Постанова № 31462197, 23.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 травня 2013 року 10 год. 45 хв. № 826/5739/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом малого підприємства "Фірма ПТК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 18 квітня 2013 року надійшов позов малого підприємства "Фірма ПТК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (також далі - позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (також далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування припису відповідача від 20 березня 2013 року № С-2003/9 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (також далі - оскаржуваний припис), постанови відповідача від 04 квітня 2013 року № 3-0404/1 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності (також далі - оскаржувана постанова № 3-0404/1) та постанови відповідача від 04 квітня 2013 року № 3-0404/2 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності (також далі - оскаржувана постанова № 3-0404/2; оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є незаконними, у зв’язку з чим порушують права та законні інтереси позивача.

Відповідними ухвалами суду від 19 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та відмовлено в задоволенні клопотання законного представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. При цьому, 20 травня 2013 року, у ході проведення судового засідання, до суду надійшла письмова заява представника відповідача про відкладення розгляду справи, яка судом залишена без задоволення у зв’язку з її необґрунтованістю.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Клавдієво-Тарасівською селищною радою 26 вересня 2008 року укладено договір оренди земельної ділянки (реєстраційний № 2794) (також далі - договір оренди земельної ділянки), за умовами якого Клавдієво-Тарасівська селищна рада зобов’язалась надати, а позивач - прийняти у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під виробничою базою, що знаходиться на території Клавдієво-Тарасівської селищної ради у межах населеного пункту селища Клавдієве на вулиці Гагаріна, 67 у Бородянському районі Київської області (також далі - земельна ділянка).

Згідно з п.п. 3, 4, 15, 16 договору оренди земельної ділянки, на земельній ділянці знаходиться об’єкт нерухомого майна: виробнича база (також далі - об’єкт нерухомого майна, виробнича база).

Об’єкт нерухомого майна є власністю позивача на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 25 квітня 2003 року за реєстровим № 1296 та зареєстрованого 30 червня 2003 року у Бородянському бюро технічної інвентаризації.

Земельна ділянка передається в оренду для виробничої діяльності.

Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.

Факт належності об’єкта нерухомого майна позивачу на праві власності підтверджується наявною у матеріалах справи копією рішення Господарського суду Київської області від 26 липня 2012 року у справі № 18/063-12.

27 липня 2011 року відповідачем зареєстровано декларацію позивача про початок виконання будівельних робіт, а 23 травня 2012 року - декларацію про готовність об’єкта до експлуатації.

Разом з тим, 20 березня 2013 року відповідачем складено протокол № 1-Л-3-2003/369 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (також далі - протокол № 1-Л-3-2003/369), відповідно до якого: позивачем проведено реконструкцію введеної в експлуатацію виробничо-промислової адміністративно-побутової бази шляхом зміни функціонального призначення, а саме розміщення в існуючій будівлі технологічного процесу виробництва литих алюмінієвих дисків, про які раніше позивач не заявляв та не надавав відповідачу вихідні дані; проводились будівельно-монтажні роботи з підключення об’єкту до інженерних мереж (акт перевірки системи протипожежного водогону від 03 вересня 2012 року та акт прийняття системи газопостачання від 20 грудня 2012 року); документу, що підтверджує право на виконання будівельних робіт з реконструкції виробничо-промислової адміністративно-побутової бази у виробничо-промислову адміністративно-побутову базу з виробництва литих алюмінієвих дисків, а також виконавчої документації, актів випробувань технологічного обладнання та устаткування до перевірки не надано.

В той же день, 20 березня 2013 року, відповідачем складено протокол № 1-Л-3-2003/370 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно з висновками якого позивачем допущено порушення, які, як з’ясовано у ході судового розгляду справи, є аналогічними порушенням, про які зазначено у протоколі № 1-Л-3-2003/369.

Того ж дня, 20 березня 2013 року, відповідачем складено оскаржуваний припис, яким позивача зобов’язано у строк до 01 серпня 2013 року усунути допущені правопорушення та привести у відповідність до чинного законодавства будівництво та експлуатацію виробничо-промислової адміністративно-побутової бази з виробництва автомобільних легко сплавних дисків.

В подальшому, 04 квітня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову № 3-0404/1, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та на позивача накладено штраф у розмірі 103230,00 грн.

В той же день, 04 квітня 2013 року, відповідачем прийнято оскаржувану постанову № 3-0404/2, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та на позивача накладено штраф у розмірі 103230,00 грн.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 35 ч. 1 ст. 36, ч.ч. 1, 5 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підготовчі роботи з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень замовник здійснює на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.

Виконання підготовчих робіт, у тому числі з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, може здійснюватися на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.

Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об’єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до I - III категорій складності, та об’єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Висновок відповідача про проведення позивачем реконструкції об’єкту нерухомості шляхом зміни функціонального призначення такого об’єкта, за переконанням суду, є безпідставними, оскільки, як вбачається із наявної у матеріалах справи копії декларації про готовність об’єкта до експлуатації, відповідачем прийнято в експлуатацію виробничо-промислову адміністративно-побутову базу. Тобто, функціональне призначення об’єкту нерухомості, введеного в експлуатацію, заздалегідь визначено як виробниче, що свідчить про правомірне розміщення позивачем у вказаному об’єкті виробничого обладнання з подальшим його використанням.

Як зазначено у листі Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12 квітня 2013 року № 40-19-1699 "Щодо порядку виконання реконструкції приміщень", відповідно до абзацу 2 п. 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Відповідно до п. 3.10 розділу 3 ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об’єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об’єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Таким чином, розташування на виробничій базі технологічного процесу виробництва литих алюмінієвих дисків, як наполягає відповідач, не є реконструкцією у розумінні положень чинного законодавства України.

До того ж, як з’ясовано у ході судового розгляду справи, відповідачем не конкретизовано характеру і обсягу виконаних робіт та не наведено доказів на підтвердження виконання позивачем будівельних робіт з реконструкції.

Стосовно факту проведення позивачем робіт з підключення об’єкту нерухомого майна до інженерних мереж суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зареєстрована декларація про готовність об’єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об’єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Підключення закінченого будівництвом об’єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.

З викладених положень вбачається, що після реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації позивач має право на укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів, а тому висновки відповідача про неправомірне здійснення позивачем дій, спрямованих на підключення об’єкта нерухомого майна до інженерних мереж, за переконанням суду, є безпідставними.

Факт реєстрації позивачем декларації про готовність об’єкта до експлуатації, а саме об’єкта ІІІ категорії складності, як вже зазначалось раніше, підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаної декларації з відповідними відмітками відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов. Відповідач будь-яких заперечень проти позову та доказів, які у нього є, до суду не надав.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов малого підприємства "Фірма ПТК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 20 березня 2013 року № С-2003/9 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складений стосовно малого підприємства "Фірма ПТК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 21569230).

3. Визнати протиправними та скасувати постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 04 квітня 2013 року № 3-0404/1 та № 3-0404/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийняті стосовно малого підприємства "Фірма ПТК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

4. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин