Рішення № 31451140, 13.05.2013, Київський районний суд м. Одеси

Київський районний суд м. Одеси

65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3б тел. (факс): (048) 718-99-17

_____________________

Справа № 1512/7809/2012

Провадження № 2/520/83/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2013 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Брайловської А.І.

за участю секретаря Шепітко П.І., Непомнющого М.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з участю третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання недійсними декларації, свідоцтва про право власності, договорів дарування, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_2 з позовною вимогою до Інспекції ДАБК в Одеській області, Виконкому ОМР, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.11.2011р. № ОД 14211072434, свідоцтва про право власності від 12.12.2011р., визнання недійсним договору дарування від 07.02.2012р.

В судовому засіданні позивач доповнила та уточнила свої позовні вимоги, пред'явила позовні вимоги до ОСОБА_5, просила виключила з кола відповідачів Інспекцію ДАБК в Одеській області та залучити їх в якості третьої особи на боці відповідача ОСОБА_3 Остаточно просила суд визнати недійсною декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, подану 02.11.2011р. та зареєстровану за № ОД 14211072434, свідоцтво про право власності від 12.12.2011р., договір дарування від 07.02.2012р., договір дарування від 03.07.2012р., стягнути судові витрати в розмірі 960,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки та дачної будівлі за адресою АДРЕСА_2. На суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_3 в період 2005-2007рр. самочинно збудувала садовий будинок загальною площею 468,5 кв.м. Зазначене самочинне будівництво порушує її права, тому що створює загрозу пошкодження належної їй дачної будівлі з господарськими спорудами, що встановлено рішенням суду. Однак, з листа ОМР від 24.02.2012 їй стало відомо, що ОСОБА_3 подала 02.11.2011р. декларацію про готовність зазначеного садового будинку до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області, та отримала у Виконкомі ОМР свідоцтво про право власності на садовий будинок від 12.12.2011р. Подаючи декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ОСОБА_3 внесла до декларації недостовірні відомості, що підтверджується чисельними судовими рішеннями та письмовими доказами. У зв'язку з цим, декларації повинна бути визнана недійсною, так як не містить достовірних відомостей. Враховуючи, що декларації є недійсною, а садовий будинок ОСОБА_3 є самочинним будівництвом, то повинно бути визнано недійсним свідоцтво про право власності від 12.12.2011р. Більш того, 07.02.2012р. ОСОБА_3 відчужила належний їй садовий будинок ОСОБА_4 на підставі договору дарування, яка в свою чергу 03.07.2012р. відчужила його на користь ОСОБА_5 на підставі договору дарування. Враховуючи те, що садовий будинок ОСОБА_3 є самочинним будівництвом, то вона не набула права власності на нього, а тому не могла його відчужувати. Таким чином, викладені вище договори дарування є недійсними, тому що не відповідають законодавству України.

Відповідачі та їх представники у судові засідання не з'явились, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Зі згоди представника позивача суд на місці вирішив провести розгляд справи заочно.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає позов підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України (2003р.), ЗУ «Про основи містобудування», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», постановою КМУ «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13.04.2011р № 461.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВССУ № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС,не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 18.09.2006р. та державного акту на право приватної власності на землю від 05.08.2002р. встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0688 га та дачної будівлі не неї за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09.06.2011р. по справі № 22ц-4305/1, яке набрало законної сили та не скасоване, встановлено, що ОСОБА_3 здійснила самочинне будівництво за адресою АДРЕСА_1. Будівництво було здійснено без згоди суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_2, самочинним будівництвом порушені їх права. Сторонами по зазначеній справі були зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, недоказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09.06.2011р. по справі № 22ц-4305/1 щодо самочинності будівництва ОСОБА_3 дачного будинку загальною площею 468,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, та порушення прав ОСОБА_2 зазначеним самочинним будівництвом такими, що не підлягають доказуванню відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, подану ОСОБА_3 до Інспекції ДАБК в Одеській області, яка зареєстрована 02.11.2011р. за № ОД 14211072434, встановлено, що ОСОБА_3 в графі № 7 визначено генерального проектувальника ПП «А-2», в графі № 11 - дата початку будівництва жовтень 2011 року, дата закінчення будівництва листопад 2011 року.

