Ухвала суду № 31466166, 14.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11915/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Плам Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 року №000210227, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Плам Груп» (далі - Позивач, ТОВ «Плам Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 року №000210227.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2012 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 205 434,00 грн. податку на додану вартість. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладеного Позивачем з ТОВ «Мирей» договорів, на підставі яких ТОВ «Плам Груп» було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2012 року працівниками ДПІ у Солом'янському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Плам Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Мирей» за період 01.01.2010 року по 31.12.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 205 434,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 19.04.2012 року №1576/22-7/37378261. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 10.05.2012 року №000210227, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 213 807,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 205 434,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 373,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Вирішуючи питання про реальність укладеного між Позивачем та ТОВ «Мирей» договору, суд першої інстанції вірно встановив, що між ТОВ «Мирей» (Виконавець) та ТОВ «Плам Груп» (Замовник) укладено договір про надання послуг від 01.11.2010 року №1/11-7 (далі - Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню поліграфічної, рекламної, інформаційної продукції та передати його Замовнику у визначений термін в кількості, асортименті, якості та за цінами, вказаними в підписаних сторонами товарних накладних та інших супровідних документах (п. 1.1 Договору). Згідно п. 1.2 Договору роботи виконуються Виконавцем із свого матеріалу і своїми засобами.

Згідно Розділу ІІ Договору Виконавець зобов'язується виготовити і поставити поліграфічну, інформаційну, рекламну продукцію. Якість продукції, що підлягає поставці, має відповідати діючим стандартам і технічним умовам. Продукція поставляється по ціні згідно накладної. Доставка продукції Замовнику здійснюється транспортом за попередньою домовленістю. Замовник зобов'язується сплатити вартість товару згідно чинної угоди.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість робіт по договору складає 1 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.

При цьому суд вірно зауважив, що реальність здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних (т. 1 а.с. 63-120), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с. 121), банківських виписок (т. 1 а.с. 186-216), товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 158-193), податкових накладних (т. 1 а.с. 122-185).

В подальшому отриману за результатами виконання договору з ТОВ «Мирей» продукцію, Позивач використав у своїй господарській діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами Позивача: з ТОВ «Фармаско» від 01.11.2010 року №01/11-7 (т. 2 а.с. 12-13) та від 01.01.2011 року №4/01-1 (т. 2 а.с. 8), з ТОВ «Фармаско Трейдинг» від 01.11.2010 року №01/11-6 (т. 2 а.с. 11) та від 04.01.2011 року №4/01-2 (т. 2 а.с. 9), з ТОВ «Фірма «ЮЛГ» від 04.01.2011 року №4/01-9 (т. 2 а.с. 10), з ТОВ «Юрія-Фарм» від 01.11.2010 року №01/11-5 (т. 2 а.с. 14) та від 04.01.2011 року №04/01-3 (т. 2 а.с. 15). При цьому виконання зазначених договорів підтверджується видатковими накладними (т. 2 а.с. 16-17, 19-23, 25-52, 54-77, 79-115, 117-157), довіреностями на отримання товару (т. 2 а.с. 18, 24, 53, 78, 116).

Окрім іншого, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що згідно даних з ЄДРПО ТОВ «Плам Груп» здійснює, зокрема, такий вид діяльності, як друкування іншої продукції, брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних з нею послуг, інші види видавничої діяльності. Тобто, виконання вказаних вище договорів відповідає меті господарської діяльності Позивача.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання недійсним укладеного Позивачем з ТОВ «Мирей» договору немає. При цьому, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між ТОВ «Плам Груп та ТОВ «Мирей» мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Крім того, колегією суддів враховується, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Разом з тим Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено наявність такого, який набрав законної сили, вироку суду, яким підтверджено наявність у платника податку умислу на ухилення від сплати податків.

Щодо висновків суду першої інстанції про правомірність формування Позивачем податкового кредиту за результатами правовідносин з ТОВ «Мирей», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закон про ПДВ, п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону про ПДВ та п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Мирей» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що перевірка Позивача проводилася на підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі від 03.04.2012 року №295 у зв'язку з надходженням до Відповідача постанови про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Плам Груп» від 27.07.2011 року слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Лисенко О.О.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було подано доказів того, що існує таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким встановлено певне порушення податкового законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом без передбачених законом умов, що, у свою чергу, є підставою для їх скасування.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання або фіктивність такого контрагента не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Плам Груп», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Плам Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 року №000210227 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.