Рішення № 31456172, 28.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2013р. Справа № 905/2690/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Корпорації «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк

про зобов'язання ТОВ «Донецька будівельна компанія» припинити дії, які порушують умови договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р., шляхом розірвання договору оренди №01/11-2012/Ц від 01.11.2012р. та стягнення штрафу в сумі 5200,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дегтярьов Д.Т. - за довіреністю;

від відповідача: Логвиненко О.С. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Корпорацією «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», м. Донецьк про зобов'язання ТОВ «Донецька будівельна компанія» припинити дії, які порушують умови договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р., шляхом розірвання договору оренди №01/11-2012/Ц від 01.11.2012р. та стягнення штрафу в сумі 5200,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між Корпорацією та учасником корпорації - Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», з метою ефективного забезпечення поєднання виробничих та комерційних інтересів учасників Корпорації, був укладений договір від 12.09.2012р. про забезпечення централізованого регулювання. За даним договором учасники корпорації взяли на себе зобов'язання погоджувати з Корпорацією правочини, ціна яких перевищує 100000,00грн. Однак в порушення умов укладеного договору відповідач без погодження позивача уклав з ТОВ «Донспецмонтаж» договір оренди №01/11-2012/Ц від 01.11.2012р ціна якого склала 104000,00грн.. Враховуючи викладене позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить суд зобов'язати ТОВ «Донецька будівельна компанія» припинити дії, які порушують умови договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р., шляхом розірвання договору оренди №01/11-2012/Ц від 01.11.2012р. та стягнути штрафу в сумі 5200,00грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.05.2013р. проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що незважаючи на укладання між ТОВ «Донецька будівельна компанія» та учасником Корпорації «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком» договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р. ТОВ «Донецька будівельна компанія» є юридичною особою та має право набувати цивільних прав та обов'язків, зокрема, шляхом укладання будь-яких договорів не заборонених чинним законодавством України.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2013р. до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж». Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті спору не надав.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представників сторін представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Корпорація "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" (далі - Корпорація) є господарським об'єднанням, утвореним Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорстрой", Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтком-Мост", Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" (далі - учасники Корпорації).

Згідно з пунктом 1.2 Статуту Корпорації в новій редакції, затвердженої протоколом Загальних зборів учасників від 16 серпня 2012 року та зареєстрованої 17 серпня 2012 року, Корпорація є юридичною особою з моменту її державної реєстрації, діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності, має самостійний і зведений баланси, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків. круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий штамп та інші штампи, фірмові бланки, емблему, торговельну марку тощо.

Відповідно до пункту 1.6 Статуту Корпорації Учасники Корпорації делегують Корпорації свої повноваження по централізованому регулюванню вивчення ринку збуту продукції, товарів, послуг, які вироблені та/або надаються Учасниками, координації планування виробничо-господарської діяльності Учасників, координації збуту продукції, товарів і послуг, які вироблені та/або надаються Учасниками, матеріально-технічному постачанню Учасників.

З метою ефективного забезпечення поєднання виробничих та комерційних інтересів учасників Корпорації між ними та Корпорацією 12 вересня 2012 року був укладений договір про забезпечення централізованого регулювання.

За умовами укладеного договору учасники Корпорації зобов'язалися погоджувати з Корпорацією правочини, ціна яких перевищує 100000,00грн., та всі правочини у сфері державних закупівель (далі - правочини, пов'язані із забезпеченням єдиної стратегії ведення господарської діяльності Корпорації}, незалежно від їх ціни.

Порядок узгодження таких договорів передбачений розділом 2 Договору, в якому закріплений обов'язок учасників Корпорації перед укладанням Договорів, ціна яких перевищує 100000,00грн., звертатись з відповідним обґрунтуванням до Корпорації за погодженням укладення правочинів, пов'язаних із забезпеченням єдиної стратегії ведення господарської діяльності Корпорації, шляхом направлення відповідного листа.

Відповідно до п.2.4. договору учасники Корпорації зобов'язуються утриматися від будь-яких дій, спрямованих на укладання правочину, пов'язаного із забезпеченням єдиної стратегії ведення господарської діяльності Корпорації, до моменту отримання від корпорації погодження укладання такого правочину.

За умов п.2.5. договору у разі неотримання від Корпорації листа про погодження укладення правочину, пов'язаного із забезпеченням єдиної стратегії ведення господарської діяльності Корпорації, укладення правочину вважається непогодженим, а Учасник Корпорації, не має право на його укладання самостійно.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що Корпорація має право звернутися до суду з позовом до Учасника Корпорації про припинення дій, які порушують умови цього договору.

