Ухвала суду № 31468993, 14.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 р.Справа № 1570/7351/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Таврія Плюс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року Приватне підприємство (далі ПП) «Таврія Плюс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС) та Головного управління Державної казначейської служби (далі ГУ ДКС) України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000422600 від 08 листопада 2012 року та стягнення судових витрат.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та неперевіреними.

Представник СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, пояснивши, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним.

Представник ГУ ДКС України в Одеській області також заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, зіславшись на обгрунтування представника СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС №0000422600 від 08 листопада 2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Таврія Плюс» судовий збір у розмірі 873,95 грн.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі наказу №303 від 25 жовтня 2012 року та повідомлення №64 від 25 жовтня 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПП «Таврія Плюс», за результатами якої було складено акт «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Таврія Плюс» при взаємовідносинах з ФОП «ОСОБА_2» за період липень 2012 року» від 31 жотвня 2012 року за №158/26-0/31929492/33.

В акті перевірки встановлено порушення ПП «Таврія Плюс»:

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.8, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість за липень 2012 року всього у сумі 58 263,49 грн., у тому числі по періодах: липень 2012 року - 58 263,49 грн.

08 листопада 2012 року на підставі вказаного Акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення №0000422600 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 58 263,49 грн. та за штрафними санкціями в сумі 29 131,75 грн., а всього на суму 87 395,24 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, ПП «Таврія Плюс» оскаржило його у судовому порядку.

Між ПП «Таврія Плюс» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір поставки №14 від 01 січня 2010 року.

На підставі замовлень за видатковими накладними ФОП ОСОБА_2 поставила позивачу товари у вигляді солених сушених морепродуктів у липні 2012 року на загальну суму 349 580,44 грн., в тому числі ПДВ - 58 263,49 грн.

Поставлений товар ПП «Таврія Плюс» оприбутковано згідно з прибутковими накладними головного складу, іногородніх філій та складів, оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень №496082 від 08 серпня 2012 року та №544518 від 03 вересня 2012 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки від 31 жовтня 2012 року за №158/26-0/31929492/33 щодо порушення податкового законодавства ПП «Таврія Плюс» за липень 2012 року, тому податкове повідомлення-рішення №0000422600 від 08 листопада 2012 року, яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу Україну, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки ПП «Таврія Плюс» при взаємовідносинах з ФОП «ОСОБА_2» порушено п.185.1 ст. 185, ст. 186, ст. 187. п.188.1. ст.1 88, ст. 196. ст. 197 Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до безпідставного завищення податкового кредиту ПП «Таврія Плюс» на загальну суму 58 263,49 грн., та згідно з п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198. п.201.8, п.201.10. п.201.14, п.201.15 ст. 201 Податкового кодексу України було занижено податок на додану вартість за липень 2012 року всього у сумі 58 263,49 грн., таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Таврія Плюс» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір поставки №14 від 01 січня 2010 року.

Судова колегія вважає, що вказаний договір поставки є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця): місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. -покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку з цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові та видаткові накладні, на виконання вищевказаного договору, були оформлені сторонами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг: б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Постановою Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України №7 від 03 квітня 2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» передбачено, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у ФОП ОСОБА_2 та в подальшому реалізував у роздріб через мережу магазинів «Таврія Плюс», тобто використав їх у своїй подальшій господарській діяльності.

Тому, колегія суддів вважає, що обставини одержання економічного ефекту, в наслідок придбання товарів не спростовано актом перевірки податкового органу та підтверджується матеріалами справи.

Також судова колегія вважає, що перевіркою для підтвердження податкового кредиту позивача податковим органом не було належним чином проаналізовано податкові накладні, оскільки запит про надання необхідних документів для проведення перевірки ПП «Таврія Плюс» не направлявся.

Колегія суддів не погоджається з доводами апелянта щодо неможливості контрагента доставити товар до позивача, так як у видаткових накладних на товар зазначені адреси безбалансових філій підприємства, які отримували товар через головний склад, ветеринарні документи та сертифікати якості після доставки товарів знаходились у позивача, який в подальшому реалізовував продукцію в мережі філій.

Виходячи з вищевказаного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС №0000422600 від 08 листопада 2012 року.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: підпис Т.М. Танасогло

Суддя: підпис А.В. Бойко

Суддя: підпис О.В. Яковлєв