Постанова № 31464565, 23.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 р.Справа № 1570/1008/2012

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року Дочірнє підприємство «Автотрейдінг-Одеса» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011р. №0004142301 та №0074851701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом помилково розтлумачено отримання працівником підприємства ОСОБА_1 паливно-мастильних матеріалів, які він використовував у службових відрядженнях, як надання йому додаткового блага, з огляду на те, що отримані паливно-мастильні матеріали використовувались виключно для заправки автомобілів позивача під час службових відряджень його працівників, тобто використовувались у виробничих потребах. Також вважає, що Дочірньому підприємству «Автотрейдінг-Одеса» безпідставно донараховано збір за використання місцевої символіки, оскільки законодавством встановлено вичерпний перелік місцевої символіки до якого назва міста не входить. Крім того, згідно п.1.5 Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затв. наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004р., заборони щодо використання у найменуванні юридичної особи назви міст немає. Для позначення товарів, що збуваються, ДП «Автотрейдінг-Одеса» використовує товарний знак «AUTOtrading» та не використовує з вказаною метою назву міста Одеси, що свідчить про відсутність об'єкту оподаткування збором за використання місцевої символіки.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено, що водій підприємства ОСОБА_2 при транспортуванні товарних автомобілів використовував картки для заправки, однак авансовий звіт по витраченим паливно-мастильним матеріалам не надавався, а отже ці витрати є витратами на особисті потреби працівника та підлягають оподаткуванню. Також зазначила, що оскільки у назві підприємства використовується назва міста Одеси, таким підприємством має бути сплачений збір за використання місцевої символіки, однак такий збір ДП «Автотрейдінг-Одеса» не сплачується. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач вважає законними; в задоволенні позову просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень на проведення перевірки №815 та №816 від 30.05.2011р., №895 від 14.06.2011р., посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС у період з 30.05.2011р. по 13.07.2011р. проведено планову виїзну перевірку ДП «Автотрейдінг-Одеса» (код ЄДРПОУ 31976605) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №213/23-213/31976605 від 20.07.2011р.

У висновках акту перевірки вказується, серед іншого, на порушення позивачем:

- ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» та п.1.2, п.1.3 розділу І та п.2 розділу ІІ «Положення про збір за право використання місцевої символіки», затвердженого рішенням Одеської міської ради №4694-V від 07.10.2009р., в результаті чого занижено збір за використання місцевої символіки в сумі 66221 грн. (у т.ч. І квартал 2010 року - 11897 грн., ІІ квартал 2010 року - 16973 грн., ІІІ квартал 2010 року - 18253 грн., ІV квартал 2010 року - 19098 грн.);

- п.1.1 ст.1, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 розділу І, п.167.1 ст.167 розділу ІV Податкового кодексу України в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 7572 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 02.08.2011р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0004142301, яким за порушення ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» та п.1.2, п.1.3 розділу І та п.2 розділу ІІ «Положення про збір за право використання місцевої символіки», затвердженого рішенням Одеської міської ради №4694-V від 07.10.2009р. позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за використання місцевої символіки в сумі 82776 грн. (у т.ч. за основним платежем - 66221 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16555 грн.);

№0074851701, яким за порушення п.1.1 ст.1, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 розділу І, п.167.1 ст.167 розділу ІV Податкового кодексу України підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 8967,59 грн. (у т.ч. за основним платежем - 7571,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1396,04 грн.).

Задовольняючи позов ДП «Автотрейдінг-Одеса» про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011р. суд першої інстанції прийшов до висновку викладені в акті перевірки твердження податкового органу про порушення позивачем ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», п.1.2, п.1.3 розділу І та п.2 розділу ІІ «Положення про збір за право використання місцевої символіки», затвердженого рішенням Одеської міської ради №4694-V від 07.10.2009р., п.1.1 ст.1, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 розділу І, п.167.1 ст.167 розділу ІV Податкового кодексу України є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Так, в акті перевірки на стор.42, серед іншого, зазначено, що при перевірці оборотів по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» за даними аналітичного обліку встановлено, що водій підприємства ОСОБА_2 при транспортуванні товарних автомобілів використовував картки для заправки. Після закінчення відряджень вказаний працівник звітував за авансовим звітом тільки за грошові кошти, використані на проїзд до місця отримання автомобіля та на добові. Авансовий звіт по витраченим паливно-мастильним матеріалам не надавався.

З посиланням на п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» та п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 розділу І, п.167.1 ст.167 розділу ІV Податкового кодексу України податковий орган прийшов до висновку, що отримані водієм підприємства картки на пальне розглядаються як додаткові блага і мають оподатковуватися податковим агентом у складі загального місячного оподатковуваного доходу їх отримувача за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» та п.167.1 ст.167 ПК України.

