Рішення № 31456824, 28.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2013р. Справа № 905/2494/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг», м.Артемівськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м.Артемівськ

про стягнення 11654,42грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

від третьої особи: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємством «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг», м.Артемівськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м.Артемівськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 10446,35грн., пені в сумі 1009,49грн., 3% річних в сумі 198,58грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №110/11 від 11.11.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість по орендним платежам у розмірі 10446,35грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 1009,49грн. та 3% річних в сумі 198,58грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Третя особа в заяві від 28.05.2013р. зазначає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг», м.Артемівськ підтримує в повному обсязі та просить суд справу розглянути без участі представника третьої особи.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України (від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Рішенням Виконавчого комітету Артемівської міської ради №437 від 12.10.2011р. передано в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 16,98кв.м., розташоване по АДРЕСА_2, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (для розміщення офісу).

На підставі даного рішення між Управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 11 листопада 2011р. був укладений договір №110/11 оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень, будівель, споруд) комунальної власності територіальної громади м. Артемівська.

За умовами укладеного договору (п. 1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно (нежитлове приміщення) для розміщення офісу, загальною площею 16,98кв.м., яке знаходиться на балансі Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг», що розташоване в будинку АДРЕСА_2 у відповідності з технічним паспортом або викопіюванням плану приміщення.

Відповідно до п.2.1. договору вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Артемівська, затвердженою Артемівською міською радою і складає 509,43грн. в місяць без врахування ПДВ.

Орендна плата встановлюється в грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача об'єкта оренди - Комунальному підприємству «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Орендарем щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць(пунктів 3.2.-3.3 договору).

За приписами п.4.8 договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плати, згідно з умовами цього договору.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати та сум за послуги по оформленню орендних відносин Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день прострочки (включаючи день оплати).

Строк оренди встановлений сторонами з 11.11.2011р. по 10.11.2014р. Договір підписано обома сторонами.

11 листопада 2011р. до укладеного договору між сторонами був складний та підписаний акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 16,98кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Акт підписаний обома сторонами.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди позивачем на його адресу була надіслана претензія №01-0896/13 від 15.05.2012р. з актом звірки взаєморозрахунків з вимогою сплатити заборгованість в сумі 3752,32грн. та пені в сумі 47,14грн.

Відповідач у відповіді на претензію від 28.05.2012р. погодився із наявною заборгованістю, зобов'язався сплатити її до 01.09.2012р. та підписав акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого підтвердив наявність заборгованості станом на 01.05.2012р. в сумі 3705,18грн.

18 жовтня 2012р. позивачем на адресу відповідача вдруге була надіслана претензія №01-2290/13 від 18.10.2012р. з вимогою сплатити заборгованість за договором оренди, яка станом на 01.10.2012р. складає 7100,99грн. та пеню за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань в сумі 325,67грн. Як доказ надіслання даної претензії позивачем до матеріалів справи надано копію поштового конверту разом із описом вкладення до цінного листа.

За розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №110/11 від 11.11.2011р. у період з лютого 2012р. по березень 2013р. за відповідачем утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 10446,35грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 1009,49грн. та 3% річних в сумі 198,58грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, в силу приписів частини 2 ст.9 ЦК України спеціальна норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є такими, що встановлюють особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 25-го числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати та плати по відшкодуванню витрат за комунальні послуги, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Статтею 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №110/11 від 1.11.2011р. належним чином не виконав, орендну плату у період з лютого 2012р. по березень 2013р. не сплатив, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 10446,35грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 10446,35грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 198,58грн. за період прострочення сплати орендних платежів суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 198,58грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 1009,49грн. на підставі умов п.7.2. договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Однак суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини 6 ст.232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже нарахування пені обмежено строком у шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, після закінчення цього строку їх нарахування припиняється. Як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені за прострочення сплати орендних платежів, зокрема, за період з лютого 2012р. по вересень 2012р. він здійснений не за шість місяців від дня коли зобов'язання повинно було виконано, а за весь час прострочення, тобто за період більше ніж півроку. Відтак за розрахунком суду, здійсненим за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та на суму боргу, яка виникла у період з лютого 2012р. по березень 2013р. стягненню підлягає пеня в сумі 627,68грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.ст.2, 3, 10, 12, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 530, 546, 549-550, 598, 599, 610-612, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 232, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг», м.Артемівськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м.Артемівськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 10446,35грн., пені в сумі 1009,49грн., 3% річних в сумі 198,58грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84500, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» (84500, м. Артемівськ, вул. Соборна, 8, код ЄДРПОУ 34215406, р/р 26001051806650 в Донецькому РУ «Приватбанк», МФО 335496) заборгованість з орендної плати в сумі 10446,35грн., пеню в сумі 627,68грн. та 3% річних в сумі 198,58грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84500, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» (84500, м. Артемівськ, вул. Соборна, 8, код ЄДРПОУ 34215406, р/р 26001051806650 в Донецькому РУ «Приватбанк», МФО 335496) витрати по сплаті судового збору в сумі 1664,07грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.05.2013р.

Суддя С.В. Тоцький