Учасник Корпорації, який порушив умови цього договору, зобов'язаний вжити вичерпні заходи щодо відновлення становища, яке існувало до порушення умов цього договору. Учасник Корпорації повинен на підставі письмової вимоги Корпорації сплатити на її користь штрафну санкцію в розмірі від 5% до 15% ціна укладеного правочину, пов'язаного із забезпечення єдиної стратегії ведення господарської діяльності Корпорації(пунктів 4.2.-4.3. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2015р. Договір підписаний Корпорацією та всіма учасниками Корпорації та скріплений печатками підприємств.

01 листопада 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія» (Орендодавець) та Товариством з Обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (Орендар) був укладений договір №01/11-2012-1/Ц, за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати Орендарю у тимчасове платне користування машини, механізми та технічні пристрої: Міксер IVECOEurotraker держ.№523-41 ЕВ, а Орендар зобов'язався прийняти майно, використовувати його з дотриманням встановлених правил експлуатації та вносити плату за його використання.

Строк оренди за умовами п.1.4. договору сторонами встановлений до 30.12.2013р.

За п.3.1. договору за володіння та користування орендованим майном встановлена орендна плата у розмірі 8000,00грн. в місяць, включаючи ПДВ.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору 01.11.2012р. між сторонами був скаредний та підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування майно - Міксер IVECOEurotraker держ.№523-41 ЕВ.

У зв'язку із невиконанням учасником Корпорації - Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія» взятих на себе зобов'язань за договором про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р. позивачем на його адресу був надісланий лист №23/2013-01/2 від 23.01.2013р. з вимогою розірвати договір оренди №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р. та сплатити штраф в сумі 5% від ціни договору.

Враховуючи встановлений договором оренди №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р. 13-місячний строк орендного користування майном (з 01.11.2012 р. до 31.12.2013 р.) та встановлений розмір орендної плати, ціна договору складає 8000,00 грн. х 13 міс -104000,00 грн., вищевказане свідчить про порушення відповідачем пункту 1.2 Договору, яким закріплений обов'язок учасників Корпорації погоджувати з Корпорацією укладення правочинів, ціна яких перевищує 100000,00грн. У зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2013р. позивач звернувся до суду із позовом про зобов'язання ТОВ «Донецька будівельна компанія» припинити дії, які порушують умови договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р., шляхом розірвання договору оренди №01/11-2012/Ц від 01.11.2012р. та стягнення штрафу в сумі 5200,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у частині першій цієї статті йдеться про те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до вимог передбачених частиною 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Підстави припинення або розірвання договорів, особливо договорів оренди, визначено в приписах статей 651-653, 782-784 ЦК України та статтях 188, 291 ГК України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач не є стороною Договору №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р., а тому вимоги позивача в частині - розірвати Договір №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р. судом залишаються без задоволення.

З іншої сторони, відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Частино 3 ст.215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами пункту 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" передбачено, що Якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК України. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

В даному випадку, заінтересованою особою, права та охоронювані законом інтереси, які порушено є позивач, а саме Корпорація «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком», тому вона звернулась до суду з вимогами про зобов'язання ТОВ «Донецька будівельна компанія» припинити дії, які порушують умови договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р., шляхом розірвання договору оренди №01/11-2012/Ц від 01.11.2012р. та стягнення штрафу в сумі 5200,00грн.

Приписами частини 5 ст.63 ГК України передбачено, що корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 120 ГК України визначено, що корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. В даному випадку для здійснення будівельно-монтажних робіт в різних галузях господарства.

Так, ТОВ «Шляхове будівництво»Альтком», ТОВ «Донецька будівельна компанія», ТОВ «Альтком-Мост», ТОВ «Дорстрой» - утворено Корпорацію «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком».

Отже, відповідач з позивачем є учасниками Корпорації «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком».

Позивач з відповідачем, будучі Учасниками Корпорації «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком» уклали Договір про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У мовами п.1.1. Договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р. сторони домовились, що Корпорація та учасники корпорації з метою забезпечення централізованого регулювання, вироблення і прийняття спільних рішень, забезпечення єдиної виробничої політики, планування господарської діяльності Корпорації та досягнення стратегічних завдань зобов'язуються діяти згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до приписів ст.122 ГК України господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.

Пунктом 3.1. Договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р. визначено, що звернення Учасника Корпорації «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком» про погодження укладення правочину пов'язаного із забезпеченням єдиної стратегії ведення господарської діяльності Корпорації, розглядаються Загальними зборами Учасників Корпорації протягом 15 календарних днів з моменту його надходження.

Пунктом 1.2. Договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р. сторони визначили, що учасники корпорації зобов'язуються погоджувати з Корпорацією «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком» правочини, ціна в яких перевищує 100 000грн., незалежно від їх ціни.

З матеріалів справи та наданих доказів не вбачається, що Корпорація, в особі Загальних зборів Учасників Корпорації схвалила та надала згоду відповідачу на підписання Договору №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р. Навпаки, з наданих доказів вбачається, що Корпорація просила надати відповідачу відповідь щодо укладення Договору №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р. і саме чому він укладений.

Вимогами ст.241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В даному випадку від позивача на адресу відповідача не надходило дозволу на укладення Договору №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р., а навпаки відповідачу надсилався лист, в якому ставилось обґрунтоване питання щодо правових підстав укладення Договору №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р. з третьою особою, що саме і підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 3.5. Договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р. передбачено, що Корпорація має право звернутися до суду з позовною заявою до Учасника Корпорації про припинення дій, які порушують умови цього договору.

Приписами частини 1 ст.173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій.

Умова п.4.2. Договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р сторони передбачили, що Учасник Корпорації, який порушив умови цього Договору, зобов'язаний вжити вичерпні заходи щодо відновлення становища, яке існувало до порушення умов цього Договору.

Відповідно до приписів частини 3 ст.215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків,крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, суд дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази дійшов ґрунтовного висновку - зобов'язати ТОВ «Донспецмонтаж» повернути ТОВ «Донецька будівельна компанія» автомобільний механізм Міксер IVECOEurotraker гос.№ 523-41 ЕВ.

Крім того, частинами 1 та 2 статті 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частинами 1 та 2 ст.237 ГК України передбачено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Фактом порушення саме і є укладений між ТОВ «Донспецмонтаж» та ТОВ «Донецька будівельна компанія» Договір №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р. без дозволу, що саме також співпадає з умовами пункту 4.3. Договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р., в якому сторони домовились, що Учасник Корпорації повинен на підставі письмової вимоги Корпорації сплатити на її користь штрафну санкцію в розмірі від 5% до 15% ціни укладеного правочину, пов'язаного із забезпеченням єдиної стратегії ведення господарської діяльності Корпорації, а саме штраф у розмірі 5200,00 грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Позивачем належним чином доведено, яким саме чином порушено з боку відповідача його особисті права та майнові інтереси.

Відповідно до приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з положень ст.173 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема -для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за спірним договором.

За таких обставин, враховуючи що Договір №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р. визнано судом недійсним суд дійшов висновку, що третя особа безпідставно користується орендованим майном тим самим порушуючи майнові інтереси позивача, Корпорації «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком».

За змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію суд має вказати строк вчинення відповідної дії.

Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених пунктами 1, 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст.129 Конституції України, ст.ст. 11-16, 202, 202, 203, 215, 216, 241, 509, 626-629, 651-653, 782-784 ЦК України, ст.ст. 20, 63, 67, 122, 173, 174, 179, 181, 235, 237 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Корпорації «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», м. Донецьк про зобов'язання ТОВ «Донецька будівельна компанія» припинити дії, які порушують умови договору про забезпечення централізованого регулювання від 12.09.2012р., шляхом розірвання договору оренди №01/11-2012/Ц від 01.11.2012р. та стягнення штрафу в сумі 5200,00грн., задовольнити частково.

Визнати Договір №01/11-2012-1/Ц від 01.11.2012р.- недійсним.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (83001, м.Донецьк, вул. Челюскінцев, 69-а, код ЄДРПОУ 30871714) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163, код ЄДРПОУ 32164774) автомобільний механізм Міксер IVECOEurotraker держ.№523-41 ЕВ протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163, код ЄДРПОУ 32164774, р/р26001013005586 в АТ «Сбербанк Росії, МФО 320627) на користь Корпорації «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163, код ЄДРПОУ 34604365, п/р №26000015110146 у філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Донецьку, МФО 334817) штраф у розмірі 5200,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2867,50грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 29.05.2013р.

Суддя С.В. Тоцький