Постанова № 31455353, 21.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р. Справа № 804/2867/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача - Гудименко О.М., Семикоп О.П.,

представника відповідача - Никитенко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем - Агро Плюс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.12 №0001452303, 30000412304, №0000422304,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Унірем - Агро Плюс», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.12 №0001452303, 30000412304, №0000422304. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірна невідповідність реквізитів Актів, складених за результатами отриманих консультаційних послуг, послуг по виконанню робіт на сільськогосподарських угіддях ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» не є підставою для того, щоб не вважати їх належним документальним підтвердженням господарської операції. Сума відсотків за користування кредитними коштами , яку позивач мав права відносити до валових витрат у 2011р. склала 127 064,06 грн., а позивачем віднесено лише 83 789 грн., що не є порушенням ст.141 та ст.14 ПКУ. Також позивачем зазначено, що висновки щодо порушення норм з регулювання обігу готівки зроблені податковим органом без врахування приписів п. 5.9 Положення про введення касових операцій в національній валюті в Україні. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підставі, наведених в позові та письмових поясненнях до нього.

Відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача, в ході якої виявлена відсутність первинних документів, які б підтверджували пов'язаність витрат підприємства із його господарською діяльністю. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Як з'ясовано судом, спірні податкові повідомлення-рішення від 07.09.12 №0001452303, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 619 600,44 грн., №30000412304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 134 064 грн., в тому числі штрафну санкцію в розмірі 1 грн., №0000422304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74 793 грн., в тому числі штрафну санкцію в розмірі 1 грн., прийняті податковим органом з посиланням на акт перевірки від 21.08.12 №1698/222/36442105 та залишені без змін рішеннями ДПС у Дніпропетровській області від 23.11.12 №29298/10/10-014 та ДПС України від 01.02.13 №1629/6/10-2115 (а.с.5-7, 24-29). Згаданий Акт перевірки складений податковим органом за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача за питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 31.03.12, яка проведена на підставі направлень від 13.07.12 №561, 562, 563, 564 та наказу від 12.07.12 №507 в період з 13.07.12 по 14.08.12.

За висновками Акту перевірки від 21.08.12 проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.14.1.27 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1.ст.141 ПКУ та заниження податку на прибуток в сумі 134 064 грн., у т.ч. у І кварталі 2011р. в сумі 17 397 грн., у 3 кварталі 2011р. в сумі 30 656 грн., у 4 кварталі 2011р. в сумі 86 010 грн.; - п.198.3. ст.198, 198.6 ст.198 ПКУ та заниження податку на додану вартість в сумі 74 792 грн., в т.ч. у квітні 2011р. у сумі 30 000 грн. та у травні 2011р. в сумі 44 792 грн.; - п.2.8., 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 за №637, а саме видача готівкових коштів з каси по видатковим касовим ордерам та відомостям, в яких видача готівкових коштів із каси не підтверджена підписом отримувача коштів, що призвело до перевищення ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 309 800,22 грн.

Вивченням змісту Акту перевірки від 21.08.12 судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в ньому судження податкового органу про те, що надані позивачем до перевірки документи не можуть вважатись первинним та підтверджувати фактичне здійснення господарських операцій, оскільки не містять таких обов'язкових ознак первинних документів як посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операції, особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а конкретних доказів фактичного використання отриманих послуг у власній господарській діяльності платником податку - позивачем не надано.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Проведеною відповідачем перевіркою позивача встановлено, що останнім за взаємовідносинами з ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7 з надання консультаційних послуг до складу валових витрат 1 кварталу 2011р. включені консультаційні витрати в сумі 69 588 грн. На підтвердження проведення таких господарських операцій позивачем до суду надані: - Договір по надання послуг правового характеру від 04.01.11 №04/01, за змістом якого ПП ОСОБА_7 зобов'язується надавати позивачу консультаційні послуги правового характеру (усні консультації, складання письмових документів: клопотань, листів, висновків тощо); вартість таких послуг складає 51 500 грн., до якої включаються витрати, пов'язані з виїздом за межі м. Дніпропетровська (п.3 Договору), оплата відбувається на підставі поставленого рахунку (а.с.127-128); - Акт №1 здачі-прийняття виконаних робіт до вказаного Договору від 25.03.11 (а.с.129), за яким протягом січня - березня 2011р. ПП ОСОБА_7 надані позивачу консультативні послуги з податкового законодавства, підготовлені проекти договорів та зроблений аналіз правоустановчих документів на суму 51 500 грн.; - Договір від 03.03.11 №0303 про надання послуг, за змістом якого ПП ОСОБА_6 зобов'язується надавати позивачу консультативні послуги з ведення бухгалтерського обліку (усні консультації, складання письмових документів, клопотань, листів, звітів тощо), вартість таких послуг складає 50 000 грн., до якої входить витрати, пов'язані з виїздом за межі м.Дніпропетровська, оплата відбувається на підставі виставленого рахунку (п.3 Договору) (а.с130-131); - Акт №1 здачі-приймання виконаних робіт до вказаного Договору від 25.03.11 (а.с.132), за яким ПП ОСОБА_6 в період з січня по березень 2011р. надав консультаційні послуги з податкового законодавства, підготовки бухгалтерської документації для складання бухгалтерської та податкової звітності за перший квартал 2011р. на суму 50 000 грн.

