Постанова № 31449084, 23.05.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2013 року Справа № 904/442/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Турбуєва А.О.

за участю представників сторін:

представник позивача: Миколюк Д.О.

представник відповідача: Богданова О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2013 року у справі №904/442/13-г

за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м.Кривий Ріг,

до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг,

про стягнення 442 139,95 грн.

В С Т А Н О В И В :

Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення з останнього заборгованість за спожиту питну воду в сумі 420 243,79 грн., інфляціїйні витрати в сумі 1 717,71 грн., пеню в сумі 14 980,21 грн., 3 % річних у сумі - 5 198,24 грн. та судові витрати в повному об'ємі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2013р. по справі №904/442/13-г (суддя -Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" суму 396 694 грн. 33 коп. заборгованості за спожиту питну воду; суму 1 717 грн. 71 коп. інфляціїйних витрат; суму 5 198 грн. 24 коп. 3 % річних та суму 8 532 грн. 27 коп. судового збору. В частині основного боргу у розмірі 23 549,46 грн. провадження по справі припинено. В решті позову відмовлено.

Не погодившись частково з даним рішенням, відповідач по справі звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та в порушення ст. ст. 4-7 ГПК України, судове рішення прийнято без вирішення усіх питань щодо розгляду справи. В своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2013р. по справі №904/442/13-г та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 50% або не стягувати взагалі.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 21.05.2013р. представник відповідача надав пояснення по справі та підтримав свою апеляційну скаргу; представник позивача надав пояснення по справі та просить рішення суду залишити без змін. По справі оголошено перерву до 23.05.2013р.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 23.05.2013р. представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу; представник позивача доповнив пояснення по справі та просить рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2009 року між позивачем - Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" та відповідачем - Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" було укладено договір № 37 на централізоване питне водопостачання у 2010 році. Відповідно Договору, предметом Договору є послуги з централізованого постачання питної води до мережі розподілу балансової належності мереж.

На виконання умов Договору, Позивачем було подано Відповідачу в період з 24.09.11р. по 11.01.13р. 1 693 600 метрів кубічних питної води на суму 1 066 968,04 грн., що підтверджується актами постачання питної води між Виробником та Споживачем, на підставі яких були виставлені рахунки на оплату (а.с. 20-28).

Згідно з п.4.3 Договору, розрахунок за фактично отриману воду повинен бути здійснений Споживачем в повному обсязі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виробника.

В порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, відповідач лише частково сплачував вартість послуг з постачання питної води, тому станом на 14.01.13р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 420 243,79 грн.

Позивачем було складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.01.13р. і вказано, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 396 694,33 грн., що відповідач підтвердив у відзиві на позовну заяву та надав акт звірення взаємних розрахунків на вказану суму (а.с. 68).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Слід врахувати, що згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

За вказаних обставин, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов в частині стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води у розмірі 396 694,33 грн., а в частині суми основного боргу у розмірі 23 549,46 грн. провадження у справі слід припинити, оскільки погашення боргу було здійснено після 14.01.13р., тобто після звернення позивача з позовом до суду.

Суд першої інстанції послався на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 171,71 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 5 198,24 грн. Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат, то колегія суддів дійшла висновку, що позивачем невірно розраховано суму інфляційних втрат, з наступних підстав.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, позивач безпідставно виключив з розрахунку інфляційних втрат періоди, в які індекс інфляції був менше одиниці.

Контррозрахунок інфляційних втрат, що поданий відповідачем суду апеляційної інстанції, також не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції, так як він обрахований не шляхом перемноження індексів інфляції, а іншим способом, який не передбачено законом.

Тому, колегія суддів дійшла до висновку, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню в іншій сумі:

- за рахунком №СФ-0001799 на суму 18966, 92 грн.

за період з 11.11.2011р. по 31.12.2012р.

18 966, 92 * (100,1 *100,2* 100,2 * 100,2 * 100,3 *1 00,0 * 99,7 * 99,7 * 99,8 * 99,7 * 100,1 * 100,0 * 99,9 * 100,2) = 18 грн. 99 коп.

- за рахунком № СФ - 0002004 на суму 63 227,25 грн.

за період з 11.12.2011р. по 31.12.2012р. індекс інфляції менше 1, тобто інфляційні втрати не понесені, тому не підлягають нарахуванню та стягненню (100,2 *100,2*100,2*100,3*100,0*99,7*99,7*99,8*99,7*100,1*100,0*99,9)

- за рахунком № СФ - 0002179 на суму 45548 грн.

за період з 11.01.2012р. по 25.06.2012р.

45548 грн. *(100,2*100,2*100,3*100,0*99,7*99,7) = 44 грн. 77 коп., а за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. сума боргу складала 43 386, 83 грн., але індекс інфляції менше 1, тобто інфляційні втрати не понесені, тому не підлягають нарахуванню і стягненню (998*99,7*100,1*100,0*99,9*100,2)

- за рахунком № СФ-0001366 на суму 35 746, 46 грн.

за період з 11.09.2012р. по 31.10.2012р.

35 746,46грн. * (100,1*100,0) = 35 грн.78 коп.

- за рахунком № СФ-0001366 на суму 16 898, 07 грн.

за період з 25.12.2012р. по 31.12.2012р.

16 898,07 грн. * 100,2 = 16,93 грн.

- за рахунком № СФ- 0001615 на суму 28 309,06 грн.

за період з 10.10.2012р. по 31.12.2012р.

28 309,06 грн. * (100,0*99,9*100,2) = 28 грн. 34 коп.

- за рахунком №СФ - 0001871 на суму 68 635 грн.

за період з 10.11.2012р. по 31.12.2012р.

68 635,36 грн. * (99,9*100,2) = 68 грн. 70 коп.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат склала 214,34 грн.

Зважаючи на те, що судом було стягнуто інфляційні втрати в сумі 1717 грн. 71 коп. відповідно до розрахунку позивача, який проведено з виключенням періодів, в які індекс інфляції був менше одиниці, цей розрахунок здійснений не вірно, тобто в цій частині рішення суду необхідно змінити відповідно до п.3 ч. 1 статті 104 та п.4 ч. 1 статті 104 ГПК України (неправильне застосування норм матеріального права).

В частині нарахування на стягнення 3% річних в сумі 5198,24 грн. розрахунок здійснено вірно і в цій частині рішення суду обґрунтоване і законне.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно до п. 8.1. Договору, при несвоєчасній оплаті (порушенні п.4.3. даного Договору) за спожиту воду "Споживач" зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,8 % від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевикладених норм, а також п.8.1. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 14 980,21 грн.

Господарським судом було встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005 року порушено провадження у справі №Б15/69/05 про банкрутство відповідача. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011 року (справа № 5005/3893/2011) продовжено попереднє судове засідання до 01.01.2013 року на підставі того, що Відповідач включений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005р. № 2711-ІУ. Ухвалою суду від 02.01.2013р. зобов'язано боржника та розпорядника майна у строк до 28.01.2013р. направити на адресу суду інформацію щодо стану Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005 р. по справі № Б15/69/05 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупинено виконання боржником грошових зобов'язань а відповідно до п.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Господарський суд послався на вищезазначені норми та постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" від 18.12.2009 року №15 в абзаці 4 п. 17 якої зазначено, що за змістом ст. 12 Закону про банкрутство, "мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються", господарський суд приходить до висновку, що в частині задоволення пені у розмірі 14 980,21 грн. суд обгрунтовано відмовив, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу впродовж якого не можуть бути нараховані штрафні санкції, також дана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 18.12.12р. по справі №5/34-09.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,104,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг, - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2013 року по справі №904/442/13-г, - змінити в частині стягнення інфляційних втрат та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1 (р/р 26009301141268 у КФ ЦМВ "Промінвестбанк", МФО 305493, код ЄДРПОУ 00130850) на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", 50007, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 15-а (р/р 26004300100018 в Публічному акціонерному товаристві "Банк Камбіо", м. Київ, МФО 380399, код ЄДРПОУ 00191017) суму 396 694 (триста дев'яносто шість тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 33 коп. заборгованості за спожиту питну воду; суму 214 ( двісті чотирнадцять) грн. 34 коп. інфляціїйних витрат; суму 5 198 (п'ять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 24 коп. 3 % річних та суму 8 042 (вісім тисяч сорок дві) грн. 14 коп. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", 50007, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 15-а (р/р 26004300100018 в Публічному акціонерному товаристві "Банк Камбіо", м. Київ, МФО 380399, код ЄДРПОУ 00191017) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1 (р/р 26009301141268 у КФ ЦМВ "Промінвестбанк", МФО 305493, код ЄДРПОУ 00130850) суму судового збору в розмірі 187 грн. за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази по справі.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 28.05.2013р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

І.А. Сизько