Рішення № 31469304, 17.05.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1001/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Новосад М. Д.

при секретарі Скабяк В.Я.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків, внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що 19.12.1966 року був прийнятий на роботу распіраторщиком з повним робочим днем у підземних умовах в гірничо-рятувальну частину м. Норільська, Росії. 13.06.1968 року переведений на посаду доставщика. 24.11.1971 року переведений підземним прохідником четвертого розряду на шахту № 2 «Червоноградську».

17.01.1994 року його було звільнено по п.2 ст. 40 КЗпП у зв»язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров»я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Внаслідок тривалої роботи в особливо шкідливих та тяжких умовах праці (27 років підземного стажу) в нього погіршився стан здоров»я, в зв»язку з чим, він неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою.

У 1990 році після огляду профпатолога, в нього був виявлений пневмофіброз. В періоди з 1990 по 1999 року перебував на лікуванні в профпатологічних відділеннях м. Соснівки та м. Львова.

За час роботи в підземних умовах запиленість повітря на робочих місцях перевищувала гранично допустимі концентрації, через неефективність заходів по боротьбі з пилом. Під час роботи в підземних умовах не завжди застосовувалися засоби індивідуального захисту, а саме віброзахисні рукавиці.

Причиною професійного захворювання являється вугільно-породний пил, фізичні перевантаження та вібрація, що перевищувала гранично допустимі рівні тривалості зміни на протязі 2-3 місяців на рік.

З 21.02.1999 року по 11.03.1999 року під час огляду Сокальською районною МСЕК йому було встановлено 45% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та ІІІ група інвалідності безтерміново.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 45% втратив працездатність внаслідок профзахворювання, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 30000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, пояснив, що працював на гірничо-рятуваній частині м. Норільська та на шахті №2 «Червоноградська» і був звільнений 17.01.1994 року за станом здоровя. Вперше йому було встановлено профзахворювання у 1994 році, але оскільки стан його здоровя не покращувався він повторно звертався за медичною допомогою і 11.03.1999 р. йому було встановлено 45% втрати працездатності безтерміново. Час від часу постійно проходить медичне лікування, через значну втрату працездатності суттєво змінився його спосіб життя, що негативно відобразилось на здоровї. Вважає, суму моральної шкоди у 30000 грн. обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Пояснення позивача підтримав і його представник ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, щодо задоволення позову заперечив, в обґрунтування яких повідомив, що жодних медичних документів, що підтверджують фізичні та моральні страждання позивач не надав. Вважає, що відповідачем по даній справі повинно бути відділення Фонду ССНВП у м. Червонограді. Що стосується вимог позивача до ДП «Львіввугілля», то позивачем пропущений строк позовної давності.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 19.12.1966 року по 15.11.1971 року позивач працював в гірничо-рятувальній частині м. Норільська Російської Федерації на посаді распіраторщика, а згодом на посаді доставщика. З 24.11.1994 року переведений підземним прохідним четвертого розряду на шахту №2 «Червоноградська», що в даний час є структурним підрозділом ДП «Львіввугілля», де працював в шкідливих умовах праці, що стверджується копією трудової книжки виданою на його ім»я.

За час виконання своїх посадових обов'язків позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів.

Згідно виписки з історії хвороби № 410/73 виданої Червоноградською центральною міською лікарнею ОСОБА_1 встановлено діагноз: антакосилікоз І-ї стадії, вузликова форма - професійне захворювання. Та супутні захворювання: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичним кардіосклерозом, поширеним остеохондрозом хребта та двобічним кохлеоневритом (часткова втрата слуху).

17.01.1994 року ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно, до п.2 ст.40 КЗпП України.

28.04.1990 року комісією йому було складено акт пр. нещасний випадок на виробництві форми Н-1 про те, що під час розколювання породи відлетівши шматком породи ОСОБА_1 був травмований в праве око.

Як вбачається з довідки Львівського обласного центру МСЕК №005690 від 16.03.1994 року, позивачу міжрайонною спеціалізованою профпатологічною МСЕК з 06.12.1993 року вперше призначено 50 % втрати професійної працездатності у звязку з професійним захворюванням.

Повторним оглядом міжрайонною спеціалізованою профпатологічною МСЕК йому встановлено 45% втрати працездатності безтерміново, що підтверджується довідкою серії 2-18 АЖ №004591 від 11.03.1999 року (додатково ще 5% у зв»язку із трудовим каліцтвом з 04.03.1999 року).

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, діючого на час виниклих спірних правовідносин, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв»язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого вважається страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно вимог п. 4 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків» затверджених Постановою КМУ від 23.06.1994 року №472 відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров»я (потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім»ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 p., ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими йому було вперше встановлено 50 %, а потім безтерміново втрати професійної працездатності. Він не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", строк позовної давності відповідно до норм ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року ) не застосовується.

Оцінюючи розмір моральної шкоди суд враховує загальний стаж роботи позивача на підземних роботах з шкідливими умовами праці, що склав 28 років 1 місяць, однак вважає, що відповідач повинен нести відповідальність лише за 22 р. 2 міс. роботи. ОСОБА_1 працював на шахті №2 «Червоноградській», що є структурним підрозділом ДП «Львіввугілля» в період з 24 листопада 1971 р. по 17 січня 1994 р. (22 р. 2 міс. стажу), а на гірничо-рятувальній частині м. Норільська працював з 19 грудня 1966 по 15.11.1971 року (5 р. 11 міс.) що становить 79 % його діяльності від загального стажу роботи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлений його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_1 вперше встановлено 50 % втрати працездатності у звязку із професійним захворюванням.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, а також те, що вина ДП «Львіввугілля» є значною, стаж роботи на шахті відповідача склав 22 роки 2 місяці.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 10 000 грн. моральної шкоди так як вимоги про стягнення 30000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».

Керуючись ст. ст. 10, 30, 60, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Львіввугілля», ідентифікаційний код № 32323256 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2 10 000 (десять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Стягнути, з Державного підприємства «Львіввугілля» 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -2203000).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу через десять днів з дня його проголошення, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти діб з часу проголошення рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: М. Д. Новосад