Суд зазначає, що п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протяг звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у то числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Разом з цим положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 згаданого закону, як і положеннями пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, положення розділу ІІІ якого набрали чинності з 01.04.11, визначено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що, зокрема податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається зі змісту наведених вище Актів здачі-приймання виконаних робіт, в них не вказано чітко, які саме консультації з податкового законодавства були надані позивачу, проекти яких саме договорів та у якій кількості підготовлені, аналіз яких саме правоустановчих документів позивача проведений, не наведено одиниці виміру господарської операції, не зазначено в якому розмірі до суми 51 500 грн. включені витрати, пов'язані з виїздом з межі м. Дніпропетровська. Зміст вказаних актів дає підстави для висновку, що вони носять загальний характер, не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по відповідним Договорам. Отже, наведені акти не містять такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Крім того, будь-яких інших документів, що підтверджують витрати позивача, визначені ним за взаємовідносинами з ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7, як-то відповідні розрахункові, платіжні документи, виставлені виконавцями рахунки в оплату наданих послуг, позивачем ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не надано, про існування таких документів не зазначено.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які б підтверджували витрати позивача в розмірі 69 588 грн., суд погоджується з висновками податкового органу щодо завищення позивачем в 1 кварталі валових витрат на суму 69 588 грн.

Також проведеною відповідачем перевіркою позивача встановлено, що останнім за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_8 з надання транспортно-експедиторських послуг до складу витрат 3 кварталу 2011р. включені витрати в сумі 49 500 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_8 оформлені Договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 18.07.11 №09/07-П, актом виконаних робіт від 01.08.11 №49, дослідженням яких посадовою особою податкового органу встановлена відсутність обов'язкових реквізитів, а саме в акті виконаних робіт ФОП ОСОБА_8 вказано ІПН іншої особи, а саме ФОП ОСОБА_9.

Суд відмічає, що позивачем ані в позові, ані в ході розгляду справи не спростовані такі зауваження відповідача до Акту виконаних робіт від 01.08.11 №49.

Положеннями пп.14.1.2. п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Як зазначено вище, відповідно до пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Наведені положення кореспондують положенням п.138.2. ст.138 ПКУ, відповідно до яких витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що витрати платника податків, в тому числі транспортні витрати, повинні бути пов'язані з господарською діяльністю платника податків і документально підтверджені.

Суд відмічає, що для договорів транспортного експедирування Законом України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон № 1955) передбачено обов'язкову письмову форму. При цьому вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрут, вид транспорту вказуються в заявці, яка є невід'ємною частиною договору. За змістом ст.9 Закону № 1955 факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Положеннями Постанови КМУ від 25.02.2009 № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» (Перелік № 207) та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (Правила) врегульовані правила оформлення документів на перевезення. При цьому нормами пункту 1 Правил дано визначення «Товарно-транспортної накладної» (ТТН) як єдиного для всіх учасників транспортного процесу юридичного документа, призначеного для списання запасів, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Причому ТТН включена до Переліку № 207, лише у випадку, коли водій вантажоперевізника здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Таким чином, для підтвердження правомірності віднесення вартості транспортних послуг до складу податкових витрат платник має надати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів та понесення відповідних витрат.

