Рішення № 31462325, 29.05.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Cправа № 2-174/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Ханберовій Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДНІПРО», ОСОБА_2 України в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, треті особи Міністерство фінансів України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про стягнення страхової виплати, відшкодування упущеної вигоди, відшкодування втрат від інфляції, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач з урахуванням уточнень посилається на те, що 18.07.1977 року між її батьком ОСОБА_3 відповідно до Правил страхування дітей, затверджених Головним управлінням державного страхування СРСР, в Амур-Нижньодніпровській інспекції держстраху в м.Дніпропетровську були оформлені договірні зобов»язання і отримане страхове свідоцтво серії А № 839074. За цим страховим свідоцтвом ОСОБА_3 зобов»язався у строк до її повноліття рівними частками оплачувати страхові внески, а сторона за договором Інспекція державного страхування за місцем проживання одержувача на час досягнення нею повноліття і завершення виплати страхових внесків виплатити на її користь страхову суму, керуючись ст.ст. 4, 26, 35, 38, затверджених на той час правил страхування дітей. З боку її батька ОСОБА_3 всі умови страхування були виконані достроково, у квітні 1993 року, що підтверджується довідкою з підприємства, де він працював і звідки було зроблене останнє перерахування в рахунок погашення зобов»язань по страховому свідоцтву серії №839074. Таким чином, після 30.06.1994 року дати завершення терміну страхування позивачка вправі була розраховувати на одержання страхової суми в повному розмірі, еквівалентному нині діючій в Україні грошовій одиниці 1000,00 грн. Проте, до цього дня, не зважаючи на майже 18-літній строк з моменту настання страхового випадку та обумовлених між сторонами за договором страхування необхідних виплат, вони на користь позивачки не здійснені. Причому, виключно з вини правонаступника Укрдержстарух СРСР з таких виплат ВАТ «СК «Дніпро».

Позивач посилається на те, що у повній відповідності до п.3.4. та 3.9. свого Статуту, як і попередній правонаступник «Укрдержстраху» - ВАТ «СК «Оранта-Дніпро», ВАТ «СК «Дніпро», залишившись в державному реєстрі з тим же кодом ЄДРПОУ 02305896, добровільно прийняла на себе правову відповідальність по зобов»язаннях попередників, включаючи відповідальність перед страхувальниками (пункт 3.4. діючого статуту), а відповідно і за своєчасну виплату належної позивачці страхової суми за вказаним страховим свідоцтвом. Адже після поетапного виділення ВАТ «СК «Оранта-Дніпро» зі складу НАСК «Оранта» і 100% акціонування, з повним виключенням частини держави зі статутного фонду компанії, нинішній правонаступник ВАТ «СК «ДНІПРО» перетворилася в суб»єкт підприємницької діяльності без участі державно частки у статутному фонді із абсолютною відповідальністю по всіх прийнятих зобов»язаннях попередників.

Позивач посилається на те, що утворене на базі НАСК «Оранта» у Дніпропетровській області ВАТ «СК «Оранта-Дніпро» добровільно прийняло на себе зобов»язання по діючому раніше договору з «Укрдержстрахом» і самостійно вирішує питання, що стосуються виконання зобов»язань перед страхувальниками по укладених договорах страхування. Позивач вважає, що саме ВАТ «СК «Дніпро» має нести відповідальність по прийнятим його попередниками страховим зобов»язанням. Вказаний відповідач, отримавши від неї заяву про виплати, мав вести у себе належний облік і відповідно до черговості здійснювати виплати страхового відшкодування належним чином, що ним здійснено не було.

Позивач зазначає, що не отримавши від ВАТ «СК «Дніпро» страхового відшкодування, вона понесла збитки у вигляді упущеної вигоди, яка виразилася у неотриманні доходів від можливого вкладення належних їй грошових коштів на ощадну книжку в ГСКБ «ОЩАДБАНК» під мінімальні банківські відсотки по простих гривневих внесках в сумі 5 223,00 грн. Також діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 5000,00 грн.

