Рішення № 31454259, 16.05.2013, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа №2/575/208/13

№1625/5178/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.,

при секретарі Лабовкіній Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1, треті особи: Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя», ПП фірма «Алекко», ТОВ «Технотранс 2006» про визнання права власності на транспортний засіб, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Полтаваобленерго» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» про визнання права власності на вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 17 червня 2009 року товариством був придбаний спірний транспортний засіб у ПП фірма «Алекко» за договором поставки №1139 від 14 травня 2009 року. Проте, 25 жовтня 2010 року в результаті виконання наказу господарського суду м.Києва від 24 лютого 2010 року по справі №14/86 даний транспортний засіб був вилучений у примусовому порядку з володіння ПАТ «Полтаваобленерго» та переданий ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя». Зазначений наказ господарського був виданий на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес Центр «Правозахист» (далі - Третейський суд) від 11 січня 2010 року у справі №3/09-09 за позовом ПІІ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» до ТОВ «ВСІ-АВТО». Прийнятим рішенням по справі №3/09-09 Третейський суд позов задовольнив частково: передано ПІІ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» автомобіль ГАЗ-3309-354, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_6, а також стягнуто з ТОВ «ВСІ-АВТО» неустойку у розмірі 35 385,60 грн.

Разом з цим, 21 вересня 2010 року до ПАТ «Полтаваобленерго» звернувся ОСОБА_1 з письмовою вимогою передати йому як власнику вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8. Зазначені вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 23 липня 2009 року між ним та ПП фірма «Алекко» був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПП фірма «Алекко» зобов'язувалось передати йому у власність вказаний вантажний автопідйомник. Посилаючись на повне виконання своїх договірних зобов'язань (у т.ч. оплату товару), ОСОБА_1 вважає себе законним власником спірного транспортного засобу.

Враховуючи, що ПІІ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» не визнає, а ОСОБА_1 оспорює та не визнає права власності ПАТ «Полтаваобленерго» на вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, позивач просив визнати за ним право власності на даний транспортний засіб.

Ухвалою від 15 квітня 2011 року провадження у справі відкрито та присвоєно реєстраційний номер 2-760/2011.

Відповідно до ухвали від 26 квітня 2011 до участі у справі було залучено ПП фірма «Алекко» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

02 вересня 2011 року по даній справі Полтавським районним судом Полтавської області було ухвалене рішення про задоволення позову у повному обсязі: визнано за ПАТ «Полтаваобленерго» право власності на вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4; стягнуто з ОСОБА_1 та ПІІ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» судові витрати по справі; повернуто ПАТ «Полтаваобленерго» надмірно сплачену частину судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2011 року апеляційну скаргу ПІІ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» на вказане рішення Полтавського районного суду Полтавської області залишено без задоволення, а судове рішення - без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2012 року касаційну скаргу ПІІ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» задоволено, вищенаведені рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, а справу передано на новий розгляд до Полтавського районного суду Полтавської області. Зазначена ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ мотивована тим, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій в порушення норм процесуального права не перевірили належним чином можливість вирішення в порядку цивільного судочинства спору в частині вимог ПАТ «Полтаваобленерго» до ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя», а також не встановили та не з'ясували окремі обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Ухвалою від 07 грудня 2012 дана справа призначена до розгляду за реєстраційним номером 1625/5178/12.

25 січня 2013 позивач звернувся до суду на підставі ч. 2 ст. 31 ЦПК України із заявою про зміну підстави позову шляхом її доповнення. Оскільки дана заява була подана до початку розгляду справи по суті, суд прийняв цю заяву до уваги.

Відповідно до ухвали від 01 березня 2013 року до участі у справі було залучено ТОВ «Технотранс 2006» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів.

Згідно ухвали суду від 18 квітня 2013 року уточнено дані про позивача ВАТ «Полтаваобленерго» оскільки його найменування змінено на ПАТ «Полтаваобленерго» у зв'язку із затвердженням рішенням загальних зборів від 20 квітня 2011 року нового статуту товариства.

Ухвалою від 18 квітня 2013 року провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Полтаваобленерго» до ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» було закрито; залучено до участі у справі ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, надавши письмові та усні пояснення щодо обставин даної справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 позов не визнав та заперечував проти його задоволення. Зазначив, що 23 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ПП фірма «Алекко» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПП фірма «Алекко» зобов'язувалось продати ОСОБА_1 спірний транспортний засіб. Посилаючись на повне виконання відповідних договірних зобов'язань, ОСОБА_1 вважає себе законним власником спірного транспортного засобу.

