Постанова № 31463758, 24.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/938/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

20 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової О.М.,

при секретарі - Музика А.Ю.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Ільченко О.М., Вольської І.О.

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу-,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №403о/с від 04.08.2011р. в частині щодо звільнення з органів внутрішніх справ та поновити на посаді дільничного інспектора міліції ВМ «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний наказ ГУ МВС України в Одеській області №403о/с від 04.08.2011р. в частині щодо його звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 «ж» (за власним бажанням) був прийнятий не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29 липня 1991р. №114, оскільки, рапорт про звільнення з ОВС позивач писав вимушено, під психологічним та моральним тиском, означений рапорт про звільнення відповідною заявою позивача відкликався, крім того винесення оскаржуваного наказу ГУМВС України здійснено з порушенням процедуру звільнення, яка передбачена п.68 означеного Положення.

Відповідач Головне управління МВС України в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, наголошуючи, зокрема, на тому, що твердження позивача відносно того, що наказ №403о/с від 04.08.2011р. «По особовому складу» винесений в порушення приписів п.п.64, 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є надуманим, бездоказовим, з огляду на те, що жодного, як психологічного, так і морального тиску, при написанні рапорту про звільнення працівниками ОВС не чинилося, до того ж, на думку відповідача, п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29 липня 1991р. №114 не містить зобов'язання дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, а навпаки містить зобов'язання, особи яка виявила бажання звільнитись за особистим проханням, попередити про прийняте ними вішення не пізніш як за три місяця до звільнення, та закріплює право керівництва (роботодавця) дізнатися про намір особи звільнитися з ОВС для того, щоб передати всі її справи (оперативні, кримінальні) іншим працівникам, підготуватись до проведення розрахунку, а крім того, щоб втратила цінність та інформація (оперативно-розшукова), якою володів працівник, з метою недопущення розголошення її стороннім особам. Враховуючи те, що позивач не ознайомлювався з інформацією з обмеженим доступом, керівництво пішло на зустріч і провело процедуру звільнення в стислий строк. Якщо б позивач бажав звільнитися в останній день перебігу трьохмісячного строку, він повинен був вказати про це в тексті рапорту і за цих підстав керівництво здійснило б його звільнення саме в той день.

Відповідач Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується з посиланням на те, що спірний наказ №403о/с від 04.08.2011р. «По особовому складу» винесений відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, з додержанням приписів Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29 липня 1991р. №114, а непроставлення в рапорті дати його підписання, на думку відповідача, свідчить про намагання приховати фактичну подію та дату написання вказаного рапорту.

Протокольною ухвалою суду від 15.05.2013 р. з урахуванням думки позивача, представників відповідача, до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_4 який займає посаду позивача на даний час, але останній надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивач, службу в органах внутрішніх справ розпочав у серпні 2004 р., перебуваючи курсантом Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ. В подальшому в період часу з липня 2008р. по березень 2011р. працював дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області, а з березня 2011р. призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції відділення міліції «Аркадія» Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області та мав спеціальне звання лейтенант міліції. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні склала 06 років 11 місяців 17 днів, у пільговому обчисленні 08 років 06 місяців 01 день.

Судом з'ясовано, що позивач на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області подав рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням, при цьому, в якості підстав для звільнення зазначив сімейні обставини та скрутне матеріальне становище.

04.08.2011р. Начальник Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, полковник міліції Кравченко М.В., для відповідного погодження звернувся до Начальника ОМУ ГУМВС України в Одеській області, полковника міліції Босенко В.В. та Заступника начальника УКЗ ГУМВС України в Одеській області, полковника міліції Дячук О.І., з поданням про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектора ДІМ відділення міліції «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. За наслідками розгляду означеного подання, 04.08.2011р. погодженого Начальником ОМУ ГУМВС України в Одеській області, полковником міліції Босенко В.В. та Заступником начальника УКЗ ГУМВС України в Одеській області, полковником міліції Дячук О.І., 04.08.2011р. Начальником ГУМВС України в Одеській області, полковником міліції Яцковим М.В. прийнято рішення, про звільнення з органів внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектора ДІМ ВМ «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України за п.64 «ж»(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області Яцкова М.В. №403о/с від 04.08.2011р. «По особовому складу», відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 «ж»(за власним бажанням) лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектора ДІМ відділення міліції «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 05.08.2011р.

При цьому, судом з'ясовано, що 31.08.2011р. позивач звернувся до начальника ГУ МВС України в Одеській області Яцкова М.В. з письмовою заявою, в якій просив не розглядати його рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням, з огляду на те, що він був написаний передчасно, та просив поновити його в органах внутрішніх справ України на посаді дільничного інспектора міліції сектора ДІМ відділення міліції «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

На означену заяву від 31.08.2011р. на адресу позивача, надходили наступні листи-відповіді: від 29.09.2011р. №31/8-3896 за підписом заступника начальника Управління заступника начальника ВКЗ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Герц О.В., яким заявника повідомлено, що остаточне рішення щодо його поновлення на службі, буде прийнято при закінченні спеціальної перевірки; листом від 05.10.2011р. №9/Р-900 за підписом Начальника Головного управління Яцкова М.В. було повідомлено позивача, що за результатами розгляду звернення позитивного рішення не прийнято; листом від 07.11.2011р. №31/8-4426, в якому адресату, стосовно зміни дати звільнення, роз'яснено що згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, прийом та звільнення особового складу здійснюється відповідно до наказів по особовому складу, при цьому дата звільнення визначається наказом, а також повідомлено, що наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 04.08.2011р. №403о/с його було звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «ж»(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 05.08.2011р., у зв'язку з чим підстав для зміни дати звільнення не вбачається.

Так, на думку суду, оскаржуваний позивачем Наказ №403о/с від 04.08.2011р. «По особовому складу», винесений ГУ МВС України в Одеській області безпідставно та в порушення положень чинного законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990року №565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст.ст.2,3 Закону України "Про міліцію" основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків. Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Статтею 7 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури міністерства внутрішніх страв, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до Закону. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.

Частиною 1 статті 18 означеного Закону передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України. На реалізацію зазначених норм Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджений Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV та визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до п.п.2,10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, норми якого поширюються і на працівників міліції, передбачено, що особи які перебувають на службі в органах внутрішніх справ і мають спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, відносяться до середнього начальницького складу. Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з ч.2 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29 липня 1991р. №114, дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Також, пунктом 64 (п.п. «ж») Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до пункту 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Судом встанволено, що позивач ОСОБА_1, згідно з п.2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, є особою середнього начальницького складу. За результатами подання рапорту про звільнення за власним бажанням, він повинен був бути звільнений не раніше як після спливу 3-х місяців з дати написання рапорту, якщо інша дата звільнення не була зазначена в рапорті. Водночас, як встановлено судом та зазначено у Поданні Начальника Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, полковника міліції Кравченко М.В. від 04.08.2011р., Атестаційному листі за період з лютого 2011р. по липень 2011р., за підписом заступника начальника відділу начальника МГБ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, підполковника міліції Побережного В.Л., в письмових запереченнях ГУ МВС України в Одеській області на адміністративний позов, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області вхід.№9287/2012 від 19.03.2012р., тобто не спростовується відповідачами, рапорт про звільнення позивач писав у липні 2011року. При цьому, оскаржуваний наказ №403о/с «По особовому складу», Начальником Головного управління, полковником міліції Яцковим М.В. прийнято 04.08.2011року.

Судом відхиляються та не приймаються до уваги твердження позивача щодо того, що положення пункту 68 вищевказаного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ надають право керівнику органу внутрішніх справ на власний розсуд дотримуватись трьохмісячного строку з дня попередження про звільнення та при не визначенні дати звільнення, звільнити особу у стислий термін, оскільки такі твердження жодним чином не ґрунтується на законодавчих приписах, як і не ґрунтуються припущення, що позивачі мали висловити в рапорті своє бажання бути звільненими в останній день трьохмісячного строку. Адже означеним Положенням чітко встановлено, що даті звільнення має передувати не менше трьох місяців з часу подачі рапорту про звільнення зі служби за особистим проханням й не передбачено скорочення цього строку.

Таким чином, судом з'ясовано, що видання ГУ МВС України в Одеській області спірного Наказу №403о/с від 04.08.2011р. «По особовому складу» та, як наслідок, звільнення позивача з посади дільничного інспектора міліції сектора ДІМ відділення міліції «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, відбулося без дотримання законодавчо визначеної процедури звільнення, яка передбачена, зокрема, п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29 липня 1991р. №114, тобто з порушенням трьохмісячного строку, з дня подання такого рапорту.

Також, відповідно до встановленого порядку умовою звільнення працівника ОВС України на підставі п.64 «ж» положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, є його волевиявлення щодо небажання продовжувати службу в ОВС України, що повинно бути оформлено відповідним рапортом працівника, який подається за командою не пізніше як за три місяці до дня звільнення.

При цьому, як зазначено вище судом, позивач неодноразово звертався як до начальника ГУ МВС України в Одеській області Яцкова М.В., так і до Міністра внутрішніх справ України Могильова А.В., з відповідними письмовими заявами, в яких просив не розглядати його рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням, оскільки він написаний передчасно та необдумано, про що позивач шкодує та просив керівництво поновити його в органах внутрішніх справ України.

Крім того, як з'ясовано судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивач не залишав місце роботи і не вимагав звільнення, та більш того, після винесення спірного наказу №403о/с від 04.08.2011р., «По особовому складу» перебував на займаній посаді та виконував покладені на нього функціональні обов'язки, про що свідчать наявні в матеріалах справи наступні документи: книга нарядів Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, яка розпочата 22.07.2011р., розстановка нарядів 05.08.2011р., затверджена в.о. Начальника Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, майором міліції Кушнир П.В., відповідно до якої позивач, 06.08.2011р. заступив у наряд, та під особистий підпис отримав табельну зброю та спецзасіб; журнал реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні з табельною зброєю, який розпочатий 01.01.2011р., з якого вбачається, що позивач 05.08.2011р. пройшов цільовий інструктаж у заступника начальника Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, майора міліції Кучер С.В., про що проставив особистий підпис в означеному журналі; журнал обліку перевірки рівня знань під час проведення цільового інструктажу, розпочатого 18.07.2011р., відповідно до якого 05.08.2011р. позивач здав заступнику начальника Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, майору міліції Кучер С.В., під особистий підпис, на підставі « 5» - статті 12 15.1 Закону України «Про міліцію», Інструкцію із заходів безпеки, матеріальну частину зброї ПМ, Наказ ГУМВС №513-06, відпрацювання прийомів із заходів фізичного впливу, та отримав задовільне визначення морально психологічної готовності; книга нарядів ВМ «Аркадія», розстановки нарядів, затвердженої Начальником ВМ «Аркадія», майором міліції Кащук, з якої вбачається, що позивач 05.08.2011р. о 05год. 00хв. заступив у наряд, та під особистий підпис отримав табельну зброю і спецзасіб.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував з 08 серпня 2011 року по 18 серпня 2011 року на лікарняному, що підтверджується довідкою про тимчсову непрацездатність, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 16 Т.І).

Звільнення працівника органу внутрішніх справ за власним бажанням можливе при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, звільнивши у даному випадку позивача зі служби за особистим проханням, без встановлення поважних причин, що перешкоджали виконанню службових обов'язків та до сплину встановленого Положенням строку, суб'єкт владних повноважень ГУМВС України в Одеській області, діяв всупереч вимогам законодавства, а відтак таке звільнення не можна визнати законним.

При цьому, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання позивача, зокрема, на те, що рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, ним писались під психологічним та моральним тиском, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження означеного, суду не надано.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Відтак, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо незаконності та безпідставності винесеного відповідачем ГУ МВС України в Одеській області спірного Наказу №403о/с від 04.08.2011р., в частині щодо звільнення з органів внутрішніх справ, за власним бажанням позивача, з вищенаведених підстав.

Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст.236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, беручи до уваги наведене, а також те, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування Наказу №403о/с від 04.08.2011р. в частині щодо звільнення їх з органів внутрішніх справ та поновлення на посадах, задоволено, суд вважає за необхідне відповідно стягнути із Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1, суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вищевикладене спростовує твердження відповідачів, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

До того ж, на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, не надали суду жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування та підтвердження винесення спірного Наказу №403о/с від 04.08.2011р., зокрема, в частині щодо звільнення з органів внутрішніх справ, за власним бажанням ОСОБА_1

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача правомірні, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Згідно з п.п.1,3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись ст.ст.158-163, ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №403о/с від 04.08.2011 року "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції ВМ «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Стягнути з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції ВМ «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови суду складений та підписаний суддею 24.05.2013 року.

Суддя Л.М.Токмілова

24 травня 2013 року.

.