Постанова № 31454439, 27.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3233/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

при секретарі - Гур`євій К.І.

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1 (за дорученням)

представника відповідача - Беліогло А.В. (за дорученням)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про те, що позивач порушив приписи Податкового Кодексу України, оскільки не зареєструвався у січні 2011 року платником податку на додану вартість у зв'язку із тим, що обсяг виручки від реалізації товарів за 2010 рік склав 304537, 19 грн., що перевищує суму, визначену у ст. 181 ПК України. Позивач посилається на те, що у зв'язку з тим, що норми ПК України розпочали свою дію з 01.01.2011 року, відповідно обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість підлягають особи, які сукупно перевищили 300000, 00 грн. від здійснення господарських операцій протягом останніх 12 календарних місяців, строк в 12 календарних місяців для обрахування сукупного доходу від реалізації товарів розпочинає свій відлік з 01.01.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких зазначає, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_3, згідно наданих звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій було встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів за 2010 рік склав 304537, 19 грн. (без ПДВ), однак в порушення п. 181.1 ст. 181 ПК України позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість, та не надавав до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за період з січня 2011 року (з дати автоматичної реєстрації платником ПДВ).

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована Виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області 10 червня 1998 року (а.с. 30).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 12 травня 2010 року № 582/10/29-0011 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 10 червня 1998 року за № 882 (а. с. 31).

В період з 21 грудня 2012 року по 27 грудня 2012 року проведена позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 19/1/17-0019/НОМЕР_1 від 09 січня 2013 року, у висновку якого зафіксовано виявлені під час перевірки порушення (а.с. 6-27).

На підставі зазначеного акту перевірки, а також згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000281701 від 12 лютого 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76085, 64 грн. (а.с. 28).

До 01 січня 2011 року платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 № 168/97-ВР.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року, розділ п'ятий якого визначає правові засади справляння податку на додану вартість.

Як встановлено судом та вбачається з наявних в матеріалах справи звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, обсяг виручки від реалізації товарів за 2010 рік склав 304537, 19 грн.

Відповідно пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Положення п. 181.1 ст. 181 ПК України містять аналогічні вимоги щодо обов'язкової реєстрації осіб як платників податку на додану вартість.

Однак позивач на виконання вищенаведених вимог не зареєструвався платником податку на додану вартість. Разом з тим в судовому засіданні встановлено, що позивач самостійно в податковій декларації за спірний період відобразив перевищення встановленого ліміту. Представник позивача з цього приводу не заперечував.

Про такі порушення ФОП ОСОБА_3 податкового законодавства, податковим органам стало відомо під час проведення перевірки в грудні 2012 року, що відображено у висновках до акту перевірки від 09 січня 2013 року, а саме встановлено, зокрема, наступні порушення: - п. 203.1 ст. 203 ПК України за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з січня 2011 року по вересень 2012 року; - ст. 185, 187, 188 ПК України за заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 62393, 23 грн.

Не погоджуючись з висновками податкової, позивач зазначає про неправомірність застосування відповідачем норм ПК України, які діють з 01 січня 2011 року до правовідносин які відбувались до 01 січня 2011 року, посилаючись на ст. 58 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення.

З огляду на вищезазначене, та у зв'язку з тим, що положення п. 181.1 ст. 181 ПК України містять вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість аналогічні тим, що були встановлені п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинний на момент вчинення правопорушення), суд дійшов висновку, щодо правомірності дій відповідача з приводу встановлення за відповідачем, описаних в акті перевірки порушень.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України)

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З наведених підстав, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 69, 71, 86, 158-163, 165 КАС України від 06.07.2005 року № 2747-IV, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 27 травня 2013 року.

Суддя О. В. Глуханчук

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 27 травня 2013 року.