Рішення № 31457148, 22.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1409/13 22.05.2013 22.05.2013 22.05.2013

Провадження №22-ц/784/1408/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22 ц/784/1408/13 Головуючий у 1-й інстанції: Войнаровський М.М.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції: Буренкова К.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Вовненко Г.Ю.,

суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання: Дубовій К.В.,

за участю: представника Банку - Мазур Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на заочне рішення Миколаївського районного суду від 19 листопада 2012 року у справі за позовом ПАТ «ФідоБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на іпотечне майно,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2011 року ПуАТ «СЕБ Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на іпотечне майно.

Позивач зазначав, що 17 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та АБ «Факторіал - Банк», правонаступником якого є ПуАТ «СЕБ Банк», укладено договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_3 отримав 45 000 доларів США зі сплатою 15 % річних за користування кредитом та строком повернення до 15 грудня 2017 року.

В забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 17 грудня 2007 року між АБ «Факторіал - Банк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено іпотечний договір, згідно якого останні передали АБ «Факторіал - Банк» в іпотеку будинок АДРЕСА_1

Проте ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує. У зв'язку з чим станом на 11 лютого 2011 року його заборгованість перед Банком становила 445 602 грн. 33 коп. Тому ПАТ «СЕБ Банк» просив достроково стягнути з ОСОБА_3 445 602 грн. 33 коп.

Крім цього, в рахунок погашення 445 602 грн. 33 коп. заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором Банк також просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, шляхом його продажу із прилюдних торгів.

Ухвалою Миколаївського районного суду від 01 листопада 2012 року до участі у справі залучено ПАТ «ФідоБанк» (далі - Банк) як правонаступника ПАТ «СЕБ Банк».

В листопаді 2012 року Банк уточнив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ФідоБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 445 602 грн. 33 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 12 000 доларів США, що еквівалентно 95 329 грн. 20 коп., прострочені нараховані проценти - 8040,01 доларів США, що еквівалентно 63 870 грн. 64 коп., нараховані проценти за період з 31 січня 2011 року по 10 лютого 2011 року - 197, 66 доларів США, що еквівалентно 1570 грн. 23 коп., пеня за період з 11 листопада 2008 року по 10 лютого 2011 року - 37572 грн. 15 коп., залишок строкової заборгованості за кредитом - 31 125 доларів США, що еквівалентно 247 260 грн. 11 коп.

Крім цього Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на праві спільної сумісній власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, шляхом його продажу із прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною незалежним експертом -оцінювачем.

Заочним рішенням цього ж районного суду від 19 листопада 2012 року позов Банку задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку 445 602 грн. 33 коп. заборгованості за кредитним договором.

В рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором № 244-в/41 від 17 грудня 2007 року у сумі 445 602 грн. 33 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 83,50 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на праві спільної сумісній власності, шляхом його реалізації органами державної виконавчої служби на публічних торгах.

Стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача по 1820 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд першої інстанції при стягненні пені всупереч положенням ст. 258 ЦК не застосував спеціальний строк позовної давності, а також на те, що в порушення Закону «Про іпотеку» не вказав в резолютивній частині рішення початкову ціну продажу іпотечного майна, просив скасувати заочне рішення суду та постановити нове, яким в позові Банку відмовити в повному обсязі.

Колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та АБ «Факторіал - Банк» було укладено договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_3 отримав 45 000 доларів США кредиту, зі сплатою 15 % річних за користування кредитом та строком повернення 15 грудня 2017 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 17 грудня 2007 року між АБ «Факторіал - Банк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 був укладений іпотечний договір, згідно якого останні передали АБ «Факторіал - Банк» в іпотеку будинок АДРЕСА_1

Судом встановлено, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує.

В уточненій позовній заяві про зменшення позовних вимог Банк просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 445 602 грн. 33 коп., з яких: прострочена заборгованість - 12 000 доларів США, що еквівалентно 95 329 грн. 20 коп., прострочені нараховані проценти - 8040,01 доларів США, що еквівалентно 63 870 грн. 64 коп., нараховані проценти за період з 31 січня 2011 року по 10 лютого 2011 року - 197, 66 доларів США, що еквівалентно 1570 грн. 23 коп., пеня за період з 11 листопада 2008 року по 10 лютого 2011 року - 37572 грн. 15 коп., залишок строкової заборгованості за кредитом - 31 125 доларів США, що еквівалентно 247 260 грн. 11 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК.

Крім цього, порушення зобов'язань, які виникають із договорів, тягне за собою правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК, і такий різновид цивільно-правових санкцій, які передбачені, зокрема, ст. 33 Закону «Про іпотеку» (далі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст. 575, ч.1 ст. 589 ЦК у разі не виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для дострокового стягнення на користь Банку з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом, а також вірно вважав, що з метою погашення цієї заборгованості за кредитним договором є підстави для звернення стягнення на будинок АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки.

Разом з тим, згідно ч.1 ст. 258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У даній справі ухвалено заочне рішення. Ухвалою суду першої інстанції від 18 лютого 2013 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заяви про скасування заочного рішення.

21 травня 2013 року від ОСОБА_3 до апеляційного суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Беручи до уваги, що у зв'язку з ухваленням у справі заочного рішення та відмови в задоволенні заяви ОСОБА_3 в скасуванні заочного рішення, останній був позбавлений можливості звернутися з таким клопотанням до суду першої інстанції, колегія вважає, що у апеляційного суду є підстави для застосування строку позовної давності при визначенні розміру пені.

Із оскаржуваного рішення вбачається, що розмір пені визначено Банком за період з 10 листопада 2008 року по 10 лютого 2011 року в розмірі 37572 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданим Банком апеляційному суду, розмір пені за період з 11 лютого 2010 року по 11 лютого 2011 року, тобто, в межах річного строку позовної давності, складає 21845 грн. 10 коп.

У зв'язку з наведеним та у відповідності до п.п. 1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК оскаржуване рішення в цій частині слід змінити, визначивши розмір пені, яка підлягає стягненню на користь Банку із ОСОБА_3 за період з 11 лютого 2010 року по 11 лютого 2011 року в розмірі 21845 грн. 10 коп., а загальний розмір заборгованості за кредитом, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Банку, і в погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки - у 423 756 грн. 90 коп.

Із змісту ст. 39 Закону вбачається, що суд у своєму рішення повинен визначити спосіб реалізації предмета іпотеки із зазначенням його початкової ціни.

Згідно п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатися: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 6 ст. 38 Закону передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

З огляду на наведене, обґрунтованими є доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі і про те, що в порушення вимог Закону в резолютивній частині рішення суд зобов'язаний зазначити початкову ціну предмета іпотеки.

Тому відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК рішення в цій частині теж слід змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: в рахунок дострокового погашення 423756 грн. 90 коп. заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 244-в/41 від 17 грудня 2007 року, укладеним між ним та Банком, на підставі договору іпотеки від 17 грудня 2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 83,50 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Це ж рішення в частині стягнення судового збору теж слід змінити, оскільки ці витрати суд безпідставно стягнув із відповідачів в солідарному порядку. Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК на користь Банку із відповідачів витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню в рівних частках, а саме, по 303 грн. 33 коп. з кожного.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Миколаївського районного суду від 19 листопада 2012 року змінити, виклавши абзац другий та третій резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ФідоБанк» 423 756 (чотириста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 90 коп. заборгованості за кредитним договором.

В рахунок дострокового погашення 423 756 грн. 90 коп. (чотириста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 90 коп. заборгованості за кредитним договором № 244-в/41 від 17 грудня 2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та Акціонерним банком «Факторіал Банк», на підставі договору іпотеки від 17 грудня 2007 року, укладеним між Акціонерним банком «Факторіал Банк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 83,50 кв.м, житловою площею 63,50 кв.м; сарай за літ. Б; цегла; сарай за літ. в, камінь; літня кухня за літ. В, камінь; сарай за літ. Г, цегла; сарай за літ. Д, цегла/залізо; вбиральня за літ. Е, дерев.; сарай за літ. Ж, дерев.; бесідка за літ. З, дерев.; погріб з шийкою за літ. Ипд., камінь; огорожа - 1,2,3,5; споруди - 4,6, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Це ж рішення в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ФідоБанк» із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 по 303 (триста три) грн. 33 коп. судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: