Постанова № 31471599, 23.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа№ 5011-74/12502-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, ОСОБА_3 - представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача- 2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

від ОСОБА_4: ОСОБА_5 - представник

від ТОВ «Системи інформаційної безпеки»: не з'явився

від ТОВ «Компанія Обіт»: не з'явився

від ТОВ «Тейвос»: не з'явився

від ТОВ «Стайл інтер»єрбуд»: не з'явився

від ТОВ «Капталінвестбуд-Київ»: не з'явився

від ПП «Джей Март»: не з'явився

від НВЕВП «Даррт» у формі ТОВ: не з'явився

від ДП НТЦ «УАРНЕТ»: не з'явився

від ТОВ «Локомотивремсервіс»: не з'явився

від ТОВ «НВП» «Укрпромвпровадження»: не з'явився

від ТОВ «Консалтингова компанія «Глікберг та Партнери»: не з'явився

від ТОВ «Хаски-Інвест»: не з'явився

від ТОВ НВП «Агроресурссистеми»: не з'явився

від ТОВ «Ява-Інтернешенл»: не з'явився

від ФОП ОСОБА_6: не з'явився

від ТОВ «Цукровик»: не з'явився

від ТОВ «Агенство Одісей»: не з'явився

від ТОВ «Гіперком»: не з'явився

від ТОВ «РА «Регіон Медіа»: не з'явився

від ТОВ «Спецпожбезпека»: не з'явився

від ТОВ «Гратісс-Груп»: не з'явився

від ТОВ «Навігатор-Онлайн»: не з'явився

від ФОП ОСОБА_7: не з'явився

від ТОВ «Санте» Медікал фудз продакшн»: не з'явився

від ФОП ОСОБА_8: не з'явився

від ПП «Перший Центр Консалтингу»: не з'явився

від ТОВ «ЕПЛ МЕДІА»: не з'явився

від ТОВ «КПК-Інвест»: не з'явився

від Редакції газети «Новий Час»: не з'явився

від СТ «Україна-Інвест-21 вік»: не з'явився

від ТОВ «Приватпромсервіс»: не з'явився

від ЗАТ «Телекомпанія «Ютар»: не з'явився

від ТОВ «КОГ Україна»: не з'явився

від ТОВ «БС і Партнери»: не з»явився

від ТОВ «Даймондс-Груп»: не з'явився

від ТОВ «Одеські курчата»: не з'явився

від ТОВ «Лідер ТМ»: не з'явився

від ФОП ОСОБА_9: не з'явився

від ТОВ «Констеб-Безпека»: не з'явився

від ДП «Центр експертних досліджень»: не з'явився

від ТОВ «Універсалпак»: не з'явився

від ТОВ «Цезар»: не з'явився

від ТОВ «Спецкомунтехніка»: не з'явився

від ТОВ «Укрінвест 2004»: не з'явився

від ТОВ «Укрюрінтел»: не з'явився

від ТОВ «Гранд Фонте»: не з'явився

від ТОВ «Гарант Безпеки»: не з'явився

від ТОВ «Транспромгруп»: не з'явився

від ФОП ОСОБА_10: не з'явився

від ТОВ «П.А.А.А.»: не з'явився

від ТОВ «ГРАД»: не з'явився

від ТОВ «НВП Спектр ВДМ»: не з'явився

від ТОВ «Проджект Менеджмент Профі»: не з'явився

від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві : не з'явився

від ОСОБА_11: не з'явився

від ТОВ «Форте Альта Україна»: не з'явився

від ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Окана»: не з'явився

від ТОВ «Гратієс Техногруп»: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 03.04.2013

у справі № 5011-74/12502-2012 ( головуючий суддя Чинчин О.В., судді Любченко М.О., Жагорнікова Т.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон"

3-і особи, що не заявляють самостійних вимог предмет спору: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об"єкти нерухомого майна, ОСОБА_4, ОСОБА_11, Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи інформаційної безпеки", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Обіт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Тейвос", Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайл інтер"єр буд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кашталінвестбуд-Київ", ПП "Джей Март, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форте Альта Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКАНА", НВЕВП "Даррт" у формі ТОВ, ДП НТЦ "УАРНЕТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотивремсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП" "Укрпромвпровадження", Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Глікберг та Партнери", Товариство з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест", ТОВ НВП "Агроресурссистеми", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ява-Інтернешенл", ФОП ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровик", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство Одісей", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіперком", Товариство з обмеженою відповідальністю "РА "Регіон Медіа", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпожбезпека", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гратієс Техногруп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гратієс-Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Онлайн", ФОП ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санте" Медікал фудз продакшн", ФОП ОСОБА_8, ПП "Перший Центр Консалтингу", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕПЛ МЕДІА", Товариство з обмеженою відповідальністю "КПК-Інвест", Редакція газети "Новий Час", СТ "Україна-Інвест-21 вік", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватпромсервіс", Закрите акціонерне товариство "Телекомпанія "Ютар", Товариство з обмеженою відповідальністю "КОГ Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "БС і Партнери", Товариство з обмеженою відповідальністю "Даймондс-Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеські курчата", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер ТМ", ФОП ОСОБА_9, Товариство з обмеженою відповідальністю "Констеб-Безпека", ДП "Центр експертних досліджень", Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалпак", Товариство з обмеженою відповідальністю "Цезар", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршвест 2004", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрюрінтел", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Фонте", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Безпеки", Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп", ФОП ОСОБА_10, Товариство з обмеженою відповідальністю "П.А.А.А.", Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАД", Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Спектр ВДМ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Проджект Менеджмент Профі", Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві

про витребування нежилих приміщень з незаконного володіння визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" про витребування нежилого приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою АДРЕСА_1, з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" , ТОВ «Констеб ЛТД», ТОВ «Денді-Карбон», а саме: вилучити нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою АДРЕСА_1, у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" ТОВ «Констеб ЛТД», ТОВ «Денді-Карбон» та передати вказане нежилове приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД".

Позивач неодноразово зімнював позовні вимоги, на момент розгляду спави по суті позовні вимоги складались з вимог про витребування нежилих приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою АДРЕСА_1, з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", а саме: вилучити нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою АДРЕСА_1, у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" та передати вказане нежиле приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"; визнання недійсним Договору оренди нежилих приміщень, укладеного 25 листопада 2011 року між ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ТОВ "Констеб ЛТД".

Крім того, представник Позивача подав заяву про виключення ТОВ "Денді-Карбон" зі складу Відповідачів у справі № 5011-74/12502-2012, у зв'язку з тим, що ТОВ "Карбон ЛТД" подано Заяву про зміну предмета позову.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.04.2013 у справі № 5011-74/12502-2012 позовні вимоги задоволено повністю, витребувано нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою АДРЕСА_1, з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" та передати вказане нежиле приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД".

Рішенням суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" задоволено повністю, визнано недійсним Договір оренди нежилих приміщень, укладений 25 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД".

Рішенням суду у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" відмовлено.

На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" 817 гривень 66 копійок судового збору.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" 21 817 гривень 66 копійок судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що місцевим судом порушено норми процесуального та матеріального права, неповністю з»ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого було прийнято рішення, яке є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2012 р., яке набрало чинності 26.06.2012 р., визнано ОСОБА_4 добросовісним набувачем нежитлових приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 32978377 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.08.201 1 р., право власності по якому було зареєстровано за ОСОБА_4 в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав № 31204165 від 06.09.2011 р., реєстраційний номер 32978377, номер запису 230-П в книзі д38п-48. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 05.10.2011 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 та посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим № 11254. З огляду на те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, відтак ОСОБА_11 та ПАТ «КБ «Земельний Капітал» є також добросовісним набувачами за договорами відчуження, які були укладені в подальшому. Зважаючи на той факт, що вищезазначені особи є добросовісними набувачами, спірне майно не може бути витребуване у добросовісних набувачів як це і передбачено ст.388 Цивільного кодексу України.

Крім того, апелянт зазначає, що нежитлові приміщення 3 та 4 секцій, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 вибули з володіння TOB «Карбон ЛТД» у 1995 році з його волі шляхом внесення в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Карбон», а отже у TOB «Карбон ЛТД» відсутні правові підстави для витребування нежилих приміщень з незаконного володіння відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України.

Апелянт також зазначає, що TOB «Карбон ЛТД» не є власником спірного нерухомого майна в розумінні діючого законодавства України, оскільки спірні нежитлові приміщення належать ПАТ «КБ «Земельний Капітал» на праві власності на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.11.2011 р., укладеного між ПАТ «КБ «Земельний Капітал» та ОСОБА_11, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 12152 та зареєстрованого в комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав №32041766 від 15.11.2011р. Тобто право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано за TOB «Карбон ЛТД», а отже без проведення державної реєстрації права власності на спірні приміщення, що є власністю Банку, TOB «Карбон ЛТД» не є власником вищезазначеного майна в розумінні законодавства України.

Крім того, апелянт посилається на те, що місцевим судом порушено норми процесуального права, оскільки під час розгляду справи апелянтом було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №5011-74/12502-2012 до розгляду апеляційної скарги TOB «Карбон ЛТД» на рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 15.06.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_4, ПАТ «КБ «Земельний Капітал» про визнання договору недійсним, припинення дій щодо порушень умов договору та зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та визнання добросовісним набувачем, однак місцевий суд не розглянув вказане клопотання та не відобразив його у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р., що є прямим порушенням положень статті 84 ГПК України.

В судове засідання з»явились представники позивача та апелянта, інші учасники процесу в судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

В матеріалах справи міститься оригінали Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо Закритого акціонерного товариство "Телекомпанія "Ютар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАД", в яких зазначено, що місцезнаходженнями останніх є м. Київ ,вулиця Горького, будинок 3б та м. Київ, вулиця Лютеранська, будинок 6 відповідно, однак поштова кореспонденція направлена за зазначеними адресами повернулась на адресу суду поштова кореспонденція надіслана ТОВ «Град», Телекомпанія «Ютар» з позначкою «адресат вибув», «неправильно зазначена адреса».

Згідно із абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень господарських судів не віднесено з»ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалами справи. Про це Вищим господарським судом України зазначено в інформаційних листах від 02.06.2006р № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (п.4), від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (п.15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 « Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (п.23).

У першому з названих листів викладено правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв»язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п.., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Через відділ документального забезпечення суду від ТОВ «Констеб - ЛТД» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням повноважного представника.

Вислухавши думку представників позивача, апелянта, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника ТОВ «Констеб ЛТД», оскільки неможливість представника ТОВ «Карбон - ЛТД» особисто брати участь в судовому засіданні не заважає направити в судове засідання іншого повноважного представника відповідно до ст. 28 ГПК України, або посадову особу ст. 30 ГПК України.

Водночас згідно ч.3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В судове засідання представники відповідачів-1, 3, та третіх осіб повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, по причини неявки суд не повідомлено. Дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, вислухавши думку учасників процесу, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів-1, 3, третіх осіб, оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду її по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та апелянта, колегія встановила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2011 року у справі № 18/492-40/110-61/20, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2011 року у справі № 18/492-40/110-61/20 та Постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2012 року у справі № 18/492-40/110-61/20, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_1, позовом Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору (Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД") про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин у будівлі за адресою АДРЕСА_1, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" відмовлено повністю; позов Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" задоволено повністю, а саме: переведено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" права та обов'язки покупця за Договором купівлі-продажу, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" (01133 АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 21647378) на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин у будівлі за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" посилаєтсья на те, що під час розгляду справи № 18/492-40/110-61/20 у Господарському суді м. Києва ТОВ "Денді-Карбон" здійснило незаконне відчуження нежилих приміщень на користь ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал", а саме:

- 01 лютого 2011 року між ТОВ "Денді-Карбон" та ТОВ "Констеб ЛТД" укладено Додаткову угоду про розірвання Договору купівлі-продажу від 27 серпня 2005 року;

- 25 лютого 2011 року між ТОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" укладено Іпотечний договір № 005-2011-1-1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 3128, згідно якого ТОВ "Денді-Карбон" передало ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" в іпотеку спірні нежилі приміщення;

- 10 червня 2011 року між ТОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" укладено про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14, згідно якого ТОВ "Денді-Карбон" передало у власність ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" спірні приміщення в рахунок виконання вимог за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 квітня 2012 року у справі № 5011-62/1814-2012, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2012 року у справі № 5011-62/1814-2012, за позовом ТОВ "Карбон ЛТД" до ТОВ "Денді-Карбон", ТОВ "Констеб ЛТД", ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" про визнання договорів недійсними, позовні вимоги ТОВ "Карбон ЛТД" задоволено повністю, а саме: визнано недійсною Додаткову угоду від 01.02.2011р. про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 27.08.2005р., яку укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД"; визнано недійсним Іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 25.02.2011р. за реєстровим номером 3128; визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 10.06.2011р. за реєстровим номером 8426.

ТОВ "Карбон ЛТД" зазначає, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 червня 2011 року, на підставі якого право власності на нежилі приміщення перейшло від ТОВ "Денді-Карбон" до ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал", є недійсним з моменту його вчинення та не створює жодних юридичних наслідків, а отже право власності на спірні нежилі приміщення за вказаним Договором до ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" не перейшло.

Однак, протягом другої половини 2011 року було укладено ще низку угод щодо відчуження права власності на спірні нежилі приміщення, а саме:

- 29 серпня 2011 року між ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 10606, згідно якого ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" продав спірні нежилі приміщення ОСОБА_4;

- 05 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 11254, згідно якого ОСОБА_4 продав спірні нежилі приміщення ОСОБА_11;

- 05 жовтня 2011 року між ОСОБА_11 та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" укладено Кредитний договір № 128-2011, за яким ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" надав ОСОБА_11 кредит в сумі 1 530 000 гривень 00 копійок зі строком повернення до 04 жовтня 2026 року;

- 05 жовтня 2011 року між ОСОБА_11 та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" укладено Іпотечний договір № 128-2011-1-1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 11256, за яким ОСОБА_11 передав в іпотеку ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" спірні нежилі приміщення;

- 07 листопада 2011 року між ОСОБА_11 та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" укладено Договір про задоволення вимог іпотеко держателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 12152, за яким ОСОБА_11 передав у власність ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" спірні нежилі приміщення вартістю 65 874 791 гривня 00 копійок в рахунок виконання вимог за укладеним між сторонами Кредитним договором.

Позивач вважає, що позивач як власник спірних нежилих приміщень має право витребувати це майно з незаконного володіння ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал".

Крім того, представник ТОВ "Карбон ЛТД" звертає увагу на те, що між ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ТОВ "Констеб ЛТД" 25 листопада 2011 року укладено Договір оренди спірних нежилих приміщень, за умовами якого ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" передало в платне користування ТОВ "Констеб ЛТД" спірні нежилі приміщення. У зв'язку з тим, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 червня 2011 року, на підставі якого право власності на спірні нежилі приміщення перейшло від ТОВ "Денді-Карбон" до ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал", є недійсним з моменту його вчинення та не створює жодних юридичних наслідків, тобто право власності на спірні нежилі приміщення за вказаним договором до ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" не перейшло та враховуючи те, що з тих же підстав право власності на спірні нежилі приміщення не перейшло до ОСОБА_4 (за Договором купівлі-продажу від 29 серпня 2011 року, укладеним між ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ОСОБА_4), до ОСОБА_11 (за Договором купівлі-продажу від 05 жовтня 2011 року, укладеним між ОСОБА_11 та ОСОБА_4), до ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" (за Договором про задоволення вимог іпотеко держателя від 07 листопада 2011 року, укладеним між ОСОБА_11 та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал"), ТОВ "Карбон ЛТД" просить Суд визнати недійсним Договір оренди спірних нежилих приміщень від 25 листопада 2011 року, укладений між ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ТОВ "Констеб ЛТД".

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 К України).

Як встановлено місцевим судом та підтверджується письмовими Поясненнями представника КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 проведена за ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал", на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 07 листопада 2011 року № 12152.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Засіб захисту права власності, передбачений статтею 387 Цивільного кодексу України, застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Отже, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.)

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 статті 35 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2011 року у справі № 18/492-40/110-61/20, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2011 року у справі № 18/492-40/110-61/20 та Постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2012 року у справі № 18/492-40/110-61/20, переведено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" (01133 АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 21647378) права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу від 27.05.2005 року, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" (01133 АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 21647378) на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин у будівлі за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2011 року між ТОВ "Денді-Карбон" та ТОВ "Констеб ЛТД" укладено Додаткову угоду про розірвання Договору купівлі-продажу від 27 серпня 2005 року.

Між ТОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" 25 лютого 2011 року укладено Іпотечний договір № 005-2011-1-1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 3128, згідно якого ТОВ "Денді-Карбон" передало ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" в іпотеку спірні нежилі приміщення.

10 червня 2011 року між ТОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" укладено Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14, згідно якого ТОВ "Денді-Карбон" передало у власність ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1 в рахунок виконання вимог за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 квітня 2012 року у справі № 5011-62/1814-2012, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2012 року у справі № 5011-62/1814-2012, за позовом ТОВ "Карбон ЛТД" до ТОВ "Денді-Карбон", ТОВ "Констеб ЛТД", ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" про визнання договорів недійсними, позовні вимоги ТОВ "Карбон ЛТД" задоволено повністю, а саме: визнано недійсною Додаткову угоду від 01.02.2011р. про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 27.08.2005р., яку укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД"; визнано недійсним Іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 25.02.2011р. за реєстровим номером 3128; визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 10.06.2011р. за реєстровим номером 8426.

Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 червня 2011 року, на підставі якого право власності на нежилі приміщення перейшло від ТОВ "Денді-Карбон" до ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал", є недійсним з моменту його вчинення та не створює жодних юридичних наслідків, тобто право власності на спірні нежилі приміщення за вказаним Договором до ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" не перейшло.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2011 року між ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 10606, згідно якого ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" продав спірні нежилі приміщення ОСОБА_4

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 05 жовтня 2011 року укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 11254, згідно якого ОСОБА_4 продав спірні нежилі приміщення ОСОБА_11

05 жовтня 2011 року між ОСОБА_11 та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" було укладено Кредитний договір № 128-2011, за яким ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" надав ОСОБА_11 кредит в сумі 1 530 000 гривень 00 копійок зі строком повернення до 04 жовтня 2026 року та Іпотечний договір № 128-2011-1-1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 11256, за яким ОСОБА_11 передав в іпотеку ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" спірні нежилі приміщення.

07 листопада 2011 року між ОСОБА_11 та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 12152, за яким ОСОБА_11 передав у власність ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" спірні нежилі приміщення вартістю 65 874 791 гривня 00 копійок в рахунок виконання вимог за укладеним між сторонами Кредитним договором.

Приймаючи до уваги норми чинного цивільного законодавства України стосовно того, що визнаний судом правочин недійсним, є недійсним з моменту його вчинення та не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, колегія зазначає наступне.

Оскільки Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 квітня 2012 року у справі № 5011-62/1814-2012, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2012 року у справі № 5011-62/1814-2012 визнано недійсним, зокрема, Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 червня 2011 року, внаслідок чого право власності на спірні нежилі приміщення на підставі Договорів купівлі-продажу від 29 серпня 2011 року, 05 жовтня 2011 року та Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 листопада 2011 року відповідно ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" не набули.

Враховуючи вищевикладені обставини та положення норм чинного законодавства України та приймаючи до увагу те, що на даний час реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна - нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2011 року у справі № 18/492-40/110-61/20 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД", проведена за ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 07 листопада 2011 року № 12152.

На підставі вищенаведеного колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" про витребування нежилого приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою АДРЕСА_1, з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", а саме: вилучення нежилого приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою АДРЕСА_1, у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", та передачу вказаного нежилого приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД", є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" про визнання недійсним Договору оренди нежилих приміщень, укладеного 25 листопада 2011 року між ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ТОВ "Констеб ЛТД", колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ТОВ "Констеб ЛТД" 25 листопада 2011 року укладено Договір оренди спірних нежилих приміщень, за умовами якого ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" передало в платне користування ТОВ "Констеб ЛТД" спірні нежилі приміщення.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина 1 статті 761).

Вказана стаття визначає суб'єктний склад осіб, які можуть виступати наймодавцями в договорі майнового найму (оренди). Це власники майна, особи, які мають майнові права, а також особи, уповноважені на укладення договору майнового найму.

За загальним правилом право передавати майно в оренду як окремий випадок реалізації повноваження користування та розпорядження майном реалізує його власник за умови повної дієздатності.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги, що право власності на спірні нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 листопада 2011 року не набуло, Суд приходить до висновку, що при укладенні 25 листопада 2011 року Договору оренди спірних нежилих приміщень між ТОВ "Констеб ЛТД" та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал", останнє не було власником нежилих приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги ТОВ "Карбон ЛТД" про визнання недійсним Договору оренди нежилих приміщень, укладеного 25 листопада 2011 року між ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ТОВ "Констеб ЛТД", є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, заявлениих до ТОВ "Денді-Карбон", колегія зазначає наступне.

