Рішення № 31466153, 13.05.2013, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3954/13-ц

Провадження № 2/712/1701/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е НЕ М У К РА Ї Н И

(заочне)

13 травня 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - Мельник І.О.

при секретарі - Бондар Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання удаваним правочину про розірвання кредитного договору шляхом прощення безнадійної кредитної заборгованості та визнання укладеною угоди про припинення кредитного зобов'язання передачею позичальником відступного, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Сведбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання удаваним правочину про розірвання кредитного договору шляхом прощення безнадійної кредитної заборгованості та визнання укладеною угоди про припинення кредитного зобов'язання передачею позичальником відступного. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 08.08.2008 року він уклав з відповідачем договір №2301/0808/71-1074 про надання кредитних коштів на придбання нерухомості. За умовами вказаного договору відповідач передав позивачу кредитні кошти в сумі 89000 дол. США для придбання двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 у громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Надання коштів за вказаним кредитним договором відповідало всім ознакам споживчого кредитування. Відповідачем кредитні кошти в національній валюті України гривні були передані позивачу за банківським курсом 4,84 грн. за 1 дол. США в загальній сумі 430760 грн. З метою забезпечення виконання позивачем фінансових зобов'язань перед відповідачем сторонами було укладено Договір іпотеки від 08.08.2008 р. №2301/0808/71-1074-Z, а також було укладено договір поруки від 08.08.2008 р. з ОСОБА_2 При цьому відповідачем не було попереджено позивача в письмовій формі про можливість валютних ризиків під час надання кредиту в іноземній валюті для придбання квартири та повернення кредитної заборгованості.

В ході судового вирішення кредитного спору в Соснівському районному суді м.Черкаси сторонами було розглянуто питання щодо можливості припинення кредитного зобов'язання шляхом сплати позивачем єдиним платежем наперед узгодженої з відповідачем суми в розмірі 65000,00 дол. США (еквівалентна сумі 519 545 грн.) (по курсу 7,99 грн. за 1 дол. США). При цьому списання безнадійної кредитної заборгованості сторонами не розглядалося, адже в банківській іпотеці увесь час перебувала квартира, за рахунок якої відповідач міг в судовому порядку задовольнити свої майнові вимоги, а також діяв договір поруки на всю суму кредитної заборгованості.

Позивач запропонував відповідачу припинити кредитні зобов'язання шляхом передачі банку відступного в грошовій формі в національній валюті в сумі 519545 грн. шляхом її конвертування в дол. США за офіційним валютним курсом, який діяв на момент укладення кредитного договору станом від 08.08.2008 р. Щодо погашення нарахованої в дол. США пені, то у сторін взагалі не було жодної домовленості, адже неустойка мала бути списана відповідачем після отримання відступних.

Разом з тим, в момент передачі коштів відступних відповідач надав для підписання позивачу додаткову угоду про розірвання договору №2301/0808/71-1074 від 08.08.2012 р., в якій, зокрема, ставилося питання про списання безнадійної кредитної заборгованості (прощення боргу).

З назви підписаного договору про розірвання до кредитного договору №2301/0808/71-1074 від 08.08.2012 р. не можна встановити дійсну правову природу вказаного правочину, оскільки цим договором передбачено як внесення позивачем одноразового платежу в сумі 65000 дол. США, так і прощення (списання) кредитної заборгованості в сумі 60503,52 дол. США. В договорі про розірвання від 11.09.2012 р. позивача повідомлено, що згідно сума прощеного боргу розглядається як додаткове благо та включається до складу оподатковуваного доходу позивача, про що банк направляє інформацію до податкових органів.

На думку позивача, фактично під договором про розірвання до кредитного договору від 08.08.2008 року №2301/0808/71-1074 в дійсності приховувався за правовою природою та змістом досягнутих домовленостей договір про припинення кредитних зобов'язань шляхом передачі відступного в грошовій формі одноразовим платежем. Жодних додаткових благ при цьому позивач не отримував, оскільки не погоджувався на списання як безнадійної заборгованості пені (неустойки), яка нарахована відповідачем за період судово-претензійної роботи. Відповідач шляхом підписання з позивачем договору про розірвання кредитної угоди безпідставно переклав на останнього обов'язок щодо податкових зобов'язань за прощеною кредитною заборгованістю в сумі нарахувань 60503,52 дол. США

Однак, на думку позивача, в даному випадку погашення кредитної заборгованості відбувалося не шляхом списання відповідачем безнадійної кредитної заборгованості (прощення боргу), а шляхом припинення кредитного зобов'язання передачею відповідачу відступного в сумі 519545 грн., що перевищує суму отриманого позивачем 08.08.2008 р. кредиту в розмірі 430760 грн. (еквівалентна 89000 дол. США). Тож, відповідач в жодному випадку не міг списувати за рахунок позивача як безнадійну кредитну заборгованість в сумі 483423,12 грн..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з»явилася, хоча про час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 08.08.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» в особі заступника директора Черкаського відділення ВАТ «Сведбанк» Назаренко О.О. укладено кредитний договір №2301/0808/71-1074.

За умовами вказаного кредитного договору відповідач передав позивачу кредитні кошти в сумі 89000 дол. США, що становило на той час за банківським курсом НБУ 4,84 грн. за 1 дол. США грошову суму в розмірі 430760 грн.

В преамбулі Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ризиків фінансових послуг» вказано, що метою цього закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентноспроможності ринку фінансових послуг в Україні. В статті 1 цього Закону зазначено, що учасники ринків фінансових послуг - юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг.

Відповідно до ст. 110 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р., Закону «Про захист прав споживачів" - до відносин, які регулюються законом України "Про захист прав споживачів", належать зокрема ті, що виникають з договорів про надання фінансово-кредитних послуг, у тому числі про надання кредитів.

Позивач відповідно п.23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" є споживачем за кредитним договором, тому що отримав споживчий кредит, який надавався відповідачем для задоволення особистих потреб - придбання квартири.

Вказане підтверджується п. 1.2. кредитного договору, в якому зазначено - кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 в оплату за договором купівлі-продажу, зазначеним у п.1.4. цього договору.

За надані кредитні кошти позивач придбав у гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ціною 479160,00 грн. (99000 дол. США) двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. При цьому позивач за придбання квартири витратив в якості завдатку власні кошти в сумі еквівалентній 10000 дол. США.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач надав позивачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повторності, строковості, платності грошові кошти у розмірі 89 000,00 (вісімдесят дев'ять тисяч) доларів США 00 центів з оплатою по процентній ставці 11,9 (одинадцять цілих дев'ять десятих) процентів річних.

З метою забезпечення виконання позивачем фінансових зобов'язань перед відповідачем сторонами укладено 08.08.2008 р. договір іпотеки №2301/0808/71-1074-Z, предметом якої виступила придбана двохкімнатна квартира АДРЕСА_1. Іншим видом забезпечення виконання грошового зобов'язання стала порука, що оформлена 08.08.2008 р. з третьою особою - гр. ОСОБА_2

Суд приходить до висновку, що повернення грошових коштів позивачем було забезпечено вартістю квартири, яка була передана в іпотеку та оцінена в сумі 99 000 дол. США, що еквівалентно сумі в розмірі 479 160 грн., а також договором поруки, що гарантувало повернення кредитних коштів з процентами у встановлені кредитним договором терміни.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем кредитні кошти в національній валюті України гривні надавалися позивачу за банківським курсом 4,84 грн. за 1 дол. США на загальну суму 430 760 грн. В свою чергу позивач протягом 2008 року добросовісно виконував свої зобов'язання по кредитному договору та сплачував кредитні кошти з нарахованими процентами.

Згідно з вимогами п.3.8. Постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. №168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» - у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.

Разом з тим, відповідачем не надано до суду доказів щодо попередження позивача про можливі валютні ризики під час надання кредиту в іноземній валюті для споживчих цілей та повернення кредитної заборгованості з нарахованими процентами.

Із пояснень представника позивача та матеріалів справи випливає, що за наслідками світової фінансово - економічної кризи наприкінці 2008 року стрімко зріс обмінний курс дол. США, до якого був прив'язаний кредитний договір, з 4,84 грн. за 1 дол. США до 7,99 грн. за 1 дол. США, у зв'язку у сторін виник цивільно-правовий спір щодо умов та порядку повернення кредитної заборгованості.

З доказів, наданих позивачем встановлено, що він неодноразово звертався до відповідача з письмовими зверненнями щодо зміни умов кредитного договору, зокрема, в частині сплати процентів за користування кредитом за курсом дол. США, який діяв на момент підписання кредитного договору - 4,84 грн. за 1 (один) долар США, позивач звертався також з приводу поетапного розстрочення кредитної заборгованості.

У відповідь на вказані звернення й клопотання позивача відповідач надавав письмові листи від 01.12.2009 р. №7538, від 01.03.2010 р. №1487, від 23.10.2010 р. №106, якими відмовляв в перегляді істотних умов кредитних зобов'язань щодо розміру та валюти повернення кредиту.

За наявності спору щодо умов погашення кредитної заборгованості ПАТ «Сведбанк» подало до суду позовну заяву про стягнення з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 кредитної заборгованості, процентів та пені на загальну суму 112 451,32 дол. США, що еквівалентно 893 267,06 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 11.04.2011 р. відкрито провадження у справі №2-2239-2011 за позовом ПАТ «Сведбанк» та призначено справу до судового розгляду. При цьому в банківській іпотеці перебувала двохкімнатна квартира, за рахунок якої відповідач міг задовольнити свої майнові вимоги.

В ході розгляду цивільної справи №2-2239-2011 сторонами було вирішено питання щодо можливості мирного позасудового вирішення спору та припинення кредитних зобов'язань шляхом сплати позивачем єдиним платежем суми відступного в розмірі 519545 грн.

Узгоджена сторонами сума відступного перевищувала ринкову вартість заставного майна - двохкімнатної квартири, що становила 499950,00 грн. (п.5 Іпотечного договору). Згідно оцінки (висновку) приватного підприємства «Ажіо» від 10.09.2012 р. ринкова ціна квартири АДРЕСА_1 становила 421 200,00 грн.

Згідно пояснень представника позивача, позичальник запропонував відповідачу припинити кредитні зобов'язання шляхом передачі відповідачу відступного в національній валюті в сумі 519 545 грн. за офіційним валютним курсом, який діяв на момент укладення договору №2301/0808/71-1074 від 08.08.2008 р. Щодо погашення процентів та пені, сторони з цього приводу не домовлялися, оскільки вся неустойка мала бути списана відповідачем після одержання відступних та припинення кредитних зобов'язань.

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

ЦК України передбачає окремі способи, за допомогою яких сторони за згодою між собою можуть змінити або розірвати договір, зокрема, наданням замість виконання відступного (ст. 600 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

За умови погашення позивачем суми в розмірі 65000 дол. США відповідач запропонував позивачу розірвати кредитний договір, а також договір іпотеки від 08.08.2008 р., за яким квартира фактично могла стати предметом стягнення. Сторонами не обумовлювалося стягнення решти заборгованості з поручителя, який виступав солідарним боржником за кредитним договором.

З незрозумілих міркувань на момент оформлення угоди щодо припинення кредитних зобов'язань відповідач надав для підписання позивачу Додаткову угоду про розірвання Договору №2301/0808/71-1074 від 08.08.2012 р., в якій вказувався пункт щодо списання безнадійної кредитної заборгованості (прощення боргу) в сумі 60503,52 дол. США.

В той же час Національний банк України встановив Методику визначення безнадійною заборгованості за активними банківськими операціями та постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №172, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.06.2011 за №722/19460, затвердив Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву.

Згідно з положеннями Методики НБУ №172 визначена відповідачем сума в розмірі 60503,52 дол. США не може бути віднесена до переліку безнадійної кредитної заборгованості та списаною (прощеною боржнику) за рахунок страхового резерву банку в разі наявності діючої банківської іпотеки та невирішеного судового спору щодо стягнення заборгованості з позичальника та поручителя.

В листі Національного банку України від 08.04.2013 р. №18-313/2052/4205 (наданого на адвокатський запит) вказано, що на виконання норм підпункту 159.4.1. пункту 159.4 ст.159 Податкового кодексу України Національним банком України розроблено Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затверджений постановою Правління НБУ від 01.06.2011 р. №172. Згідно з Порядком №172, банк має право відшкодувати (списати) за рахунок резерву безнадійну заборгованість за кредитом, яка включає суму основної заборгованості перед банком та/або нараховані доходи (борг боржника), за якою є прострочення погашення боргу або його частини понад 180 днів.

При цьому НБУ в своєму листі від 08.04.2013 р. зазначає, що відповідно до вимог пункту 7 Порядку №172 списання безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банків до позачальників/контрагентів. Банки зобов'язані вживати заходів щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. Враховуючи викладене, списання банком безнадійної заборгованості за кредитом позичальника не є анулювання його боргу.

Слід зазначити, що на момент списання відповідачем суми в розмірі 60503,52 дол. США в якості безнадійної заборгованості в Соснівському районному суді м. Черкаси розглядалася цивільна справа №2-2239-2011 про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитної заборгованості. Лише 24.09.2012 р. ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси за заявою банку було залишено без розгляду цивільну справу за позовною заявою ПАТ «Сведбанк» про стягнення із ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 кредитної заборгованості в сумі 893 267,06 грн.

До того ж відповідач з невідомих міркувань списував не лише заборгованість з основного тіла кредиту, яка реально видавалася готівкою позивачу, але також списав як безнадійну кредитну заборгованість нараховані проценти та пеню, які не мали реальної фінансової складової та нараховувалися в ході судового розгляду цивільної справи №2-2239-2011.

Із назви та змісту підписаного 11.09.2012 р. сторонами Договору про розірвання до Кредитного договору №2301/0808/71-1074 від 08.08.2012 р. неможливо встановити правовий зміст вказаного правочину, оскільки ним передбачено з однієї сторони розірвання кредитного договору, а з іншої сторони - прощення (списання) безнадійної кредитної заборгованості, що суперечить пункту 7 Порядку НБУ №172

Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 цього ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Підписання сторонами договору про розірвання кредитного договору від 11.09.2012 р. відбувалося за певних умов, зокрема виконання позивачем певних майнових зобов'язань, що притаманні для передачі відступного.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що сторони досягнули згоди щодо всіх істотних умов договору припинення кредитних зобов'язань передачею відступного відповідачу, які передбачені ст. 600 ЦК України, зокрема, щодо розміру відступного, порядку та строків його передачі кредиторові, а також порядку припинення кредитних зобов'язань.

Отже, під Договором про розірвання до Кредитного договору від 08.08.2008 року №2301/0808/71-1074 в дійсності приховувався зміст правочину щодо припинення кредитних зобов'язань шляхом передачі відступного відповідачу в грошовій формі одноразовим платежем.

В Договорі про розірвання до Кредитного договору від 11.09.2012 р. (п.1) відповідачем було вказано, що у зв'язку з частковим погашенням Позичальником заборгованості за кредитним Договором в сумі 65000 дол. США Банк прощенням боргу (стаття 605 ЦК України) звільняє Позичальника від обов'язку сплати залишку заборгованості по кредиту в розмірі 60 503,52 дол. США на дату укладення цього Договору про розірвання. При цьому, Банк повідомляє, що згідно з п.п. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України сума прощеного боргу розглядається як додаткове благо та включається до складу оподатковуваного доходу позичальника, про що Банк направляє інформацію до податкових органів.

В той же час сума боргу платника, анульованого за самостійним рішенням кредитора є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та оподатковується за ставками, визначеними п.167.1 ст. 167 ПК України, окрім випадків ведення кредитором претензійно-позовної роботи та стягненню заборгованості за кредитними договорами у судовому порядку.

Як вказувалося вище, на момент укладення сторонами Договору від 11.09.2012 р. про розірвання кредитної угоди зі сторони відповідача фактично продовжувалася претензійно-позовна робота по стягненню кредитної заборгованості, процентів та нарахованої пені з позивача та поручителя. До того ж на момент підписання сторонами 11.09.2012 р. правочину, сплинув річний строк позовної давності про стягнення нарахованої пені за прострочення кредитної заборгованості.

В даному випадку погашення кредитної заборгованості відбувалося не шляхом списання безнадійної кредитної заборгованості - прощенням боргу, а шляхом припинення кредитного зобов'язання передачею відповідачу відступного в сумі еквівалентній 65000 дол. США.

Суд приходить до висновку, що сума прощеного боргу, до якої входила неправомірно нарахована пеня, не може відшкодовуватися відповідачу за рахунок страхового резерву банку, у зв'язку з чим у позивача не можуть виникати, зокрема, податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає сплаті позивачем до бюджету в сумі 82 181,93 грн.

Не маючи правових підстав для прощення безнадійного боргу в ході вирішення судом цивільно-правового спору, відповідач за допомогою Договору від 11.09.2012 р. про розірвання до Кредитного договору №2301/0808/71-1074 від 08.08.2012 р. неправомірно провів списання нарахованих процентів та пені за рахунок страхового резерву.

Для погашення кредитної заборгованості шляхом передачі відступного позивачу довелося продати третім особам квартиру, яка перебувала в банківській іпотеці, за ціною 421200 грн., що значно менше нарахованих відповідачем процентів та пені.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин та вимог ст. 600 ЦК України, можна стверджувати, що з переданням відступного припиняються всі зобов'язання по кредитному договору, включаючи і зобов'язання позивача по сплаті нарахованої неустойки та пені.

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживача підлягають до задоволення, дії відповідача по списанню як безнадійної заборгованості пені визнаються неправомірними, а укладений 11.09.2012 р. Договір про розірвання Кредитного договору від 08.08.2008 р. №2301/0808/71-1074 визнається удаваними правочином, за яким приховано Договір про припинення кредитного зобов'язання передачею відступного.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 114,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.11, 15, 84, 88, 110, 598, 600 ЦК України суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про захист прав споживача, визнання неправомірними дій та визнання удаваним правочину задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії ПАТ «Сведбанк» щодо нарахування та списання ОСОБА_1 як безнадійної кредитної заборгованості пені за період судово-претензійної роботи за кредитним договором №2301/0808/71-1074 від 08.08.2008 р.

Визнати удаваним правочином Договір про розірвання до Кредитного договору №2301/0808/71-1074 від 08.08.2012 р., що укладений ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» щодо прощення безнадійної заборгованості в сумі 60503,52 дол. США, визнати укладеним 11.09.2012 р. ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» Договір про припинення кредитного зобов'язання за договором №2301/0808/71-1074 від 08.08.2008 р. шляхом передання позичальником відступного на суму 519545,00 грн.

Стягнути з ПАТ «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840) на користь держави судовий збір в сумі 114,70 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий: