Постанова № 31468865, 23.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа№ 910/3834/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Калінчук В.В.

від відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 на рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2013 року (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5

про стягнення 9308,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство з утримання та експлантації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 9 308,72 грн. боргу за постачання комунальних послуг.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» 9 308,72 грн. боргу, 1 720,50грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суд м. Києва від 11.04.2013 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у позовних вимогах позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 року апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2013 року.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судове засідання 23.05.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача які надали усні пояснення по справі.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Дирекцією з утримання та експлуатації житлових будинків маневреного фонду комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (правонаступником якого є Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд») та суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_5 був укладений договір оренди не житлового приміщення № 11 від 01.01.2001 року (далі - договір а.с.16).

Предметом даного договору є те, що орендодавець (позивач) передає, а орендар приймає в орендне користування приміщення загальною площею 17,0 кв.м., у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, поверх - 1й.

Згідно п. 1.3. за користування орендним майном орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно розрахунку: орендну плату, місячний розмір на момент укладання договору становить 113,52 грн.

01.04.2002 року між сторонами була укладена додаткова угода до вказаного договору, згідно якого розмір орендної площі з 01.02.2002 року складає 52,0 кв.м., а місячний розмір орендної плати становить 229,24 грн. (а.с.19).

Додатковою угодою № 044/24-3586 від 14.07.2003 року було змінено розмір орендної плати, яка з 01.07.2003 року становить 242,58 грн.(а.с.20).

Відповідно до умов п.2.10. договору № 11 від 01.01.2001 року орендар через Дирекцію по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду сплачує відповідним комунальним підприємствам за фактично отримані комунальні послуги (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія і т.п.), а також сплачує вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання, згідно з рахункам- фактури дирекції.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати комунальних послуг за договором № 11 від 01.01.2001 року, у останнього за період з 01.11.2010 року по 24.08.2011 року виникла заборгованість в розмірі 9 308,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу направлявся лист № 056/24-394 від 23.01.2013 року вимога - попередження про сплату заборгованості за період з 01.11.2010 року по 24.08.2011 року у розмірі 9 308,72 грн. (а.с.34)

Натомість відповідачем зазначений лист залишений без задоволення та реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на те, що позивач не має ніякого відношення до надання комунальних послуг, колегією суддів до уваги не приймається оскільки відповідно до п. 2.10 договору відповідач зобов'язався через позивача сплачувати відповідним комунальним підприємствам плату за надані послуги.

Вказане вище також, підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 17.05.2012 року у справі № 5011-16/87-2012, згідного якого з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» стягнуто заборгованість за постачання комунальних послуг за період з 01.01.2009 року по 31.10.2010 року у розмірі 15033 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При таких обставинах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних щодо стягнення 9 308, 72 грн. заборгованості в розмірі 9 308,72 грн. за період з 01.11.2010 року по 24.08.2011 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2013 року у справі № 910/3834/13 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2013 року - без змін.

Матеріали справи № 910/3834/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.