При подачі ТОВ "Карбон ЛТД" позову відповідачами у справі було визначено, як ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал", ТОВ "Констеб ЛТД", так і ТОВ "Денді-Карбон". Декілька разів позивач змінював предмет позову, не змінюючи при цьому коло відповідачів по справі, зокрема і в останній Заяві від 22 березня 2013 року про зміну предмету позову.

Як вбачається з позовних вимог ТОВ "Карбон ЛТД", зокрема про витребування майна з чужого незаконного володіння та розірвання Договору оренди спірного майна, жодна з них не відноситься до ТОВ "Денді-Карбон", як особи, якою порушено або оспорюється право позивача.

Відповідно до частини 3 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги те, що ТОВ "Карбон ЛТД" не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ТОВ "Денді-Карбон" прав або охоронюваних законом інтересів ТОВ "Карбон ЛТД", відсутність заяви позивача про відмову від позову до ТОВ "Денді-Карбон", колегія приходить до висновку, що позовні вимоги до ТОВ "Денді-Карбон" задоволенню не підлягають.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

27.08.2005 р. TOB «Денді-Карбон» уклало з TOB «Констеб ЛТД» Договір купівлі-продажу, за яким зобов'язалося передати у власність TOB «Констеб ЛТД» нежилі приміщення, приховуючи зазначене від співвласника Нежилих приміщень TOB «Карбон ЛТД»,

06.12.2007 р. TOB «Констеб ЛТД» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання Договору купівлі-продажу від 27.08.2005 р. дійсним та визнання права власності TOB «Констеб ЛТД» на Нежиле приміщення. ТОВ «Карбон ЛТД» заявило самостійні вимоги на предмет спору у справі Господарського суду м. Києва № 18/492-40/110-61/20, подавши позовну заяву про переведення на нього прав та обов'язків покупця за Договором купівлі-продажу від 27.08.2005 р. та визнання права власності на Нежиле приміщення.

За результатами розгляду справи № 18/492-40/110-61/20 Господарським судом м. Києва 28.09.2011 р. було ухвалене рішення, яким переведено на TOB «Карбон ЛТД» права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу від 27.08.2005 р. та визнано право власності TOB «Карбон ЛТД» на Нежиле приміщення.

Таким чином з 08.11.2011 р. TOB «Карбон ЛТД» на підставі судового рішення від 28.09.2011 р. у справі № 18/492-40/110-61/20 повторно набуло права власності на Нежиле приміщення.

Під час розгляду в Господарському суді м. Києва справи № 18/492-40/110-61/20 відповідачами ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал», TOB «Констеб ЛТД», TOB «Денді-Карбон», а також третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_11 з грубим порушенням вимог чинного законодавства було укладено договори, предметом яких є Нежилі приміщення.

01.02.2011 р. між TOB «Денді-Карбон» та TOB «Констеб ЛТД» укладено додаткову угоду про розірвання Договору купівлі-продажу від 27.08.2005 р.

25.02.2011 р. між TOB «Денді-Карбон» та ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» укладено Іпотечний договір № 005-2011-1-1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстр. № 3128.

10.06.2011 р. між TOB «Денді-Карбон» та ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстр. № 8420, за яким TOB «Денді-Карбон» передало у власність ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» Нежиле приміщення в рахунок виконання вимог за кредитним договором.

Вищевказані правочини визнані недійсними рішенням Господарського суду м. Києва від 13.04.2012 р. у справі № 5011-62/1814-2012 за позовом TOB «Карбон ЛТД» до TOB «Денді- Карбон», TOB «Констеб ЛТД», ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал», яке набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що: «Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю....».

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України: «Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення».

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару належить власникові товару, а статтею 5 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що «предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності».

Таким чином, в силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України до ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» не перейшло право власності на Нежиле приміщення за недійсним Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011 р.

Протягом другої половини 2011 року було укладено ще низку угод, предметом яких нежиле приміщення, а саме:

29.08.2011 р. між ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу, за яким ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» продав Нежиле приміщення ОСОБА_4

05.10.2011 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 укладено Договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 продав Нежиле приміщення ОСОБА_11

05.10.2011 р. між ОСОБА_11 та ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» укладено іпотечний договір № 128-2011-1-1, за яким ОСОБА_11 передав в іпотеку ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» Нежиле приміщення.

07.11.2011 р. між ОСОБА_11 та ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ОСОБА_11 передав у власність ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» Нежиле приміщення.

На даний час право власності на Нежиле приміщення дійсно зареєстроване за ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал» на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.11.2011 р.

За результатами всебічного дослідження вищевказаних обставин та керуючись приписами ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236, ст. 658 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про іпотеку» господарський суд у Рішенні (абз. 9 ст. 16 Рішення) встановив наступне:

«Оскільки Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 квітня 2012 року у справі № 5011-62/1814-2012, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2012 року у справі № 5011-62/1814-2012 визнано недійсним, зокрема, Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 червня 2011 року, внаслідок чого право власності на спірні нежилі приміщення на підставі Договорів купівлі-продажу від 29 серпня 2011 року, 05 жовтня 2011 року та Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 листопада 2011 року відповідно ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ПАТ «Комериійний банк «Земельний капітал» не набули».

В листі Верховного суду України від 24.11.2008 р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено наступне: «якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача».

В п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що «У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК».

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки Нежилі приміщення вибули з володіння власника TOB «Карбон ЛТД» не з його волі на підставі правочину, який визнано судом недійсним, і після цього недійсного правочину було укладено ще декілька правочинів, TOB «Карбон ЛТД» наділене правом витребувати Нежилі приміщення з незаконного володіння ПАТ «КБ «Земельний капітал» як останнього набувача цього майна за недійсними правочинами, а останнє в силу ст. 1212 ЦК України зобов'язане повернути Нежилі приміщення TOB «Карбон ЛТД».

На підставі викладеного місцевий господарський суд у рішенні (абз. 10 ст. 16 Рішення) прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ЛТД» про витребування нежилого приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою АДРЕСА_1, з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний капітал», а саме: вилучення нежилого приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою АДРЕСА_1, у Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний капітал» та передачу вказаного нежилого приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю «Карбон ЛТД» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилання апелянта на те, що TOB «Карбон ЛТД» начебто не є власником спірного нерухомого майна у розумінні діючого законодавства України, слід зазначити наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2011 р. у справі № 18/492-40/110-61/20, яке набрало законної сили, визнано право власності TOB «Карбон ЛТД» на Нежиле приміщення.

Згідно ч.3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя илляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

За правилами ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, з 08.11.2011 р. TOB «Карбон ЛТД» на підставі судового рішення від 28.09.2011 р. у справі № 18/492-40/110-61/20, яке набрало законної сили 08.11.2011 р., є законним власником Нежилого приміщення.

Посилання Скаржника на те, що TOB «Карбон ЛТД» начебто не набуло права власності на це Нежиле приміщення згідно вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України, оскільки це право не зареєстровано державою, не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 334 ЦК України регулює момент набуття права власності набувача майна за договором. Проте, право власності TOB «Карбон ЛТД» на Нежиле приміщення виникло не на підставі договору, а на підставі судового рішення, яке набрало законної сили 08.11.2011 р. і в силу ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 45 ГПК України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо порядку розгляду клопотань сторін, а саме всупереч ст. 84 ГПК України не відображено у рішенні розгляд клопотання від 07.02.2013 р. про зупинення провадження у справі № 5011-74/12502-2012 до розгляду апеляційної скарги TOB «Карбон ЛТД» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2012 р. у справі № 2/422/20/2012 р. не приймається колегією до уваги, оскільки в описовій частині рішення (а.с. 183-184 том 6) відображено вирішення зазначного клопотання, а саме відмовлено у задоволенні клопотання у зв»язку з ненаданням представниками відповідача-1 та відповідача-2 належних обґрунтувань неможливості розгляду справи № 5011-74/12502-2012 до набрання законної сили судового рішення у справі № 2/422/20/2012 р. Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до частин другої та третьої статті 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2013 у справі № 5011-74/12502-2012 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2013 у справі № 5011-74/12502-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-74/12502-2012 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.