Ухвала суду № 31456958, 24.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1256/13 24.04.2013 24.04.2013 24.04.2013

Провадження №22-ц/784/1306/13

Головуючий у 1 - й інстанції: Батченко О.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі судового засідання: Скопенко В.М.,

за участі: ОСОБА_3 - представника позивача, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и л а :

В березні 2011 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Позивач вказував, що 20 грудня 2010 року передав відповідачці у борг 10 000 грн., які остання зобов'язалася повернути до 27 грудня 2010 року, на підтвердження чого був складений договір позики та останньою надана йому розписка.

Посилаючись на те, що в обумовлений строк борг не було повернуто, позивач просив стягнути з відповідача 10000 грн. суми позики, а також 1500 грн. пені та 12 грн. 32 коп. інфляційних збитків.

В січні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання договору позики від 20 грудня 2010 року недійсним, з підстав передбачених ст. 203 ЦК.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Рішенням цього ж районного суду від 19 лютого 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача - 10 000 грн. боргу, а також 10 грн. - пені, 12 грн. 32 - інфляційних збитків та 100 грн. 22 коп. судового збору.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка вказує не неповне з'ясування судом обставин справи, у зв'язку з чим, на її думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та положенням матеріального права. А тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_5 у позові.

Перевіривши матеріалами справи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2010 року ОСОБА_5 передав у борг ОСОБА_4 гроші у сумі 10 000 грн., а відповідачка їх отримала і зобов'язалася повернути до 27 грудня 2010 року. Зазначені обставини підтверджуються змістом договору позики від 20 грудня 2012 року, підписаного сторонами, та розпискою відповідачки. Свій підпис на вказаних документах відповідачка не оспорює.

Крім цього, за умовами договору в разі невиконання відповідачкою взятих зобов'язань вона повинна сплатити 1% від простроченої суми за кожний день прострочення, а також санкції, передбачені ст. 625 ЦК.

Судом встановлено, що зобов'язання за вказаним договором позики ОСОБА_4 до теперішнього часу не виконала.

Встановивши наведені обставини, суд прийшов до правильного висновку, що між сторонами виникли правовідносини зі взаємними правами та обов'язками, які випливають із договору позики. А оскільки відповідачка порушила зобов'язання щодо повернення боргу за цим договором, то суд вірно вважав, що відповідно до ст.ст. 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК на користь позивача із відповідачки підлягає стягненню борг за договором позики в сумі 1000 грн. Крім цього, суд обґрунтовано стягнув на користь позивача із відповідачки пеню та збитки внаслідок інфляції грошових коштів, розмір яких позивачем не оспорювався.

Доводи відповідачки про безгрошовість договору позики та укладення його під впливом насильства з боку позивача та службових осіб ТОВ «АйСіКью», де, як вказує позивачка вона працювала без оформлення трудових відносин, підтвердження при розгляді справи не знайшли.

Між тим, відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані ним від позикодавця у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Таким чином, як безгрошовість договору позику, так і укладення його під впливом насильства може бути підставою для оспорення цього договору у встановленому законом порядку.

Не підтверджують факти безгрошовості договору позики та вчинення цього договору під впливом насильства й постанови Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 21 січня 2012 року, від 23 січня 2012 року, від 7 лютого 2012 року про відмову в порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та службових осіб ТОВ «АйСІКью» за заявами позивачки, оскільки зазначені постанови не містять фактів безгрошовості даного договору позики та укладення відповідачкою цього договору під впливом насильства.

Оскільки відповідачем всупереч положенням ч. 3 ст. 10 ЦПК України не надано належних доказів щодо безгрошовості договору позики, то суд обґрунтовано виходив з доведеності факту отримання нею зазначених у договорі та розписці коштів та обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_5

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: