Рішення № 31454102, 23.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.13 Справа № 914/969/13-г

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Оболонь» (м. Київ)

до відповідача: Малого колективного підприємства фірми «ГеяНА» (м. Дрогобич, Львівська обл.)

про: стягнення заборгованості в сумі 68159,13 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Микусевич О.М. - довіреність №1129 від 06.06.2011 року

від відповідача: Басюк Г.Т. - довіреність №5 від 01.03.2013 року.

Мелех С.О. - директор МКП фірми «ГеяНА»

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Оболонь» (м. Київ) (надалі - ПАТ «Оболонь») до Малого колективного підприємства фірми «ГеяНА» (м. Дрогобич, Львівська обл.) (надалі - МКП фірма «ГеяНА») про стягнення заборгованості в сумі 68159,13 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.03.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.03.2013 року. Ухвалою суду від 19.03.2013 року розгляд справи відкладено до 23.04.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою суду від 23.04.2013 року розгляд справи відкладено до 29.04.2013 року, для надання доказів по справі. Ухвалою суду від 29.04.2013 року розгляд справи відкладено до 07.05.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 07.05.2013 року розгляд справи відкладено до 15.05.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 15.05.2013 року розгляд справи відкладено до 17.05.2013 року, для надання сторонами доказів по справі. У судовому засіданні 17.05.2013 року оголошено перерву до 22.05.2013 року. У судовому засіданні 22.05.2013 року оголошено перерву до 23.05.2013 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.03.2013 року, про відкладення від 19.03.2013 року, від 23.04.2013 року, від 29.04.2013 року, від 07.05.2013 року, від 15.05.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.03.2013 року за вх.№7384/13 позивач подав клопотання про виправлення описки в позовній заяві.

02.04.2013 року за вх.№9962/13 позивач подав заяву про зміну підстав позову.

02.04.2013 року за вх.№9965/13 позивач подав заяву про забезпечення позову.

23.04.2013 року за вх.№13873/13 позивач подав нормативно та документально обґрунтований розрахунок суми боргу та штрафних санкцій.

23.04.2013 року за вх.№13876/13 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 67154,85 грн., 244,78 грн. - інфляційних, 971,26 грн. - 3% річних та 3137,56 грн. - пені, а всього 71508,45 грн.

23.04.2013 року за вх.№13884/13 позивач, на виконання вимог ухвали суду, подав додаткові документи.

22.05.2013 року за вх.№18374/13 позивач подав письмові пояснення по справі.

22.05.2013 року за вх.№18375/13 позивач подав клопотання про здійснення повного фіксування судового процесу технічними засобами.

23.05.2013 року за вх.№18516/13 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 64044,45 грн. основного боргу, 224,78 грн. інфляційних втрат та 759,50 грн. 3% річних.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.03.2013 року, про відкладення від 19.03.2013 року, від 23.04.2013 року, від 29.04.2013 року, від 07.05.2013 року, від 15.05.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.03.2013 року за вх.№7471/13 відповідач подав телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи.

23.04.2013 року відповідач в судовому засіданні подав додаткові докази.

26.04.2013 року за вх.№14781/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, а також продовження терміну розгляду справи, згідно ст. 69 ГПК України.

15.05.2013 року за вх.№16648/13 відповідач подав відзив на позовну заяву.

17.05.2013 року за вх.№17257/13 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

17.05.2013 року за вх.№17326/13 відповідач подав клопотання про зупинення розгляду справи та проведення експертизи. Позивач проти клопотання категорично заперечив.

22.05.2013 року за вх.№18370/13 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

23.05.2013 року за вх.№18411/13 відповідач подав клопотання про долучення додатковах доказів до матеріалів справи.

23.05.2013 року за вх.№18531/13 відповідач подав клопотання про долучення додатковах доказів до матеріалів справи.

23.05.2013 року у судовому засіданні відповідач подав письмові пояснення по суті позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.05.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між ПАТ "Оболонь" (до зміни назви ЗАТ „Оболонь") (надалі - продавець, позивач) та МКП фірма «Геяна» (надалі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 р. (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язаний виготовляти і продавати продукцію відповідачу, а відповідач зобов'язаний приймати і оплатити продукцію та повернути тару.

