Рішення № 31470737, 29.05.2013, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 415/6940/12

№ провадження 2/208/194/13

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2013 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

при секретарі Севастьяновій Л.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» «Про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення витрат на правову допомогу», -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому, в остаточному варіанті (а.с.98) просить суд:

1. Визнати недійсним запис в трудовій книжці про дату звільнення позивача з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» від 02.07.2007р.;

2. Зобов'язати ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» внести запис до трудової книжки про дату звільнення позивача 06.08.2012р.;

3. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки за період з 03.07.2007р. по 06.08.2012р. у розмірі 111 135 грн. (а.с.34);

4. Стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку за період з 11.08.2006р. по 03.07.2007р. у розмірі 1 494 грн. (а.с.34);

5. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, з серпня 2000р. по 02.07.2007р. він працював слюсарем на підприємстві відповідача. 02.07.2007р. його було звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. При цьому, при його звільненні, відповідач не видав йому трудову книжку. На його неодноразові звернення про видачу трудової книжки, відповідач відмовився видати йому трудову книжку, надавши обхідний лист від 03.07.2007р.(розпорядження про припинення трудового договору), та повідомив, що трудову книжку він отримає лише після повного заповнення обхідного листа. 10.07.2007р. після заповнення обхідного листа, він звернувся до відділу кадрів з проханням видати йому трудову книжку, але, йому повторно було відмовлено у видачі трудової книжки у зв'язку з тим, що, розрахунковий відділ відповідача відмовив йому у заповненні обхідного листа через існування заборгованості за кредитним договором від 01.06.2007р. Після його письмового звернення 23.07.2012р. до відповідача, 01.08.2012р. відповідач повідомив йому про можливість отримати трудову книжку у відділі кадрів, після чого, 06.08.2012р. трудова книжка ним була отримана. Також, просить стягнути з відповідача компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 11.08.2006р. по 03.07.2007р. у розмірі 1 494 грн. Водночас, позивач зазначає, що, із заявою про вирішення трудового спору він звернувся після отримання ним 06.08.2012р. трудової книжки, на підставі чого вважає, що, встановлений ст.233 КЗпП строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору ним був пропущений з поважних причин, на підставі чого просить суд поновити йому строк звернення до суду на підставі ст.234 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач та його представник (кожен), посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримали позов у повному обсязі, та просили його задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_4, позовні вимоги позивача не визнали, та, надавши суду письмові заперечення (а.с.72-76), суду зазначили, що, позовні вимоги позивача вважають такими, які подані позивачем з порушенням строків, встановлених ст.233 КЗпП України, на підставі чого просять суд відмовити у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності. При цьому, представник відповідача ОСОБА_5 суду зазначила, що, останнім робочим днем позивача було визначено 02.07.2007р. З 02.07.2007р. по 06.07.2007р. позивач знаходився на лікарняному. Але, незважаючи на знаходження на лікарняному, позивач 03.07.2007р. з'явився на своє робоче місце в цех, де й отримав копію наказу (розпорядження) про припинення трудового договору № 280 від 03.07.2007р., та був повідомлений, що йому необхідно підійти до відділу кадрів для отримання трудової книжки. При цьому, робочим місцем позивача була аглофабрика, а трудові книжки зберігаються та видаються працівниками відділу кадрів, у зв'язку з чим позивач повинен був підійти до відділу кадрів та особисто отримати свою трудову книжку та зробити відповідний запис про її отримання. Але, всупереч своїм зобов'язанням, позивач до відділу кадрів не з'явився, і вимоги про видачу йому трудової книжки не заявляв. Позивач звернувся з вимогою про видачу йому трудової книжки лише у 2012 році, надіславши поштою заяву від 23.07.2012р., на що відповідачем позивачу було запропоновано з'явитися у відділ кадрів для отримання трудової книжки, після чого, 06.08.2012р. позивач отримав трудову книжку. Відповідач, в даному випадку, виконав усі дії, які повинен був виконати при звільненні позивача, на підставі чого відповідач вважає, що, передбаченої ч.4 ст.235 КЗпП України вини відповідача у затримці видачі позивачу трудової книжки не існує.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду, з урахуванням наданих суду доказів, було встановлено, що, згідно запису у трудовій книжці позивача (а.с.17), останній перебував у трудових відносинах з відповідачем, та, 02.07.2007р. був звільнений за власною ініціативою згідно ст.38 КЗпП України, на підставі розпорядження відповідача від 03.07.2007р.

Як стверджує позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, при його звільненні 02.07.2007р. відповідач не видав йому трудову книжку, та, на його неодноразові прохання здійснив видачу трудової книжки лише 06.08.2012р., повідомивши про це позивача письмово, а саме 25.07.2012р.

Як стверджує відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог позивача, позивач був повідомлений відповідачем про можливість отримати при звільненні трудову книжку, але, вказаним правом вчасно не скористався.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, останній суду надав:

- копію трудової книжки, в якій зазначено, що, 02.07.2007р. позивач звільнений за власною ініціативою згідно ст.38 КЗпП України, на підставі розпорядження відповідача від 03.07.2007р.;

- наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 280 від 03.07.2007р. (а.с.7), у якому не зазначено дату звільнення позивача, та відсутній підпис останнього про ознайомлення із даним наказом;

- письмове повідомлення відповідача від 25.07.2012р. із пропозицією з'явитися у відділ кадрів відповідача з метою отримання трудової книжки (а.с.15);

- письмове повідомлення відповідача від 15.08.2012р. (а.с.36), у якому зазначено, що, трудова книжка видана позивачу 06.08.2012р., і, за зверненням позивача йому направляється витяг з розпорядження відповідача від 03.07.2007р. № 280 та довідка від 13.08.2012р. про заробітну плату позивача.

На підтвердження тих обставин, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, останній надав суду:

- службову записку інженера БОТ АЦ №2 від 01.08.2012р. (а.с.78), у якій зазначено, що позивач з 02.07.2007р. по 06.07.2007р. знаходився на лікарняному, та був звільнений відповідачем 02.07.2007р.;

- копію наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 280 від 03.07.2007р. (а.с.79), у якому відсутній підпис позивача про ознайомлення із даним наказом; датою звільнення позивача зазначено 02.07.2007р.;

- довідку від 09.11.2012р. про середньомісячну заробітну плату позивача (а.с.81);

- особову картку позивача (а.с.82);

- копію контрольного табелю обліку робочого часу за 2007р.(а.с.83, 84).

Згідно ч.4 ст. 235 КЗпП України, на яку, як на праву підставу своїх позовних вимог посилається позивач, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно п.2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України N 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція), з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Згідно п.2.4 Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно п.4.1. Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Дослідивши докази, надані суду сторонами, суд встановив, що, згідно запису у трудовій книжці позивача, останній був звільнений відповідачем за власним бажанням 02.07.2007р. При цьому, наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 280 був виданий відповідачем 03.07.2007р.

Згідно письмового повідомлення відповідача від 15.08.2012р. (а.с.36), трудова книжка була видана позивачу 06.08.2012р., після письмового повідомлення позивача від 25.07.2012р. (а.с.15) та пропозиції з'явитися у відділ кадрів з метою отримання трудової книжки.

З вищезазначених обставин суд вбачає, що, позивач, який був звільнений за власним бажанням 02.07.2007р., в день свого звільнення, у порушення вимог ст.47 КЗпП України, належно оформлену трудову книжку не отримав, та, у порушення п.2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України N 58 від 29.07.1993р., не був ознайомлений із записом про звільнення, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про звільнення, про що свідчить відсутність розписки позивача в його особистій картці, наданій відповідачем.

Як стверджує відповідач, 02.07.2007р. позивач знаходився на лікарняному, але 03.07.2007р. з'явився на своє робоче місце.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, ні в день звільнення позивача 02.07.2007р, ні у день, коли, як стверджує відповідач, позивач з'явився на роботу - 03.07.2007р., відповідач не видав працівникові належно оформлену трудову книжку.

Крім того, згідно п.4.2 вищезазначеної Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Будь-яких поштових повідомлень із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, направлених відповідачем на адресу позивача в день звільнення останнього, а саме 02.07.2007р. матеріали справи не містять.

Згідно п.3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України N 301, 27.04.1993р. « Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Згідно поштового повідомлення, направленого відповідачем на адресу позивача із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, відповідач вимоги ст.47 КЗпП України та п.4.2 вищезазначеної Інструкції виконав лише 25.07.2012р.

