Постанова № 31462195, 21.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 травня 2013 року 14 год. 15 хв. № 826/4197/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП Індустрія-Сервіс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 березня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "СП Індустрія-Сервіс" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 14 березня 2013 року № 0002962208 та № 0002972208 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення відповідачем прийнято безпідставно, у зв'язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 29 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 12 квітня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку зі встановленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Враховуючи достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 22 квітня 2013 року, згідно з ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), судом прийнято рішення, підтримане представниками сторін, про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 13 по 15 лютого 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 18 лютого 2013 року складено акт № 153/22-08/30401550 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" (також далі - ТОВ "Євросонік") за період із 01 січня 2009 року по 30 вересня 2012 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем занижено податок на прибуток за 2010 рік у розмірі 222085,00 грн., чим порушено п. 5.1, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у розмірі 177668,00 грн., у тому числі за: жовтень 2010 року - 35660,00 грн.; листопад 2010 року - 34440,00 грн.; грудень 2010 року - 107568,00 грн., чим порушено підпункти 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки, 14 березня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0002962208, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 222085,00 грн. за основним платежем та у розмірі 55521,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002972208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 177668,00 грн. за основним платежем та у розмірі 44417,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки надано договір на виконання технологічних робіт від 11 жовтня 2010 року № 10/10-11 (також далі - договір № 10/10-11), договір від 15 жовтня 2010 року № 10/10-15 (також далі - договір № 10/10-15), акти виконаних робіт, а також видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ "Євросонік". Інших документів бухгалтерського та податкового обліку для проведення аналізу позивачем до перевірки не надано.

У ході проведення перевірки відповідачем використано акти перевірок ТОВ "Євросонік" від 09 березня 2011 року № 174/23-6/37240875, від 08 грудня 2011 року № 1587/23-6/37240875 та від 06 лютого 2012 року № 482/23-6/37240875 (також далі - акти перевірок ТОВ "Євросонік").

Зі змісту наявних у матеріалах справи копій вказаних актів перевірок вбачається, що у ТОВ "Євросонік" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу таких товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям, що підтверджують здійснення вказаним товариством діяльності, направленої на надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, в актах перевірок ТОВ "Євросонік" міститься інформація про наявність у вказаного суб'єкта господарювання ознак фіктивності.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09, необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки фіктивності та порушення кримінальної справи відносно засновників (директорів) таких підприємств.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що викладені обставини стали підставою для висновку відповідача про заниження позивачем сум податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах позивача із ТОВ "Євросонік".

Згідно з п. 5.1, підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З викладених положень вбачається, що платник податків має право сформувати валові витрати та податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи та не спростовано представником позивача, валові витрати та податковий кредит позивачем сформовано на підставі формально складених первинних документів.

Представником позивача до суду не надано, окрім договорів № 10/10-15, № 10/10-11 та специфікацій до них, договорів оренди (найму) автомобілів б/н (легкових автомобілів), подорожніх листів (щодо легкових автомобілів) рахунків-фактур, актів здачі-приймання, видаткових та податкових накладних, а також інших доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Євросонік".

Зокрема, представником позивача не надано до суду копій товарно-транспортних накладних, які, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Також не надано доказів здійснення позивачем оплати за трьома рахунками-фактурами, копії яких наявні у матеріалах справи.

При цьому, у матеріалах справи містяться копії актів списання матеріалів, договорів, специфікацій, актів прийому-передачі, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, наданих до суду представником позивача, з яких вбачається, що вони підписані позивачем не з ТОВ "Євросонік", а з іншими юридичними особами, отже, за переконанням суду, не є прямим доказом взаємовідносин позивача із ТОВ "Євросонік".

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України (Секретар судової палати Вищого адміністративного суду України Олександр Нечитайло: "Кількість податкових спорів у адміністративних судах стрімко зростає", 19 квітня 2012 року, http://www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&id=2256&fp=31), право на податковий кредит з ПДВ виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому, операція з придбання повинна бути реальною, тобто здійснюватись не тільки на папері, а насправді, повинна мати місце об'єктива зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, а не виключно за рахунок економії на сплаті податків.

Саме в цьому контексті при розгляді судових спорів повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ. Перш за все, такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим, навіть бездоганно оформлений документ (наприклад, податкова накладна) не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "СП Індустрія-Сервіс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "СП Індустрія-Сервіс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 березня 2013 року № 0002962208 та № 0002972208.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин