Ухвала суду № 3146975, 31.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-23850/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“31”липня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

Суддів Конюшка К.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

секретар судового засідання Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 31.07.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року

у справі №2/60пд

за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

до ТОВ «Антрацит-Регіон»

ТОВ «Фірма «ЛВК»

про визнання недійсною угоди

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «Антрацит-Регіон» та ТОВ «Фірма «ЛВК» про визнання недійсною угоди від 04.04.2005 року на постачання вугілля на загальну суму 27 981 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.04.2006 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року у справі № 2/60пд у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Антрацит-Регіон" (далі-відповідач1), зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа 15.05.2002 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31906999, перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07299323.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛВК" (далі-відповідач) зареєстроване виконавчим комітетом Ворошиловської районної ради м. Донецька 12.09.2001 року як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 30101822, перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07283910.

Між відповідачами, товариством з обмеженою відповідальністю "Антрацит-Регіон" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма „ЛВК" було укладено усна угода від 04.04.2005 року купівлі - продажу вугілля на загальну суму 27 981 грн. 00 коп.

Факт укладання зазначеної угоди посвідчується рахунком-фактурою № АА-0000008 від 04.04.2005 року, відповідно до якого визначена кількість вугілля у обсягах 69 тонн, залізничний тариф - 1 вагон, вартість без податку на додану вартість складає 304 грн. 17 коп. за 1 тонну вугілля, залізничний тариф складає 2 330 грн. 00 коп., сума без податку на додану вартість відповідно 20 987 грн. 50 коп. та 2 330 грн. 00 коп., сума з податком на додану вартість відповідно 25 185 грн. 00 коп. та 2 796 грн. 00 коп. Загальна сума за рахунком-фактурою складає 27 981 грн. 00 коп. Рахунок-фактура складений першим відповідачем по справі, товариством з обмеженою відповідальністю "Антрацит-Регіон", м. Донецьк.

Оплата зазначеної суми здійснена другим відповідачем по справі, товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма „ЛВК", м. Донецьк, що підтверджується випискою банку від 04.04.2005 року. За наслідками перерахування коштів першим відповідачем по справі була складена податкова накладна № 14 від 04.04.2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2005 року позивачем, Державної податкової інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька, проведено позапланову тематичну перевірку другого відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛВК" за період квітень, травень 2005 року.

Актом перевірки № 33/23-212-1-30101822 від 13.09.2005 р. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛВК" у квітні 2005 року зробило передоплату за вугілля в сумі 27 981 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Антрацит-Регіон"; товар станом на 01.09.2005 року не отримано.

Здійснення господарської операції за угодою від 04.04.2005 р. було задекларовано, про що свідчить наявна в матеріалах справи податкова накладна № 14 від 04.04.2005 р. Актом перевірки не підтверджується фіктивність здійснення господарської операції - угоди від 04.04.2005 р., а документи, які б про це свідчили також відсутні в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявний рахунок - фактура №АР-0000008 від 04.04.2005р. на суму 27 981 грн. 00 коп., складений першим відповідачем по справі, товариством з обмеженою відповідальністю "Антрацит-Регіон", м. Донецьк. Оплата зазначеної у рахунку - фактурі суми підтверджується випискою банку від 04.04.2005р. Товар (вугілля) по угоді не отриманий другим відповідачем по справі, товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма „ЛВК", м. Донецьк.

З урахуванням приписів п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України судова колегія вважає, що при вирішенні даного спору господарські суди обґрунтовано керувались цивільним законодавством, яке було чинне на момент правовідносин щодо укладення та виконання спірної угоди.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (соціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Отже з наведеного вбачається, що у спірних відносинах має місце неналежне виконання угоди з боку продавця, товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацит-Регіон", м. Донецьк, що надає можливість другому відповідачу, товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма „ЛВК", м. Донецьк, вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової інспекції в м. Суми задоволенню не підлягає, а ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 року та постанова господарського суду Сумської області від 27.02.2006 року у справі №4/304-05 залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року у справі №2/60пд без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)М.О. ФедоровСудді(підпис)К.В. Конюшко(підпис)М.І. Костенко(підпис)Н.Є. Маринчак(підпис)О.М. Нечитайло