Разом з цим, як вбачається з положення ст. 47 КЗпП України, п.3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України N 301, 27.04.1993р. «Про трудові книжки працівників» саме на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника, закон покладає обов'язок здійснити видачу працівникові належно оформлену трудову книжку в останній день роботи працівника. Згідно вищевказаної Інструкції та Постанови Кабінету Міністрів України N 301 від 27.04.1993р. «Про трудові книжки працівників», на підтвердження одержання трудової книжки працівник розписується в особистій картці та книзі (журналі) обліку руху трудових книжок. Відмову працівника одержати трудову книжку і засвідчити своїм підписом її одержання доцільно підтвердити шляхом складання відповідного акту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, письмових доказів тій обставині, що відповідач виконав покладений на нього ст. 47 КЗпП України обов'язок видати позивачу у день його звільнення належно оформлену трудову книжку матеріали справи не містять, як і не містять доказів тій обставині, що, позивач відмовився одержати при звільненні трудову книжку.

Таким чином, з вищенаведеного суд вбачає, що, у день звільнення позивача 02.07.2007р. відповідач не виконав покладений на нього обов'язок видати позивачу належно оформлену трудову книжку, що, в свою чергу, призвело до затримки видачі трудової книжки позивачу. Враховуючи, що, ні під час звільнення позивача, ні згодом, відповідачем не було вжито жодних заходів, направлених на виконання покладеного на нього обов'язку видати позивачу трудову книжку, суд приходить до висновку, що, вказана затримка видачі трудової книжки відбулась з вини відповідача, що, в свою чергу дає підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки.

Згідно роз'яснень, наданих у п.32 Постанови Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Згідно п.8. Постанови Кабінету Міністрів України N 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи положення п.8 Постанови Кабінету Міністрів України N 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, виходячи з того, що середньоденна заробітна плата позивача складає:

(1981,76 + 1562,46) = 3544,22 грн. (заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані робочі дні протягом останніх двох місяців): (23+21) = 44 ( число робочих днів за цей період)= 80,5 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки за період з 03.07.2007р. по 06.08.2012р. складає:

80,5 грн. х (130 (2007р.)+ 252 (2008р.) + 251 (2009р.)+ 251 (2010р.) + 250 (2011р.)+ 147 (2012р.) = 1281 (робочих дня за період з 03.07.2007р. по 06.08.2012р.) = 103 120,5 грн.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку за період з 11.08.2006р. по 03.07.2007р. у розмірі 1 494 грн., суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з особової картки позивача, та контрольного табелю обліку робочого часу позивача за 2007р., позивач у період з 10.02.2007р. по 11.03.2007р., та з 27.03.2007р. по 09.04.2007р. використав 42 календарних дня відпустки за період з 2006р. по 2007р. Враховуючи, що, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку за період з 11.08.2006р. по 03.07.2007р. у розмірі 1 494 грн. є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання щодо порушення позивачем строку позовної давності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачає суд, у справах про звільнення працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка буда видана позивачу 06.08.2012р., а витяг з наказу від 03.07.2007р. № 280 направлений позивачу 15.08.2012р., що дає підстави суду дійти висновку, що строк звернення до суду за вирішенням даного трудового спору позивачем пропущений не був.

Крім того, приймаючи до уваги надані позивачем письмові докази на підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 1500 грн. (а.с.21), суд також вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 1500 грн.

Таким чином, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що, дійсно мали місце обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, та, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судових витрат, суд вважає необхідним відповідно до вимог, встановлених ст.88 ЦПК України, стягнути судові витрати на користь держави з відповідача, у розмірі, встановленому ст.4 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011р.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.47, 235 КЗпП України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України N 58 від 29.07.1993р., ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» «Про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення витрат на правову допомогу» - задовольнити частково.

Визнати недійсним запис в трудовій книжці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про день звільнення ОСОБА_1 з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» 02 липня 2007 року.

Зобов'язати ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про дату звільнення ОСОБА_1 06 серпня 2012р.

Стягнути з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (код ЄДРПОУ 05393043), розташованого за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІНН НОМЕР_1), який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2:

- 103 120 (сто три тисячі сто двадцять) грн. 50 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки за період з 03.07.2007р. по 06.08.2012р.;

- 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги,

а всього 104 620 (сто чотири тисячі шістсот двадцять) грн. 50 коп.,

в решті позову відмовити.

Стягнути з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (код ЄДРПОУ 05393043), розташованого за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б, на користь держави:

-судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.