Як наслідок, відповідач прийшов до висновку про неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних ociб у сумі 7571,55 грн. і, у зв'язку з цим, прийняв податкове повідомлення-рішення №0074851701 від 02.08.2011р. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про незаконність вказаного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, отримані водієм ОСОБА_2 картки на пальне не можуть вважатися його доходом, з огляду на те, що використовувались для заправки службових автомобілів під час службових відряджень у виробничих потребах підприємства та не надавалися для його особистих потреб. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказів про відрядження, посвідчень про відрядження на ім'я ОСОБА_2, рахунків-фактур, актів приймання-передачі автомобілів, які доставляв ОСОБА_2, звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, копій квитків, куплених ОСОБА_2 для поїздки до міст відрядження для наступного транспортування автомобілів згідно з метою відрядження.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, придбані ДП «Автотрейдінг-Одеса» та використані ОСОБА_2 у виробничих потребах паливно-мастильні матеріали включались підприємством до складу валових витрат, а отже і до собівартості реалізованих товарів.

Як наслідок, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що використанні у виробничих потребах водієм картки для заправки не вважаються його додатковим благом і підстави для прийняття у ДПІ у Малиновському районі м.Одеси податкового повідомлення-рішення №0074851701 від 02.08.2011р. були відсутні.

Щодо ж до податкового повідомлення-рішення №0004142301 від 02.08.2011р., то колегія суддів не може погодитись з висновком Одеського окружного адміністративного суду про його незаконність.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Автотрейдінг-Одеса» сплачує збір за право використання місцевої символіки у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1998р. №56-93 та Положення про збір на право використання місцевої символіки, яке прийнято рішенням Одеської міської ради від 15.10.2001р. №2725-ХХІІ. Ставка збору визначена у розмірі 0,1% від вартості виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

В розділі 3.5.10 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення задекларованого збору за використання місцевої символіки за перевіряємий період встановлено його заниження на загальну суму 66221,19 грн. Зокрема, підприємство не нараховувало збір за використання місцевої символіки з усього обсягу отриманої виручки з реалізації автомобілів з використанням місцевої символіки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що ДП «Автотрейдінг-Одеса», яке здійснює свою діяльність на території м.Одеси і у своїй назві використовує назву міста, що є символікою територіальної громади м.Одеси, являється платником збору за право використання місцевої символіки.

Так, відповідно до вимог абз. 1 та 2 ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1998р. №56-93, збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.18 Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про систему оподаткування» ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування.

Відповідно до ст.15 цього Закону до місцевих зборів (обов'язкових платежів), зокрема, належить збір за право використання місцевої символіки.

Положенням про збір на право використання місцевої символіки, затв. рішенням Одеської міської ради від 15.10.2001р. №2725-ХХІІ, встановлено, що платниками збору за право використання місцевої символіки є підприємства та організації незалежно від форм власності та відомчості підпорядкування, які здійснюють діяльність на території міста.

07.10.2009р. Одеською міською радою прийнято рішення №4694-V «Про нову редакцію Положення «Про збір на право використання місцевої символіки», в п.2 якого визначено, що об'єктом оподаткування при використанні місцевої символіки в назві підприємства, організації, установи, підприємства торгівлі або громадського харчування, незалежно від форм власності, є весь обсяг виготовленої даним підприємством продукції, наданих послуг за звітний період.

В додатку до цього Положення визначено перелік назв, прізвищ, пам'яток, зображень пам'ятників, які відносяться до місцевої символіки м. Одеси. У розділі «назви, прізвища» під №1 вказано - «Одеса».

Відповідно до п.1.3 Положення під використанням місцевої символіки, що тягне за собою сплату збору, у цьому Положенні розуміється будь-яке застосування суб'єктами господарювання місцевої символіки у власній господарській діяльності з комерційною метою, зокрема, повне або часткове відтворення чи імітація зображень місцевої символіки, а також застосування власних назв та/або імен, що вказані у Переліку місцевої символіки, незалежно від мови та морфологічної будови.

Колегія суддів не погоджується з Одеським окружним адміністративним судом, що назва міста вказана позивачем в його найменуванні виключно для означення його місцезнаходження і не використовується з комерційною метою, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ДП «Автотрейдінг-Одеса» є юридичною особою, яка здійснює свою господарську комерційну діяльність, основною метою якої є отримання прибутку. Як наслідок, використання при здійсненні такої діяльності місцевої символіки тягне за собою сплату відповідного збору.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, що позивач не є платником збору за право використання місцевої символіки є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення №0004142301 від 02.08.2011р. є законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 185, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 02 серпня 2011 року №0074851701.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 24.05.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.