Позивач просить стягнути з ПрАТ «СК «Дніпро» страхові виплати по договору страхування станом на 01.01.1997 р. в сумі 1050,00 грн.; відшкодувати за рахунок відповідача за невиконання договірних зобов»язань упущену вигоду у сумі 5 223,00 грн.; відшкодувати за рахунок відповідача за невиконання договірних зобов»язань втрати від інфляції з 01.01.1997 року по 01.12.2012 року в сумі 28 132,65 грн.; стягнути з ПрАТ «СК «Дніпро» моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.; відшкодувати за рахунок ОСОБА_2 України в особі уповноваженого органу Державної казначейської служби України нанесену їй моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. шляхом стягнення з державного казначейства України.

В судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини, викладені в позові та уточненнях до нього, позовні вимоги підтримали.

В судовому засіданні представники Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпро», Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України вважали позовні вимоги необґрунтованими.

В судове засідання представник третьої особи - Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України не з»явилися, про розгляд справи повідомлені, надали суду листи про розгляд справи у їх відсутність.

В судовому засіданні представник Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» вважав позовні вимоги необґрунтованими.

Вислухавши осіб, які з»явилися, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено в судовому засіданні, 18.07.1977 року між батьком позивачки ОСОБА_3 та Головним Управлінням Державного страхування СРСР в особі Амур-Нижньодніпровської інспекції Дніпропетровського обласного управління державного страхування, з урахуванням Правил страхування дітей, було укладено Договір страхування, на підтвердження якого було видано Страхове свідоцтво серії А № 839074 від 18.07.1977 року.

За цим Страховим свідоцтвом ОСОБА_3 має право одержати від Держстраху одну тисячу карбованців після закінчення строку страхування, тобто після 30.06.1994 року при умові, якщо за весь строк страхування повністю сплачені страхові внески. Також, за цим Свідоцтвом ОСОБА_3, який уклав договір страхування на користь дитини ОСОБА_4, зобов»язаний, починаючи з липня 1977 року по червень 1994 року включно, щомісячно сплачувати страхові внески в розмірі чотири карбованці 61 коп. Відповідно до п.4 Правил страхування дітей, прикладеному до вказаного Страхового свідоцтва, страхова сума, вказана в Страховому свідоцтві, виплачується після закінчення строку страхування.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 в зв»язку з одруженням 26.08.2000 року змінила прізвище на «Ткаченко», що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії І-КИ № 112901, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровської районної ради м.Дніпропетровська, актовий запис № 518.

ОСОБА_3 виконав умови договору страхування у квітні 1993 року, що підтверджується довідкою Дніпропетровського домобудівельного комбінату, відповідно до якої утримання по Страховому свідоцтву №839074 здійснено повністю.

Відповідно до довідки від 27.12.2000 року, виданої ВАТ СК «Оранта-Дніпро» ОСОБА_3 відповідно до укладеного 01.07.1977 року договору довгострокового страхування ДА по особовому рахунку №57416 станом на 02.01.1992 року сплачені страхові внески у сумі 802 грн. 14 коп., проіндексована сума складає 842 грн. 28 коп., яка може бути виплачена після одержання нормативних документів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України про черговість і порядок виплат проіндексованих сум та надходження необхідних коштів з Державного бюджету України.

Встановлено, що в період сплати ОСОБА_3 страхових внесків за вказаним Договором страхування державна страхова компанія - Головне Управління Державного страхування СРСР знаходилася в підпорядкуванні Міністерства Фінансів СРСР. Резервні, запасні та тимчасово вільні кошти установ Держстраху СРСР та Укрдержстраху розміщалися в державних банках.

В зв»язку з інфляцією і проведенням в Україні в 1992 році та в 1996 році грошових реформ кошти громадян, які були вкладені в установи Держстраху СРСР, в тому числі які діяли на території України, знецінилися.

Указом Президента України від 25.08.1996 року № 762/96 «Про грошову реформу в Україні» встановлено, що українські карбованці підлягають обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню. Починаючи з 24 години 16.09.1996 року функціонування українського карбованця припиняється і єдиним засобом платежу на території України є гривня. Пунктом 5 цього Указу передбачено перерахування у гривні усіх видів заощаджень населення на депозитних та інших рахунках, у депозитних сертифікатах, страхових полісах, також акціях та інших цінних паперах, в тому числі приватизаційних паперах. Індексація страхових сум за договорами довгострокового страхування, укладеними установами колишнього Укрдержстраху відповідно до росту інфляції законодавством не передбачена.

Встановлено, що в ході приватизації НАСК «Оранта» відбулася зміна форми її власності, страхова компанія є правонаступником Укрдержстраху. Проте встановлено, що зобов»язання по поверненню вкладів громадянам України в установах бувшого Держстраху СРСР і Укрдержстраху, розміщених в період до 31.12.1994 року, взяла на себе держава України, що було законодавчо закріплено у Законі України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96.

У відповідності до положень ст.41 Закону України «Про страхування» страховик не відповідає за зобов»язаннями держави, а держава за зобов»язаннями страховика.

Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96 були врегульовані зобов»язання держави України щодо виплати проіндексованих сум громадянам України, які внаслідок знецінення втратили свої заощадження, розміщені в установах Ощадбанка та державного страхування СРСР, що діяли на території України.

Відповідно до ст.1 цього Закону на підставі цього Закону встановлюються зобов»язання держави перед громадянами України, які в наслідок знецінення втратили грошові заощадження, розміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також державні цінні папери. Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходилися на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років.

Згідно до ст.2 цього Закону держава зобов»язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян, гарантує їх компенсацію у встановленому порядку. Відповідно до ст.3 Закону заощадження громадян відновлюються у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 гривні станом на 01.10.1996 року. Подальша компенсаційна індексація заощаджень громадян здійснюється при видачі вкладів, страхових внесків, погашенні цінних паперів відповідно до індексу інфляції.

Згідно до ст. 4 вказаного Закону компенсація зазначених у ч.1 ст.1 цього Закону заощаджень громадян проводиться в порядку, встановленому статтями 6 і 7 цього Закону, та гарантуються державою в сумі, яка на 1 жовтня 1996 року ставить 131,96 млрд. грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться виключно в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, починаючи з 1997 року. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті окремою статтею. Порядок перерахування проведення коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.7 цього Закону заощадження повертаються поетапно. Перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.10.2001 року № 13-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України положень статей 7, 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» встановлено, що право власності може бути обмежене державою, а положення ст.7 цього Закону, відповідно до яких заощадження повертаються «поетапно», «залежно від суми вкладу», «у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік», хоча і обмежують конституційне право власності громадян, але не суперечать статтям 13, 41, 64 та іншим статтям Конституції України. Тобто, встановлювати виплату (порядок, строки, розмір) громадянам України грошових заощаджень, вкладених в установи колишнього Ощадного банку СРСР в обмеженому розмірі, є правом держави. Таким чином, вказаним рішенням Конституційного суду України підтверджена Конституційність вказаного Закону.

Тобто, зобов»язання по відновленню знецінених заощаджень громадян в установах колишнього Держстраху СРСР та Укрдержстраху, розміщених в строк до 31.12.1994 року, взяла на себе держава Україна і необхідні для цього кошти є внутрішнім державним боргом України, а не боргом за зобов»язаннями, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору.

Після прийняття Закону №537/96-ВР від 21.11.1996 року щорічно Кабінетом Міністрів України приймались і приймаються постанови про виплату в поточному році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 02.01.1992 року в установи колишнього Укрдержстаху, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року.

Встановлено, що черговість і обсяги виплат на відповідний рік проіндексованих грошових заощаджень встановлювалися Постановами Кабінету Міністрів України №817 від 17.05.2000р., №275 від 26.03.2001р., №471 від 05.04.2002 р., №382 від 26.03.2003р.. №306 від 11.03.2004 р., № 409 від 30.05.2005р., №1091 від 03.08.2006 року, № 336 від 01.03.2007р, №1 від 09.01.2008 року, №481 від 20.05.2009р., №346 від 23.04.2012р.

Вказаними постановами затверджено, що грошові кошти, що виділялись з державного бюджету для виплати компенсації знецінених грошових вкладів громадянам перераховувались Державним казначейством України на рахунок Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» згідно з розписом видатків державного бюджету.

Встановлено, що, починаючи з грудня 2000 року Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» розпочала виплату компенсаційних сум відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2000 №817 «Про виплату у 2000 році установами відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та колишнього Укрдержстраху грошових заощаджень і страхових внесків громадян України». З державного бюджету було виділено 1,6 млн. гривень для виплат компенсаційних сум у межах залишку проіндексованого внеску, але не більше 48 грн. за кожним договором страхування, страхувальникам або застрахованим колишнього Укрдержстраху, яким станом на 01.01.2000 року виповнилося 80 років і більше, або їх спадкоємцям.

Згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2001 року №275 «Про виплату у 2001 році грошових заощаджень і страхових внесків громадян України, вкладених до 02.01.1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху», починаючи з травня 2001 року, проводилися виплати проіндексованих сум страхових внесків страхувальникам (застрахованим), яким станом на 01.01.2001 року виповнилося 80 і більше років або їх спадкоємцям.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2001 року № 1140 та листа Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» від 02.09.2001 року № 18-03-2/3040 виплати проіндексованих страхових вкладів здійснювались страхувальникам особам, що безпосередньо укладали будь-які договори страхування, і яким станом на 01.01.2001 року виповнилось 75 та більше років в межах коштів, виділених на цю мету з Державного бюджету України; застрахованим особам, які застраховані за договорами змішаного страхування життя, страхування додаткової пенсії та довічного страхування, тобто тим, кому станом на 01.01.2001 року виповнилося 75 років і більше.

У разі смерті таких застрахованих осіб (віком від 75 років) виплата проводиться, перш за все, особам, які вказані в страховому свідоцтві (вигодонабувачам), незалежно від їх віку, а якщо вигодонабувач не зазначений або також помер, то спадкоємцям за законом з пред»явленням необхідних у такому випадку документів. Якщо страхувальник (застрахований) помер до 01.01.2001 року і йому на момент смерті не було 75 років, то виплата у цьому випадку не передбачена.

За вказаною Постановою, за договорами страхування дітей та до одруження право на одержання проіндексованих внесків має тільки страхувальник у віці, якщо виповнилося 75 років і більше. Якщо страхувальник помер, то першочергове право на одержання проіндексованої суми страхових внесків виникає у застрахованої дитини, а не у спадкоємців страхувальника. Тому за такими договорами страхування у разі смерті страхувальника виплата компенсаційних сум не провадиться. У разі смерті і страхувальника і застрахованої дитини виплата компенсаційних сум провадиться спадкоємцям застрахованої дитини. Іншим категоріям страхувальників вказаною Постановою КМ виплати проіндексованих сум не передбачені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2002 року №471 «Про виплату у 2002 році грошових заощаджень громадян України, вкладених до 02.01.1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України» та від 26.03.2003 року за № 382 «Про виплату в 2003 році громадянам України грошових заощаджень, вкладених до 02.01.1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України» не було передбачено проведення виплат компенсаційних сум за договорами довгострокового страхування, укладеними з установами колишнього Укрдержстраху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 року № 306 «Про виплату у 2004 році громадянам України грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 02.01.1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху», передбачено 1 млн. грн.. на виплату компенсацій спадкоємцям застрахованих або страхувальників, які померли у 1997-2004 роках, в межах залишку проіндексованого страхового внеску в розмірі державної допомоги на поховання, але не більше 150 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2005 року № 409 «Про виплату у 2005 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху та викуп облігації державної цільової безпроцентної позики 1990 року» передбачена виплата компенсацій спадкоємцям застрахованих осіб або страхувальників, які померли у 1997-2004 роках, у межах залишку проіндексованого страхового внеску в розмірі державної допомоги на поховання, але не більше 150 грн. Спадкоємцям застрахованих осіб та страхувальників, які померли у 2005 році, компенсація виплачується у межах залишку проіндексованого страхового внеску, але не більше ніж 500 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року «Про виплату у 2006 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування, що діяли на території України та викуп облігацій державної цільової безпроцентної позики 1990 року і держаних казначейських зобов»язань СРСР» передбачена виплата компенсацій спадкоємцям застрахованих осіб або страхувальників, які померли у 2004 році, у межах залишку проіндексованого страхового внеску в розмірі державної допомоги на поховання, але не більше 150 грн. Спадкоємцям застрахованих осіб та страхувальників, які померли у 2005-2007 роках, компенсація виплачується у межах залишку проіндексованого страхового внеску, але не більше ніж 500 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №336 «Про виплату у 2007 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування, що діяли на території України та викуп облігацій державної цільової безпроцентної позики 1990 року і держаних казначейських зобов»язань на території Української РСР» передбачена виплата компенсацій спадкоємцям застрахованих осіб або страхувальників, які померли у 2004 році, у межах залишку проіндексованого страхового внеску в розмірі державної допомоги на поховання, але не більше 150 грн. Спадкоємцям застрахованих осіб та страхувальників, які померли у 2005-2007 роках, компенсація виплачується у межах залишку проіндексованого страхового внеску, але не більше ніж 500 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року №1 «Про виплату у 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової позики 1990 року, державні казначейські зобов»язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» передбачено проведення у 2008 року виплат компенсації спадкоємцям застрахованих осіб та страхувальників, які померли у 2005-2008 роках, компенсація виплачується у межах залишку проіндексованого страхового внеску, але не більше ніж 500 грн.

Кабінетом Міністрів України 20.05.2009 року була винесена Постанова №481 «Про виплату у 2009 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 02.01.1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової позики 1990 року, державні казначейські зобов»язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР». Згідно цієї Постанови був встановлений «Порядок здійснення виплат у 2009 році компенсації втрат від знецінення страхових внесків, вкладених до 02.01.1992 року в установи державного страхування СРСР, що діяли на території України, правонаступниками яких є НАСК «Оранта» та страхові компанії «Дніпро», «Оранта-Січ», «Астарта», «Орадон» та акціонерна страхова компанія «Оранта-Лугань», погоджений 10.06.2009 року Першим заступником Міністра фінансів України ОСОБА_5 та затверджений Головою Правління НАСК «Оранта» 02.06.2009 року.

За п.1.1. цього Порядку в 2009 році проводяться виплати компенсацій спадкоємцям застрахованих осіб чи страхувальників, померлих у 2006-2009 роках, або іншим особам, визначеним статтею 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» на загальну суму 6 млн.грн.

Відповідно до п.1.2. Порядку виплата компенсації здійснюється спадкоємцям осіб, застрахованих за Правилами змішаного страхування життя від 29.05.1985 року №78, Правилами страхування дітей від 29.05.1985 року №79, Правилами страхування до одруження (весільне) від 25.05.1985 року №80, Правилами страхування вихованців дитячих інтернат них закладів від 21.07.1989 №87, Правилами добровільного страхування додаткової пенсії для робітників, службовців та колгоспників від 17.09.1987 року № 184, Правилами довічного страхування від 29.05.1990 року №69 чи страхувальників, які померли у 2006-2008 роках і не отримали компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень протягом 2006-2008 років, а також померлих у 2009 році або іншим особам, визначеним статтею 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», в межах залишку проіндексованого страхового внеску, але не більше як 500 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджено видатки за програмою «Заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від зміцнення грошових заощаджень» у сумі 250 млн.грн.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» затверджено видатки за програмою «Заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від зміцнення грошових заощаджень».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №346 «Про виплату у 2012 році громадянам України компенсацій втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобів»язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» право на виплату мають: вкладники, відомості про яких станом на 01 січня 2012 року внесені до інформаційно-аналітичної системи «Реєстр вкладників заощаджень громадян» та які не отримали протягом 2008 року компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень, у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 1000 гривень на одного вкладника; спадкоємці вкладників, які померли у 2005-2011 роках і не отримали компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень протягом 2005-2009 років, а також померлих у 2012 році, або іншим особам, визначеним статтею 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 500 гривень. Вказаною постановою виплат за іншими напрямами у поточному році не передбачено.

Таким чином, Законами про Державний бюджет України та Постановами Кабінету Міністрів України на відповідний рік передбачаються видатки на виплату компенсацій по знеціненим грошовим заощадженням та виплатам страхових заощаджень. При цьому в даних Постановах вказано суму перерахованих до державного бюджету грошових коштів, перелік осіб, а також розмір таких компенсаційних виплат.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство відкритого типу страхової компанії «Оранта-Дніпро» було засноване Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області шляхом створення на базі Дніпропетровської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №438-Р, наказом Фонду державного майна України №528 від 25.08.1994 року і розпорядженням представника Президента України по Дніпропетровській області №208 від 23.06.1994 року «Про створення акціонерного страхового товариства на базі структурних підрозділів НАСК «Оранта» в Дніпропетровській області».

Відкрите акціонерне товариство страхова компанія «Оранта-Дніпро» перереєстроване як юридична особа 31.03.1995 року та є правонаступником АТ ВТ СК «Оранта-Дніпро».

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпро» зареєстроване 09.10.2006 року, та є правонаступником ВАТ страхова компанія «Оранта-Дніпро».

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпро» зареєстроване 11.08.2011 року та є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпро».

Встановлено, що ПрАТ «Страхова компанія «Дніпро» провадить виплати проіндексованих заощаджень, в тому числі в період з 2002 по 2009 рік включно, в межах передбачених для цього Державним бюджетом України і перерахованих з нього грошових сум, встановленого переліку осіб (а саме щодо установ державного страхування СРСР, що діяли на території України: спадкоємці застрахованих осіб чи страхувальників, які померли у відповідний період), визначеного Законами України про Державний бюджет України та Постановами Кабінету Міністрів України на відповідний рік. Зокрема, при наявності на кінець відповідного року залишків коштів, що надійшли з державного бюджету для проведення компенсаційних виплат, але не були використані протягом даного року, вони підлягають перерахуванню (поверненню) до Державного бюджету в останній робочий день відповідного бюджетного року. Створення поточного обліку в порядку черговості надходження заяв не передбачено чинним законодавством України. Страховою компанією в порядку надходження розглядає кожне звернення осіб з заявами про виплату їм компенсаційних виплат.

Зважаючи на те, що зобов»язання по відновленню знецінених заощаджень громадян в установах колишнього Держстраху СРСР та Укрдержстраху, розміщених в строк до 31.12.1994 року, взяла на себе держава Україна і необхідні для цього кошти є внутрішнім державним боргом України, з урахуванням того, що позивач не підпадає під дію Постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих на даний час для врегулювання питання по виплаті компенсацій по знеціненим грошових заощаджень та виплат страхових внесків, вона не відноситься до осіб, яким у поточному році з передбачених бюджетом коштів мали бути повернені проіндексовані страхові внески, тому позовні вимоги позивача про стягнення з ПрАТ «СК «Дніпро» страхових виплат по договору страхування в сумі 1050,00 грн.; відшкодування упущеної вигоди у сумі 5 223,00 грн. та втрат від інфляції з 01.01.1997 року по 01.12.2012 року в сумі 28 132,65 грн., стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Суд вважає, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів того, що таке відшкодування страхових виплат по договору страхування, упущена вигода у сумі 5 223,00 грн. та втрати від інфляції, відшкодування моральної шкоди повинно бути здійснено на користь позивача саме ПрАТ «СК «Дніпро».

Є необгрунтованими доводи представника позивача, що при розгляді даного спору необхідно керуватися Законом України «Про страхування», «Про власність», оскільки правовідносини у даній справі врегульовані спеціальним Законом України « Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України».

Розглядаючи позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_2 України в особі Державної казначейської служби України моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги також не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з ч.2. моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03,1995 року № 4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до чинного законодавство моральна шкода може полягати, зорема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв»язку з ушкодженням здоровя, у прушенні нормальних життєвих зв»язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.2 Постанови спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов»язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов»язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

П.9 постанови передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до ч.1 ст.22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Органи Державної казначейської служби України здійснюють платежі лише за дорученням відповідного розпорядника коштів, що передбачено ст.49 Бюджетного кодексу України.

Згідно до наданих повноважень, встановлених Бюджетним кодексом, відповідним Положенням, ОСОБА_2 казначейська служба України не є головним розпорядником всіх бюджетних коштів.

Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому державою України в особі Державної казначейської служби України моральної шкоди, не обґрунтовано розмір пред»явленої до стягнення моральної шкоди, тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Не підлягають стягненню на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача і понесені ним витрати по справі, оскільки пред»явлені позивачем позовні вимоги визнані судом необґрунтованими і в їх задоволені відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДНІПРО», ОСОБА_2 України в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, треті особи Міністерство фінансів України, ОСОБА_2 комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про стягнення страхової виплати, відшкодування упущеної вигоди, відшкодування втрат від інфляції, відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення не вступило в законну силу

Суддя Т.О. Кудрявцева