Відповідно до листа ПП «А-2» на адресу Начальника УДСБЕЗ ГУМВС України в Одеській області, встановлено, що проектна документації по реконструкції садового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 за замовленням ОСОБА_3 не виконувалась та договір на проектування не укладався. Зазначені обставини додатково підтверджуються письмовими поясненнями директора ПП «А-2» ОСОБА_1

З зазначеного вбачається, що в графі № 7 декларації про готовність об'єкта до експлуатації ОСОБА_3 були внесені недостовірні відомості щодо генерального проектувальника будівництва.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2010р., рішення Апеляційного суду Одеської області від 09.06.2011р., встановлено, що самочинне будівництво було здійснено в період 2005-2007рр. Зазначена обставина додатково підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 наданими в 2012 році до міліції щодо того, що будівництво за адресою АДРЕСА_1 було здійснено нею в 2007 році, а також технічним паспортом від 08.08.2008р., виготовленого КП «ОМБТІ та РОН».

З викладеного вбачається, що в графі № 11 декларації про готовність об'єкта до експлуатації ОСОБА_3 були внесені недостовірні відомості щодо дати початку та закінчення будівництва.

З оскарженої декларації про готовність об'єкта до експлуатації вбачається, що ОСОБА_3 було відомо про відповідальність за включення недостовірних відомостей у декларації, про що стоїть її підпис.

Відповідно до п. 19 постанови КМУ «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.

З зазначеного положення вбачається, що саме ОСОБА_3 склала заповнену екларацію та відповідає за достовірність даних, викладених нею в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, подану до Інспекції ДАБК в Одеській області, яка зареєстрована 02.11.2011р. за № ОД 14211072434.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 здійснила самочинне будівництво дачного будинку з господарською будівлею за адресою АДРЕСА_1, то введення в експлуатацію повинно було здійснено нею за Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових,дачних будинків, господарських (присадибних) будівель, споруд, прибудов до них, громадських будинківI та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 91 від 24.06.2011р., а не Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ № 461 від 13.04.2011р.

Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо визнання недійсною декларації про готовність об'єкта до експлуатації, подану ОСОБА_3 до Інспекції ДАБК в Одеській області, яка зареєстрована 02.11.2011р. за № ОД 14211072434.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа,яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, ОСОБА_3 не набула право власності на дачний будинок з господарською будівлею загальною площею 468,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, який є самочинним будівництвом.

Враховуючи те, що свідоцтво про право власності на дачний будинок з господарською будівлею загальною площею 468,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, видане ОСОБА_3 12.12.2011р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, до якою включені недостовірні відомості, дачний будинок є самочинним будівництвом.

З договору дарування від 07.02.2012р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 222, встановлено, що ОСОБА_3 відчужила на користь ОСОБА_4 дачний будинок з господарською будівлею загальною площею 468,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

З договору дарування від 03.07.2012р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 970, встановлено, що ОСОБА_4 відчужила на користь ОСОБА_5 дачний будинок з господарською будівлею загальною площею 468,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Враховуючи те, що при самочинному будівництві дачного будинку з господарською будівлею загальною площею 468,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, були порушені права ОСОБА_2, як суміжного землекористувача, суд вважає, що зазначеними договорами були порушені її права, так як відповідачі набули права власності на самочинне будівництво, але привели дачний будинок у відповідність до будівельних норм та правил України, у зв'язку з чим, у ОСОБА_2 є право на оскарження договорів у судовому порядку.

Відповідно до Узагальнень ВСУ від 24.11.2008р. «Щодо практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним у відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути пред'явлена заінтересованою стороною, права якої вже були порушені на момент звернення до суду.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 здійснила самочинне будівництво дачного будинку з господарською будівлею загальною площею 468,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, та відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України вона не набуває право власності на дачний будинок, то відповідно до ст. 658 ЦК України, вона не мала право його відчужувати.

Таким чином, оскаржені договори дарування є недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, так як при їх укладанні порушені вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, вимоги ч. 1 ст. 658 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів дарування від 07.02.2012р. та 03.07.2012р. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218, 217, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 376, 658 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з участю третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області "про визнання недійсними декларації, свідоцтва про право власності, договорів дарування" - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсною декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, подану ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, яка зареєстрована 02.11.2011р. № ОД 14211072434.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на дачний будинок з господарською будівлею загальною площею 468,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, видане ОСОБА_3 12.12.2011р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Визнати недійсним договір дарування від 07.02.2012р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватнимнотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 222.

Визнати недійсним договір дарування від 03.07.2012р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 970.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках з кожної на користь держави судові витрати в розмірі 960 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Київським районним судом м. Одеси за заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя Брайловська А. І.