Вирок № 31452112, 28.05.2013, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 757/2317/13-к

Пр. №1-КП-25/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2013 м. Київ

Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Кірєєва Р.В.,

при секретарі Шалапуда В.П.,

за участі прокурорів Єременко М.В., Клижко А.О.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110060000124 від 04 січня 2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ровеньки Луганської області, громадянина України, українця, не одруженого, освіта неповна середня, не працюючого, не зареєстрованого, постійного місця проживання не має, раніше судимого: - 14 грудня 1989 року Ровенським міським судом Луганської області за ст. 140 ч. 2, ст. 141 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі; - 01 грудня 1993 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ст. 140 ч. 3, ст. 141 ч. 3, ст. 222 ч. 3 КК України на 6 років позбавлення волі; - 22 липня 1999 року Московським районним судом м. Києва за ст. 222 ч. 3 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; - 13 лютого 2001 року Жовтневим районним судом м. Києва за ст. 140 ч.3, ст. 140 ч. 2, ст. 17, ст. 140 ч. 3 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнився 12 грудня 2003року згідно постанови Брянського міського суду умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 3 дні; - 29 грудня 2007 року Франківським районним судом м. Львова за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 15, ст. 185 ч. 3, ст.ст. 70, 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; - 13 травня 2008року, на підставі постанови Львівського апеляційного суду виключено з вироку ч. 2 ст. 185 КК України та, в порядку ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом приєднання частково не відбутого покарання по вироку Жовтневого районного суду м. Києва від 13 лютого 2001 року визначено покарання на 3 роки 8 місяців позбавлення волі, строк покарання рахувати з часу фактичного затримання 19 серпня 2004року. Звільнений 12 вересня 2008року з місць позбавлення волі; - 05 березня 2013 року вироком Оболонського районного суду м. Києва було переглянуто за ново виявленими обставинами вирок Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2011року та засуджено, із зарахуванням покарання, повністю відбутого за вироком Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2007 року, до 5 років 5 місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання, а саме з 02.08.2010року. - 09 серпня 2011року Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 185 ч. 3, ст. 70 ч. 4, ст. 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, зараховано у строк покарання повністю відбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2007 року у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі, частково відбуте покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2011року у виді 1 року 7 днів позбавлення волі та частково відбуте покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2011 року у виді 8 місяців 1 дня позбавлення волі, початок строку відбуття покарання обчислюється з 02 серпня 2010 року; - 04 листопада 2011 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ст. 185 ч. 3 КК України на 5 років позбавлення волі. В порядку ст. 70 ч. ч. 1, 4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим по вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2011року визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, рахуючи строк покарання з 17 серпня 2011року;- у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, будучи раніше судимим вироком Жовтневого районного суду м. Києва від 13 лютого 2001року за ст. 140 ч.3, ст. 140 ч. 2, ст. 17, ст. 140 ч. 3 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, та звільнившись 12 грудня 2003року згідно постанови Брянського міського суду умовно-достроково на строк 1 рік 5 місяців 3 дні, належних висновків для себе не зробив та 10 березня 2004 року, близько 19год. 10хв., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник через відкрите вікно із розбитим склом до квартири АДРЕСА_1 вказаного будинку, звідки таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_3, а саме, відеокамеру «Панасонік», вартістю 2000 грн. та дві відеокасети до неї вартістю 15 грн. кожна, загальною вартістю 30 грн., незаконно заволодівши майном останнього на загальну суму 2030грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та показав, що, дійсно, в березні 2004 року, вийшов із метро «Дружби Народів» і направився по правій стороні в сторону станції метро «Либідська». Проходячи біля одного з будинків, звернув увагу на вікно, з якого виднілась штора. Підійшовши до вікна будинку, біля якого велись ремонтні роботи та була розкопана траншея, побачив, що на першому поверсі будинку скло у вікні було розбите, а саме вікно відкрите.

Обвинувачений ствердив, що через відкрите вікно проник до квартири, крикнув та, переконавшись в тому, що в квартирі нікого немає, побачив шафу, тумби та відеокамеру, яка знаходилась справа біля дивану. Взяв відеокамеру та дві відеокасети. Почувши звуки, схожі на дзвінок, випригнув із вікна та пішов від будинку. На наступний день відеокамеру продав на «Караваєвих Дачах» на радіо-ринку.

Обвинувачений повністю підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві про те, що на початку березня 2004 року він, звільнившись нещодавно з місць позбавлення волі, знаходився в м. Києві, куди приїхав в пошуках роботи, та у вечірній час, приблизно о 19 год. 10 хв., йшов по вул. Дружби Народів. Побачивши будинок, біля якого проводилось будівництво та знаходився зелений паркан, побачив, що між парканом та будинком знаходиться викопана траншея. На той момент робітників та інших людей поруч не було. Він помітив, що на першому поверсі вказаного будинку, через розбите скло у вікні квартири визирає штора. В нього виник умисел проникнути до квартири та викрасти цінні речі з метою наживи.

Ствердив, що вікно не розбивав та хто його розбив - не знає. Так як вказане вікно було розташоване низько, він заліз до квартири та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, через вікно, потрапив до квартири. Зайшовши до кімнати, де знаходились ліжко та по бокам дві тумбочки, побачив, що порядок в кімнаті порушено. Побачив відеокамеру та дві відеокасети до неї та забрав їх. Після чого, почув шум та, злякавшись, зник з квартири через вікно. Інших речей з квартири не викрадав. Викрадене майно продав на радіо-ринку «Караваєві Дачі».

Пред'явлений цивільний позов визнав частково, а саме в частині вартості викрадених відеокамери «Панасонік» та двох відеокасет до неї. В іншій частині позов не визнав, оскільки прикрас, вартість яких включена потерпілим до цивільного позову, не викрадав.

Тепер в своїх діях щиро кається. Докази його вини, добуті досудовим слідством, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин справи та просить суд його суворо не карати.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позицій.

Окрім повного визнання ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_3, який ствердив в судовому засіданні, що в день, коли сталась крадіжка, приїхавши до будинку з дитиною, вийшов на пустир біля будинку покурити та побачив, що в квартирі розбите скло зі сторони пустиря. Залишивши сина на вулиці, він заліз у вікно та побачив, що в квартирі вивернуті речі з тумбочки, після чого викликав міліцію. В судовому засіданні потерпілий ствердив, що в нього були викрадені грошові кошти в сумі 1 000дол. США, прикраси з золота, нова відеокамера та нові відеокасети.

Крім того, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується наступними доказами.

Протоколом огляду місця пригоди від 10 березня 2004 року (а.с. 5-6), який містить дані щодо огляду місця події - квартири АДРЕСА_1 із детальним описом обстановки в квартирі, місця розташування речей, осипу скла біля розбитого вікна із зазначенням вилучених речових доказів та слідів пальців рук, виявлених в квартирі.

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 24 січня 2012 року з фото таблицями (а.с. 90-94, т. 2), який містить дані про те, що ОСОБА_4 в деталях показав обставини вчинення ним на початку березня 2004року крадіжки майна з квартири АДРЕСА_1, розташованої на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1. Обставини, про які ствердив ОСОБА_4 при проведенні відтворення обстановки та обставин події, повністю узгоджуються з показаннями, які підсудний давав як на досудовому слідстві, так і при розгляді справи судом.

Висновки експертів №152 від 29 березня 2004 року з фото таблицями (а.с. 13-18, т.2) та №40 від 25 січня 2012 року з фото таблицями (а.с. 26-29, т.2), складені за результатами проведення судових первинної та додаткової дактилоскопічних експертиз, містять дані щодо дослідження слідів пальців рук, вилучених 10 березня 2004 року при огляді місця пригоди та не містять даних, які б підтверджували, або спростовували вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується.

Згідно даних, що містяться в акті стаціонарної судово-психіатричної експертизи №184 від 17 травня 2011 року, в період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_4 діяння, у нього спостерігались ознаки акцентуації особистосних рис (шифр за МКХ-10: Z73.1); ОСОБА_4 за своїм психічним станом в період, до якого відносяться інкриміновані йому діяння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Аналізуючи всі досліджені в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у житло, вчинене повторно, тобто злочин, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який станом на час вчинення злочину був неодноразово судимий та будучи звільнений 12 грудня 2003року умовно-достроково згідно постанови Брянського міського суду від 05 грудня 2003року на 1 рік 5 місяців 3 дні, вчинив новий злочин протягом невідбутої частини покарання, за місцем відбуття покарання характеризувався негативно (а.с. 165), за місцем попереднього ув'язнення характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 161, т.2).

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4, суд визнає з'явлення із зізнанням, щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину.

Враховуючи, що вчинення злочину повторно враховано органом досудового слідства при кваліфікації дій ОСОБА_4, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесений до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, мотиви злочину, пом'якшуючі обставини, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті 185 ч. 3 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив злочин до закінчення невідбутої частини покарання, на яку його було умовно-достроково звільнено за вироком Жовтневого районного суду м. Києва від 13 лютого 2001року за ст. 140 ч.3, ст. 140 ч. 2, ст. 17, ст. 140 ч. 3 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, згідно постанови Брянського міського суду від 12 грудня 2003року, на підставі ст. 81 КК України, ОСОБА_4 має бути призначене покарання за правилами, передбаченими ст.ст. 71 і 72 КК України.

При розгляді даної справи встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин до постановлення вироків Франківського районного суду м. Львова від 29.12.2007 року (з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 травня 2008 року), Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року (яким було переглянуто за ново виявленими обставинами вирок Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2011року), Голосіївського районного суду м. Києва від 09.08.2011р., Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2011року.

Окрім того, ОСОБА_4 було засуджено вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2011 року до 3 років 6 місяців позбавлення волі, із зазначенням дати початку обрахування покарання з 02 серпня 2010 року. В подальшому вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2011 року було скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року, а кримінальну справу повернуто до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Отже, в даному випадку, після постановлення вищевказаних вироків встановлено, що ОСОБА_4 винен в злочині, вчиненому ним до постановлення попередніх вироків, а тому остаточне покарання обвинуваченому має бути визначене на підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за правилами, передбаченими ст. 70 КК України із зарахуванням в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, покарання повністю відбутого за попередніми вироками за правилами, передбаченими ст. 72 КК України.

Речовий доказ по справі: камінь, переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві, має бути переданий відповідному органу досудового слідства у зв'язку із виділенням згідно постанови слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві від 15 березня 2012року матеріалів щодо викрадення решти майна з квартири АДРЕСА_1.

Процесуальні витрати по справі за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого в повному обсязі.

По справі ОСОБА_3 заявлений цивільний позов на загальну суму 15 280грн., який ним в судовому засіданні був підтриманий в повному обсязі.

Між тим, враховуючи встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи щодо вартості викрадених ОСОБА_4 речей, наявність причинного зв'язку між протиправними діями обвинуваченого і шкодою, що настала, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 та необхідність задоволення позову в розмірі суми вартості речей, викрадених ОСОБА_4, тобто в розмірі матеріальної шкоди, завданої злочином.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд виходить з того, що ОСОБА_4 не виконав покладені на нього ухвалою суду від 04 лютого 2013 року обов'язки щодо сплати суми застави, але, на даний час, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4, з урахуванням строку тримання під вартою у даній справі, перевищує граничний термін ув'язнення, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України, а тому суд приходить до висновку про можливість зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу з застави на особисте зобов'язання та його звільнення з-під варти з зали суду по відбуттю покарання у випадку відсутності у Київського СІЗО іншого судового рішення, що набрало законної сили і яким прямо передбачено тримання ОСОБА_4 під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 129, 373, 374 КПК України 2012року, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 81 ч. 4, ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Києва від 13 лютого 2001року і, за сукупністю вироків, ОСОБА_4 визначити покарання у виді 5 (п'яти) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироками Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2007 року (з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 травня 2008 року), Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року, Голосіївського районного суду м. Києва від 09.08.2011р., Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2011року, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбуття покарання рахувати з 24 січня 2012 року, зарахувавши в строк покарання, остаточно призначене даним вироком, відповідно до вимог ст. 70 ч. 4, ст. 72 ч. 5 КК України строк попереднього ув'язнення з 19 серпня 2004 року по 12 вересня 2008 року та з 02 серпня 2010 року по 23 січня 2012 року за вироками Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2007 року (з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 травня 2008 року), Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року, Голосіївського районного суду м. Києва від 09.08.2011р., Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2011року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, у даній справі, змінити з застави на особисте зобов'язання, з покладенням обов'язків - прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

ОСОБА_4 звільнити з-під варти з залу судового засідання, у випадку відсутності у Київського СІЗО іншого судового рішення, що набрало законної сили і яким прямо передбачено тримання ОСОБА_4 під вартою.

Речовий доказ по справі: камінь, переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві, передати СВ Печерського РУ ГУМВС України у зв'язку з розслідуванням виділеної кримінальної справи по факту вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме, викрадення з квартири АДРЕСА_1 решти майна.

Цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 завданих збитків в сумі 15 280 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 шкоду, завдану злочином в сумі 2 030 (дві тисячі тридцять) гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_3 в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави (ВДК у Печерському районі м. Києва, банк одержувача УДК у м. Києві, р/р 31110106700007, МФО 820019) процесуальні витрати за залучення експерта під час досудового розслідування в сумі 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 24к. за проведення експертизи №40 від 25 січня 2012року.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, через Печерський районний суд м. Києва.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя Р.В. КІрєєв