Рішення № 31456926, 22.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/19066-2012 22.05.13

За позовомПриватного підприємства "Студія Пілот"ДоНововізьйон (Novovision)Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Атракшн Медіа Інк. (Attraction Media Ink.)Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Аутстендінг Менеджмент Компані Лімітед (Outstanding Management Company Limited)Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравіс-Кіно"Проприпинення порушення авторського права та виплату компенсаціїСуддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Кудрицька Т.Ю. дов. б/н від 03.05.2012р. до 03.05.2015р., Биканова А.В. дов. б/н від 24.10.2012р. до 03.05.2015р.

Від відповідача - Полікарпов А.О. дов. б/н від 07.03.2013р. до 07.03.2016р.

Від третьої особи-1 - Полікарпов А.О. дов. б/н від 12.03.2013р. до 12.03.2016р.

Від третьої особи-2 - не з'явився

Від третьої особи-3 - Пейкрішвілі М.Ш. дов. б/н від 26.06.2012р. до 26.06.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Студія Пілот"(далі -ПП "Студія Пілот") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило суд:

- стягнути з Нововізьйон Промосьйон Інтернасьйональ на користь ПП "Студія Пілот" компенсацію у сумі 32 190 000 грн.;

- заборонити Нововізьйон Промосьйон Інтернасьйональ використовувати у будь-який спосіб відеокліпи ПП "Студія Пілот", зазначені у: додатку до договору від 30.05.2001 № 01-015, укладеного Darnley Services Limited та ПП "Студія Пілот; у додатку до ліцензійного договору від 28.08.2002, укладеного Inico Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc.; у додатку до ліцензійного договору від 09.10.2002, укладеного Inico Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc.; у додатку до ліцензійного договору від 16.01.2006, укладеного GateHolm Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2012 (суддя Куркотова Є.Б.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.01.2013.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 15.01.2013 у зв'язку з перебуванням судді Куркотової Є.Б. у відпустці справу передано судді Марченко О.В.

У позовній заяві позивач визначив коло третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а саме: Атракшн Медіа Інк., Аутстендінг Менеджмент Компані Лімітед та товариство з обмеженою відповідальністю "Гравіс-Кіно", а відтак, господарський суд міста Києва вбачає за можливе залучити вказаних осіб до участі у справі як відповідних третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року, справу № 5011-67/19066-2012 прийнято до провадження, залучено до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Атракшн Медіа Інк. (Attraction Media Ink.), Аутстендінг Менеджмент Компані Лімітед (Outstanding Management Company Limited), Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравіс-Кіно", розгляд справи призначено на 31.01.2013 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 31.01.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Марченко О.В. у відпустці справу № 5011-67/19066-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 року, справу № 5011-67/19066-2012 прийнято до провадження.

31.01.2013 року представник позивача у судове засідання з'явився.

31.01.2013 року представники відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3 у судове засідання не з'явились.

31.01.2013 року у судовому засіданні представник позивача надав суду витребувані оригінали документів для огляду.

31.01.2013 року у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про залучення доказів по справі та власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 року розгляд справи відкладено на 13.02.2013 року о 14:05 год.

13.02.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача - Нововізьйон Промосьйон Інтернасьйональ (Novovision Promotion Іnternationale) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та прохання повідомити відповідача в порядку передбаченому Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року).

13.02.2013 року у судове засідання представники позивача та третьої особи-3 у судове засідання з'явились.

13.02.2013 року у судове засідання представники відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2, не з'явились.

13.02.2013 року представник-1 позивача у судовому засіданні надав суду клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні розглядається клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо клопотання відповідача.

Представник третьої особи надав суду усні пояснення щодо відкладення розгляду справи та проти клопотання про відкладення розгляду справи не заперечив.

Судом встановлено, що відповідач - Нововізьйон Промосьйон Інтернасьйональ (Novovision Promotion Іnternationale) знаходиться в Парижі, Франція (12, rue Vivienne 75002 Paris, France), третя особа-1 - Атракшн Медіа Інк. (Attraction Media Ink.) знаходиться в Монреалі, провінція Квебек, Канада (5455 ave de Gaspe dureau 805, Montreal, Quebec), третя особа-2 - Аутстендінг Менеджмент Компані Лімітед (Outstanding Management Company Limited) знаходиться в м. Сент-Хельєр, о. Джерсі, (юрисдикція Великої Британії) (PO Box 398, 11 Bath Street, St Helier, Jersey JE4 8UT) та є нерезидентами, які не мають свого представництва на території України.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 13.02.2013 року судом зупинено провадження у справі № 5011-67/19066-2012 у зв'язку з направленням судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2013 року розгляд справи відкладено на 10.04.2013 року.

Відповідно до ч.3 ст. 79 ГПК України, Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з усуненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 5011-67/19066-2012, провадження у справі підлягає поновленню, а справа призначається до судового розгляду.

29.03.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло підтвердження про вручення перекладу позовної заяви з додатками третій особі-2.

05.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов лист з уповноваженого органу країни третьої особи-1

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року, поновлено провадження у справі № 5011-67/19066-2012.

10.04.2013 року представники позивача, відповідача третьої особи-1 та третьої особи-3 у судове засідання з'явились.

10.04.2013 року представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

10.04.2013 року у судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про зміну найменування підприємства відповідача та надав суду відповідний витяг з реєстру підприємців і юридичних осіб для долучення до матеріалів справи.

10.04.2013 року у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів.

10.04.2013 року у судовому засіданні представник третьої особи-1 надав суду письмові пояснення по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник-1 позивача надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник-1 позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник-1 позивача надав усні пояснення щодо набуття права власності на відео кліпи.

Представник третьої особи-1 надав суду усні пояснення по справі.

01.04.2013 року представник відповідача заявив клопотання щодо заміни неналежного відповідача на належного відповідача.

Клопотання про витребування доказів та клопотання щодо заміни неналежного відповідача на належного відповідача буде розглянуто судом у наступному судовому засіданні.

В зв'язку з неявкою третьої особи-2 та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року розгляд справи відкладено на 19.04.2013 року.

18.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на клопотання про витребування доказів.

18.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшов нотаріально завірений переклад лист який надійшов з уповноваженого органу країни третьої особи-1.

18.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення третьої особи-1.

18.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача на належного відповідача.

18.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про виправлення описки в позовній заяві.

19.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшли пояснення по справі.

19.04.2013 року представники позивача, відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 у судове засідання з'явились.

19.04.2013 року представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача на належного відповідача. В усних поясненнях представник позивача заперечив проти заявленого клопотання.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо раніше заявленого клопотання про витребування доказів. В усних поясненнях заявлене клопотання про витребування доказів підтримав.

Представник відповідача надав суду усні пояснення щодо клопотання про заміну неналежного відповідача на належного відповідача. В усних поясненнях представник відповідача заявлене клопотання підтримав.

У своєму клопотанні про заміну неналежного відповідача, Відповідач зазначає, що компанія Distraction Formats 2000 Inc. ввела Відповідача в оману стосовно дійсного власника Відеокліпів, а Відповідач нібито не знав і не міг знати, що права на спірні Відеокліпи можуть належати іншим особам.

Предметом позову у даній справі є припинення порушення Відповідачем - компанією Нововізьйон - порушення виключних майнових авторських прав Позивача шляхом заборони Відповідачу використовувати у будь-який спосіб Відеокліпи, та стягнення з Відповідача компенсації у зв'язку з таким порушенням.

Згідно матеріалів справи Відповідач (компанія Нововізьйон) включає до складу телепрограм свого виробництва Відеокліпи, використовує їх самостійно та надає дозвіл третім особам на їх використання, чим порушує виключні майнові авторські права Позивача.

У п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Оскільки, саме компанія Нововізьйон, за відсутності дозволу Позивача використовує Відеокліпи, чим порушує виключні майнові авторські права Позивача, суд дійшов висновку, що заміна Відповідача на Distraction Formats 2000 Inc. унеможливлює задоволення позовних вимог у даній справі.

В задоволенні клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача на належного відповідача судом відмовлено.

19.04.2013 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду додаткові письмові пояснення по справі.

19.04.2013 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву. Представник відповідача у судовому засіданні надав представнику позивача відзив на позовну заяву.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по справі щодо правовідносин між підприємством відповідача та підприємством Дістракшн Форматс.

Представник відповідача надав суду усі пояснення по поданому відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

В зв'язку з неявкою третьої особи-2 та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 року розгляд справи відкладено на 25.04.2013 року.

24.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої ооби-1 надійшли письмові пояснення по справі.

25.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої ооби-3 надійшли письмові пояснення по справі.

25.04.2013 року представники позивача, відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 у судове засідання з'явились.

25.04.2013 року представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

25.04.2013 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи-1 надав суду усні пояснення щодо поданих через канцелярію суду письмових пояснень по справі щодо оплати переданих прав.

Представник третьої особи-3 надав суду усні пояснення щодо публічного сповіщення відео сюжетів.

Представник відповідача надав суду усні пояснення щодо поданого в судовому засіданні відзиву.

Представник-1 позивача надав суду усні пояснення стосовно набуття виключних авторських прав.

25.04.2013 року у судовому засіданні представник-1 позивача надав суду письмові пояснення по справі.

Представник третьої особи-3 надав суду усні пояснення по справі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по справі.

Представник-1 позивача надав суду усні пояснення по справі.

В зв'язку з неявкою третьої особи-2 та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року розгляд справи відкладено на 22.05.2013 року.

16.05.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва з уповноваженого органу країни підприємства відповідача надійшло підтвердження про вручення судових документів.

21.05.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі з урахуванням відзиву на позовну заяву.

22.05.2013 року представники позивача, відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 у судове засідання з'явились.

22.05.2013 року представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник-1 позивача надав суду усні пояснення по справі.

Представник-1 позивача заперечив проти відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по справі.

22.05.2013 року у судовому засіданні представник-1 позивача надав суду документи по справі.

Суд оголошує перерву для дослідження матеріалів справи. Після перерви суд продовжує розгляд справи.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по справі.

Представник третьої особи-1 надав суду усні пояснення по справі.

Представник третьої особи-3 надав суду усні пояснення по справі.

Представник-1 позивача надав суду усні пояснення по справі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.05.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В

30.05.2001 р. між Позивачем та компанією Darnley Services Limited, ( Джерсі, Нормандські острови) укладено договір № 01-015, за яким Позивач надав Darnley Services Limited ліцензію на використання 3216 Відеокліпів, визначених у додатку до договору, з виключеннями щодо використання Відеокліпів у мережі Інтернет, а також на певних територіях, в т.ч. території України;

28.08.2002 р. між компаніями Inico Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc. (Канада) укладено ліцензійний договір, яким надано ліцензію Distraction Formats 2000 Inc. на використання 52 Відеокліпів;

09.10.2002 р. між компаніями Inico Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc. укладено ліцензійний договір, яким надано ліцензію на використання 1 301 Відеокліпу;

16.01.2006 р. між компаніями GateHolm Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc. укладено ліцензійний договір, яким надано ліцензію на використання 1 880 Відеокліпів.

У відповідності до ліцензійних договорів між Inico Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc. та GateHolm Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc. заборонено використовувати Відеокліпи у мережі Інтернет та на територіях країн Східної Європи, в т.ч. України.

При укладенні ліцензійних договорів компанії GateHolm Ltd. та Inico Ltd. діяли як дистриб'ютори програм Позивача за кордоном, що підтверджується агентським договором від 15.07.2002 р. між Позивачем та Inico Ltd., агентським договором від 01.08.2005 р. між Позивачем та GateHolm Ltd.

04.06.2007 р. між Третьою особою-1 та компанією Distraction Formats 2000 Inc. укладено Угоду про відеокліпи, згідно якої Distraction Formats 2000 Inc. продає, уступає і передає Третій особі-1 в повну і абсолютну власність, всю сукупність титулів щодо інтелектуальної власності на відеокліпи, якими вона володіє згідно з угодами, наведеними в додатку до Угоди про відеокліпи, а Третя особа-1 надає Distraction Formats 2000 Inc. ексклюзивну обмежену ліцензію, з правом на укладення контрактів за ліцензією на відеокліпи у всьому світі і у всіх медіа (до 30.09.2008 р.);

16.07.2008 р. між Відповідачем та компанією Distraction Formats 2000 Inc.укладено ліцензійний договір № L 162 на використання каталогу з 13 000 (тринадцяти тисяч) кліпів, який включає Відеокліпи Позивача;

14.09.2009 р. між Третьою особою-1 та компанією Distraction Formats 2000 Inc. укладено Договір відступлення щодо ліцензійного договору № L 162 від 16.07.2008 р.

27 липня 2010 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою припинити порушення виключних майнових прав автора на Відеокліпи.

05.08.2010 р. Відповідач у своєму листі у відповідь вказав, що 16.07.2008 р. ним було укладено ліцензійний договір № L 162 (який міститься у матеріалах справи) з канадською компанією Distraction Formats 2000 Inc. на використання 13 000 (тринадцяти тисяч) кліпів, у тому числі з правом використання у мережі Інтернет та без будь-яких територіальних обмежень; правонаступником компанії Distraction Formats 2000 Inc. є Третя особа-1.

18.10.2010 р. Третя особа-1 в своєму листі вказала, що 18.06.2009 р. компанія Distraction Formats 2000 Inc. офіційно визнана банкротом, а у 2007 році Третя особа-1 та компанія Distraction Formats 2000 Inc. уклали договір, згідно якого Третя особа-1 придбала всі права на каталог відеокліпів, який включає Відеокліпи Позивача.

17.12.2010 р. Позивач у листі до компанії Darnley Services Limited (з копією Відповідачу, Третій особі-1, та компанії Distraction Formats 2000 Inc.) повідомив про розірвання Договору № 01-015 від 30.05.2001 р. між Позивачем та компанією Darnley Services Limited відповідно до умов вказаного договору.

17.12.2010 р. у листі за підписом Позивача та його агентів - GateHolm Ltd., Inico Ltd. до компанії Distraction Formats 2000 Inc. (з копією Відповідачу та Третій особі-1) було повідомлено про розірвання Ліцензійних договорів від 28.08.2002 р., від 09.10.2002 р., від 16.01.2006 р. відповідно до умов вказаних договорів.

05.01.2011 р. компанія Аутстендінг Менеджмент Компані Лімітед (далі - Третя особа-2) у своєму листі вказала, що Третя особа-2 є правонаступником компанії Darnley Services Limited, а ліцензія за договором № 01-015 від 30.05.2001 р. була передана компанії Distraction Formats 2000 Inc. у 2001 році відповідно до договору укладеного між Darnley Services Limited та Distraction Formats 2000 Inc.

Як вбачається з агентського договору від 15.07.2002 р. між Позивачем та Inico Ltd., а також агентського договору від 01.08.2005 р. між Позивачем та GateHolm Ltd., Позивач зберігає за собою право припинити будь-яку ліцензію, надану агентами на підставі наданих договором повноважень, у випадку порушення умов такої ліцензії, у тому числі щодо території і способу використання кліпів, а у випадку надання ліцензії агентом від свого імені, - агент надає Позивачу право повідомити клієнта про припинення або розірвання ліцензії.

Враховуючи викладене, Договір № 01-015 від 30.05.2001 р. та Ліцензійні договори від 28.08.2002 р., від 09.10.2002 р., від 16.01.2006 р. припинилися шляхом розірвання у грудні 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає що, починаючи з 1999 року, він випустив більше 900 (дев'ятисот) тридцяти-хвилинних епізодів вказаних програм, що були ним створені на основі кліпів (сюжетів) домашнього відео телеглядачів (далі - Відеокліпи) з використанням оригінальних кліпів (більше 7000 тисяч), власником прав на які він є і які є цінним активом, оскільки можуть бути використані в якості матеріалу для виробництва різних розважальних ТВ-шоу. Позивач зазначає, що виключно він має право на використання Відеокліпів, на дозвіл або заборону використання Відеокліпів іншими особами.

Позивач посилається на те, що французька компанія «Нововізьйон» (далі - Відповідач) здійснює виробництво своїх програм з використанням Відеокліпів за відсутності дозволу Позивача, та на підставі договорів з телеканалами різних країн світу (у тому числі України), надає право останнім транслювати програми свого виробництва, чим порушує виключні майнові права Позивача на Відеокліпи.

Позивач просить суд 1) стягнути з Відповідача на користь Позивача компенсацію у розмірі 32 190 000 гривень (тридцять два мільйони сто дев'яносто тисяч гривень 00 копійок), та 2) заборонити Відповідачу використовувати у будь-який спосіб відеокліпи Позивача, зазначені у додатку до Договору № 01-015 від 30.05.2001 р., укладеного між Darnley Services Limited та Позивачем, у додатку до Ліцензійного договору від 28.08.2002 р., укладеного між Inico Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc., у додатку до Ліцензійного договору від 09.10.2002 р., укладеного між Inico Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc., та у додатку до Ліцензійного договору від 16.01.2006 р., укладеного між GateHolm Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на наступне: 1) компанія Нововізьйон не є належним відповідачем у даній справі, оскільки між Відповідачем та компанією Distraction Formats 2000 Inc. було укладено ліцензійний договір № L 162, за яким колекція відеокліпів була ліцензована компанією Distraction Formats 2000 Inc. Відповідачу, 2) Відповідач не знав і не міг знати, що права на Відеокліпи можуть належати іншим особам, оскільки компанія Distraction Formats 2000 Inc. гарантувала правомірність набуття авторського права на Відеокліпи; 3) відтак, на думку Відповідача, вина, як елемент цивільного правопорушення відсутня, а компанія Distraction Formats 2000 Inc. ввела Відповідача в оману стосовно дійсного власника Відеокліпів, а тому відповідачем у даній справі має бути компанія Distraction Formats 2000 Inc., 4) Позивач не набув виключних майнових прав на Відеокліпи, 5) розмір компенсації, яку просить стягнути Позивач з Відповідача є несправедливим та неспіврозмірним тощо.

Атракшн Медіа Інк. (далі - Третя особа-1) зазначає, що 04.06.2007 р. між Третьою особою-1 та компанією Distraction Formats 2000 Inc. було укладено угоду, за якою компанія Distraction Formats 2000 Inc. передала Третій особі-1 права інтелектуальної власності на низку відеокліпів. Третя особа-1 також зазначає, що вона не знала і не могла знати, що права на спірні відеокліпи, за захистом прав на які звернувся Позивач, можуть належати іншим особам, скільки компанія Distraction Formats 2000 Inc. гарантувала, що уступлені за угодою відеокліпи були придбані на законній основі, викуплені і оплачені іншим третім сторонам, і не мають жодного обтяження. Належним відповідачем у справі, на думку Третьої особи-1, має бути компанія Distraction Formats 2000 Inc., яка на сьогоднішній день, відповідно до витягу з реєстру корпорацій Канади, продовжує здійснювати господарську діяльність.

ТОВ «Гравіс-Кіно» (далі - Третя особа-3) зазначає, що Позивач має довести наявність у нього права інтелектуальної власності на Відеокліпи, на які він посилається у позовній заяві, а надані Позивачем докази використання його Відеокліпів шляхом їх публічного сповіщення не підтверджено належними доказами.

Оцінюючи подані сторонами суду докази є повними та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ (далі - Закон про авторське право) об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, аудіовізуальні твори. Статтею 1 Закону про авторське право визначено, що аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Таким чином, у розумінні Закону про авторське право, Відеокліпи є аудіовізуальними творами, а відтак - об'єктами авторського права.

Статтею 440 Цивільного кодексу України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону про авторське право до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать, зокрема, виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 14 Закону про авторське право (у редакції від 16.07.1999 року) автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Автор має право дозволяти або забороняти використовувати свій твір й іншими способами.

Аргументи Відповідача про те, що Позивач не має виключних майнових прав автора на використання Відеокліпів, спростовуються наступним.

Судом встановлено, що починаючи з 1999 року, Позивачем регулярно ведеться реєстр (база даних) із сюжетами домашнього відео, надісланими Позивачу телеглядачами. Результати ведення такого реєстру фіксуються поквартально у Службових записках, які оформляються співробітниками Позивача, відповідальними за облік вказаних сюжетів.

Викладене підтверджується Службовими записками від 30 вересня 1999 року (за 3 квартал 1999 року), 31 грудня 1999 року (за 4 квартал 1999 року), 31 березня 2000 року (за 1 квартал 2000 року), 30 червня 2000 року (за 2 квартал 2000 року), 30 вересня 2000 року (за 3 квартал 2000 року), 31 грудня 2000 року (за 4 квартал 2000 року), 31 березня 2001 року (за 1 квартал 2001 року), 30 червня 2001 року (за 2 квартал 2001 року), 30 вересня 2001 року (за 3 квартал 2001 року), 31 грудня 2001 року (за 4 квартал 2001 року), 31 березня 2002 року (за 1 квартал 2002 року), 30 червня 2002 року (за 2 квартал 2002 року), 30 вересня 2002 року (за 3 квартал 2002 року), 31 грудня 2002 року (за 4 квартал 2002 року), 31 березня 2003 року (за 1 квартал 2003 року), 30 червня 2003 року (за 2 квартал 2003 року), 30 вересня 2003 року (за 3 квартал 2003 року), 31 грудня 2003 року (за 4 квартал 2003 року), які були досліджені судом.

З матеріалів справи вбачається, що в ефірах програми « 3х4. Найкумедніше домашнє відео» телеведучий робив пропозицію невизначеному колу осіб надсилати на адресу Позивача цікаві домашні відеосюжети в обмін на участь у конкурсі на отримання призу за кращий відеосюжет. Зазначена обставина підтверджується Наказом № 10-С від 21 червня 1999 року, Наказом № 33-С від 20 серпня 2001 року; скріншотами (знімки з екрану) титрів окремих програм « 3х4. Найкумедніше домашнє відео» (№№ 24, 102, 08, 67, 68), які виходили в ефір 26 березня 2000 року, 24 грудня 2000 року, 28 січня 2001 року, 14 грудня 2003 року, 21 грудня 2003 року; службовими завданнями, якими поквартально затверджувався план виробництва програми « 3х4. Найкумедніше домашнє відео», сценаріями програм « 3х4. Найкумедніше домашнє відео» (№№ 24, 102, 67, 68), які виходили в ефір 26 березня 2000 року, 24 грудня 2000 року, 14 грудня 2003 року, 21 грудня 2003 року; цифровими копіями запису програм « 3х4. Найкумедніше домашнє відео» №№ 24, 102, 08, 67, 68.

Програми « 3х4. Найкумедніше домашнє відео» містили блок визначення переможця в результаті участі у конкурсі програми та вручення призів, а кожний конкурс завершувався фактичною видачею призу переможцю, що підтверджується скріншотами (знімки з екрану) титрів окремих програм « 3х4. Найкумедніше домашнє відео», а також розпискою від 06.12.2003 року за підписом Сергієнка В.В. про те, що він отримав від Відповідача телевізор та фотоапарат, прибутковим касовим ордером № 59 від 11.12.2003 року та квитанцією до нього.

Кожен випуск програми « 3х4. Найкумедніше домашнє відео» супроводжувався титрами, в яких викладалися умови договору про передачу прав на сюжети, а саме:

- «Фактом надсилання відеоматеріалів до програми « 3х4 Найкумедніше домашнє відео» Ви повністю передаєте (відступаєте) «Студії Пілот» без обмеження строком та територією всі виключні майнові права, визначені ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а саме: виключні майнові права на використання у будь-якій формі і будь-яким способом, на дозвіл або заборону використання відеоматеріалів іншими особами, та всі інші майнові права автора, визначені Законом України «Про авторське право і суміжні права». Винагородою є участь у розіграші призів», або

- «Фактом надсилання відеоматеріалів до програми « 3х4 Найкумедніше домашнє відео» Ви повністю передаєте (відчужуєте) «Студії Пілот» без обмеження строком та територією всі виключні майнові права, визначені ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а саме: виключні майнові права на використання у будь-якій формі і будь-яким способом, на дозвіл або заборону використання відеоматеріалів іншими особами, та всі інші майнові права автора, визначені Законом України «Про авторське право і суміжні права». Винагородою є участь у розіграші призів».

