Постанова № 31467237, 07.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2013 року Справа № 810/950/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:

представника позивача - Дикої О.В.,

представника відповідача - Кіпчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства «Спектр»до проДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ: Мале приватне підприємство «Спектр» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 19.10.2012 № 0001702301/2697.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Малому приватному підприємству «Спектр» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 7232 грн. 91 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1808 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Мале приватне підприємство «Спектр» (ідентифікаційний код 13731068, місцезнаходження: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Будьонного, буд. 33) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області як юридична особа 25.11.1992, про що зроблено запис про включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 342 120 0000 000347 (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 44).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з наданням в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, обробленням насіння для відтворення, діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптовою торгівлею хімічними продуктами, вантажним автомобільним транспортом та неспеціалізованою оптовою торгівлею.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Управління статистики в Обухівському районі Київської області серії АБ № 578601, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 45).

Судом встановлено, що у вересні 2012 року посадовими особами Державної податкової служби у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Малим приватним підприємством «Спектр» податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством «Протесілай» за період з 01.10.2009 по 31.12.2009.

За результатами перевірки складено акт від 26.09.2012 № 9/16-018/13731068 (далі - акт перевірки), в якому, зокрема, зафіксовано, що Малим приватним підприємством «Спектр» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі у Приватного підприємства «Протесілай» товарно-матеріальних цінностей недотримано вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2009 на загальну суму 7232 грн. 91 коп.

Так, у ході проведення контролюючого заходу органом державної податкової служби прийнято до уваги наявність вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 у кримінальній справі № 1-482/12, яким директора Приватного підприємства «Протесілай» ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Відтак, податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно сформовано валові витрати за наведеними вище господарськими операціями, оскільки правочини з придбання у Приватного підприємства «Протесілай» товарів фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби заперечення, в яких зазначено, що висновки податкового органу стосовно вчинення Малим приватним підприємством «Спектр» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств здійснено суб`єктом господарювання у відповідності до вимог чинного законодавства про оподаткування.

Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.10.2012 № 0001702301/2697, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7232 грн. 91 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 1808 грн. 00 коп.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Київській області.

Рішеннями Державної податкової служби у Київській області від 05.12.2012 № 3025/10/10-206/805-1558 та 21.01.2013 № 157/10/10-206/872 скарги позивача на податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 19.10.2012 № 0001702301/2697 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємств визначалось Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР).

Так, в силу приписів пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що у період з жовтня по листопад 2009 року позивачем придбано у Приватного підприємства «Протесілай» товарно-матеріальні цінності (автомобільні шини, диски) на загальну суму 34718 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5786 грн. 33 коп.

Придбання товару здійснювалось позивачем без укладення договорів на підставі рахунків-фактур від 16.10.2009 № 16//10, 19.10.2009 № 19//10 та 20.11.2009 № 20//11, що виписувались Приватним підприємством «Протесілай».

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у вказаний вище період шляхом підписання видаткових накладних від 16.10.2009 № 428, 22.10.2009 № 442 та 24.11.2009 № 506.

Оплату за придбані у Приватного підприємства «Протесілай» товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 34718 грн. 00 коп. здійснено позивачем у період з 16.10.2009 по 24.11.2009 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаної юридичної особи, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 68 - 70).

Витрати у загальному розмірі 28931 грн. 67 коп., понесені Малим приватним підприємством «Спектр» на придбання у Приватного підприємства «Протесілай» у жовтні - листопаді 2009 року товарів включено позивачем до валових витрат за ІV квартал 2009 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що у ході контролюючого заходу аналіз поданих позивачем до перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок тощо на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства посадовими особами органу державної податкової служби не здійснювався, факти поставки товарів позивачу його контрагентом не перевірялись.

Єдиною підставою, на яку посилається податковий орган як на доказ незаконного формування Малим приватним підприємством «Спектр» об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, є вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 у кримінальній справі № 1-482/12, яким директора Приватного підприємства «Протесілай» ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Так, відповідач звертає увагу на те, що Солом`янським районним судом м. Києва у своєму рішенні встановлено, що громадянин ОСОБА_3, будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у створенні фіктивного підприємництва визнав повністю, розкаявся у вчиненому і пояснив суду, що він у травні 2008 року за грошову винагороду погодився зареєструвати юридичну особу - Приватне підприємство «Протесілай» на своє ім'я без мети здійснення господарської діяльності. Документи для реєстрації підприємства він подав до державної податкової інспекції, у приміщенні банківської установи підписав документи про відкриття розрахункового рахунку підприємства, а печатку Приватного підприємства «Протесілай» у подальшому передав своєму знайомому.

Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що Приватне підприємство «Протесілай» діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з продажем товарно - матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, у зв`язку з чим правочини, укладені з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування валових витрат на користь позивача.

Відтак, відповідач вважає, що валові витрати у сумі 28931 грн. 67 коп. сформовано позивачем за правочинами, що фактично не здійснювались, а відтак позивач не мав на меті використовувати отримані ним від його контрагента товарно-матеріальні цінності в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкове зобов`язання Малого приватного підприємства «Спектр» з податку на прибуток підприємств за вказаний вище звітній період, на думку податкового органу, підлягає коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи твердження відповідача про те, що обставини, які встановленні вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 у кримінальній справі № 1-482/12, мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов`язковість вироку суду у кримінальній справі під час розгляду судом адміністративної справи поширюються виключно на питання чи мало місце певне діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої постановлено судове рішення.

Відтак, приписи частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають обов`язковість врахування адміністративним судом обставин, встановлених вироком, якщо вони стосуються безпосередньої тієї особи, щодо якої ухвалено вирок. Водночас, встановлені вироком суду у кримінальній справі обставини, що свідчать про наявність складу злочину у діяннях фізичної особи, не можуть вважатися обов`язковими для адміністративного суду під час надання ним оцінки податковій поведінці юридичної особи, працівником або представником якої була фізична особа, щодо якої ухвалено вирок.

Враховуючи, що предметом доказування у даній справі є правомірність формування Малим приватним підприємством «Спектр» валових витрат за господарськими операціями з поставки товарів його контрагентом - Приватним підприємством «Протесілай», а не винність громадянина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, зважаючи на те, що обставини здійснення господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством «Протесілай» районним судом в рамках розгляду кримінальної справи № 1-482/12 не встановлювались, суд дійшов висновку, що вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 не має доказового значення для цієї справи.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що у контексті даної справи правовідносини з приводу виконання правочинів з купівлі - продажу товарів виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які вчиняли підписи на ділових паперах та податковій звітності, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено під час судового розгляду справи, на момент укладення позивачем правочинів з Приватним підприємством «Протесілай», усі сторони правочинів були правоздатними та були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як юридичні особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з приписами частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певні фізичні особи вчинили правочини (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи - Приватного підприємства «Протесілай» без його доручення або з перевищенням повноважень, не є підставою для визнання правочинів такими, що фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунками - фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками тощо, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід зазначити, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок тощо є підставою для відображення показників валових витрат підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника товарів.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту поставки товарно-матеріальних цінностей за господарськими операціями з їх придбання у Приватного підприємства «Протесілай», за результатами здійснення яких позивачем сформовано валові витрати.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт поставки позивачу товарів з боку Приватного підприємства «Протесілай» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Крім того, про отримання позивачем товару від Приватного підприємства «Протесілай» свідчать також докази його подальшого зберігання, обробки та реалізації.

Так, у матеріалах справи наявні: оборотно-сальдова відомість по рахунку 20.7 за період з 01.10.2009 по 30.11.2009, копії довіреностей на отримання товару, книги обліку довіреностей, прибуткових накладних, накладних на переміщення товарно-матеріальних цінностей (автомобільних шин, дисків), карток обліку роботи автошин, актів про списання товарів, договорів оренди транспортного засобу та нежитлового приміщення (боксу), які містять інформацію стосовно надходження продукції від Приватного підприємства «Протесілай», його обліку, переміщення на склад і зі складу та свідчать про можливість використання позивачем товарів у його господарській діяльності; копія видаткової накладної, що підтверджує реалізацію частини продукції наступному контрагенту - одержувачу.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Приватного підприємства «Протесілай» товарів, з урахуванням видів його економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму валових витрат, заявлених позивачем у жовтні-листопаді 2009 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на прибуток за вказаний звітний період.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 19.10.2012 № 0001702301/2697, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7232 грн. 91 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1808 грн. 00 коп., суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками сторін, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 19.10.2012 № 0001702301/2697, - визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 8 травня 2013 року.