Представник третьої особи ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» ОСОБА_4 заперечила проти задоволення позову, надавши пояснення, згідно з якими ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» вважає себе власником автомобіля ГАЗ 3309, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, не претендуючи при цьому на автопідйомник АП 18-09, встановлений на даному автомобілі. Свою позицію ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» обґрунтовує дилерським договором №17Д/06 від 20 березня 2006 року, укладеним між ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» та ТОВ «ВСІ-АВТО», а також договором комісії ТТ/К009-10 від 03 лютого 2009 року та договором поставки №ТТ/П 003-15 від 03 лютого 2009 року, укладеними між ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» та ТОВ «Технотранс 2006».

В останнє судове засідання представник ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» не з'явився, направивши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника, яка брала участь у даній справі.

Суд не вбачає відстав для відкладення розгляду даної справи, як просить представник третьої особи з огляду на те, що юридична особа не позбавлена можливості уповноважити іншу особу для представництва її інтересів у суді. До того ж, свою думку щодо даного спору представник ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» ОСОБА_4 висловила в судовому засіданні надавши докази в обґрунтування своїх пояснень.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності представника третьої особи ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» з врахуванням пояснень, наданих раніше в судових засіданнях та у письмовому вигляді, які знаходяться в матеріалах справи.

Представник третьої особи ПП фірма «Алекко», будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник третьої особи ТОВ «Технотранс 2006» подав заяву в якій просив справу розглядати без його участі.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12 березня 2013 року державна реєстрація ТОВ «ВСІ-АВТО» була припинена 23 березня 2011 року, у зв'язку з чим залучення даної особи до участі у справі не виявляється можливим.

У судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працівників ПАТ «Полтаваобленерго», які кожен окремо підтвердили обставини придбання ВАТ «Полтаваобленерго», правонаступником якого є ПАТ «Полтаваобленерго», вантажного автопідйомника ГАЗ 3309 АП 18-09, оформлення відповідних документів та реєстрації.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про визнання права власності на вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Встановлено, що 14 травня 2009 року між ПАТ «Полтаваобленерго» (покупець) та ПП фірма «Алекко» (постачальник) укладено договір поставки №1139, на виконання умов якого 17 червня 2009 року ПАТ «Полтаваобленерго» прийняло від ПП фірма «Алекко» вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4. Факт передачі позивачу даного транспортного засобу підтверджується видатковою накладною №РН-0000007 від 17 червня 2009 року та актом прийняття транспортного засобу від 17 червня 2009 року. Факт сплати позивачем повної вартості придбаного транспортного засобу у сумі 283900 грн. (у т.ч. з ПДВ) на користь ПП фірма «Алекко» підтверджується платіжним дорученням №267943 від 15 червня 2009 року.

Відповідно до наданої позивачем довідки 30 червня 2009 року спірний транспортний засіб був поставлений на баланс ПАТ «Полтаваобленерго» за інвентарним номером 15001257. При цьому судом з'ясовано, що розбіжність між вартістю придбання вказаного транспортного засобу та його первісною вартістю, за якою він був прийнятий на баланс, пояснюється невключенням до первісної вартості цього майна суми податку на додану вартість у розмірі 47316,67 грн. згідно з вимогами п.п. 7-8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року.

Як випливає з обставин справи, у т.ч. показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, під час укладення вищевказаного договору поставки між ПАТ «Полтаваобленерго» та ПП «Алекко» було досягнуто домовленості, відповідно до якої ПП «Алекко» організувало фактичне переобладнання автомобіля ГАЗ 3309-354 у вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, а позивач, як кінцевий набувач переобладнаного транспортного засобу, прийняв на себе зобов'язання з оформлення відповідності переобладнання встановленим нормам та стандартам для подальшої реєстрації цього транспортного засобу в територіальних органах Державної автомобільної інспекції.

На виконання вказаної домовленості позивач звернувся до ДП «ДержавтотрансНДІпроект» з метою узгодження переобладнання вказаного транспортного засобу, за результатами чого отримав висновок науково-технічної експертизи №285744 від 17 листопада 2009 року та акт технічної експертизи КІ №004531 від 18 листопада 2009 року про відповідність технічного стану транспортного засобу вимогам безпеки дорожнього руху.

09 червня 2010 року спірний транспортний засіб був взятий Кременчуцьким ВРЕР УДАІ УМВС України в Полтавській області на тимчасовий облік, а з 07 вересня 2010 року - поставлений на постійну реєстрацію.

Судом встановлено, що 28 січня 2011 року за результатами службової перевірки, проведеної УДАІ УМВС України в Полтавській області, державна реєстрація спірного транспортного засобу була скасована. Таке рішення було мотивовано тим, що відповідно до висновку спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області №48 від 24 січня 2011 року відтиск печатки ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» у нижній частині зворотної сторони довідки-рахунку КІМ №000709 від 25 червня 2009 року, на підставі якої зареєстровано спірний транспортний засіб, був нанесений друкарським пристроєм, тобто має ознаки підроблення.

Разом з цим, той факт, що державна реєстрація даного транспортного засобу була скасована на підставі висновку службової перевірки від 28 січня 2011 року не позбавляє позивача права власності на спірний транспортний засіб, так як згідно з чинним законодавством зняття з реєстрації транспортного засобу не припиняє право власності на нього, а лише обмежує право власника експлуатувати такий транспортний засіб на автомобільних дорогах.

Суд відзначає, що висновком службової перевірки від 28 січня 2011 року справжність довідки-рахунку КІМ №000709 від 25 червня 2009 року, виданої на користь ПАТ «Полтаваобленерго», в цілому під сумнів не ставилася, а виявлено лише ознаки підробки відтиску печатки ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя», розташованого у нижній частині зворотної сторони цього документу. Вказане свідчить, що ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» дійсно видало на ім'я ПАТ «Полтаваобленерго» довідку-рахунок на автомобіль ГАЗ 3309-354, але з іншими номерами складових частин. У той же час, представником ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» не надано пояснень на підставі якого договору виписало зазначену довідку-рахунок на ім'я ПАТ «Полтаваобленерго».

Суд не погоджується з твердженням ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» про те, що виявлення ознак підробки відтиску печатки ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя», розташованого у нижній частині зворотної сторони довідки-рахунку КІМ №000709 від 25 червня 2009 року, свідчить про недобросовісність позивача під час придбання спірного майна, оскільки позивач не знав та не міг знати про дану обставину на момент приймання від ПП фірма «Алекко» вказаного документу.

Надані позивачем докази свідчать, що під час придбання вантажного автопідйомника ГАЗ 3309 АП 18-09 за договором №1139 від 14 травня 2009 року позивач виходив з того, що ПП фірма «Алекко» є комісіонером по відношенню до ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» (як комітента) в частині купівлі-продажу автомобіля ГАЗ 3309-354, діючи таким чином хоч і від свого імені, але за рахунок майна комітента. У зв'язку з цим позивач прийняв від ПП фірма «Алекко» вказану довідку-рахунок, видану від імені ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя», передавши її в подальшому до органів ДАІ для вчинення реєстраційних дій.

Не відповідає дійсності і посилання ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» на те, що позивач не отримував від ПП фірма «Алекко» вантажно-митну декларацію на спірний транспортний засіб, оскільки як випливає з матеріалів справи, а саме копії заяви №171812211 (1767640), для його реєстрації в органах ДАІ позивач надав вантажно-митну декларацію 806010009/8/101532 від 26 лютого 2008 року (т.2 а.с.95).

Таким чином, при реєстрації спірного транспортного засобу в органах ДАІ позивач не порушив вимоги п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 (у редакції, чинній на момент придбання позивачем спірного майна),

відповідно до якого документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів можуть бути договори, довідки-рахунки, вантажно-митні декларації (чи їх засвідчені копії).

Суд також враховує висновки дослідчої перевірки, які викладені у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 19 травня 2011 року, винесеній ПМУ УМВС України в Полтавській області, відповідно до яких ознак злочину чи інших правопорушень у діях службових осіб ПАТ «Полтаваобленерго» при придбанні та реєстрації спірного транспортного засобу виявлено не було (т.1 а.с. 141).

Із матеріалів справи також вбачається, що на момент придбання позивачем спірного транспортного засобу ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» не було власником автомобіля ГАЗ 3309-354, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, виступаючи у даних відносинах комісіонером по відношенню до ТОВ «Технотранс 2006». Вказане випливає із укладеного між ТОВ «Технотранс 2006» та ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» договору комісії ТТ/К009-10 від 03.02.2009, відповідно до якого ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» взяло на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок ТОВ «Технотранс 2006» здійснювати реалізацію третім особам автомобілів, у т.ч. автомобіля ГАЗ 3309-354, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4. Відповідно до п. 1.2. даного договору товар є власністю комітента до моменту його оплати третьою особою (покупцем) та оформлення накладної про передачу товару від комісіонера до покупця. У той же час, договір поставки №ТТ/П 003-15 від 03.02.2009 між ТОВ «Технотранс 2006» та ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» не може вважатися належною підставою для набуття ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» права власності на автомобіль ГАЗ 3309-354, оскільки укладення цього договору відносно даного автомобіля фактично відбулося лише 01.09.2009 шляхом оформлення видаткової накладної №779 від 01 вересня 2009 року. Тобто, ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» оформило купівлю автомобіля ГАЗ 3309-354 вже після його придбання позивачем у складі вантажного автопідйомника ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4.

Не заслуговують на увагу посилання ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» на рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес Центр «Правозахист» від 11 січня 2010 року по справі №3/09-09 як на підставу своїх заперечень проти позову, оскільки вказане рішення третейського суду було скасоване ухвалою господарського суду м. Києва від 17 лютого 2012 року (набрала законної сили 04 квітня 2012 року).

У свою чергу, не можуть вважатися обґрунтованими заперечення ОСОБА_1 проти позову на підставі того, що він є власником спірного транспортного засобу згідно з попереднім договором купівлі-продажу від 22 квітня 2009 року та договором купівлі-продажу від 23 липня 2009 року, оскільки такі висновки відповідача суперечать положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Таким чином, укладення між ОСОБА_1 та ПП фірма «Алекко» попереднього договору купівлі-продажу спірного ТЗ ніяким чином не зумовило перехід права власності на дане майно до ОСОБА_1, оскільки попередній договір за своїм змістом встановлює для сторін лише зобов'язання укласти той чи інший договір у майбутньому. При цьому, відповідач не зміг документально підтвердити факт укладення попереднього договору між ним та ПП фірма «Алекко».

Не підтверджено ОСОБА_1 й укладення договору купівлі-продажу від 23 липня 2009 року між ним та ПП фірма «Алекко» щодо спірного майна. Надана ОСОБА_1 копія листа від 10 липня 2009 року свідчить лише про односторонню згоду відповідача на придбання відповідного транспортного засобу, у той час як жодних доказів прийняття такої пропозиції зі сторони ПП «Алекко» відповідач надати не зміг. У матеріалах справи відсутнє також документальне підтвердження сплати ОСОБА_1 грошових коштів за вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 на користь ПП фірма «Алекко». Разом з цим, якщо ОСОБА_1 вважає, що ПП фірма «Алекко» внаслідок невиконання відповідних договорів порушило його законні права або охоронювані законом інтереси, він має право звернутися до суду за захистом своїх прав.

Отже, заперечення відповідача та ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» не спростовують правомірності набуття позивачем права власності на вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 330 ЦК України передбачає, що якщо майно було відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до ч. 1. ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд відзначає, що наявними у матеріалах справи доказами не була підтверджена наявність у ПП фірма «Алекко» достатньої правомочності відчужувати автомобіль ГАЗ 3309-354, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4. Разом з цим, судом встановлено, що на час укладення та виконання договору поставки №1139 від 14 травня 2009 року позивач не знав та не міг знати про те, що ПП «Алекко» є неналежним відчужувачем відповідного майна.

Враховуючи придбання вантажного автопідйомника ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 за оплатним договором, вибуття автомобіля ГАЗ 3309-354 (як складової спірного транспортного засобу) із володіння попереднього власника за його згодою, а також те, що позивач не знав та не міг знати на момент придбання спірного транспортного засобу, що ПП фірма «Алекко» не мало право його відчужувати, ПАТ «Полтаваобленерго» є добросовісним набувачем спірного майна у розумінні ст.ст. 330, 388 ЦК України.

Частина 1 ст. 334 ЦК України визначає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки ні чинне законодавство, ні договір поставки №1139 від 14 травня 2009 року не передбачають іншого моменту набуття права власності на транспортний засіб, ПАТ «Полтаваобленерго» набуло право власності на вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 з моменту його фактичного отримання, тобто 17.06.2009.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які були сплачені при подачі позовної заяви - 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1820 грн.

Зайво сплачена частина судового збору у розмірі 330,67 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 328, 330, 334, 388, 392 ЦК України, ст.ст.10, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про визнання права власності на вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 задовольнити повністю.

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» право власності на вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 18-09, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4.

Стягнути з ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (ЄДРПОУ 00131819) судові витрати по справі, а саме 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього - 1820 грн., перерахувавши їх на п/р 26009173285071 ПРУ КБ «Приватбанк», м. Полтава, МФО 331401.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Полтаваобленерго» зайво сплачену частину судового збору у розмірі 330,67 грн. сплачену при зверненні до Полтавського районного суду Полтавської області згідно платіжного доручення №1613 від 29 березня 2011 року, отримувач УДК у Полтавському районі, код отримувача 34698254, банк отримувача ГУДК України у Полтавській області, МФО 831019, р/р 31410537700417; код 22090100; платник ВАТ «Полтаваобленерго»; призначення платежу *;101; 00131819; 22090100; Судовий збір за розгляд справи за позовом ВАТ ПОЕ про визнання права власності на вантаж. автопід. ГАЗ 3309 АП 18-09 БЕЗ НДС ((351613))».

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський райсуд в десятиденний строк з дня його проголошення, а у разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.В.Шелудяков