Позивач зазначає, що пунктом 4 розділу III Договору передбачено, що при відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується у термін три календарні дні повністю оплатити всю отриману продукцію.

Позивач наголошує, що факт отримання відповідачем продукції підтверджується товаро-транспортними накладними, підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками позивача та відповідача.

Позивач звертає увагу на те, що, укладаючи Договір та фактично отримуючи продукцію, відповідач прийняв на себе зобов'язання оплатити отриману продукцію протягом 3-х календарних днів, проте цього не виконав, чим порушив зобов'язання по договору.

Позивач зазначає, що, згідно Акту звірки розрахунків №4374, заборгованість відповідача станом на 01.10.2012 р. становила 61 195,70 грн.

За твердженням позивача, відповідно до бухгалтерської довідки-розрахунку за продукцію станом на 12.02.2013 р., враховуючи, що відповідачем після подачі позовної заяви та порушення провадження по справі долучено до матеріалів справи Товарно-транспортну накладну №0000000003 від 19 березня 2013 року на поставку використаної склопляшки, згідно якої позивачем фактично прийнято використану склопляшку на загальну суму 3110,40 грн., заборгованість відповідача за поставлену продукцію становить 64 044,45 грн.

Позивач зазначає, що, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р. сума інфляційного збільшення заборгованості становить 244,78 грн., а 3% річних за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р. становить 759,50 грн.

Позивач наголошує, що, оскільки договором не передбачено застосування заходів досудового врегулювання господарських спорів, тому він звертається до господарського суду без пред'явлення претензії відповідачу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що між МКП фірма «ГеяНА» та ПАТ «Оболонь» підписано договір купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 року. Відповідно до цього договору, ПАТ «Оболонь» виготовляє та продає продукцію, а МКП фірма «ГеяНА» зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість та повертати тару в строк та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідач зазначає, що, на виконання п. 1. Договору, ПАТ «Оболонь» здійснювала поставку продукції власного виробництва на склад МКП фірма «ГеяНА».

Відповідач наголошує, що, згідно Акту звірки розрахунків №4374 та довідки-розрахунку за продукцію, заборгованість МКП фірма «ГеяНА» перед ПАТ «Оболонь» станом на 12.02.2013 р. складає 67154,85 грн.

Проте, за твердженням відповідача, МКП фірмою «ГеяНА» відповідно до товарно-транспортних накладних (бухгалтерська довідка додається) повернуто на ПАТ «Оболонь» зворотну тару на суму 203 616 грн. (двісті три тисячі шістсот шістнадцять грн.), яка на даний час ПАТ «Оболонь» не оплачена. Заборгованість ПАТ «Оболонь» перед МКП фірма «ГеяНА» на день подання первісного позову ПАТ «Оболонь» становить 203 616 грн. Враховуючи індекс інфляції, сума заборгованості становить 222927,52 грн., 3 % річних за період з 18.03.2010 р. по 19.03.2013 року становить 18944,74 грн. За твердженням відповідача, загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем складає 241872,26 грн. Таким чином, на думку відповідача, беручи до уваги відпуск МКП фірмою «ГеяНА» тари на загальну суму 203616,00 грн. позивачу, у відповідача відсутня заборгованість перед ПАТ «Оболонь».

Окрім цього, відповідач зазначає, що 19.03.2013 р. МКП фірмою «ГеяНА» було повернуто на ПАТ «Оболонь» 5320 шт. пляшки ціною 0,36 коп. з ПДВ на загальну суму 1915,20 грн.

При цьому відповідач повідомляє, що МКП фірма «ГеяНА» подано до Господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення з ПАТ «Оболонь» про стягнення заборгованості за повернуту тару. У зв'язку з поданням позову про стягнення заборгованості, відповідач просить суд зупинити розгляд справи №914/969/13-г на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розгляд справи за позовом ПАТ «Оболонь» до МКП фірма «ГеяНА» про стягнення заборгованості за поставлену продукцію та тару, пов'язаний з розглядом справи за позовом МКП фірма «ГеяНА» до ПАТ «Оболонь», так як поставка продукції та повернення тари здійснювалось за договором купівлі-продажу продукції № 70 від 01.03.2012 року і саме за цим договором у ПАТ «Оболонь» на день розгляду справи Господарським судом Львівської області є заборгованість перед МКП фірма «ГеяНА» у розмірі 203616,00 грн.

Щодо прохання відповідача, зупинити розгляд справи № 914/969/13-г на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України, позивач зазначає, що воно не заслуговує на увагу внаслідок того, що по-перше, відповідач не надав належних доказів, які б свідчили як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а по-друге, згідно Ухвали про повернення позовної заяви від 16.05.2013р. № 910/8937/13, суддею Господарського суду міста Києва позовну заяву Малого колективного підприємства фірми «ГеяНа» до ПАТ «Оболонь» про стягнення 203 616,00 грн. повернуто без розгляду. Таким чином, на думку позивача, відсутні підстави, передбачені ст. 79 ГПК України для зупинення провадження у справі стосовно твердження відповідача, про повернуту ним на ПАТ «Оболонь» зворотну тару на суму 203616 грн., яка на час розгляду справи не оплачена ПАТ «Оболонь». Позивач зазначає, що дане твердження не може слугувати доказом для неоплати відповідачем за поставлену продукцію та, взагалі, не відноситься до даної справи. Так, згідно п.6 розділу 2 Договору купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 р., при поверненні тари, яка не була отримана «Покупцем» разом з продукцією, вона приймається при згоді «Продавця» на безкоштовне зберігання та зберігається до часу вимагання її «Покупцем», або до часу нової покупки продукції «Продавця». В цих випадках тара або видається «Покупцю» на його вимогу, або за згодою «Продавця» зараховується при купівлі продукції в подальших розрахунках як повернення тари. Позивач наголошує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідач не надав на розгляд суду жодної вимоги до ПАТ «Оболонь» на повернення тари та не надав доказів про проведення сторонами заліку зустрічних однорідних вимог.

Позивач наголошує, що незрозумілим, на його думку, є твердження відповідача про нарахування позивачу індексу інфляції та 3% річних, адже відповідач не зазначив, які саме права відповідача порушені та в чому полягає суть порушення, а також не надав на розгляд суду жодного підтверджуючого документу про порушення позивачем прав та законних інтересів відповідача.

Разом з тим, відповідач наголошує, що з 01.05.2012р. по 30.06.2012р. ПАТ «Оболонь» проводило акцію «Готуйся до сезону», згідно з умовами проведення якої, ПАТ «Оболонь» мала відшкодувати МКП фірмі «ГеяНА» вартість продукції, обміняної на кришечки. ПАТ «Оболонь» станом на день розгляду справи не проведено повного розрахунку з МКП фірма «ГеяНА»

Однак, позивач наголошує, що не підтверджено жодним доказом твердження відповідача про зобов'язання ПАТ «Оболонь» щодо відшкодування відповідачу вартості продукції, обміняної на кришечки в рамках проведення акції «Готуйся до сезону», та не зазначено, яке відношення дана Акція має до предмету спору в справі № 914/969/13-г. Позивач зазначає, що долучені відповідачем підтверджуючі документи нарахування компенсації за проведення Акції «Готуйся до сезону» не можуть бути доказами у розумінні ст. 32 ГПК України та не можуть прийматися судом. У відповідності до ч.2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються до господарського суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Відповідач же долучив до матеріалів справи роздруківку невідомих даних, отриманих з невідомих та непідтверджених джерел.

Також, відповідач просить суд, у зв'язку з неможливісю встановлення наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за договором №70 від 01.03.2012 року з врахуванням повернення зворотної тари та проведення відповідачем акції, що проводилась ПАТ «Оболонь» під назвою «Готуйся до сезону», призначити судову бухгалтерську експертизу. Однак, ПАТ «Оболонь» вважає клопотання відповідача про призначення експертизи незаконним та необґрунтованим, так як метою проведення експертизи є роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи. Так, у відповідності до Роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 11.11.1998 р., № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової-експертизи", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Натомість, на думку позивача, дослідження заборгованості по Договору купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 р. не потребує спеціальних знань, так як її можна вираховувати та перевірити на підставі наданих позивачем товаро-транспортних накладних на поставку продукції, поставку тари, акту звірки розрахунків № 4374 станом на 01.10.2012 р., бухгалтерської довідки-розрахунку за продукцію за період з 01.10.2012 р. по 12.02.2013 р. шляхом здійснення арифметичних дій.

Крім того, за твердженням позивача, відповідач в судових засіданнях не заперечує про наявну заборгованість за поставлену продукцію та у своєму Відзиві на позовну заяву підтверджує, що, згідно Акту звірки розрахунків № 4374 та довідки-розрахунку за продукцію станом на 12.02.2013р., заборгованість МКП фірма «ГеяНА» перед ПАТ «Оболонь» складає 67154,85грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по Договору купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 р., на думку позивача, є беззаперечною. Таким чином, за твердженням позивача, призначення експертизи є нічим іншим, як спробою відповідача ухилитися від відповідальності по Договору купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 р. та затягнути вирішення справи.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзиву на позов подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між ПАТ "Оболонь" (до зміни назви ЗАТ «Оболонь») та МКП фірма «ГеяНА» було укладено договір купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 р., відповідно до якого позивач зобов'язаний виготовляти і продавати продукцію відповідачу, а відповідач зобов'язаний приймати і оплатити продукцію та повернути тару. На підставі даного договору, позивачем було виготовлено і продано продукцію відповідачу, а відповідач прийняв продукцію, що підтверджується товаро-транспортними накладними, підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками позивача та відповідача.

Позивач просить, відповідно до бухгалтерської довідки-розрахунку за продукцію станом на 12.02.2013 р., стягнути заборгованість за поставлену продукцію, яка становить 67 154,85 грн., а також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, суму інфляційного збільшення заборгованості за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р. у розмірі 244,78 грн. та 3% річних за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р. у розмірі 759,50 грн.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, зазначає, що МКП фірмою «ГеяНА», відповідно до товарно-транспортних накладних, повернуто на ПАТ «Оболонь» зворотну тару на суму 203 616 грн. (двісті три тисячі шістсот шістнадцять грн.), яка на час розгляду справи ПАТ «Оболонь» не оплачена, тобто заборгованість ПАТ «Оболонь» перед МКП фірма «ГеяНА» на день подання позову ПАТ «Оболонь» становить 203 616 грн.

Однак, відповідно до ч.2 п.4 р.3 «Розрахунки» Договору, при відвантаженні продукції без попередньої оплати «Покупець» зобов'язується у термін три календарні дні повністю оплатити всю отриману продукцію.

Пунктом 5 р.3 Договору передбачено, що «Сторони» домовились встановити наступну черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями «Покупця».

В першу чергу, всі перерахування коштів "Покупця" зараховуються в рахунок погашення штрафних санкцій за попереднім договором купівлі-продажу продукції між «Сторонами», при існуванні заборгованості по штрафних санкціях за попереднім договором та при його наявності.

В другу чергу, всі перерахування коштів "Покупця" зараховуються в рахунок погашення заборгованості по продукції за попереднім договором купівлі-продажу продукції між "Сторонами", якщо існує заборгованість по продукції за попереднім договором та при його наявності.

В третю чергу, всі перерахування коштів "Покупця" зараховуються в рахунок погашення штрафних санкцій за даним Договором.

В четверту чергу, всі перерахування коштів "Покупця" зараховуються в рахунок погашення заборгованості по продукції за даним договором.

Відповідно до Розділу 3 «Розрахунки» Договіру купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 р., при наявності заборгованості «Покупця» по поверненню тари, вся тара, що повертається, в першу чергу зараховується в рахунок погашення боргів за попереднім договором купівлі-продажу продукції між сторонами (якщо він існує), в другу чергу, тара, що повертається, зараховується в рахунок погашення боргів по даному договору, в третю чергу, тара, що повертається, зараховується в рахунок погашення поточних боргів, а при відсутності поточних боргів «Покупця» по тарі, зараховується в рахунок майбутніх розрахунків за тару між «Сторонами».

Згідно п. 7 р.3 Договору, розрахунковим документом за повернену тару і кеги є ТТН на перевезення (повернення) зворотної тари з відміткою тарного цеху «Продавця». Розрахунки за повернену тару проводяться, за згодою Сторін, також. шляхом зарахування взаємних вимог.

Згідно п. 8 р.3 Договору, підсумковий розрахунок між сторонами відображається в Акті звірки взаємних розрахунків за продукцію та тару (за формою, що встановлюється «Продавцем»), який складається на підставі бухгалтерських даних «Продавця» та який «Покупець» має право отримати в бухгалтерії «Продавця» раз на місяць.

Згідно п. 9 р.3 Договору, «Покупець», при необхідності, може щомісячно отримувати Підсумкову відомість оборотів по взаєморозрахунках за місяць у «Продавця» та зобов'язується проводити двосторонню звірку по розрахунках раз у квартал або у випадку непогодження з вищезазначеною відомістю.

Згідно п. 10 р.3 Договору, «Сторони» зобов'язані не менше одного разу на квартал проводити звірку по стану розрахунків по продукції і тарі, для чого «Покупець» направляє до «Продавця» свого представника. За згодою «Продавця», проведення звірки також можливе шляхом обміну листами. «Сторони» поголитись, що у випадку, коли не дотримані ці вимоги, всі суперечки вирішуються за відомостями «Продавця» на підставі його даних за період, починаючи з дата проведення останньої звірки.

Щоквартально, не пізніше 15 квітня, 15 липня 15 жовтня та 15 січня, "Продавець" надає «Покупцю» акти звірок по продукції та тарі (по стану взаєморозрахунків на 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня та 01 січня відповідно). Передача Актів звірок по продукції та тарі від "Продавця" "Покупцю" здійснюється шляхом їх передачі через водіїв-експедиторів, які здійснюють доставку продукції та повернення тари між "Продавцем" та "Покупцем", або (на розсуд «Продавця») шляхом передачі їх поштовими листами (з повідомленням про доставку адресату). З метою прискорення підписання Акту звірки, «Продавець» може надсилати "Покупцю" електронний примірник Акту звірки по продукції та тарі. Передача актів звірок здійснюється "Продавцем" на адресу "Покупця", що зазначається в додатку до даного Договору

«Покупець» зобов'язаний в термін до 25 квітня, 25 липня, 25 жовтня та 25 січня відповідно підписати надані акти звірок, або надати в зазначений термін вмотивовані письмові зауваження щодо непідписання акту звірок. У випадку прострочення термінів, вказаних в даному пункті, та (або) непідписанні акту звірок по продукції та тарі, "Покупець" несе матеріальну відповідальність, передбачену даним Договором.

За вимогою «Продавця», «Покупець» повинен в обов'язковому порядку з'являтись для проведення двосторонньої звірки по розрахунках.

Розрахунковий термін взаємозаліку по тарі - 5-те число кожного місяця. В разі неповернення тари в строк, передбачений даним Договором, «Продавець» має право вимагати відшкодування вартості тари з ПДВ.

При перерахуванні коштів "Продавцю" згідно даного Договору, "Покупець" зобов'язаний вказувати в платіжному дорученні посилання на назву, номер та дату цього Договору При поверненні тари в порядку та на умовах цього Договору, "Покупець" зобов'язаний вказувати в документах на повернення тари посилання на назву, номер та дату цього Договору.

У випадку, якщо "Покупець" не вказує в платіжному дорученні та/або в документах на повернення тари посилання на назву, номер та дату договору, такі кошти та (або) тара можуть бути не зараховані "Продавцем" на індивідуальний цифровий код "Покупця".

Згідно п.6 р.2 Договору, при поверненні тари, яка не була отримана «Покупцем» разом з продукцією, вона приймається, при згоді «Продавця», на безкоштовне зберігання та зберігається до часу вимагання її «Покупцем», або до часу нової покупки продукції «Продавця». В цих випадках тара або видається «Покупцю» на його вимогу, або за згодою «Продавця» зараховується при купівлі продукції в подальших розрахунках як повернення тари.

Згідно п.8 р.2 Договору, вся зворотна тара повинна бути повернена «Покупцем» «Продавцю» в термін не більше 30 діб з дня отримання продукції. Згідно п.9 р.2 Договору, «Покупець» зобов'язаний проводити щомісячну звірку повернення тари з «Продавцем» до 05 числа наступного місяця по руху тари за місяць (з першого по останнє число). Під терміном «Рух тари за місяць» слід розуміти, що кількість поверненої тари повинна відповідати кількості тари, що одержана з продукцією в цьому ж місяці або кварталі, тобто без врахування строків повернення тари на конкретні види продукції.

Будь-які звірки взаєморозрахунків. пов'язані з купівлею-продажем продукції та поверненням тари, проводяться лише за місцем знаходження «Продавця», або (за рішенням (Продавця») за місцем знаходження «Покупця». В разі неявки представника «Покупця» на звірку, «Продавець» проводить взаємозалік тари та (або) продукції на підставі своїх розрахунків.

Згідно п.5 Додаткової угоди №1 від 01.04.2012 року до Договору купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 року, яка вступила в силу в момент підписання і діє до припинення дії Договору, цей Договір доповнено п.13, згідно якого «Продавець» може здійснювати продаж продукції «Покупцю» разом зі склопляшкою, в такому випадку в товаросупровідних документах на продаж продукції пляшка окремо не виділяється і включається до вартості продукції. В такому випадку, "Покупець" зобов'язується оплатити вартість такої продукції (з врахуванням склопляшки) у відповідності та на умовах даного Договору та додаткових угод до нього.

Пунктом 14 Додаткової угоди передбачено, що у випадку, якщо продукція в склопляшці певного виду була продана "Покупцю" у відповідності до п. 13 розділу 2 «Тара» даного Договору, «Покупець» зобов'язаний в термін до 30 календарних днів з дати такої події, здійснити продаж «Продавцю» використаної склопляшки відповідного виду за ціної 0,36 грн. за 1 пляшку (в т.ч. ПДВ) в кількості, що не є меншою ніж 95% від кількості одиниць продукції в склопляшці, що була продана «Покупцю» у відповідності до п.13 даного Договору.

"Сторони" домовились, що після отримання "Продавцем" від "Покупця" використаної склопляшки на умовах п. 13 та п. 14 розділу II "Тара" даного Договору, вартість такої склопляшки зараховується, в першу чергу, в рахунок погашення існуючої заборгованості "Покупця" перед "Продавцем" (у випадку наявності заборгованості "Покупця" перед "Продавцем"), а у випадку відсутності заборгованості - в рахунок оплати "Покупцем" продукції, що буде продана в майбутньому. Таке зарахування відбувається без підписання між "Сторонами" будь-яких актів та інших документів, при цьому факт прийняття "Продавцем" такої склопляшки та підписання товаросупровідних документів на отримання склопляшки означає автоматичне зарахування взаємних вимог між "Покупцем" та "Продавцем" (вимог "Покупця" до "Продавця" по оплаті вартості поставленої використаної склопляшки, та вимог "Покупця" до "Продавця" по оплаті вартості продукції в тому ж розмірі), або зарахування вартості використаної склопляшки, що була продана "Покупцем" на користь "Продавця" в рахунок оплати "Покупцем" продукції, що буде продана в майбутньому.

Продаж використаної склопляшки від "Покупця" "Продавцю" здійснюється в період дії даного Договору, без укладення окремої угоди, на підставі товаросупровідного документу (накладної та/або ін.) "Покупця".

Отже, твердження відповідача, що при вирішенні даного спору повинні враховуватися усі взаєморозрахунки між сторонами, окрім розрахунків за отриману продукцію та використану склопляшку, включаючи розрахунки за кеги, піддони тощо, не може бути взято до уваги при прийнятті рішення, оскільки, крім вартості використаної та поверненої склопляшки, згідно Додаткової угоди №1, вартість іншого майна, згідно умов договору, не впливає на розрахунки між «Сторонами» за отриману відповідачем продукцію.

Це підтверджується також діями відповідача, оскільки при розгляді справи відповідач повідомив, що МКП фірма «ГеяНА» подано до Господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення з ПАТ «Оболонь» заборгованості за повернену тару.

Тому, вимога відповідача, про врахування поверненої ним на ПАТ «Оболонь» зворотної тари на суму 203616 грн., яка на час розгляду справи не оплачена ПАТ «Оболонь» не може бути при прийнятті судового рішення у цій справі взята до уваги, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, тільки якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Також, у Постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2003 року по справі 21/308 зазначено, що виходити за межі позовних вимог на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд має право тільки якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Однак від цих осіб такого клопотання не надходило.

Отже, розрахунок між сторонами по тарі не входить до предмету даного спору і не може розглядатися судом в межах даного позову, а спір щодо повернення Малим колективним підприємством фірми «ГеяНА» на ПАТ «Оболонь» зворотньої тари на суму 203616 грн., яка на час розгляду справи не оплачена ПАТ «Оболонь», може бути розглянутий судом у окремому провадженні при умові звернення до суду МКП фірма «ГеяНА» з відповідним позовом по такому спору.

22.05.2013 року за вх.№18374/13 до канцелярії суду позивачем подано письмові пояснення в справі 914/969/13-г, згідно яких останній просить стягнути з МКП фірма «ГеяНА» заборгованість за поставлену продукцію в сумі 67154,85 грн., 224,78 грн. інфляційних втрат та 759,50 грн. 3% річних.

Однак, в судовому засіданні 22.05.2013 року відповідач пред'явив транспортну накладну №0000000003 від 19 березня 2013 року на поставку використаної склопляшки, згідно якої позивачем після подачі позовної заяви та порушення провадження у справі фактично прийнято використану склопляшку на загальну суму 3110,40 грн., в т.ч. ПДВ.

Тому, 23.05.2013 року за вх.№18516/13 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 64044,45 грн. основного боргу, 224,78 грн. інфляційних втрат та 759,50 грн. 3% річних.

Отже, відповідно до бухгалтерської довідки-розрахунку за продукцію станом на 12.02.2013 р., а також враховуючи, що відповідачем долучено до матеріалів справи Товарно-транспортну накладну №0000000003 від 19 березня 2013 року на поставку позивачу після подачі позовної заяви та порушення провадження по справі використаної склопляшки, згідно якої позивачем фактично прийнято використану склопляшку на загальну суму 3110,40 грн., заборгованість відповідача за поставлену продукцію, стягнення якої є предметом даного позову, становить 64 044,45 грн. Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р. сума інфляційного збільшення заборгованості становить 244,78 грн., а 3% річних за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р. становить 759,50 грн.

Разом з тим, відповідач наголошує, що з 01.05.2012р. по 30.06.2012р. ПАТ «Оболонь» проводило акцію «Готуйся до сезону», згідно з умовами проведення якої, ПАТ «Оболонь» мала відшкодувати МКП фірмі «ГеяНА» вартість продукції, обміняної на кришечки, а ПАТ «Оболонь» станом на день розгляду справи не проведено повного розрахунку з МКП фірма «ГеяНА». Однак, незважаючи на вимогу суду, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами твердження про зобов'язання ПАТ «Оболонь», згідно умов Договору (чи внесення змін чи доповнень до них), щодо відшкодування відповідачу вартості продукції, обміняної на кришечки в рамках проведення акції «Готуйся до сезону» та не зазначено, яке відношення дана Акція має до виконання умов Договору, згідно яких або змін та доповнень до яких було передбачено участь сторін у цій Акції та необхідності врахування результатів такої участі у розрахунках між сторонами за результатами виконання своїх зобов'янь за Договором.

На вимогу суду, в судовому засіданні 23.05.2013 року відповідачем подано пояснення, згідно якого відповідач підтверджує, що сума заборгованості, без врахування зарахування ПАТ «Оболонь» тари, станом на 23.05.2013 року становить 46267,45 грн. Також, до суми заборгованості входить сума знижки, яка, на думку відповідача, повинна бути зарахована за результатом участі відповідача у Акції «Готуйся до сезону» в розмірі 16689,82 грн. Крім того, відповідачем зазначено, що при розрахунках повинна бути також врахована сума 1087,20 грн. поверненої відповідачем продукції, хоча, всупереч вимогам суду, належних та допустимих доказів на отримання позивачем поверненої продукції, тобто належних та допустимих доказів правомірності твердження відповідача щодо повернення позивачу продукції на суму 1087,20 грн., відповідачем не надано, а у відповідному поясненні відповідача засвідчено про відсутність таких доказів, тобто у своєму поясненні відповідач зазначає, що накладних з відміткою позивача про отримання поверненої продукції у відповідача не має.

Також, відповідач просить суд, у зв'язку з неможливісю встановлення наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за договором №70 від 01.03.2012 року з врахуванням повернення зворотної тари та проведення відповідачем акції, що проводилась ПАТ «Оболонь» під назвою «Готуйся до сезону», призначити судову бухгалтерську експертизу.

Однак, незважаючи на вимоги суду, відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності правових підстав щодо задоволення такого клопотання, оскільки метою проведення експертизи є роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. У відповідності до Роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 11.11.1998 р., № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Однак, дослідження заборгованості по Договору купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 р. не потребує спеціальних знань, так як її можна вираховувати та перевірити на підставі наданих сторонами товаро-транспортних накладних на поставку продукції, поставку тари, акту звірки розрахунків № 4374 станом на 01.10.2012 р., бухгалтерської довідки-розрахунку за продукцію за період з 01.10.2012 р. по 12.02.2013 р. шляхом здійснення арифметичних дій.

Крім того, відповідач в судових засіданнях не заперечує про наявну заборгованість за поставлену продукцію та у своєму Відзиві на позовну заяву підтверджує, що, згідно Акту звірки розрахунків № 4374 та довідки-розрахунку за продукцію, станом на 12.02.2013р. заборгованість МКП фірма «ГеяНА» перед ПАТ «Оболонь» складає 67154,85 грн.

Одночасно, судом встановлено, що відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за продукцію та тару МКП фірмою «ГеяНА» та ПАТ «Оболонь» станом на 01.04.2013 року, підписаного повноважним представником МКП фірми «ГеяНА», про що свідчить відтиск належної стороні печатки, якою завірений підпис представника, сума боргу відповідача перед позивачем становить 67154,87 грн. Також, з даного Акту випливає, що сальдо по купленій тарі (пляшки) станом на 01.04.2013 року з ПДВ становить 3110,40 грн.

Враховуючи що відповідачем, долучено до матеріалів справи Товарно-транспортну накладну №0000000003 від 19 березня 2013 року на поставку використаної склопляшки, згідно якої позивачем фактично прийнято використану склопляшку на загальну суму 3110,40 грн., заборгованість відповідача за поставлену продукцію становить 64 044,45 грн.

Отже, незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу продукції №70 від 01.03.2012 р. відповідач не подав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 64 044,45 грн., інфляційні витрати в сумі 224,78 грн. та 3% річних в сумі 759,50 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов не спростував і не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Оболонь» (м. Київ) до Малого колективного підприємства фірми «ГЕЯНА» (м. Дрогобич, Львівська обл.) про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 64 044 (шістдесят чотири тисячі сорок чотири) грн. 45 коп., інфляційні витрати в сумі 224,78 грн., 3% річних в сумі 759,50 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Разом з тим, 02.04.2013 року за вх.№9965/13 позивач подав заяву про забезпечення позову, однак, відповідно до ст. 66 ГПК України, заходи до забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, рухоме майно тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюванихзаконом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, при поданні позивачем заяви про забезпечення позову, ним не було належним чином обґрунтовано імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, в разі невжиття таких заходів, не надано належних та допустимих доказів наявності таких обставин, тобто наявності правових підстав для задоволення такої заяви.

Також, згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №2579 від 06.03.2013 року на суму 1 720,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені)позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Малого колективного підприємства фірма „ГеяНА" (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, буд. 3-А, додаткова адреса: 82100 Львівська область м.Дрогобич, вул. Трускавецька,73, код ЄДРПОУ 22367161, р/р 26006149731061 ЛФ АБ "Брокбізнесбанк" МФО 325774), на користь Публічного акціонерного товариства "Оболонь" (04655, м.Київ, вул. Богатирська, 3, р/р № 26001501022777 в Київська РД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904, ЄДРПОУ 05391057) заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 64 044 (шістдесят чотири тисячі сорок чотири) грн. 45 коп., інфляційні витрати в сумі 224,78 грн., 3% річних в сумі 759,50 грн., а також судовий збір в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.