позовні вимоги Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Квасит» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000701501-2332 від 10 квітня 2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000701501-2332 від 10 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Квасит» (85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, буд. 20, код ЄДР 25604710) судові витрати з судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанову проголошено в судовому засіданні 29 травня 2013 року в присутності представників позивача та відповідача.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.