Рішення № 31454520, 23.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2013 Справа № 901/1298/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «СЕН», м. Полтава.

до Приватного підприємства «Мескалито», м. Сімферополь.

про стягнення 39 145,93 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - Роменська Т.В., довіреність № 75 від 13.05.2013 р., представник.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «СЕН» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Мескалито» про стягнення заборгованості за зобов'язанням у розмірі 47 289,00 грн., 3% річних від процентної суми за користуванням коштами у розмірі 159,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не постави товар, за який позивачем були перераховані кошти на підставі договору купівлі-продажу № 23/10 від 23.10.2012 р.

Ухвалою від 14.05.2013 р. суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить: стягнути з Приватного підприємства «Мескалито» заборгованість за зобов'язанням у розмірі 37 000,00 грн., 3% річних від простроченої суми за користування коштами у розмірі 699,62 грн., суму збитків завданих інфляцією у розмірі 94,58 грн., пеню за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 276, 81 грн., відшкодування збитків у розмірі 633,60 грн.

22.05.2013 р. від ПП «Мескалито» до суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

23.05.2013 р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 37 000,00 грн., суму пені за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 325,21 грн., 3 % річних у розмірі 726,14 грн. та суму збитків від інфляції у розмірі 94,58 грн.

Суд прийняв дану заяву до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Відповідач у засідання суду тричі не з'явився, відзив на позов не надав. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією. При цьому, процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

Розглянувши клопотання відповідача ПП «Мескалито» про відкладення розгляду справи, суд не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на відсутність належних доказів, які підтверджують неможливість використання відповідачем прав передбачених ст. 28 ГПК України, в частині забезпечення участі своїх представників у справі, кількість яких цією нормою не обмежена.

За результатом розгляду справи по суті, суд встановив наступні обставини.

23 жовтня 2012 року між приватним підприємством «Мескалито» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «СЕН» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 23/10 (а.с. 16).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується у власність, а покупець прийняти та оплатити товар згідно специфікації, вказаної у додатку 1 до цього договору.

У розділі 2 договору зазначено, що продавець зобов'язаний своєчасно передати товар, вказаний в п. 1.1 договору покупцю на умовах даного договору. Поставка товару виконується продавцем протягом п'яти робочих днів з моменту оплати.

Загальна сума договору складає 47 289,00 грн. з урахуванням ПДВ згідно з пунктом 4.1 договору.

Відповідно до п. 4.2 покупець здійснює оплату товару на розрахунковий рахунок продавця на підставі виписаного рахунку на протязі трьох банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем був виставлений рахунок № 386 від 05.11.2012 р. на загальну суму 47 289,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 18).

На виконання зобов'язань за договором позивачем були перераховані грошові кошти у розмірі 47 289,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1319 від 07.11.2012 р.

Проте, в порушення умов договору відповідач так і не поставив товар на вищезазначену суму, у зв'язку з чим позивачем була направлена претензія вих. № 27 від 15.02.2013 р. з вимогою повернути сплачені кошти.

04.03.2013 р. позивачем була направлена повторна претензія вих. № 32 (а.с. 21) з вимогою перерахувати кошти у розмірі 47 289,00 грн. Дані претензії отриманні відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22), проте залишенні без уваги.

З виписки по рахунку за період з 13.05.2013 по 13.05.2013, наданою позивачем вбачається, що відповідачем була повернута сума у розмірі 10 289,20 грн. (а.с. 58), у зв'язку з чим позивачем були зменшенні позовні вимоги та останній просить стягнути заборгованість у розмірі 37 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 37 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 1 325,21 грн. за період з 15.11.2012 р. по 23.05.2013р.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Перевіривши розрахунок суми позову у частині нарахування пені, суд знаходить його вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1 325,21 грн.

Також позивач просить стягнути 3 % річних у розмірі 726,14 грн. та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 94,58 грн.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо повернення коштів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 726,14 грн. та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 94,58 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та не надав контррозрахунок суми позову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мескалито» (код ЄДРПО України 37860295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «СЕН» (код ЄДРПО України 23280093) заборгованість у розмірі 37 000,00 грн., пеню у розмірі 1 325,21 грн., 3 % річних у розмірі 726,14 грн., суму збитків завданих інфляцією у розмірі 94,58 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 23.05.2013р.

Повне рішення складено - 28.05.2013р.

Суддя С.О. Лукачов