Ухвала суду № 31470483, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 1870/2а-9966/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 1870/2а-9966/12

за позовом Шосткинського міськрайонного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИЛА:

28 лютого 2013 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов Шосткинського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) на користь Шосткинського міськрайонного центру зайнятості (м. Шостка, вул. 9Января, 7, і.к. 21112660) суму допомоги по безробіттю в розмірі 4074,76 грн.

ОСОБА_1, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судом першої інстанції, на думку заявника, не враховано той факт, що відповідачка в період перебування на обліку в Шосткинському міськрайонному центрі зайнятості в статусі безробітної, не перебувала у трудових відносинах з ДП "Цептер Інтернаціональ Україна", а тому дохід, отриманий нею за цивільно-правовим договором із зазначеним підприємством, не може впливати на отримання допомоги по безробіттю.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2011 року ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. В поданій заяві зазначила, що пенсії не отримує, іншими видами діяльності, передбаченими в ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" не займається (а.с. 11).

12.01.2011 року наказом №НТ110112 ОСОБА_1 було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги.

19.05.2011 року наказом Шосткинського міськрайонного центру зайнятості №НТ110519 відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю та знято з обліку (а.с.10).

22.12.2011 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Шосткинського міськрайонного центру зайнятості про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.15).

22.12.2011 року наказом №НТ111222 відповідачу надано статус безробітної та призначено виплату допомоги (а.с.14).

28.03.2012 року наказом Шосткинського міськрайонного центру зайнятості №НТ120328 припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 та знято з обліку у зв'язку із поданням заяви про відмову від послуг (а.с.14).

За період з 21.01.2011 року по 18.05.2011 рік та з 22.12.2011 року по 28.03.2012 рік ОСОБА_1 було отримано допомогу по безробіттю в загальному розмірі 4074,76 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в період перебування відповідачки на обліку в Шосткинському міськрайонному центрі зайнятості в статусі безробітного, вона отримувала дохід за наслідками виконання умов цивільно-правового договору, тому підстав для виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" немає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Частиною 1 статті 4 Закону №1533-ІІІ передбачено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Проте, згідно ч. 1 ст.22 Закону №1533-ІІІ, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески.

Тотожне положення закріплено п.1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307, відповідно до якого допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

У ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. № 803-XII зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" належать до зайнятого населення (п. "б" ч. 3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII).

З наведеного вбачається, що якщо особа, яка провадить діяльність, пов'язану із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить дохід у грошовій або іншій формі, не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що 21.01.2011 року №223842НА укладено договір між ДП "Цептер інтернаціональ Україна" (замовник) та ОСОБА_1 (презентант), відповідно до умов якого презентант зобов'язується у вільний від роботи час надавати послуги на завдання замовника, а замовник зобов'язується за ці послуги сплатити певну винагороду (а.с.17).

Як вбачається із листа ДП "Цептер інтернаціональ Україна" від 18.12.2012 року №21/12, 21.01.2011 року ОСОБА_1 здобула повноваження стосовно надання презентаційних та консультаційних послуг у вільний від роботи час згідно договору від 21.01.2011 року №223842НА. З 11.11.2012 року зазначений договір є розірваним (а.с.30).

Крім того, із довідки від 31.01.2013 року №48, наданої ДП "Цептер інтернаціональ Україна", вбачається, що в період з 21.01.2011 року по 11.11.2011 року ОСОБА_1 отримала дохід в розмірі 109,69 грн., який був нарахований їй за березень 2011 року.

Таким чином, відповідач, в період перебування на обліку у Шосткинському міськрайонному центрі зайнятості з 21.01.2011 року по 18.05.2011 року та з 22.12.2011 року по 28.03.2012 року, отримав дохід за цивільно-правовим договором, а тому, враховуючи викладені норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач по справі за період з 21.01.2011 року по 18.05.2011 року, з 22.12.2011 року по 28.03.2012 року правомірно отримував допомогу по безробіттю, оскільки не мав доходів від трудової діяльності, висновків суду не спростовують, оскільки з приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" вбачається, що особа, яка провадить діяльність, пов'язану із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить дохід у грошовій формі, не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 1870/2а-9966/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 27.05.2013 р.