Ухвала суду № 31449247, 22.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 р.Справа № 2а/1570/4571/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека №17" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

16 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Аптека №17" звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000112310/0 від 17.01.2011 року в частині донарахування йому податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 18590 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8440 грн. та податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000122310/0 від 17.01.2011 року в частині донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2831 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 706 грн. (а.с. 3-9 т. 1).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що викладені в акті перевірки вказані висновки ДПІ щодо наявності порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України „Про податок на додану вартість" є необґрунтованими, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000112310/0 від 17.01.2011 року та повідомлення-рішення ДПІ №0000122310/0 від 17.01.2011 року, прийняті на підставі висновків, підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року позов був задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської обласної державної податкової служби №0000112310/0 від 17.01.2011 року в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю „Аптека №17" податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 18590 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8440 грн., та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000122310/0 від 17.01.2011 року в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю „Аптека №17" податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2831 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 706 грн. (а.с. 78-80 т. 2).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ТОВ зареєстровано 04.08.2000 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ.

В період з 30.11.2010 року по 27.12.2010 року співробітниками ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За наслідками цієї перевірки був складений акт від 30.12.2010 року №17518/23-4/31121148, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.2 ст.3, п.п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 61579 грн. (в тому числі - за 4 квартал 2007 року на суму 7107 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 38 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 17 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 2746 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 854 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 8998 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 15719 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 26100 грн.); вимог п.2 ст.3, п.п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. «б» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету, на загальну суму в розмірі 30057 грн. (в тому числі за жовтень 2009 року на суму 391 грн., за грудень 2009 року на суму 176 грн., за лютий 2010 року на суму 8104 грн., за березень 2010 року на суму 1492 грн., за квітень 2010 року на суму 10500 грн., за травень 2010 року на суму 7920 грн. за червень 2010 року на суму 1474 грн.) (т.1 а.с. 12-62).

На підставі цього акту перевірки ДПІ прийняті рішення від 17.01.2011 року №0000112310/0 та від 17.01.2011 року №0000122310/0, якими ТОВ було збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 76974 грн., в тому числі 61579 грн. за основним платежем та 15395 грн. за штрафними санкціями, а також збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37571 грн., в тому числі 30057 грн. за основним платежем та 7514 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с. 10, 11).

За наслідками оскарження зазначених рішень ДПА в Одеській області прийнято рішення від 24.03.2011 року №10115/10/25-0007, яким частково скасовані рішення ДПІ від 17.01.2011 року №0000112310/0 в частині збільшення ТОВ податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 29975 грн. за основним платежем та 7494 грн. за штрафними санкціями, та рішення від 17.01.2011 року №0000122310/0 в частині збільшення ТОВ податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 27226 грн. за основним платежем та 6806,50 грн. за штрафними санкціями, в інших частинах спірні рішення залишені без змін. (т.1 а.с. 63-69).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір про надання комплексу послуг з консультування з питань інформатизації від 08.04.2009 року, з ФОП ОСОБА_2 договір надання посередницьких послуг щодо пошуку та передачі в користування об'єкту нерухомості від 22.01.2010 року, з ФОП ОСОБА_3 договір найму від 03.03.2010 року, а також з ТОВ «Майстербуд» договір ремонтно-будівельних робіт від 03.03.2010 року (т.1 а.с. 77, 84, 89-91, 129).

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами надавалися позивачу послуги консультування з питань інформатизації, посередницьких послуг щодо пошуку та передачі в користування об'єкту нерухомості, найму приміщення, а також послуги з ремонтно-будівельних робіт, а ТОВ здійснило оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.80, 83, 87, 93-94, 95, 97, 98-113, 125, 130, 131, 132, 133).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

На підставі зазначених норм вказані витрати були включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали на адресу ТОВ податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею № 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 цього Закону, податковим періодом є один календарний місяць.

Отже суд першої інстанції вірно виходив з того, що з моменту отримання ТОВ зазначених податкових накладних від ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Майстербуд» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив, що висновки ДПІ, викладені в акті від 30.12.2010 року №17518/23-4/31121148, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.2 ст.3, п.п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. «б» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими в тій частині, в якій оскаржуються позивачем, оскільки судом встановлено, що позивач правомірно відніс до складу валових витрати по господарським правовідносинам з вказаними контрагентами та до податкового кредиту ПДВ по цим операціям.

Відповідно до пп.5.3.9. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом вказана норма Закону передбачає єдину підставу для не включення витрат підприємства до складу валових відповідних звітних періодів - повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Судом першої інстанції враховано, що позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження здійснення як цих господарських операцій, так і інших господарських операцій, які відносяться до основної діяльності ТОВ та на організацію яких вказані послуги отримувалися (т.1 а.с. 88-94).

Таким чином, на підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення зазначених витрат позивача до валових та безпідставність зазначених доводів відповідача в цій частині.

Також судом правильно зазначено про безпідставність посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки відповідно до вказаної норми звернення платника податку до органів ДПС з заявою та скаргою на контрагента є не обов'язком такого платника, а його правом, яке виникає лише у випадку невидачі його контрагентом податкової накладної, або видачі такої накладної з порушенням.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, право на уточнення платником податку розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що і було зроблено позивачем по контрагентам ТОВ «Бадм», ТОВ «Вента ЛТД», ТОВ «Майстербуд», ТОВ «Лузановка», ТОВ «Торговий дім «Дімар»», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Купецькій Дім Південь», ТОВ «Інфокс», ТОВ «Фірма Юлг», ТОВ «Фра-М», ТОВ «Красота и здоровье», ПП «СЕБ-Фармація», було передбачене положеннями ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і це право не залежало від використання платником права, передбаченого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

За таких обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи податкові повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 18590 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8440 грн., та в частині податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2831 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 706 грн., відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення вказаних дій та прийняття рішення, у зв'язку з чим вимоги позивача про скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Отже апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов