Постанова № 31458747, 15.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 травня 2013 року 15 год. 56 хв. № 826/1501/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Келеберди В.І., Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача, відповідача та третіх осіб, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київської патріархії Української православної церкви Київського патріархату до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Левадія", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Десятинка", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська 6" та Міністерство культури України, про визнання протиправним рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 15 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 лютого 2013 року надійшов позов Київської патріархії Української православної церкви Київського патріархату (також далі - позивач) до Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (також далі - відповідач), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Левадія" (також далі - третя особа-1), про визнання протиправним припису відповідача від 15 січня 2013 року № 79/п (також далі - оскаржуваний припис).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваний припис складений відповідачем без достатніх на те підстав, а тому є протиправним.

Ухвалою суду від 07 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21 лютого 2013 року, згідно з ч. 2 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача судом залучено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Десятинка" (також далі - третя особа-2) та об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська 6" (також далі - третя особа-3).

Відповідними ухвалами суду від 07 березня 2013 року відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи-2 і третьої особи-3 про залишення позову без розгляду та до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, згідно з ч. 2 ст. 53 КАС України, залучено Міністерство культури України (також далі - третя особа-4), у зв'язку з чим справу призначено до судового розгляду колегією суддів.

Ухвалою суду від 10 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви представника третьої особи-2 і третьої особи-3 про відвід суддів Окружного адміністративного суду міста Києва Качура І.А. та Келеберди В.І. від розгляду справи.

У судових засіданнях представник позивача та третьої особи-1 позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Представники третьої особи-2, третьої особи-3 та третьої особи-4 проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових поясненнях по суті позову, наданих у ході судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), його правонаступником - Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 15 січня 2013 року складено оскаржуваний припис, яким позивача зобов'язано припинити проведення земляних робіт та у триденний термін із дня отримання припису надати дозвільну документацію на проведення будівельно-земляних робіт, а саме дозвіл центрального органу охорони культурної спадщини - третьої особи-4.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним оскаржуваного припису, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 3, п. 14 ч. 2 ст. 5, п. 4 ч. 1 ст. 6, ст. 6-1, ч. 1 ст. 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини", культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.

Об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини.

До повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Набуття суб'єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об'єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

Пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та не заперечувалось представником позивача і третьої особи-1, земельна ділянка за адресою: м. Київ, пров. Десятинний, 3-5 (також далі - земельна ділянка), розташована у Центральному історичному ареалі міста Києва, на території пам'ятки археології національного значення "Місто Володимира - дитинець стародавнього Києва з фундаментами Десятинної церкви V-IX ст., IX-XIII ст.", в охоронній буферній зоні об'єкта всесвітньої спадщини "Собор Святої Софії та прилеглій монастирській будівлі, Києво-Печерська лавра", а також на території державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ".

Також з'ясовано, що на земельній ділянці проведено ряд будівельно-земляних робіт без відповідного письмового дозволу центрального органу охорони культурної спадщини.

Факт проведення вказаних робіт підтверджується наявними у матеріалах справи копією листа відповідача від 22 січня 2013 року № 164 з доданими до нього фотознімками, актом від 17 січня 2013 року та поданням прокуратури міста Києва від 24 січня 2013 року № 07/1/5-15-вих-13.

Факт проведення робіт на земельній ділянці без відповідного дозволу центрального органу охорони культурної спадщини представником позивача і третьої особи-1 у судових засіданнях не заперечувався. При цьому, представник позивача і третьої особи-1 наполягав на тому, що на земельній ділянці, за наявності відповідних погоджень, проводились науково-рятівні археологічні розкопки та підготовчі роботи по укріпленню фундаментів прилеглих будинків від руйнації, підготовчі роботи по укріпленню укосів протизсувними спорудами, а також стверджував, що земельні роботи на земельній ділянці не здійснювались, а тому отримання відповідного дозволу центрального органу охорони культурної спадщини є необов'язковим.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, вказані погодження надані із застереженням щодо розробки концепції консервації та музеєфікації виявлених решток фундаментів, що мають найбільшу ступінь збереженості з можливим відтворенням деяких конструктивних особливостей розташування будівельних конструкцій древньоруського часу, яку обов'язково необхідно врахувати на стадії проектування об'єкта будівництва та трасування фундаментних стрічок для відтворення повного малюнку розташування фундаментів палацу на відповідних ділянках підлоги приміщень першого поверху покриттям контрастного кольору необхідної ширини.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність отримання яких не передбачена законом та які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Відповідно до п. 58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (додаток до Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності"), дозвіл на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів є документом дозвільного характеру, що передбачений Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 32 та ч. 1 ст. 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини", межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

Тобто, як вбачається з викладених положень, дозвіл на проведення земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини", будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

У матеріалах справи міститься копія листа третьої особи-4 від 21 лютого 2013 року № 382/10/61-13, з якої вбачається, що третьою особою-4 відмовлено у надані дозволу на проведення на земельній ділянці земляних робіт для будівництва комплексу будівель адміністративного та господарського призначення із житловими приміщеннями у зв'язку з необхідністю проведення повного археологічного дослідження земельної ділянки (археологічного культурного шару, археологічних об'єктів) та подання Інститутом археології НАН України відповідного звіту стосовно повного звіту щодо такого дослідження.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного припису.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача та третьої особи-1 не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача, третьої особи-2, третьої особи-3 і третьої особи-4 надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов Київської патріархії Української православної церкви Київського патріархату до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Левадія", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Десятинка", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська 6" та Міністерство культури України, про визнання протиправним рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 24, 25, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Київської патріархії Української православної церкви Київського патріархату до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Левадія", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Десятинка", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська 6" та Міністерство культури України, про визнання протиправним припису Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 січня 2013 року № 79/п.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам та третім особам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя В.І. Келеберда

Суддя К.М. Кобилянський

Постанова у повному обсязі буде складена до 20 травня 2013 року