Ухвалою суду від 25.02.13 позивачу було запропоновано надати до суду договір на транспортно-експедиторське обслуговування, докази отримання та використання таких послуг у власній господарській діяльності. Станом на дату розгляду справи позивачем не надано до суду ані договору, укладеного з ФОП ОСОБА_8 в письмовій формі та заявки до нього яка, яка є невід'ємною частиною договору, ані акту виконаних робіт та транспортного документу, який би підтверджував факт надання позивачу ФОП ОСОБА_8 послуги, а також відповідного розрахункового, платіжного документу.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які б підтверджували як факт отримання транспортних послуг від ФОП ОСОБА_8 так і факт здійснення відповідних витрат для провадження господарської діяльності позивача в розмірі 49 500 грн., суд погоджується з висновками податкового органу щодо завищення позивачем в 3 кварталі витрат на суму 49 500 грн.

Також проведеною відповідачем перевіркою позивача встановлено, що останнім за взаємовідносинами з ПП «Агромакс» з надання послуг з обробки ґрунту на сільськогосподарських угіддях до складу витрат 2 кварталу 2011р. включені витрати в сумі 373 958 грн. та сформований податковий кредит з ПДВ в розмірі 74 792 грн. На підтвердження проведення таких господарських операцій та правомірності формування витрат та податкового кредиту позивачем до суду надані: - Договір про надання послуг від 18.04.11 №180411УОП (а.с.111-112), за змістом якого виконавець зобов'язується виконувати сільськогосподарські роботи, в об'ємах та в строки відповідно до Додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується, зокрема передавати для обробки площі, передача яких оформлюється відповідними актами приймання полів, щодня надавати виконавцю інформацію відносно об'єму виконаних виконавцем робіт, надавати графік черговості виконаних робіт, за власний рахунок забезпечувати заправку техніки виконавця, тощо (п.2 Договору), - Специфікації №1 та №2 щодо таких послуг як глибоко рихлення та культивація відповідно (а.с.114-115), за змістом яких зазначений загальний розмір площі, глибина обробки та вартість за 1 га, перелік техніки для надання послуг (трактор та агрегат для обробки); - Акти виконаних послуг від 11.05.11 №416, від 16.05.11 3447, від 03.05.11 №380, від 22.04.11 №320,від 28.04.11 3352, від 26.04.11 №321,від 28.04.11 3354 (а.с.115-122), за змістом яких виконавцем надано позивача послуга з обробки ґрунту.

Суд зазначає, що за правилами, визначеними п 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПКУ). Відповідно до п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи викладені положення ПКУ, які врегульовують правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту з ПДВ, а також положення ПКУ щодо формування платником витрат, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Надані до суду перелічені вище документи не стверджують фактичне надання ПП «Агромакс ТК» послуг з обробки ґрунту. Так, як вбачається зі змісту наведених вище Актів надання послуг, в них не вказано чітко, які саме послуги були надані виконавцем: з глибоко рихлення чи з культивації, на яких саме полях позивача такі роботи були проведені, із застосування якого транспорту, Крім того, посади осіб, відповідальні за здійснення господарської операції, в Актах не наведені, інші дані крім підпису, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не зазначені. Отже, зміст вказаних актів дає підстави для висновку, що вони носять загальний характер, не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по відповідному Договору, наведені акти не містять обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що не дозволяє віднести такі документи до первинних документів, які обумовлюють господарську діяльність позивача із ПП «Агромакс ТД».

Будь-яких інших документів, що підтверджують факт отриманні від ПП «Агромак ТД» послуг та понесення відповідних витрат, визначених позивачем за взаємовідносинами з ПП «Агромакс Т.Д.», як-то: Додатків до Договору, які визначають об'єми та строки здійснених виконавцем робіт, які є невід'ємною частиною Договору, актів приймання виконавцем полів, переданих позивачем для обробки, передбачена Договором інформація, відносно об'єму виконаних виконавцем робіт, надана виконавцю щодня, графіків черговості виконання робіт, документів в підтвердження забезпечення заправки за власний рахунок техніки виконавця, а також відповідних розрахункових, платіжних документів, позивачем ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не надано, про існування таких документів не зазначено. Крім того, ухвалою суду від 25.02.13 позивачу запропоновано надати до суду відповідні податкові накладні та реєстр отриманих та виданих податкових накладених за квітень-травень 2011р. Станом на дату розгляду справи позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за вказаними операціями в розмірі 74 792 грн. означених документів до суду не надано.

Враховуючи наведене, з огляду на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували як фактичне вчинення господарської операції за згаданим договором із ПП «Агромакс ТД», так і понесення витрат за таким договором, ненадання належним чином оформлених податкових накладних, суд доходить до висновку про безпідставне включення позивачем до складу витрат суми в розмірі 373 958 грн. та до податкового кредиту суми в розмір 74 792 грн. (квітень 2011р. - 30 000 грн., травень 2011р. - 44 792 грн.).

Крім того, проведеною відповідачем перевіркою позивача встановлено, що останнім віднесено до витрат 3 кварталу 2011р. сума відсотків в розмірі 83 789 грн. за користування кредитними коштами, які не були використані позивачем у власній господарській діяльності, адже надані в якості безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ТОВ СП «Скорпіон». Позивачем на підтвердження правомірності формування витрат в означеному розмірі наданий до суду Кредитний договір №020911-КЛВ, за яким банк відкриває позивачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 7 908 370 грн., кредит надається на підставі письмових заяв на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, процента ставка за користування кредитами встановлюється в розмірі 17% річних.

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені положеннями ст.141 ПКУ. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку (п.141.1.). За змістом пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивачем на обґрунтування своєї позиції лише зазначено, що сума відсотків за користування отриманих кредитних коштів в розмірі 83 789 грн. була віднесена ним до витрат 3 кварталу 2011р. відповідно до п.141.1 ст.141, та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ. Суд зауважує, що первинних документів на підтвердження використання кредитних коштів, відсотки по яким в розмірі 83 789 грн. віднесені ним до витрат, саме у зв'язку із провадженням своєї господарської діяльності (первинне виготовлення сільськогосподарської продукції), позивачем до суду не надано, про надання таких документів контролюючому органу під час проведення перевірки представником позивача не зазначено.

Ухвалою суду від 25.02.13 позивачу запропоновано надати до суду докази використання кредитних коштів, відсотки за яким в 3 кварталі 2011р. віднесені до витрат, у власній господарській діяльності, проте позивачем належних та допустимих доказів не надано. Долучені до матеріалів справи відомості операцій по рахунку (а.с.98) можуть підтверджувати понесення позивачем витрат у 3 кварталі 2011р., однак беззаперечно не засвідчують факт використання таких кредитних коштів в господарській діяльності позивача.

Наведене дає підстави для висновку про відповідність тверджень податкового органу щодо завищення позивачем в 3 кварталі 2011р. витрат на суму 83 789 грн. вимогами п.141.1 ст.141, та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ, та правомірність визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у відповідній сумі.

Стосовно встановленого податковим органом порушення позивачем п.2.8., п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.04 №637 (далі - Положення №637), а саме видачі готівкових коштів з каси підприємства по відомостям на видачу орендної плати за земельні паї на суму 320 576,35 грн., в яких видача готівкових коштів із каси не підтверджена підписами отримувачів коштів, внаслідок чого ліміт залишку готівки в касі перевищений на загальну суму 309 800,22 грн., суд зазначає наступне. На обґрунтування своєї позиції представником позивача в судовому засіданні зазначено, що спірна сума коштів була видана позивачем директору ОСОБА_11 за договором безпроцентної позики б/н від 25.11.11, що підтверджується видатковими ордерами від 26.11.11 №183573 та від 06.12.11 №183579, що з огляду на приписи п.5.9 Положення вказує на неможливість віднесення таких коштів до понадлімітних.

За матеріалами перевірки та поясненнями позивача 25.11.11 та 05.12.11 з розрахункового рахунку у банку позивачем були зняті готівкові кошти для розрахунку по орендній платі з пайовиками на суму 315 903,70 грн. та 150 000 грн. відповідно. У відомостях про видачу цих коштів в якості орендної плати за земельні паї №236 від 25.11.11 на суму 167 142,84 грн. та №801 від 05.12.11 на суму 34 080,41 грн. та №105 від 05.12.11 на суму 119 353,10 грн. така видача не підтверджується підписом отримувача коштів, що зафіксовано в Акті перевірки від 21.08.11, та не спростовано позивачем в ході розгляду справи.

Відповідно до п. 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

За приписами п.2.9 Положення №637 готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою

відомістю (п.3.5 Положення).

За правилами, визначеними п. 5.9 Положення №637 готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує

встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства. Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (п.7.24).

Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Враховуючи наведені законодавчі положення, суд не приймає до уваги посилання позивача на приписи п.5.9 Положення та доводи, що кошти в розмірі 150 977,15 грн. та 150 000 грн. були видані позивачем 26.11.11. та 06.12.11 ОСОБА_11 за договором безпроцентної позики б/н від 25.11.11. Адже наданий позивачем договір позики від 25.11.11 може підтверджувати наявність цивільно-правових відносин між позивачем та ОСОБА_11, проте жодним чином не засвідчує факт видання таких коштів підприємством - позивачем на потреби, які пов'язані з діяльністю позивача, що є необхідною умовою для застосування приписів п.5.9 Положення. Крім того, позивачем на обґрунтування своє позиції та спростування доводів відповідача не надано до суду жодного доказу, як-то видаткового касового ордеру №179576 від 25.11.11 на суму 315 903,70 грн. та №179 579 від 05.12.11 на суму 150 000 грн., відомостей №236 на суму 167 142,84 грн., №801 на суму 34 080,41 грн. та №105 на суму 119 353,10 грн., в яких видача готівкових коштів з каси підприємства була б підтверджена підписом отримувача коштів, в той час як податковий орган обґрунтовує свої висновки саме відсутністю у видаткових касових ордерах підпису одержувачів коштів.

Крім того, суд зважує на норми п.2.10 Положення, за якими суми готівки, що

одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту). Позивачем не надано доказів повернення спірних сум до банку у зв'язку із не використанням їх за призначенням (виплата орендної плати пайовикам), в той час як сума ліміту залишку готівки в касі у перевіряємому періоді дорівнює 5 388,14 грн., що встановлено відповідачем в ході перевірки та не заперечується позивачем.

Оскільки відповідачем при проведенні перевірки були виявлені відомості на видачу орендної плати за земельні паї від 25.11.11 №236 на суму 167 142,84 грн., від 05.02.11 №801 на суму 34 08,41 грн. та №105 на суму 119 353,10 грн., у яких видача готівки на означену суму з каси не підтверджена підписом одержувача, що в ході розгляду справи позивачем не спростовано, докази надання в ході проведення перевірки або в ході розгляду скарги на спірне рішення належним чином оформлених відомостей на відповідну суму відсутні, означені відомості не можуть прийматись для виведення залишку готівки в касі, а віднесення відповідачем сум зазначених у таких відомостях до залишку готівки в касі є обґрунтованим, адже підстави для наслідків, передбачених п.3.5 Положення наявні.

За викладених обставин, оскільки в касі позивача виявлено понадлімітні залишки у сумі 309 800,22 грн. (за 25.11.11 - 164 754,70 грн., за 05.12.11 - 148 045,52 грн.), то відповідачем правомірно та на законних підставах застосовано фінансові санкції у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, а саме 619 600,44 грн.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову, позаяк на обґрунтування своєї позиції позивач посилається виключно на норми матеріального права, а відповідних первинних документів, які б надавали фактичні підстави для застосування таких норм матеріального права товариством не надано ані в ході перевірки відповідача, ані в ході розгляду справи в суді, як було запропоновано позивачу в ухвалі від 25.02.13 (а.с.1).

Також, суд зауважує, що в положеннях ст.83 ПК законодавець визначає перелік підстав, на яких мають ґрунтуватись висновки органів державної податкової служби за результатами перевірок. До таких відносяться: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Вивченням змісту акту перевірки від 21.08.12 судом встановлено, що його висновки ґрунтуються, як на податковій звітності Позивача, так і документах, наданих останнім в якості первинних, що узгоджується з вимогами ст.83 ПК підстав.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Суд наголошує, що в силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, висновки ДПІ про порушення позивачем вимог п.14.1.27 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1.ст.141 ПКУ та заниження податку на прибуток в сумі 134 064 грн., у т.ч. у І кварталі 2011р. в сумі 17 397 грн., у 3 кварталі 2011р. в сумі 30 656 грн., у 4 кварталі 2011р. в сумі 86 010 грн., п.198.3. ст.198, 198.6 ст.198 ПКУ та заниження податку на додану вартість в сумі 74 792 грн., в т.ч. у квітні 2011р. у сумі 30 000 грн. та у травні 2011р. в сумі 44 792 грн., а також п.2.8., 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 за №637 визнаються судом обґрунтованим, відтак визначення ДПІ позивачу сум грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 74 792 грн., з податку на прибуток в розмірі 134 063 грн., та штрафних санкцій в розмірі 619 600,44 грн. є правомірним. Наслідком самостійного визначення податковим орган платнику податків суми податкового зобов'язання є накладення на такого платника штрафу, який з урахуванням положень п.7 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ, застосовується у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, допущене в період з 01.01.11 по 30.06.11.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.12 №0001452303, №30000412304, №0000422304 належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем - Агро Плюс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.12 №0001452303, 30000412304, №0000422304 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27.05.13.

Суддя А.О. Коренев