Рішення № 31454589, 21.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.2013Справа №901/1169/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, АР Крим, 95022)

до відповідача - публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лескова, 9, м. Київ, 01001) в особі Кримської Республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Набережна, 32, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про тлумачення умов договору.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

від позивача - Кулагін Є.В, довіреність №243 від 08.04.2013, представник;

від позивача - Надьярова С.В, довіреність №б/н від 07.12.2012, представник;

від відповідача - Боженко О.В, довіреність №497/13 від 19.10.2013, представник;

Суть спору: 04 квітня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської Республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у якому просило суд дати тлумачення умови про процентну ставку за користування кредитом, що міститься в Генеральній кредитній угоді №02-5/07-07 від 08 вересня 2007 року та укладених відповідно з нею кредитних договорах, договорах про відкриття акредитива та надання кредиту, а також додаткових угод до них виходячи з буквального значення слів і виразів, що містяться в них, а в разі неясності встановити буквальне значення умов про процентну ставку шляхом зіставлення з іншими умовами та змістом зазначених додаткових угод, кредитних договорів, договорів про відкриття акредитива та надання кредиту і додаткових угод до них шляхом встановлення буквального значення наступного:

- який тип і розмір процентної ставки за користування кредитом, наданим в іноземній валюті - в ЄВРО і в Доларах США, а також який порядок встановлення (визначення) розміру процентної ставки передбачений у Генеральній кредитній угоді №02-5/07-07 від 08 вересня 2007 року та укладених відповідно з нею кредитних договорах, договорах про відкриття акредитива та надання кредиту, а також додаткових угод до них.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 213, 628, 637, 638, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що позивач - як сторона договору, в цілях тлумачення умов договору та їх подальшого застосування не зміг визначити акти цивільного законодавства, а також загальні засади цивільного законодавства яким відповідають умови про відсотки зазначених вище кредитних договорів, договорів про відкриття акредитива та надання кредиту, а також генерального кредитної угоди. Виходячи з того, що ці умови можуть бути включені Банком в односторонньому порядку в договір за власним розсудом на підставі частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до суду про тлумачення умов угоди щодо відсотків на підставі частини 1 статті 637 та частини 2 статті 213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2013 року позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач, не погоджуючись с заявленими позовними вимогами, 23 квітня 2013 року надав суду відзив на позовну заяву, у якому звернув увагу суду на те, що позивач просить надати юридичну оцінку умовам договорів, а не отримати оцінку свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину, що суперечить положенням статті 213 Цивільного кодексу України.

Як зазначає відповідач, розмір відсотків встановлений у пунктах 1.1 кредитних договорів №012/02-5/102-07 від 13 серпня 2007 року та №012/02-5/103-07 від 13 серпня 2007 року, договорів про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/56-08 від 01 квітня 2008 року, №012/02-5/111-07 від 21 вересня 2007 року, №012/02-5/112-07 від 21 вересня 2007 року та №012/02-5/155-07 від 20 грудня 2007 року.

Крім того, за переконанням відповідача, саме товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" було ініціатором застосування у договорах ставки Libor/Euribor(клопотання від 10 липня 2007 року) та впродовж 2007-2011 років виконувало зобов'язання перед Банком за встановленими умовами.

23 квітня 2013 року судом в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України по справі оголошувалась перерва.

26 квітня 2013 року позивач надав суду заяву про виправлення помилок в тексті позовної заяви без зміни підстав та предмету позову, а саме просив суд на аркушах 3, 12 та 13 прийняти виправлення в назві місяця Генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року з 08 вересня 2007 року на правильне - 08 серпня 2007 року.

У судове засідання, що відбулось 21 травня 2013 року з'явились представники позивача, які наполягали на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача, у свою чергу, проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2007 року відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (за договором кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (за договором позичальник) уклали Генеральну кредитну угоду №02-5/07-07, відповідно до пункту 1.1 якої, кредитор, на підставі цієї генеральної кредитної угоди зобов'язався надавати позичальнику активні операції (кредити) в порядку і на умовах, визначених у договорах, що укладені в рамках цієї Генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами. Вказівка на номер і дату угоди в додаткових договорах, що укладатимуться між позичальником та кредитором в рамках угоди, є обов'язковою.

Пунктом 1.2 названої угоди передбачено, що загальний розмір фактичної позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентної 7 500 000 Євро. В межах ліміту кредитування встановлюються наступні субліміти: а) 3187530,00 Євро - непокриті трансферабельні безвідкличні акредитиви, після розкриття акредитивів - невідновлювальні кредитні лінії за рахунок коштів іноземного банку; б) еквівалент 4312470,00 Євро - невідновлювальні мультивалютні кредитні лінії.

Термін користування кредитними коштами за даною угодою згідно положень пункту 1.3 угоди встановлюється до 05 серпня 2011 року.

Кредитор, у свою чергу, зобов'язався на умовах цієї генеральної кредитної угоди надавати позичальнику кредити згідно умов договорів, укладених сторонами, у відповідності до загальних умов, визначених у ст. 1, 2 цієї угоди (пункт 4.1.).

Відповідно до умов пункту 5.1 Угоди позичальник зобов'язався використати отримані кредитні кошти за цільовим призначенням і забезпечити повернення одержаних кредитів, сплату нарахованих відсотків відповідно до умов додаткових договорів, укладених в рамках угоди.

Укладаючи пункт 5.2 Угоди позичальник зобов'язався сплачувати кредитору, додатково до встановленої відсоткової ставки та комісії за кредит, неустойку, передбачену статтею 10 даної угоди, за порушення строків повернення кредитних коштів, сплати відсотків за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушення умов п. 7.2. Угоди.

Матеріали справи свідчать про те, що 20 грудня 2007 року сторони Генеральної кредитної угоди уклали додаткову угоду, відповідно до умов якої, сторони домовились викласти пункт 1.2 у наступній редакції: «загальний розмір фактичної позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентної 12 900 000 Євро. В межах ліміту кредитування встановлюються наступні субліміти: а) 8 069 270,00 Євро - непокриті трансферабельні безвідкличні акредитиви, після розкриття акредитивів - невідновлювальні кредитні лінії за рахунок коштів іноземного банку; б) еквівалент 4 812 470,00 Євро - невідновлювальні мультивалютні кредитні лінії.».

В подальшому, 13 серпня 2007 року сторони уклали кредитний договір №012/02-5/102-07.

Досліджуючи умови названого вище договору судом встановлено, що кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2676200 Євро строком до 07 серпня 2009 року із сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.

Під терміном «не відновлювальна кредитна лінія» сторони домовились розуміти кредитну лінію, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії кредитного договору (пункт 1.1 договору).

Об'єкт кредитування по договору визначений сторонами у розділі 2 договору, зокрема, кредитні кошти призначені для фінансування поточної діяльності.

Згідно умовами пункту 3.2. договору, сторони узгодили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Відповідно до пункту 5.1. кредитного договору кредитор зобов'язався на умовах цього договору відкрити позичальнику позичковий рахунок №20636365 та надавати з нього позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цим договором.

Укладаючи пункт 6.1 договору позичальник взяв на себе зобов'язання використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточного при погашенні кредиту.

Також, 30 березня 2010 року сторони уклали додаткову угоду №012/02-5/102-07/56 до кредитного договору №012/02-5/102-07 від 13 серпня 2007 року, у якій домовились читати перший абзац пункту 1.1 договору у наступній редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2676200 Євро строком до 30 липня 2010 року зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.

З матеріалів справи вбачається, що 04 серпня 2010 року сторони уклали додаткову угоду №012/02-5/102-07/198 до кредитного договору №012/02-5/102-07 від 13 серпня 2007 року, відповідно до якої домовились читати перший абзац пункту 1.1 договору у наступній редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2676200 Євро строком до 01 вересня 2010 року зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.

29 вересня 2010 року сторони також уклали додаткову угоду №012/02-5/102-07/327 до кредитного договору №012/02-5/102-07 від 13 серпня 2007 року у якій домовились читати перший абзац пункту 1.1 договору у такій редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2676200 Євро строком до 25 березня 2011 року зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро.

На виконання домовленостей за Генеральною кредитною угодою 13 серпня 2007 року сторони уклали кредитний договір №012/02-5/103-07, відповідно до пункту 1.1 якого, кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 1636270 Євро строком до 05 серпня 2011 року із сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.

Також, 03 грудня 2007 року укладено додаткову угоду до кредитного договору №012/02-5/103-07 від 13 серпня 2007 року у якій сторони домовились викласти пункт 1.1 кредитного договору у такій редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 1636270 Євро строком до 05 серпня 2011 року зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.

Матеріали справи свідчать про те, що 30 березня 2010 року сторони уклали додаткову угоду №012/02-5/103-07/57, 04 серпня 2010 року додаткову угоду №012/02-5/103-07/203 та 29 вересня 2010 року додаткову угоду №012/02-5/103-07/328, у якій дійшли згоди щодо порядку виконання кредитного договору №012/02-5/103-07.

В подальшому, в рамках Генеральної кредитної тими ж сторонами було укладено договір про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/111-07 від 21 вересня 2007 року, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/112-07 від 21 вересня 2007 року, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/155-07 від 20 грудня 2007 року та договір про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/56-08 від 01 квітня 2008 року.

Так, згідно умов пункту 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/111-07 від 21 вересня 2007 року кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком RABOBANK NEDERLAND (Нідерланди) зобов'язався відкрити позичальнику, при умові отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі по тексту акредитив), підтверджений RABOBАNK NEDERLAND, на суму 1080000 Євро, на користь компанії DUMASCO INTERNATIONAL BV (далі - експортер) терміном дії 8 місяців та 3 неділі з дати відкриття акредитиву для виконання зобов'язань з придбання технологічного обладнання для виробництва збірних залізобетонних виробів, згідно контракту №2007/6 від 10.08.2007 р. (далі - контракт), що був укладений між позичальником та експортером (права та обов'язки позичальника по даному договору не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора). Також, кредитор зобов'язався надати позичальнику за рахунок коштів RABOBANK NEDERLAND невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1080000 Євро (далі по тексту кредит), терміном дії 28 місяців з дати закінчення терміну дії акредитиву, та погашенням згідно графіку:

- 216000 Євро не раніше ніж через 12 місяців з дати відкриття акредитиву але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;

- 216000 Євро не раніше ніж через 18 місяців з дати відкриття акредитиву але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;

- 216000 Євро не раніше ніж через 24 місяців з дати відкриття акредитиву але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;

- 216000 Євро не раніше ніж через 30 місяців з дати відкриття акредитиву але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;

- 216000 Євро не раніше ніж через 36 місяців з дати відкриття акредитиву але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу.

Сторони узгодили, що комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3,5 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 5 відсотків річних.

Зі змісту пункту 5.1. названого вище договору вбачається, що кредитор взяв на себе обов'язок на умовах цього договору у термін 10 банківських днів після отримання заяви позичальника та сплати їм відповідної комісії, відкрити акредитив терміном дії 7 місяців та 3 неділі з дати відкриття акредитиву на користь експортера, та авізувати даний акредитив через RABOBANK NEDERLAND.

Відповідно до умов пункту 6.1 договору позичальник, у свою чергу, зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором.

Також, сторони домовились, що відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що 30 березня 2010 року сторони уклали додаткову угоду №012/02-5/111-07/58 до договору про відкриття акредитиву, 04 серпня 2010 року додаткову угоду №012/02-5/111-07/202 та 29 вересня 2010 року додаткову угоду №012/02-5/111-07/329 у яких продовжили термін дії невідновлювальної кредитної лінії, в останнє до 25 березня 2011 року.

Пунктом 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/112-07 від 21 вересня 2007 року кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком RABOBANK NEDERLAND (Нідерланди) взяв на себе зобов'язання відкрити позичальнику, при умові отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений RABOBАNK NEDERLAND, на суму 2056401,90 Євро, на користь компанії DUMASCO INTERNATIONAL BV (далі - експортер) терміном дії 7 місяців та 3 неділі з дати відкриття акредитиву для виконання зобов'язань з придбання технологічного обладнання для виробництва збірних залізобетонних виробів, згідно контракту №2007/5 від 16 липня 2007 року (далі по тексту контракт), який був укладений між позичальником та експортером (права та обов'язки позичальника по даному договору не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора). Також, кредитор зобов'язався нати позичальнику за рахунок коштів RABOBANK NEDERLAND невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2056401,90 Євро (далі по тексту кредит), терміном дії 28 місяців з дати закінчення терміну дії акредитиву, та погашенням згідно графіку по 411280 Євро (4 платежі) та 411281,90 Євро (1 платіж).

Сторони домовились, що комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3,5 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 5 відсотків річних.

Суд встановив, що пункти 5.1 та 6.1. договору №012/02-5/112-07 аналогічні відповідним положенням договору про відкриття акредитиву №012/02-5/111-07.

В подальшому, 30 березня 2010 року сторони уклали додаткову угоду №012/02-5/112-07/59 до договору про відкриття акредитиву, відповідно 04 серпня 2010 року додаткову угоду №012/02-5/112-07/201 та 29 вересня 2010 року додаткову угоду №012/02-5/112-07/330, якими продовжили термін дії невідновлювальної кредитної лінії, в останнє до 25 березня 2011 року.

Згідно умов пункту 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/155-07 від 20 грудня 2007 року кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком BНF-BANK, Frankfurt та за участю ЄБРР зобов'язався відкрити позичальнику, при умові отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений BНF-BANK, Frankfurt на суму 2402800 Євро, на користь компанії «EUROGRU SERVICE GMBH» (далі по тексту експортер) терміном дії 6 місяців та 21 день з дати відкриття акредитиву для виконання зобов'язань з придбання будівельного обладнання, згідно контракту №06/07 від 30 жовтня 2007 року (далі по тексту контракт), що був укладений між позичальником та експортером (права та обов'язки позичальника по даному договору не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора). Також, кредитор зобов'язався надати позичальнику за рахунок коштів BНF-BANK, Frankfurt невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2402800 Євро, терміном дії 29 місяців з дати закінчення терміну дії акредитиву, та погашенням згідно графіку по 600700 Євро (4 платежі).

Сторони дійшли згоди про те, що комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 4,75 відсотків річних.

30 березня 2010 року ті ж сторони уклали додаткову угоду №012/02-5/155-07/60 до договору про відкриття акредитиву, 04 серпня 2010 року додаткову угоду №012/02-5/155-07/200 та 29 вересня 2010 року додаткову угоду №012/02-5/155-07/331 якими продовжили термін дії невідновлювальної кредитної лінії, в останнє до 25 березня 2011 року.

Так, за умовами пункту 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/56-08 від 01 квітня 2008 року кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком BНF-BANK, Frankfurt та за участю ЄБРР відкриває позичальнику, при умові отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений BНF-BANK, Frankfurt на суму 2478940 Євро, на користь компанії «EUROGRU SERVICE GMBH» (далі - експортер) терміном дії до 13 листопада 2008р. для виконання зобов'язань з придбання будівельного обладнання, згідно контракту №06/07 від 30 жовтня 2007 року (далі по тексту контракт), що був укладений між позичальником та експортером (права та обов'язки позичальника по даному договору не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора). Також, кредитор надає позичальнику за рахунок коштів BНF-BANK, Frankfurt невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2478940 Євро, терміном дії до 24 квітня 2011 року та погашенням згідно графіку по 495788 Євро (5 платежів).

Сторони дійшли згоди про те, що комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3,25 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 5,75 відсотків річних.

30 березня 2010 року тими ж сторонами укладалась додаткова угода №012/02-5/56-08/55 до договору про відкриття акредитиву, 04 серпня 2010 року додаткова угода №012/02-5/56-08/199 та 29 вересня 2010 року додаткова угода №012/02-5/56-08/332, якими було продовжено термін дії невідновлювальної кредитної лінії в останнє до 24 квітня 2011 року.

Так, позивач стверджує, що він, як сторона договору, в цілях тлумачення умов договору та їх подальшого застосування не зміг визначити акти цивільного законодавства, а також загальні засади цивільного законодавства яким відповідають умови про відсотки зазначених вище кредитних договорів, договорів про відкриття акредитива та надання кредиту, а також генерального кредитної угоди та просив надати тлумачення умови про процентну ставку за користування кредитом виходячи з буквального значення слів і виразів, що містяться в них, а в разі неясності встановити буквальне значення умов про процентну ставку шляхом зіставлення з іншими умовами та змістом зазначених додаткових угод, кредитних договорів, договорів про відкриття акредитива та надання кредиту і додаткових угод до них, а також визначити який тип і розмір процентної ставки за користування кредитом, наданим в іноземній валюті - в ЄВРО і в Доларах США та порядок встановлення (визначення) розміру процентної ставки передбачений у Генеральній кредитній угоді №02-5/07-07 від 08 вересня 2007 року та укладених відповідно з нею кредитних договорах, договорах про відкриття акредитива та надання кредиту, а також додаткових угод до них.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, предметом спору є вимоги позивача про тлумачення умов Генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року з урахуванням укладених в рамках неї кредитних договорів та додаткових угод.

Згідно з статтею 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до приписів статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).

Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди має бути наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Відповідно, тлумачення не може створювати, натомість тільки роз'яснювати вже існуючі умови угоди.

Зміст договору, як встановлено статтею 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України).

З підпунктів 1.1 усіх спірних договорів, зміст яких приведений вище та які укладені сторонами у період з 2007 по 2008 рік вбачається, що кожен з них, крім Генеральної кредитної угоди (з підстав визначених пунктом 5.1 цієї угоди) містить положення про сплату відсотків. Кредитні договори: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США. Договори про відкриття акредитиву та надання кредиту передбачають відсоткову ставку, кожен окремо: 6 місячний EURIBOR + 4,75%; +5%; + 5,75 %.

Крім того, з матеріалів справи, а саме: з клопотання позивача від 2007 року вбачається, що позивач сам просив відповідача відкрити не відновлювальні кредитні лінії зі сплатою відсотків на умовах, які він тепер вважає незрозумілими.

З пояснень сторін також вбачається, що позивач тривалий час сплачував відсотки за кредитом, розраховані, зокрема, із застосуванням спірної ставки.

Матеріали справи свідчать про те, що Генеральна кредитна угода №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року з урахуванням укладених в рамках неї кредитних договорів та додаткових угод, була укладена між сторонами ще у 2007 році та тривалий час, протягом якого вона виконувалась, будь-яких питань, незрозумілостей та спорів у позичальника з Банком з приводу умов щодо процентної ставки за користування кредитом та змісту договору не виникало. Отже, виконання позивачем тривалий час з 2007 року грошових зобов'язань по сплаті відсотків, розрахованих із застосування змінюваних ставок LIBOR та EURIBOR, свідчить про безпідставність посилань позивача на те, що йому не зрозумілі умови щодо відсотків, їх тип і розмір за спірними кредитними договорами.

Також позивачем всупереч приписам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів наявності розбіжностей у тлумаченні умов процентної ставки за користування кредитом, обумовлених у Генеральній кредитній угоді №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року, укладених в рамках неї кредитних договорів та додаткових угод.

Навпаки, як встановлено судом, вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнаний, зобов'язання за ним між сторонами існують.

Отже, суд виходить з того, що в силу статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Втім, позивачем фактично порушено питання щодо встановлення судом законодавства, котрим регулюються правовідносини, які склалися між сторонами договору та факту відповідності цього договору вимогам чинного законодавства, що суперечить законодавчо визначеним правилам тлумачення змісту правочину.

Фактично позивач просить роз'яснити порядок виконання договору та правову природу термінів, що у ньому застосовані, що не є тлумаченням правочину у розумінні статті 213 Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту статті 213 Цивільного кодексу України, для тлумачення змісту правочину за рішенням суду повинен бути в наявності спір між сторонами щодо однакового розуміння змісту окремих частин правочину.

Так, в пункті З інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11 квітня 2005 року №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» зазначено, що тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.

Проте, суду не подано доказів того, що сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину, як того вимагає стаття 213 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем заявлено вимогу спрямовану на встановлення факту, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Цей факт міг би встановлюватися господарським судом лише в разі вирішення спору про право цивільне.

Слід звернути увагу на те, що сторони при підписанні Генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08 серпня 2007 року та укладених в рамках неї кредитних договорів і додаткових угод до них у першому розділі визначили предмет договору, зокрема, і розмір та тип відсоткової ставки в гривні, Євро та доларах США. Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано.

Тому встановлення судом певного факту, а саме, що між сторонами кредитного договору було погоджено та встановлено певну процентну ставку відмінної від тієї, що зазначена в тексті самої угоди, буде втручанням у вільне волевиявлення сторін при вчиненні правочину, а не тлумаченням його змісту.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, позивачем не доведено суду належними доказами, що його права та інтереси є порушеними та зачипаються спірною угодою, не наведено жодної належної обставини, за якої спірний договір має бути розтлумаченим.

З огляду на викладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України У судовому засіданні 21 травня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 27 травня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя І.І. Дворний