Постанова № 31463885, 27.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа№ 5011-26/17130-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Неклонський В.І., довіреність № 08-03-29/107-13 від 18.03.2013;

відповідача:Чабан К.І., довіреність № 19/2013 від 10.01.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО - страхування"

на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2013

у справі № 5011-26/17130-2012 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО - страхування "

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія " Оранта "

про стягнення 9816, 56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО - страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія " Оранта " про стягнення 9816, 56 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2013 у справі № 5011-26/17130-2012 в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО - страхування" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2013 у справі № 5011-26/17130-2012 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2013 № 5011-26/17130-2012 у справі № 5011-26/17130-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2013 прийнято до розгляду справу № 5011-26/17130-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 22.04.2013 об 11:30.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2013 було зобов'язано скаржника до дня слухання надати суду доказ сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 55,50 грн.

Проте вимоги ухвали суду скаржник не виконав.

22.04.2013 представник скаржника в судовому засіданні просив суд відкласти розгляд справи для надання йому строку виконати вимоги ухвали суду від 01.03.2013.

22.04.2013 представниками сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 5011-26/17130-2012. Розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-26/17130-2012 відкладено на 27.05.2013 о 12:30.

24.05.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

27.05.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказ доплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 55,50 грн. та письмові пояснення по справі.

27.05.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

27.05.2013 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва 31.01.2013 у справі № 5011-26/17130-2012 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

26.10.2009 в м. Кременчук на вул. 60-років Жовтня трапилась дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля " Тойота " ( д.н. ВІ 0089 АЕ ) під керуванням водія Нагайченко Олександра Анатолійовича та автомобіля " Рено " (д.н. АТ 3086 АМ ) під керуванням водія Буряк Вікторії Станіславівни.

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю " Тойота " ( д.н. ВІ 0089 АЕ ), який був застрахований у позивача, згідно договору добровільного страхування транспортних засобів серії АТК № 196107 від 29.09.2009 р.

Дорожньо - транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля " Рено " ( д.н. АТ 3086 АМ ) - Буряк Вікторії Станіславівни, що підтверджується постановою Тисменицького районного суду № 3-2211 від 08.12.2009 р.

В постанові Тисменицького районного суду № 3-2211 від 08.12.2009 зазначено, що на підставі ст. 22 КУпАП Буряк Вікторію Станіславівну та в зв'язку з тим, що нею були відшкодовані збитки та на утриманні у неї знаходиться неповнолітня дитина, була звільнена від адміністративної відповідальності і отримала усне попередження.

Згідно рахунку на оплату № 18 від 26.10.2009 р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля " Тойота " ( д.н. ВІ 0089 АЕ ) становить 14352,40 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору добровільного страхування транспортних засобів серії АТК № 196107 від 29.09.2009 р., на підставі заяви страхувальника, рахунку на оплату № 18 від 26.10.2009 р., розрахунку суми страхового відшкодування від 19.11.2009 р., а також на підставі страхового акту від 19.11.2009 р. Приватне акціонерне товариство " ПРОСТО - страхування " виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 9816,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20312 від 20.11.2009 р. на суму 4096,56 грн., а також розпорядженням № 011843 від 19.11.2009 р. про зарахування недоплаченої частини страхової премії в розмірі 5720, 00 грн.

Цивільно - правова відповідальність Буряк Вікторії Станіславівни за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля " Рено " ( д.н. АТ 3086 АМ ), згідно полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8369070 застрахована у відповідача ( відкритого акціонерного товариства " Національна акціонерна страхова компанія " Оранта " ), а тому позивач просить суд стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в розмірі 9816,56 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 зобов'язано сторони до дня слухання надати суду письмові пояснення з наданням відповідних доказів, стосовно відшкодування збитків Буряк В.С. (яких та кому) про, що зазначено в постанові Тисменицького районного суду від 08.12.2009 справа № 3-2211.

Проте, документального підтвердження відшкодування збитків Буряк В.С. 3-й особі, що були спричинені 26.10.2009 в м. Кременчук на вул. 60-років Жовтня підчас дорожньо - транспортної пригоди, сторонами суду не надано.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що у відповідача відсутній обов'язок сплатити матеріальну шкоду в порядку регресу.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи у позові суд зазначає те, що позивач для звернення до суду з позовом пропустив строк позовної давності передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України, і на застосуванні якого наполягає відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.12.2012 р. ( ч.4 ст. 267 ЦК України ).

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Приписами ч. 6 ст. 261 ЦК України встановлено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникає право подати регресний позов до суду (правова позиція, що викладена в постанові Судової палати у господарський справах Верховного суду України № 58/168 від 27.03.12.).

У відповідності до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 20312 від 20.11.2009 на суму 4096,56 грн., позивачем своє зобов'язання за договором добровільного страхування в повному обсязі було виконано 23.11.2009.

При цьому, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, перебіг строку позовної давності в даному випадку розпочався 24.11.2009 та закінчився 24.11.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовною заявою 23.11.2012 (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті), тобто без пропущення встановленого чинним законодавством трирічного строку позовної давності.

Оскільки, позивачем не пропущено строку позовної давності, то його порушене право підлягає захисту.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2013 у справі № 5011-26/17130-2012 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям рішення про задоволення позову повністю в розмірі 9816,56 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО - страхування " підлягають задоволенню повністю, то розмір господарських витрат який підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія " Оранта " становить 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО - страхування " задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2013 у справі № 5011-26/17130-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО - страхування " задовольнити повністю.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2013 у справі № 5011-26/17130-2012 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія " Оранта " (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО - страхування " (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) матеріальну шкоду в розмірі 9816 (дев'ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 56 коп., 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.»

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія " Оранта " (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО - страхування " (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-26/17130-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.