Судом також враховано, що факт належності Позивачу виключних майнових прав на Відеокліпи встановлений рішенням суду загальної юрисдикції, що набрало законної сили, а саме рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2012 р. у справі № 2610/19892/2012 за позовом Космеди Ростислава Андрійовича до Приватного підприємства «Студія Пілот» про визнання договору недійсним та припинення порушення авторського права, стягнення компенсації, яке було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.12.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 вказаного Закону (у редакції від 16.07.1999 року) майнові права можуть бути передані (відступлені) автором або іншою особою, що має авторське право, іншій особі. Автор або інша особа, що має авторське право (ліцензіар), можуть також видати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання твору відповідно до такої ліцензії. Передача (відступлення) авторського права і видача ліцензії оформляються авторським договором.

Статтею 30 Закону про авторське право (у редакції від 16.07.1999 року) передбачено, що авторський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто угоди щодо всіх суттєвих його умов (спосіб використання, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору та використання твору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону про авторське право (у редакції від 11.07.2001 року) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Відповідно до ст. 31 вказаного Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Як вбачається з матеріалів справи з 2010 року року здійснювалося публічне сповіщення Відеокліпів Позивача у складі програми Відповідача Hilarious Home Video Show на телеканалі « 2+2». Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:

(1) таблицями із результатами порівняння відеоматеріалу Hilarious Home Video Show з оригінальними програмами « 3x4. Найкумедніше домашнє відео» з відомостями про трансляцію на території України програми Відповідача Hilarious Home Video Show із зазначенням: дати ефіру (із зазначенням дня, місяця та року); тайм-кодів кліпів; назв кліпів; реквізитів договору, згідно якого Позивачем надавались права на використання кліпів; порядкового номеру кліпу відповідно до Додатку до Договору, згідно якого Позивачем надавались права на використання кліпів, а також відомостями про трансляцію на території України оригінальної програми Позивача « 3x4. Найкумедніше домашнє відео» із зазначенням: номеру епізоду; дати ефіру (із зазначенням дня, місяця та року); тайм-кодів кліпів, та скріншотами кожного кліпу з програми Hilarious Home Video Show та оригінальної програми « 3x4. Найкумедніше домашнє відео»;

(2) відеоматеріалами, що містяться на дисках №№ 2127 522 +R E A 19300, ZE4302-DVR-T47D; 2127 522 +R E F 19301, ZE4302-DVR-T47D; 2127 522 +R E F 22666, ZE4302-DVR-T47D; 2127 522 +R E C 22366, ZE4302-DVR-T47D; 2127 522 +R E D 22365, ZE4302-DVR-T47D; 2127 522 +R E E 19302, ZE4302-DVR-T47D; 2127 522 +R E A 22668, ZE4302-DVR-T47D; 2127 522 +R E E 22370, ZE4302-DVR-T47D, із цифровими копіями записів програм Позивача « 3x4. Найкумедніше домашнє відео» та програм Відповідача Hilarious Home Video Show.

Вказане сповіщення Відеокліпів здійснювалося як наслідок дій Відповідачем шляхом виробництва програм Hilarious Home Video Show та надання ліцензії на використання вказаних програм на території України, що підтверджується наданими суду звітами Відповідача, які він надавав Третій особі-1 на виконання умов Ліцензійного договору № L 162, у яких міститься інформація щодо укладених Відповідачем ліцензійних договорів (у тому числі, в Україні). При цьому, у відзиві на позовну заяву Відповідач підтвердив факт надання цих звітів Позивачу.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність прав у відповідача (дозвіл (ліцензію) на використання Відеокліпів Позивача на території України.

З 2011 року на веб-сайті http://www.novavision.fr/ (www.novovision.tv), , використовуються Відеокліпи Позивача. Вказані обставини підтверджуються зібраними у матеріалах справи доказами, а саме:

(1) пошуковим звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейм Спейс» від 28 вересня 2012 року стосовно доменного імені novavision.fr;

(2) доменне ім'я www.novovision.tv;

(3) таблицею із переліком сюжетів домашнього відео та їх скріншотами з оригінальної програми Позивача « 3Х4. Найкумедніше домашнє відео», що містилися на веб-сайті http://www.novavision.fr/ станом на 24.05.2011 р.;

(4) таблицями із переліком сюжетів домашнього відео та їх скріншотами з оригінальної програми Позивача « 3Х4. Найкумедніше домашнє відео», що містилися на веб-сайті http://www.novavision.fr/ (www.novovision.tv) станом на 25.09.2012 р., 05.10.2012 р., 26.10.2012 р.;

(5) відеоматеріалами, що містяться на дисках №№ 195520 +R E C 15260, ZE3252-DVR-J47C1; PAPA27PH09045558 5, ZE4361-DVR-T47D; PAPA27PH09045556 3, ZE4361-DVR-T47D, на яких містяться відеозаписи веб-сайту www.novavision.fr, www.novovision.tv;

(6) висновком № 179/12 експертного дослідження у сфері телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 17 жовтня 2012 року та відеоматеріалами, які були зафіксовані експертами у ході дослідження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи відеоматеріали стосовно використання Відповідачем Відеокліпів у мережі Інтернет, зокрема, на веб-сайті http://www.novavision.fr / (www.novovision.tv) станом на 25.09.2012 р., 05.10.2012 р., 26.10.2012 р., та відеоматеріали, які були зафіксовані експертами та надані разом з висновком № 179/12 експертного дослідження у сфері телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 17.10.2012 року, суд встановив, що зібраними у справі доказами не підтверджується, що Відповідач отримав дозвіл (ліцензію) на використання Відеокліпів Позивача в мережі Інтернет.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач без дозволу Позивача здійснює використання Відеокліпів, зокрема розміщує їх на своєму веб-сайті та надає третім особам ліцензії на використання програм Відповідача Hilarious Home Video Show, які містять Відеокліпи, на території України та в мережі Інтернет.

Частинами 2 та 3 ст. 15 Закону про авторське право передбачено, що виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; 11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до п.п. а) ч. 1 ст. 50 Закону про авторське право порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до пункту 46 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» розміщення твору в мережі Інтернет та його використання (у тому числі, якщо твір було розміщено в Інтернеті за згодою автора) можливе лише за згодою суб'єкта авторського права на твори - тобто автора або іншої особи, якій належить авторське право.

З огляду на встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що включення Відповідачем до складу будь-яких програм (у тому числі, «Hilarious Home Video Show») Відеокліпів Позивача, будь-які переробки Відеокліпів Позивача з метою їх включення до складу телепрограм, надання Відповідачем права іншим особам (зокрема, телеканалам) на використання Відеокліпів Позивача, а так само будь-яке інше використання Відеокліпів Позивача (зокрема, у мережі Інтернет) є порушенням виключних майнових авторських прав Позивача. Зокрема, порушенням прав Позивача є надання Відповідачем ліцензії на використання програм «Hilarious Home Video Show» на території України та використання їх в мережі Інтернет.

Сам по собі факт розміщення на сайті www.novavision.fr (www.novovision.tv) Відеокліпів Позивача є достатнім свідченням факту порушення таких прав Відповідачем. При цьому, доступ по контенту, який розміщено на вказаному веб-сайті є загальним та не обмежується територією Франції. Відтак, судом відхиляється аргумент Відповідача, що компетенція судів України не може поширюватися на зазначені вище порушення, оскільки доменне ім'я www.novavision.fr є доменним іменем верхнього рівня, утворене для використання у Франції.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону про авторське право суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5 при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до п. 4 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (у вигляді відшкодування збитків, шкоди, сплати компенсації) настає лише за наявності вини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує отримання вимог та листів Позивача від 27.07.2010 р., 29.07.2010 р. та 17.12.2010 р.

Відповідач знав про відсутність у Distraction Formats 2000 Inc. прав на використання Відеокліпів на території України та в мережі Інтернет, та щонайменше з 2010 року, знав про порушення виключних авторських прав Позивача, однак незаконно використовував Відеокліпи. Надані Відповідачем докази виконання договору № L 162 з канадською компанією Distraction Formats 2000 Inc. (оплати відповідних ліцензійних платежів) не доводять факт відсутності вини Відповідача в порушенні прав Позивача.

Згідно долучених до матеріалів справи документів не вбачається, що Відповідач здійснив будь-які дії для перевірки після отримання вимог Позивача про припинення порушення його прав; більше того, незважаючи на пропозиції Позивача у добровільному порядку припинити порушення прав Позивача (отримані, зокрема, 27.07.2010 р., 29.07.2010 р.), незважаючи на повідомлення Позивача від 17.12.2010 р., де Позивач вказав на незаконне використання Відповідачем Відеокліпів Позивача, у т.ч. на заборонених територіях), Відповідач не вжив жодних дій для припинення використання Відеокліпів.

Матеріалами справи (рекламні брошури Відповідача MIPCOM-2010 (жовтень 2010 р.), MIPTV-2011 (квітень 2011 р.), MIPCOM-2011 (жовтень 2011 р.), MIPTV-2012 (квітень 2012 р.), MIPCOM-2012 (жовтень 2012 р.); диски №№ PX 22H7N2985213X4, ZE4408- DVR-X850B; PX 22H7N2977211X4, ZE4408-DVR-X850B; № 1250436 REE32081, ZO158P DVDMINUS 16X; 1260436, -RE832060, ZO158P DVDMINUS 16X; 1250436 -R E C 32007, ZO158P DVRMINUSR 16X з цифровими копіями DVD-дисків, що розповсюджуються з рекламними брошурами Відповідача; таблиця із результатами дослідження відеороликів, що містяться на вказаних дисках) підтверджується, що Відповідач активно пропонував ліцензії на програми Hilarious Home Video Show, що містять Відеокліпи, після 2010 року, що додатково підтверджує порушення прав позивача відповідачем.

При визначенні розміру компенсації судом також прийнято до уваги наступні обставини:

1) численність та повторний характер порушень прав Позивача (із звітів Відповідача, які він надавав Третій особі-1 на виконання умов Ліцензійного договору № L 162, у період за 4 квартал 2008 року, 1 - 4 квартали 2009 року, 1 - 4 квартали 2010 року, 1 - 3 квартали 2011 року, вбачається, що у період з четвертого кварталу 2008 року до 3 кварталу 2011 року Відповідач надав ліцензії на трансляцію Hilarious Home Video Show численним телеканалам у Косово, Чилі, Фінляндії, Канаді, Камбоджі, Албанії, Португалії, Франції, Тайвані, Єгипті, Боснії, Катарі, Шрі-Ланці, Брунеї, Японії, Кенії, Малайзії, Вірменії, Україні, В'єтнамі, Бразилії, Туреччині, М'янмі, Великобританії, Росії, Іспанії, Філіппінах, Ірландії, Кіпрі, Курдистані; у 2011 році Відповідач надав ліцензії на трансляцію Hilarious Home Video Show та інших подібних шоу авіаперевізникам Meridiana Fly, SAA, Air Malta, Amsterdam Airlines), причому Відповідач знав про порушення прав Позивача використанням Відеокліпів в Україні та в мережі Інтернет принаймні з липня 2010 року, та відсутність у Відповідача прав на використання Відеокліпів на будь-якій території та будь-яким способом з грудня 2010 року;

2) тривалість умисного порушення прав Позивача, яке здійснювалося щонайменше з 2010 року;

3) екстериторіальний характер порушення у мережі Інтернет, що надає йому особливо небезпечного характеру.

Згідно з п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону про авторське право суд має право постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Пунктом 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.01.2007 №01-8/25 „Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав" передбачено, що розмір компенсації, що визначається судом при порушенні авторського права замість відшкодування збитків або стягнення доходу, не обов'язково має точно відповідати розмірові шкоди, що була завдана, проте повинен співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкодування майнових витрат, завданих правопорушенням.

Відповідно до п.п. 50, 51.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»: згідно з пунктом «г» частини першої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав вправі подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; у визначенні розміру компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що грошова компенсація у розмірі 32 190 000 гривень, якої вимагає Позивач від Відповідача, є адекватною та співрозмірною щодо вчиненого Відповідачем порушення майнових прав автора, що належать Позивачу та задовольнити позовні вимоги повністю

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Компанії Нововізьйон (Novovision) (12, рю Вівьєн, 75002, м. Париж, Франція (12, rue Vivienne 75002 Paris,France), ідентифікаційний код 443 273 222 R.C.S. Paris) на користь Приватного підприємства "Студія Пілот" (03055, м. Київ, В.Василевської, 7, офіс 407, ідентифікаційний код 30403610) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 32 190 000, 00 гривень (тридцять два мільйони сто дев'яносто тисяч грн. 00 коп.) грошової компенсації, 65453, 00 грн. (шістдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три грн. 00 коп.) судового збору.

3. Заборонити компанії Нововізьйон (Novovision) (12, рю Вівьєн, 75002, м. Париж, Франція (12, rue Vivienne 75002 Paris,France), ідентифікаційний код 443 273 222 R.C.S. Paris) використовувати у будь-який спосіб відео кліпи Приватного підприємства «Студія Пілот» (03055, м, Київ, вул. В. Василевської, 7, офіс 407, код ЄДРПОУ: 30403610), зазначені у додатку до Договору № 01-015 від 30.05.2001 р., укладеного між Darnley Services Limited, ( Джерсі, Нормандські острови) укладено договір № 01-015, за яким Позивач надав Darnley Services Limited та Приватним підприємством «Студія Пілот», у додатку до Ліцензійного договору від 28.08.2002 р., укладеного між Inico Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc., у додатку до Ліцензійного договору від 09.10.2002 р., укладено між компаніями Inico Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc., та у додатку до Ліцензійного договору від 16.01.2006 р., укладеного між компаніями GateHolm Ltd. та Distraction Formats 2000 Inc.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 27.05.2013 року

Суддя О.Є. Блажівська