Постанова № 31458826, 21.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р.Справа № 1570/1612/2012

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю представника апелянта ТОВ «Універсал Сервіс Україна» - Лаптєвої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ТОВ «Універсал Сервіс Україна» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року по адміністративній справі за позовом ТОВ „Універсал Сервіс Україна" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ „Універсал Сервіс Україна " звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 000412350 від 21.02.2012 року прийняте ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС на підставі акту перевірки № 653/ 23-513/ 19039522 від 08.02.12 р.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено виїзну документальну перевірку ТОВ „Універсал Сервіс Україна» з питання підтвердження взаємовідносин з ПП „Укрторгтранс" за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт перевірки № 653/23-513/ 19039522 від 08.02.12 та на підставі вищевказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення № 000412350 від 21.02.2012 року, яке на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В зв'язку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 23.07.1992 року ТОВ „Універсал Сервіс Україна" був зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради Одеської області.

08.02.12 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено виїзну документальну перевірку ТОВ «Універсал Сервіс Україна» з питання підтвердження взаємовідносин з ПП „Укрторгтранс" за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, за результатам якої складено акт № 653/ 23-513/ 19039522.

Відповідач на підставі на акту № 653/ 23-513/ 19039522 від 08.02.12 р. року прийняв та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення № 000412350 від 21.02.2012 року, яким останнім було визначено суму грошового зобов'язання у розмірі - 225158 грн. 00 коп. за основним платежем та у розмірі - 56289 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

Відповідно до акту перевірки відповідача було встановлено порушення ТОВ „Універсал Сервіс Україна " положень п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України у результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму - 81819 грн. 00 коп., відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року на суму - 81819 грн. 00 коп. та завищено податковий кредит за березень 2011 року на суму - 143339 грн. відповідно до чого занижено суму що підлягає сплаті до бюджету за березень 2011 року на суму - 143339 грн., а також встановлено порушення ч. 1,5 ст. 203, ч. 2 ст. 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених з ПП „Укрторгтранс".

Крім того, у вищезазначеному акті перевірки відповідач посилається, що під час аналізу податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел не встановлено наявність у контрагента позивача ПП „Укрторгтранс" власних, орендованих, одержаних по договору лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, ув'язку з чим відповідачем було зроблено висновок проте, що у ПП „Укрторгтранс" відсутні основні фонди 1 групи, технічний персонал у достатній кількості, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та як наслідок угоди укладені між ТОВ „Універсал Сервіс Україна " та ПП „Укрторгтранс" за період 01.02.2011 року по 31.03.2011 року є нікчемними.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Сервіс Україна « неправомірно було занижено податок на додану вартість на суму - 225158,00 грн..

Також при вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем було правомірно збільшено ТОВ «Універсал Сервіс Україна» суму грошового зобов'язання на суму - 225158,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі - 56289,50 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Актом № 653/23-513/19039522 від 08.02.2012 року було встановлено, що правочини, укладені між ТОВ «Універсал Сервіс Україна» та ПП «Укрторгтранс» за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року є нікчемними.

Однак, колегія суддів вважає,що судом першої інстанції не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений у частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Укрторгтранс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання суду першої інстанції на ч.2 ст. 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначена норма може використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються ст.. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем надані усі необхідні документи, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України та свідчать про дійсність угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак судом першої інстанції, під час здійснення судочинства було проігноровано вказану частину.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Універсал Сервіс Україна» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року по адміністративній справі за позовом ТОВ „Універсал Сервіс Україна" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ТОВ „Універсал Сервіс Україна" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 000412350 від 21.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 225158,00 грн за основним платежем, 56 289,50 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2013 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Коваль М.П.

Судді:

Семенюк Г.В.