Постанова № 31452449, 27.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Справа № 5009/3832/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:Сітко А.І., дов. №21-5-2 від 01.01.2013р.;від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:Пузій О.В., дов. б/н від 26.03.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Айза"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013р.у справі господарського суду№5009/3832/12 Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрориболовецьке підприємство "Сини Моря - Мотор Січ"до 1.Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області; 2.Приватного підприємства "Айза"провизнання недійсним договору оренди земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2012р. (складене 03.12.2012р.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. у справі №5009/3832/12 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.05.2007р., між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та Приватним підприємством "Айза". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приватне підприємство "Айза" з прийнятими судовими актами не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 20.05.2013р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Приватного підприємства "Айза" про продовження строку розгляду касаційної скарги у справі №5009/3832/12, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 27.05.2013р. з'явились представники позивача та заявника касаційної скарги. Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області уповноваженого представника - не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.

На адресу Вищого господарського суду України надійшло клопотання від заявника касаційної скарги про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційної скарги на постанову Якиміського районного суду Запорізької області від 21.09.2012р. у справі №2-а/0828/45/2012р., апеляційне провадження по якій в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді триває з 15.11.2012р., а найближче судове засідання призначено на 04.07.2013р. Зазначене клопотання судовою колегією касаційної інстанції відхилено з огляду на відсутність процесуальних підстав для його задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, додаткових поясненнях до неї та відзиві на касаційну скаргу, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Айза".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.12.1995р. Колективному риболовецькому підприємству "Сини моря" Якимівською райдержадміністрацією Якимівського району Запорізької області видані Державні акти І-ЗП №001287 та І-ЗП №001288, відповідно до яких позивач отримав право постійного користування для ведення господарства 573,9га та 643,6га землі в межах згідно з планом землекористування.

В подальшому у 2000 році Колективне риболовецьке підприємство "Сини моря" реорганізовано в Агрориболовецький кооператив "Сини моря".

18.06.2002р. Агрориболовецький кооператив "Сини моря" перереєстровано в Агрориболовецьке Товариство з обмеженою відповідальністю "Сини моря"

У 2003 році Агрориболовецьке Товариство з обмеженою відповідальністю "Сини моря" перереєстровано у Агрориболовецьке Товариство з обмеженою відповідальністю "Сини моря - Мотор Січ".

Відповідно до Статуту позивача, останній зареєстрований Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області 24.01.2003р. за №10981050002000358 та є правонаступником Агрориболовецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Сини моря - Мотор Січ".

12.04.2007р. Кирилівською селищною радою прийнято рішення №36, відповідно до якого Приватному підприємству "Айза" передано в оренду земельну ділянку площею 0,2712га для розміщення туристично-готельного комплексу.

На виконання вищезазначеного рішення 10.05.2007р. між Кирилівською селищною радою та Приватним підприємством "Айза" укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2320355400:01:003:0146), відповідно до умов якого в оренду передана земельна ділянка, що знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул. Калініна, 146а/3, для розміщення туристично-готельного комплексу з наступною реконструкцією будівель та споруд, строком на 49 років до 10.05.2056р.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що вищевказана земельна ділянка площею 0,2712га була надана у постійне користування для ведення господарства Колективному риболовецькому підприємству "Сини моря" на підставі виданих йому 01.12.1995р. Державних актів на право постійного користування землею І-ЗП №001287 та І-ЗП № 001286.

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996р. "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Так, господарські суди встановили, що при проведенні реєстраційних дій за позивачем зберігся ідентифікаційний код попередника.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що на позивача не поширюються приписи ст. 141 Земельного кодексу України відповідно до яких підставою для припинення права користування земельними ділянками є, зокрема, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установи та організацій, оскільки останній не мав статусу державного чи комунального, а був колективним підприємством, а відтак до позивача, як правонаступника КРП "Сини моря", перейшло право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 0,2712га згідно Державних актів на право постійного користування землею І-ЗП № 001287 та І-ЗП № 001286.

Задовольняючи позовні вимоги, господарськими судами першої та апеляційної інстанції прийнята до уваги постанова Якиміського районного суду Запорізької області від 21.09.2012р. у справі №2-а/0828/45/2012р., якою рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №36 від 12.04.2007р. визнано протиправним та скасовано.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп вказаний пункт визнано неконституційним, та таким, що втратив чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Із втратою чинності вищезазначеної норми, особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але згідно із ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві, не зобов'язані переоформляти право власності або право оренди на них.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" №449 від 02.04.2002р. раніше видані державні акти на землю, в т.ч. на право постійного користування землею, залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення за цим громадян або юридичних осіб.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій з урахуванням правової позиції викладеної в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011р., дійшли до вірного та обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на встановлені фактичні обставини справи, а саме правомірність користування позивачем спірною земельною ділянкою та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 12.04.2007р. №36, яким передано в оренду земельну ділянку другому відповідачу.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. у справі №5009/3832/12 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. у справі №5009/3832/12 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Айза" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков