Постанова № 31453337, 16.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року 17 год. 45 хв.Справа № 808/3776/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача Коломоєць О.М.

від відповідача Школова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмакс Компані»

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 № 0000102221 та № 0000092221

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люмакс Компані» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 №0000102221 та № 0000092221.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки викладені в акті перевірки від 22.01.2013 №219/2221/34407598, є неправомірними, необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ «Юкка-Трейд» не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ТОВ «Люмакс Компані» не може відповідати. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях до позовної заяви від 24.04.2013, зазначила, що ТОВ «Люмакс Компані» не мало жодних підстав вважати TOB «Юкка-Трейд» фіктивним підприємством, а його діяльність - протиправною, оскільки, не існує будь-яких судових рішень, якими TOB «Юкка-Трейд» було б визнано фіктивним, а його установчі документи - недійсними та не існує будь-яких судових рішень, якими б угоди по господарським операціям ТОВ «Юкка-Трейд» з ТОВ «Люмакс Компані» були б визнані недійсними чи нікчемними. Податкові накладні, виписані ТОВ «Юкка-Трейд» і які були досліджені під час перевірки, мають всі необхідні (обов'язкові) реквізити, передбачені ПК України.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала, надала письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що перевірку було проведено на підставі постанови слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції Пантелеєва С.М. від 07.12.2012 в ході досудового розслідування по кримінальній справі, порушеній відносно засновника і директора одного з контрагентів позивача ТОВ «Юкка-Трейд». Представник відповідача вказала, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у ТОВ «Юкка-Трейд». Послалася на висновок експерта, який на її думку підтверджує те, що підписи на документах ТОВ «Юкка-Трейд» вчинені не ОСОБА_4. Таким чином, податковим органом було зроблено висновок, що підприємство ТОВ «Юкка-Трейд» було зареєстроване без наміру здійснення підприємницької діяльності, а з метою використання його реквізитів і розрахункових рахунків для перерахування безготівкових коштів в готівкові. Отже, метою реєстрації підприємства ТОВ «Юкка-Трейд» була незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків. Відповідач зазначає, що враховуючи встановлені обставини взаємовідносин ТОВ «Люмакс Компані» з ТОВ «Юкка-Трейд» можна зробити висновок, що вони не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції. Також зазначила, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів, які придбавалися у його контрагента ТОВ «Юкка-Трейд». Просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, в період з 09.01.2013 по 15.01.2013 Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Люмакс Компані» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Юкка-Трейд» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 22.01.2013 №219/2221/34407598.

З матеріалів справи вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка була здійснена на підставі пп. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 78.1.11 ПКУ «Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: ... отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону».

Згідно з матеріалами справи, судом встановлено, що на адресу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби надійшла постанова слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції Пантелеєва С.М. від 07.12.2012 про призначення перевірки на підприємстві позивача, яка слугувала причиною проведення перевірки, копію постанови надано до матеріалів справи.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення:

п.138.1, п.138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового Кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», а саме, занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 019,00грн., у т.ч.: ІІ квартал 2011 в сумі 3607,00грн.; ІІ-ІІІ квартал 2011 в сумі 3813,00грн.; ІІ-ІV квартал 2011 в сумі 4019,00грн.

п.п. 14.1.181, п. 14.1. ст. 14; п.198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит всього у сумі 6 663,00 грн., у т.ч. за травень 2011 року в сумі 6663,00 грн.,

На підставі акту перевірки 06.03.2013 податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000092221, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 4 019,00грн. та № 0000102221, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6663,00 грн. (основний платіж - 6663,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.).

Висновки Акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що ТОВ «Люмакс Компані» в порушення вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту за травень 2011 року включено суми ПДВ та до складу валових витрат за ІІ квартал 2011р., за ІІ-ІІІ квартал 2011р., за ІІ-ІV квартал 2011р. включено валові витрати по операціям з придбання товарів та надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Юкка-Трейд», по яким не підтверджується поставка продукції та надання послуг на загальну суму ПДВ - 6663,00 грн. та податку на прибуток - 4019,00грн. Так, на думку посадових осіб відповідача, контрагент позивача має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, перевірка підприємства позивача була проведена після отримання податковим органом від СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області копії постанови від 06.09.2012 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 і невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, протоколу допиту підозрюваного від 27.11.2012, висновку експерта від 06.12.2012р. № 423.

Податковий орган зазначає, що відповідно до протоколу допиту підозрюваного від 27.11.2012 директора та засновника ТОВ «Юкка-Трейд» ОСОБА_4, остання повідомила, що в березні 2011 року познайомилася з Надією, яка запропонувала їй за грошову винагороду в сумі 2400 грн. стати директором та засновником ТОВ «Юкка-Трейд». В квітні 2011 року вони поїхали до нотаріуса, де ОСОБА_4 підписала якісь документи не розуміючи їх змісту, єдине, що прочитала - назву підприємства ТОВ «Юкка-Трейд», а також, що є директором, після чого передала їх нотаріусу. Через декілька днів в квітні 2011 року вони поїхали до установи банку, де ОСОБА_4 також підписала якісь документи не розуміючи їх змісту. У кого знаходились первинні, статутні і реєстраційні документи ТОВ «Юкка-Трейд» їй не відомо, також не відомо чим займалося підприємство. Таким чином, фінансово-господарську діяльність підприємства ТОВ «Юкка-Трейд» вона не здійснювала, хто працював на вказаному підприємстві, їй не відомо, в установі банку грошових коштів з рахунків підприємства не знімала.

Але суд зазначає, що матеріали досудового розслідування щодо засновника та директора ТОВ «Юкка-Трейд» ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України не можуть бути використані як належні докази по даній адміністративній справі, до набрання законної сили обвинувального вироку суду.

Крім того, в висновку експерта №423 від 06.12.12, який зроблено на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи по кримінальній справі №02201200089 щодо ОСОБА_4, вказано, що підписи на документах які досліджувалися, виконані можливо ОСОБА_4 або виконані можливо не ОСОБА_4

Суд вважає висновки, які викладені в акті перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наданими до матеріалів справи документами, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Юкка-Трейд»: 04.05.2011 укладено договір на надання послуг автотранспорту. На виконання зазначеного договору позивач отримав транспортні послуги Камаза та транспортні послуги автонавантажувача на загальну суму (з ПДВ) 15 960,00грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ю-310501; 23.05.2011 укладено договір поставки № 230511. На виконання зазначеного договору позивач отримав комп'ютер офісний у зборі Celeron (R) c PU E 3300 у кількості 2 шт., комп'ютер офісний у зборі AMD Duron (tm) у кількості 1 шт., комп'ютер офісний у зборі Intel Celeron у кількості 1 шт., комп'ютер офісний у зборі AMD Athlon (tm) xP у кількості 1 шт., принтер лазерний Samsung ML-1615 у кількості 2 шт., принтер лазерний Canon LBP 2900 у кількості 2 шт.

Підприємством ТОВ «Юкка-Трейд» були виписані:

Рахунок-фактура № Ю-250504 від 25.05.2011, податкова накладна № 260516 від 26.05.2011 на суму ПДВ 2660,00 грн.

Рахунок-фактура №Ю-250505 від 25.05.2011, видаткова накладна № Ю-310501 від 31.05.2011, податкова накладна № 260517 від 26.05.2011 на суму ПДВ 4003,33грн.

Податкові накладні, виписані його контрагентом, включено позивачем в реєстр отриманих податкових накладних за травень 2011 року. Зазначені документи також досліджено судом, копії надано до матеріалів справи.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за травень 2011 року.

Суми податку на прибуток по зазначеним господарським операціям віднесено до складу валових витрат у ІІ квартал 2011 р., за ІІ-ІІІ квартал 2011р., за ІІ-ІV квартал 2011р.

Позивач повністю розрахувався із ТОВ «Юкка-Трейд» за поставлені товари, на доказ чого до матеріалів справи надано банківські виписки, з яких встановлено, що платіжним дорученням № 74 від 26.05.2011 за призначенням платежу оплата за транспортні послуги перераховано суму з ПДВ в розмірі 15960,00 грн. на реквізити ТОВ «Юкка-Трейд», також платіжним дорученням № 73 від 26.05.2011 позивачем було сплачено за офісну техніку суму з ПДВ в розмірі 24020,00 грн.

Під час здійснення перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових та видаткової накладної, акту виконаних робіт, отриманих від ТОВ «Юкка-Трейд», а також належним чином засвідчені копії банківських виписок, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ «Юкка-Трейд» послуг та товарно-матеріальних цінностей. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів та представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт прийняття податковим органом вищевказаних документів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ «Юкка-Трейд» було зареєстровано як юридичну особу та було платником податку на додану вартість, також в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Юкка-Трейд» було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Юкка-Трейд» підтверджені первинними документами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Факт поставки товарів (надання послуг) та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, право на віднесення до складу валових витрат підтверджується відповідними первинними документами (видатковою накладною, рахунками-фактурами, актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг), які знаходяться в матеріалах справи.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину щодо поставки товару, укладеного між позивачем та ТОВ «Юкка-Трейд», недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Юкка-Трейд», а також судових рішень щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством, недійсним.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що в Акті перевірки від 22.01.2013 № 219/2221/34407598 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ «Юкка-Трейд».

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Юкка-Трейд» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ тощо, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Юкка-Трейд», які засвідчують отримання товару, у позивача виникло право на податковий кредит.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ «Юкка-Трейд» в акті перевірки, відсутні.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, кошти сплачені ТОВ «Юкка-Трейд» в оплату за отриманий товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі товарно-матеріальних цінностей та надання послуг автотранспорту є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента - ТОВ «Юкка-Трейд», оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1., ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, п. 149.1., ст. 149 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідноч.1ст.71КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, податковим органом в ході судового розгляду всупереч вимогам частині 2 статті 71 КАС України не було доведено правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення рішення.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України .

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 06.03.2013 № 0000102221 та № 0000092221.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмакс Компані» судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький