Ухвала суду № 31467728, 21.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р.Справа № 1570/3522/2012

Категорія: 5.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Коваля М.П.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

представника Південної митниці - Кацмаза О.А.

за участю прокуратури міста Одеси - Вербовщука С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології» до Південної митниці Державної митної служби України, за участю прокуратури міста Одеси про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № № 37; 38 від 14.03.2011р.; № № 111; 112 від 22.04.2011р,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології» звернулось до суду з позовом до Південної митниці, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південної митниці Державної митної служби України форми «Р» № 37,38 від 14.03.11р., №111,112 від 22.04.2011р., якими визначено розмір грошового зобов'язання з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що митне оформлення товарів, які були предметом перевірки здійснювалось за кодом УКТЗЕД 9018 90 85 90 в пільговому порядку.

16 липня 2012 року Одеським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В зв'язку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.07.2003 року, номер запису до ЄДР 1 556 120 0000 025926.

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області №1189, одним із видів діяльності позивача є: оптова торгівля фармацевтичними товарами (51.46.0), роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами.

На підставі вимог статей 41,60, 69 Митного кодексу України, п. 3 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого Постановою КМУ №71 від 02.02.2011 року та наказу Південної митниці «Про створення робочої групи»№138 від 17.02.2011 року робочою групою у складі посадових осіб Південної митниці проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства з питань митної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології».

За результатами невиїзної документальної перевірки на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при імпорті товару «вироби медичного призначення: сечоприймачі» за кодом з УКТЗЕД 9018908590 у період з 18.02.08 по 17.02.11 виявлено, що зазначені товари повинні були класифікуватися за кодом 3926909100 згідно УКТЗЕД (УКТЗЕД версії 2002 року), що відповідно до підпункту 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI є підставою для самостійного визначення митним органом суми грошових зобов'язань платника податків, що призвело до виникнення у TOB "ДОСЛІДНО-ВИРОБНИЧИЙ ІНСТИТУТ БІОТЕХНОЛОГІЇ" податкового зобов'язання у сумі 91815,97 грн. (в т.ч. ввізне мито - 17 656,92 грн., ПДВ -74 159, 05 грн.). Зазначені порушення зафіксовані у акті перевірки №0005/11/500000000/0031095045 від 01.03.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме: № 37 від 14.03.11р., яким визначений розмір грошового зобов'язання за мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, що з урахуванням штрафних санкцій складає суму 22 071, 15 грн.; № 38 від 14.03.2011 року, яким визначений розмір грошового зобов'язання за податком на додану вартість (ПДВ), що з урахуванням штрафних санкцій складає суму 92 698, 81 грн. (а.с.33-36). Зазначені податкові повідомлення-рішення направлені позивачу супровідним листом вих. 17/28-01/3415 від 14.03.2011 року.

Позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної митної служби України.

18.04.2011 року Державною митною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким податкові-повідомлення рішення №№37,38 від 14.03.2011 року залишені без змін, а скарги - без задоволення. Водночас, ДМС України зазначено про необхідність збільшення податкових зобов'язань ТОВ «Дослідно-виробничий інститут біотехнології»на відповідну суму штрафних санкцій, передбачених п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України.

22.04.2011 року відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 111 від 22.04.2011 року, яким визначений розмір грошового зобов'язання у вигляді штрафу за мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 17 656, 92 грн.; № 112 від 22.04.11р., яким визначений розмір грошового зобов'язання за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 74 159, 05 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення направлені позивачу супровідним листом (вих. №17/28-05/5705 від 22.04.2011 року).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що Південною митницею правомірно збільшено податкові зобов'язання позивача на відповідну суму штрафних санкцій, передбачених п.123.2 статті 123 ПК України та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 35 статті 1 МК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до Закону України "Про митний тариф України" № 2371-III від 5 квітня 2001 року (надалі Закон № 2371), митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1863 від 12.12.2002 року (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок введення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, який визначає процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД). УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів. Ведення УКТЗЕД забезпечує Держмитслужба.

Розділом 3 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано процедуру митного оформлення.

Згідно ст. 70 МК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу та відповідно ст. 72 митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, які перемішуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що митна декларація містить лише відомості про товар, який переміщується через митний кордон, а не визначає податкові зобов'язання.

Статтею 260 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст. 261 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Митні органи зобов'язані забезпечити в установленому порядку доступ до інформації про закони, інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів.

Згідно ст. 262 Митного Кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтею 265 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості.

Згідно зі статтею 78 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є: митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Статтею 69 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України.

Відповідно до статті 41 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Згідно зі статтею 86 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Постановою КМУ № 339 від 09.04.2008року затверджено Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Постанова № 339).

Відповідно п. 2 зазначеного Порядку встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом, серед іншого, шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 29 травня 2006 року між The «Engler (HK) Enterprises Ltd" Company Hong-Kong, China (надалі Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології»(надалі Покупець) укладено контракт №290606, згідно п. 1 якого продавець зобов'язується продати, а Покупець сплатити та отримати товари побутового, промислового та медичного призначення . В подальшому укладались додаткові угоди до зазначеного контракту.

В ході перевірки встановлено, що при виконанні умов вищевказаного контракту, з метою ввезення товару на територію України позивачем подано та оформлено у митному відношенні сечоприймачі та сечоприймачі дитячі, які класифіковано за кодом 9018 90 85 90 згідно з УКТЗЕД ( ставка ввізного мита 0%).

Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", чинного на момент митного оформлення вказаних товарів, звільняються від оподаткування ПДВ операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначався Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не було встановлено, діяв перелік минулого року.

Згідно з підпунктом 5.5 статті 5 цього ж Закону звільнення від оподаткування ПДВ поширювалося і на операції з ввезення на митну територію України товарів, зазначених у підпункті 5.1.7.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1949 від 17.12.03 року затверджено Перелік виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим для підприємств і громадян.

Підставою для застосування звільнення від сплати ПДВ за кодом преференції „202" відповідно до Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, затвердженого наказом Держмитслужби України № 514 від 22.06.06, є надання оригіналу Свідоцтва про державну реєстрацію або його нотаріально засвідченої копії, або підтвердження державної реєстрації виробів медичного призначення, видане Міністерством охорони здоров'я України згідно з Переліком.

Колегія суддів з матеріалів справи вбачає, що судом першої інстанції ухвалою від 21 жовтня 2011 року була призначена товарознавча експертиза товару «Сечоприймач».

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1848 від 15.03.2012 року надані для дослідження зразки сечоприймачів не відповідають характеристикам згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) у межах товарної позиції коду 9018908590 згідно з його цільовим призначенням та не відповідають характеристикам згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) у межах товарної позиції коду 3926909100 згідно з його цільовими призначенням. Надані для дослідження зразки сечоприймачів не відповідають характеристикам згідно з УКТЗЕД у межах товарної позиції коду 392 6909100 згідно з його цільовими призначенням.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивачем не доведено правомірності віднесення товару (сечоприймачів) до вищенаведеної підкатегорії, в зв'язку з чим доходить висновку, що позивачем невірно зазначено у вантажних митних деклараціях класифікацію товарів, що призвело до недоплати з ввізного мита та ПДВ, тому посилання позивача на відсутність безпідставного звільнення від сплати податків є необґрунтованим.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, зазначене тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Водночас, згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов 'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

У відповідності з пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу Україна, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології», залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології» до Південної митниці Державної митної служби України, за участю прокуратури міста Одеси про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № № 37; 38 від 14.03.2011року; № № 111; 112 від 22.04.2011 року, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 23 травня 2013 року

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді:

Коваль М.П.

Семенюк Г.В.