Постанова № 31448955, 20.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 р. Справа № 804/5552/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Турової О.М.,

суддів: Рябчук О.С., Горбалінського В.В.,

при секретарі: Фоменко О.В.,

за участю:

представників позивача: Остапенко Т.М., Охрименка М.І., Разводова В.І.,

Коновця О.А.,

представників відповідача: Беркутова О.П., Веращак О.М., Калиушко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (далі - ПАТ «ДОПАС») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 21.03.2013 року № 1-р/тк у справі №78/05-10-1/12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Публічним акціонерним товариством «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій».

В обґрунтування позову зазначалося, що підприємством не було допущено у своїй діяльності порушень законодавства про захист економічної конкуренції, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, зокрема, позивач не включав протягом 2011-2012 років необґрунтовані витрати у тарифи на автостанційні послуги, які надаються пасажирам та автомобільним перевізникам, а, отже, не вчиняв дій, які можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Автостанційний збір для пасажирів та вартість обов'язкових послуг, що надаються перевізникові, були розраховані з урахуванням вимог Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010р. №700 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2010р. за №1068/18363 (далі - Наказ №700). Означене також підтверджується Висновком №3462-12 експертного економічного дослідження від 12.11.2012р., проведеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та Аудиторським висновком щодо правильності застосування методики визначення автостанційного збору та вартості послуг, що надаються перевізникам, за вих. №2/1 від 10.09.2012р., які були надані відповідачу, проте, останній жодної оцінки при прийнятті оскаржуваного рішення їм не надав. Разом з тим, витрати, включені в розрахунок тарифів на ці автостанційні послуги, є обґрунтованими. Зокрема, витрати на оренду приміщень були включені у розрахунок тарифів, оскільки ці витрати пов'язані з наданням автостанцією обов'язкових послуг у відповідності до п.п.3.3.1 Наказу №700, оскільки орендовані приміщення використовувалися для зберігання будівельних, витратних матеріалів та виконання підготовчих та ремонтних робіт на автостанціях області, для утримання їх у належному стані тощо, а також в якості виробничої бази для організації підрозділу міжнародного автобусного сполучення. Витрати на додаткову диспетчеризацію були враховані при визначенні розміру тарифів, оскільки вказана робота прямо відноситься до покращення умов надання обов'язкових послуг пасажирам, вона безумовно та безпосередньо впливає на ефективність взаємодії автостанції і перевізника, й позитивно відображається на якості обов'язкової послуги. Крім того використання додаткової диспетчеризації на умовах аутсорсингу дозволяє не поповнювати штатний персонал диспетчерів ПАТ «ДОПАС» до кількості працівників, необхідної для забезпечення належного виконання такої роботи, а, отже, дозволяє зекономити на оплаті праці, що, в свою чергу, призводить до системного й поступового зниження вартості автостанційних послуг, які надаються пасажирам та перевізникам, при можливості більш якісного їх обслуговування (прямий економічний ефект склав 694,5 тис. грн. на рік). Щодо застосування ПАТ «ДОПАС» різних підходів до формування тарифів на автостанційні послуги, які надаються пасажирам, в залежності від сполучення (приміського чи міжміського) позивач зазначав, що ним було прийнято рішення про зниження розміру автостанційного збору на автостанціях 2 класу приміського сполучення з 15% до 10% від тарифу (тобто на 5% від максимально належного до застосування) і залишенням при цьому на автостанціях 2 класу міжміського сполучення автостанційного збору у розмірі 15% від тарифу, виходячи виключно з соціально-відповідальних мотивів, зокрема, з урахуванням того, що на приміському сполученні використовується більш низький клас рухомого складу, а користувачами послуг є, як правило, менш захищені верстви населення, при цьому це рішення було прийнято за рахунок свідомого зменшення власної прибутковості, а, отже, наведене свідчить, що у даному разі позивач не зловживав монопольним становищем, а, навпаки, діяв на користь споживачів. Також позивач посилався на те, що ні Наказ №700, ні інші законодавчі та нормативні акти не містять вимог щодо встановлення нижнього рівня автостанційних послуг та додержання певної рентабельності роботи підприємств. При цьому виконання вимог відповідача до встановлення однакового розміру автостанційного збору на автостанціях 2 класу міжміського та приміського сполучення призведе лише до підвищення вартості квитків на приміському сполученні.

У судовому засіданні представники позивача підтримали пред'явлений адміністративний позов та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що пункти 1-4 рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 21.03.2013 року № 1-р/тк, якими визнано становище ПАТ «ДОПАС» за результатами діяльності у 2011-2012 роках монопольним (домінуючим) на ринку автостанційних послуг, які надаються пасажирам та автомобільним перевізникам в межах територій автовокзалу та автостанцій як такого, що не мало жодного конкурента, та визнано становище ПАТ «ДОПАС» за результатами діяльності у 2011-2012 роках монопольним (домінуючим) на ринку автостанційних послуг, які надаються пасажирам та автомобільним перевізникам в межах територій автовокзалу та автостанцій з часткою на ринку, що перевищує 35%, позивачем не заперечуються і не спростовуються жодним чином, натомість, висновки відповідача з цього приводу є обґрунтованими і правомірними, а,отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п.п.1-4 оскаржуваного рішення підлягають залишенню без задоволення. Також не підлягають задоволенню і інші вимоги позивача, оскільки розрахунки автостанційного збору для пасажирів та вартості обов'язкових послуг, що надаються перевізникові, виконані не у відповідності до Наказу №700. Експертний та аудиторський висновки, якими, як зазначає позивач, підтверджено правильність застосування останнім методики визначення автостанційного збору та вартості послуг, що надаються перевізникам, не можуть бути взяті до уваги, оскільки обидва висновки базуються на таких документах, як «Визначення розміру автостанційного збору для пасажирів ПАТ «ДОПАС» та «Розрахунок вартості обов'язкових послуг, що надаються перевізникові на 2011 рік», та стосуються перевірки правильності включення позивачем тих чи інших витрат до розрахунків розмірів автостанційних зборів і при цьому не стосувалися дотримання вимог Наказу №700. Разом з тим, позивач необґрунтовано включив у розрахунок тарифів на автостанційні послуги витрати на оренду приміщень, оскільки будь-яких підтверджуючих доказів використання ПАТ «ДОПАС» цих нежитлових приміщень в якості господарських, у тому числі складських, а також в якості виробничої бази для організації підрозділу міжнародного автобусного сполучення, чи-то для проведення підготовчих робіт по реконструкції та будівництву автостанцій у Дніпропетровській області надано не було. Включення цих витрат у розрахунок вартості автостанційних послуг, що надаються пасажирам, призвело до встановлення вартості цих послуг на завищеному рівні, що, в свою чергу, завдає ущемлення інтересів споживачів, яке б не було можливим за умов існування значної конкуренції на ринку. Також ПАТ «ДОПАС» не було надано будь-яких підтверджуючих документів щодо доцільності замовлення аутсорсингу стосовно надання додаткових послуг з диспетчеризації, зокрема, щодо зниження вартості надання автостанційних послуг, які надаються пасажирам та перевізникам, покращення якості даних послуг, економію коштів, скорочення штатного персоналу тощо. Водночас, забезпечення безаварійної роботи на маршрутах, виконання рейсів згідно затверджених замовником розкладів руху автобусів, якісне перевезення пасажирів, своєчасне інформування автостанцій щодо зміни розкладу руху автобусів, типу рухомого складу на маршрутах тощо, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» є прямим обов'язком перевізника, а не послугами автостанцій, які передані на аутсорсинг і оплата автостанціями перевізникам яких призводить до штучного завищення вартості автостанційних послуг, тобто до встановлення таких цін, які призводять до ущемлення інтересів споживачів та які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Крім цього відповідач зазначав, що ПАТ «ДОПАС» в порушення приписів п.п.3.2 п.3 Наказу №700 було застосовано різні підходи до формування тарифів на автостанційні послуги, які надаються пасажирам, в залежності від сполучення (приміського чи міжміського), в той ас як наведеною нормою Наказу №700 передбачено, що розмір автостанційного збору встановлюється єдиний для всіх автостанцій відповідного класу даного власника, тобто, незалежно від виду сполучення автобусних маршрутів. При цьому ПАТ «ДОПАС» ніякого відношення до перевезення пільгових категорій населення не має, тому у останнього не було жодних об'єктивно виправданих підстав щодо встановлення та застосування протягом 2011-2012 років різних цін на аналогічні обов'язкові послуги, які надаються пасажирам. З огляду на це, оскаржуваним рішенням обґрунтовано встановлено порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладеного на нього за це відповідні штрафні санкції.

Представники відповідача у судовому засіданні також заперечували проти задоволення пред'явленого адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього, та просили відмовити ПАТ «ДОПАС» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 березня 2013 року Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №78/05-10-1/12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ПАТ «ДОПАС», прийняла рішення від 21.03.2013р. №1-р/тк, відповідно до якого постановила:

1. Визнати становище публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549) за результатами діяльності у 2011-2012 роках монопольним (домінуючим) на ринку автостанційних послуг, які надаються пасажирам в межах територій автовокзалу та автостанцій, що розташовані у містах Дніпропетровськ, Апостолове, Верхньодніпровськ, Вільногірськ, Дніпродзержинськ, Жовті Води, Інгулець, Кривий Ріг, Марганець (крім маршрутів Марганець - Дніпропетровськ, Марганець - Харків, Марганець - Нікополь), Нікополь, Новомосковськ, Орджонікідзе, Павлоград, Перещепине, Першотравеньськ, П'ятихатки, Тернівка, та селищах міського типу Васильківка, Кринички, Магдалинівка, Межова, Петриківка, Петропавлівка, Покровське, Солоне, Софіївка, Томаківка, Царичанка Дніпропетровської області, які обслуговуються ПАТ «ДОПАС» як такого, що не мало жодного конкурента.

2. Визнати становище публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549) за результатами діяльності у 2011 - 2012 роках монопольним (домінуючим) на ринку автостанційних послуг, які надаються пасажирам в межах території автостанції міста Марганцю Дніпропетровської області на маршрутах Марганець - Дніпропетровськ, Марганець - Харків, Марганець Нікополь, які обслуговуються ПАТ «ДОПАС» з часткою на ринку, що перевищує 35 відсотків.

3. Визнати становище публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549) за результатами діяльності 2011 - 2012 років монопольним (домінуючим) на ринку автостанційних послуг, які надаються автомобільним перевізникам в межах територій автовокзалу та автостанцій, що розташовані у містах Дніпропетровськ, Апостолове, Верхньодніпровськ, Вільногірськ, Дніпродзержинськ, Жовті Води, Інгулець, Кривий Ріг, Марганець (крім маршрутів Марганець - Дніпропетровськ, Марганець - Харків, Марганець - Нікополь), Нікополь, Новомосковськ, Орджонікідзе, Павлоград, Перещепине, Першотравеньськ, П'ятихатки, Тернівка, та селищах міського типу Васильківка, Кринички, Магдалинівка, Межова, Петриківка, Петропавлівка, Покровське, Солоне, Софіївка, Томаківка, Царичанка Дніпропетровської області, які обслуговуються ПАТ «ДОПАС» як такого, що не мало жодного конкурента.

4. Визнати становище публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549) за результатами діяльності у 2011 - 2012 роках монопольним (домінуючим) на ринку автостанційних послуг, які надаються автомобільним перевізникам в межах території автостанції міста Марганцю Дніпропетровської області на маршрутах Марганець - Дніпропетровськ, Марганець - Харків, Марганець - Нікополь, які обслуговуються ПАТ «ДОПАС» з часткою на

ринку, що перевищує 35 відсотків.

5. Визнати дії публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549), які полягають у включенні протягом 2011-2012 років необґрунтованих витрат у тарифи на автостанційні послуги, які надаються пасажирам, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначеним частиною першою статті 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку автостанційних послуг, які надаються пасажирам в межах територій автовокзалу та автостанцій, що розташовані у містах Дніпропетровськ, Апостолове, Верхньодніпровськ, Вільногірськ, Дніпродзержинськ, Жовті Води, Інгулець, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Новомосковськ, Орджонікідзе, Павлоград, Перещепине, Першотравеньськ, П'ятихатки, Тернівка, та селищах міського типу Васильківка, Кринички, Магдалинівка, Межова, Петриківка, Петропавлівка, Покровське, Солоне, Софіївка, Томаківка, Царичанка Дніпропетровської області, які обслуговуються ПАТ «ДОПАС», що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які б були не можливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

6. Визнати дії публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549), які полягають у включенні протягом 2011-2012 років необґрунтованих витрат у тарифи на обов'язкові послуги, які надаються автомобільним перевізникам, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначеним частиною першою статті 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку автостанційних послуг, які надаються автомобільним перевізникам, в межах територій автовокзалу та автостанцій, що розташовані у містах Дніпропетровськ, Апостолове, Верхньодніпровськ, Вільногірськ, Дніпродзержинськ, Жовті Води, Інгулець, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Новомосковськ, Орджонікідзе, Павлоград, Перещепине, Першотравеньськ, П'ятихатки, Тернівка, та селищах міського типу Васильківка, Кринички, Магдалинівка, Межова, Петриківка, Петропавлівка, Покровське, Солоне, Софіївка, Томаківка, Царичанка Дніпропетровської області, які обслуговуються ПАТ «ДОПАС», що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які б були не можливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

7. Визнати дії публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549), які полягають у застосуванні протягом 2011-2012 років різних підходів до формування тарифів на автостанційні послуги, які надаються пасажирам, в залежності від сполучення (приміського, міжміського), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначеним частиною першою статті 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку автостанційних послуг, які надаються пасажирам в межах територій автовокзалу та автостанцій, що розташовані у містах Дніпропетровськ, Апостолове, Верхньодніпровськ, Вільногірськ, Дніпродзержинськ, Жовті Води, Інгулець, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Новомосковськ, Орджонікідзе, Павлоград, Перещепине, Першотравеньськ, П'ятихатки, Тернівка, та селищах міського типу Васильківка, Кринички, Магдалинівка, Межова, Петриківка, Петропавлівка, Покровське, Солоне, Софіївка, Томаківка, Царичанка Дніпропетровської області, які обслуговуються ПАТ «ДОПАС», що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які б були не можливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

8. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладене у пункті 5 цього рішення, накласти штраф на публічне акціонерне товариство «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549) у розмірі 1000000 грн.

9. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладене у пункті 6 цього рішення, накласти штраф на публічне акціонерне товариство «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549) у розмірі 1000000 грн.

10. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладене у пункті 7 цього рішення, накласти штраф на публічне акціонерне товариство «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549) у розмірі 1000000 грн.

11. Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549) в двохмісячний термін припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказані в пунктах 5, 6, 7 цього рішення, шляхом:

- виключення необґрунтованих витрат при формуванні тарифів на автостанційні послуги, які надаються пасажирам;

- виключення необґрунтованих витрат при формуванні тарифів на автостанційні послуги, які надаються автомобільним перевізникам;

- застосування однакових підходів щодо встановлення тарифів на автостанційні послуги, які надаються пасажирам для всіх споживачів.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати все рішення відповідача. Разом з тим, в позові жодним чином не заперечуються висновки цього рішення, викладені в п.п.1-4. Крім того, як було з'ясовано у судовому засіданні, позивач з ними погоджується.

Надаючи оцінку висновками, зазначеним у п.п.1-4 оскаржуваного рішення, суд зважає на наступне.

З рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 21.03.2013 року № 1-р/тк вбачається, що Антимонопольним комітетом України було здійснено дослідження ринків автостанційних послуг, які надаються пасажирам та автомобільним перевізникам відповідно до Законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», а також з урахуванням приписів Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (надалі - Методика).

При цьому товарними ринками було визначено: «автостанційні послуги, які надаються пасажирам», «автостанційні послуги, які надаються автомобільним перевізникам»; територіальними (географічними) межами ринків автостанційних послуг, які надаються пасажирам та автомобільним перевізникам було визначено: території автовокзалу та автостанцій, що розташовані у містах Дніпропетровськ, Апостолове, Верхньодніпровськ, Вільногірськ, Дніпродзержинськ, Жовті Води, Інгулець, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Новомосковськ, Орджонікідзе, Павлоград, Перещепине, Першотравеньськ, П'ятихатки, Тернівка, та селищах міського типу Васильківка, Кринички, Магдалинівка, Межова, Петриківка, Петропавлівка, Покровське, Солоне, Софіївка, Томаківка, Царичанка Дніпропетровської області; часовими межами ринку визначено: 2011- 2012 роки; бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на ринок обов'язкових автостанційних послуг - адміністративні та економічні обмеження.

Абзацом третім частини 1 статті 12 Закону «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що суб'єкт господарювання є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Згідно інформації Управління транспорту, зв'язку та дорожнього будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, наданої листом від 09.08.2012 № 07-2907/0/110-12 (вх.№2909/05-12 від 09.08.2012р.) кількість атестованих автостанцій у Дніпропетровській області складає 38 одиниць, в т. ч.: власник автостанцій ПАТ «ДОПАС» - 34 од.; власник автостанції ПП «Матеріал - Сервіс» - 1 од.; власник автостанцій ВАТ «Автопромінь» - 2 од.; власник автостанції ПАТ «Пасавтотранс» - 1 од.

За результатами розрахунків, на підставі наданої ПАТ «Пасавтотранс» та ПАТ «ДОПАС» інформації було встановлено, що на товарному ринку автостанційних послуг, які надаються автомобільним перевізникам у 2011 - 2012 роках в межах м. Марганцю частка ПАТ «ДОПАС» склала 80,5%, а на товарному ринку автостанційних послуг, які надаються пасажирам у 2011 - 2012 роках в межах м. Марганцю частка ПАТ «ДОПАС» склала 79,2%.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним (домінуючим) становищем вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції на ринку.

Таким чином, ПАТ «ДОПАС» протягом 2011-2012 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання автостанційних послуг перевізникам на маршрутах Марганець - Дніпропетровськ, Марганець - Харків, Марганець - Нікополь які включають автостанцію міста Марганцю Дніпропетровської області та на ринку надання автостанційних послуг пасажирам, які користуються послугами цих перевізників з часткою його на цих ринках, що перевищує 35 %.

У 2011-2012 роках автостанційні послуги, які надаються пасажирам та автомобільним перевізникам, надавалися ПАТ «ДОПАС» на його автовокзалі та автостанціях, що розташовані у містах Дніпропетровськ, Апостолове, Верхньодніпровськ, Вільногірськ, Дніпродзержинськ, Жовті Води, Інгулець, Кривий Ріг, Марганець (крім маршрутів Марганець - Дніпропетровськ, Марганець - Харків, Марганець - Нікополь), Нікополь, Новомосковськ, Орджонікідзе, Павлоград, Перещепине, Першотравеньськ, П'ятихатки, Тернівка, та селищах міського типу Васильківка, Кринички, Магдалинівка, Межова, Петриківка, Петропавлівка, Покровське, Солоне, Софіївка, Томаківка, Царичанка Дніпропетровської області. Оскільки зазначені послуги надаються закріпленими за кожним маршрутом відповідними автостанціями ПАТ «ДОПАС», територіальні межі ринків автостанційних послуг обмежуються лише цими автостанціями. Враховуючи вищезазначене та відповідно до статті 12 Закону «Про захист економічної конкуренції» у 2011-2012 роках ПАТ «ДОПАС» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання автостанційних послуг перевізникам, маршрути яких включають автовокзал та автостанції ПАТ «ДОПАС» у вище перелічених містах та селищах міського типу Дніпропетровської області та на ринку надання автостанційних послуг пасажирам, які користуються послугами цих перевізників, оскільки не мало жодного конкурента.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем було належним чином обґрунтовано та доведено правомірність висновків, викладених у п.п.1-4 Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 21.03.2013 року № 1-р/тк, тому позовні вимоги в частині щодо визнання цих висновків протиправним та їх скасування задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправними та скасування пунктів 5,6,7,8,9,10,11 оскаржуваного рішення, зважаючи на наступне.

Так, статтею 36 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автостанції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

До обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам, належать: продаж квитків; користування приміщеннями для чекання поїздки, облаштованими місцями для сидіння; можливість користування громадськими вбиральнями; інформування щодо розкладу руху автобусів та вартості поїздки.

До обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків; організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ; інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.

За надання обов'язкових послуг автостанцій з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка. Послуги автостанцій, крім послуг кімнати матері і дитини, пасажирам надаються за плату. Власники автостанцій несуть відповідальність за якість та безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.

Механізм визначення розміру автостанційного збору та проведення розрахунку вартості обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові, встановлено Наказом №700.

Згідно п.3.1 Наказу №700 розмір автостанційного збору на плановий період розраховується власником за результатами діяльності автостанції у звітному періоді як відносна величина до вартості проїзду (у відсотках) з урахуванням класу автостанції та погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, на території яких розташована автостанція.

У відповідності до п.4.2 Наказу №700 вартість обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові, визначається за договором перевізника з власником, але не може бути вищою від вартості, розрахованої за цим Порядком.

При цьому у розділах ІІІ «Визначення розміру автостанційного збору» та IV «Розрахунок вартості обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові» Наказу №700 визначено порядок проведення цих розрахунків, наведено формули, за якими вираховуються вказані тарифи, із зазначенням які дані мають враховуватися у цих формулах.

Судом встановлено, що наказом директора ПАТ «ДОПАС» від 16.02.2011р. №19 визначено тариф на автостанційні послуги, які надаються пасажирам, згідно якого автостанційний збір для пасажирів на автостанціях встановлено в розмірі базового автостанційного збору - 15% від тарифу на міжміському сполученні та знижено його до 10% на приміському сполученні. При цьому у вказаному наказі зазначено, що автостанційний збір встановлено на підставі розрахунків, виконаних згідно Наказу №700.

Вартість обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові, встановлено згідно наказу директора ПАТ «ДОПАС» від 17.02.2011р. №20, на підставі розрахунків, виконаних згідно Наказу №700, у розмірі 10% від загальної суми вартості по тарифу.

На підтвердження вірності визначеного вищенаведеними наказами розміру автостанційного збору та вартості обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові, позивачем було надано Антимонопольному комітету України відповідні розрахунки, а саме «визначення розміру автостанційного збору для пасажирів на автостанціях ПАТ «ДОПАС» та «розрахунок вартості обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові», а також економічне обґрунтування рентабельності послуг, пов'язаних з перевезенням пасажирів, та економічне обґрунтування рентабельності послуг, які надаються перевізникам. Копії означених документів долучені до матеріалів справи.

З вищевказаних розрахунків вбачається, що в них у відповідності до формул, передбачених розділами ІІІ та IV Наказу №700, та з урахуванням показників, які мають бути використані у цих формулах (планові витрати визначені постатейно з врахуванням прогнозованих індексів цін виробників промислової продукції, обсягів робіт, договорів виконання робіт та надання послуг; питома вага доходів що припадає на автостанційний збір із загальної суми доходів автостанцій за попередній рік; доходи автостанцій на плановий рік з урахуванням податку на додану вартість та обґрунтованого рівня рентабельності; загальний розмір доходів від автостанційного збору на плановий рік; очікувана сумарна вартість реалізованих квитків за тарифом у плановому періоді, враховуючи очікувану кількість пасажирів у плановому періоді та середню вартість квитка за тарифом; базовий розмір автостанційного збору у відсотках в цілому для автостанцій позивача; розмір автостанційного збору за класами автостанцій для даного власника - щодо формул розрахунку автостанційного збору, та питома вага доходів, що припадає на послуги перевізникам із загальної суми доходів автостанцій за попередній рік; загальний розмір доходів на плановий рік від послуг, наданих перевізникам; вартість послуг у цілому для автостанцій даного власника - щодо формул розрахунку вартості послуг, що надаються автостанцією перевізникові), позивачем вирахувано автостанційний збір та вартість послуг, що надаються автостанцією перевізникові.

При цьому правильність визначення позивачем вартості своїх послуг згідно Наказу №700 також підтверджена висновком експертного економічного дослідження №3462-12 від 12.11.2012р., проведеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Криволаповим О.В., згідно висновків якого в результаті проведеного експертного дослідження встановлено, що ПАТ «ДОПАС» вірно застосовано методику для визначення розміру автостанційного збору, який стягується з осіб, що придбавають проїзні квитки, за надання обов'язкових послуг автостанцій та вартості послуг, що надаються перевізникам на 2011-2012 роки, згідно Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010р. №700 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2010р. за №1068/18363 (Наказ №700).

Твердження відповідача відносно того, що означений експертний висновок не може бути взятий до уваги, оскільки його було зроблено з метою перевірки правильності включення ПАТ «ДОПАС» тих чи інших витрат до розрахунків розмірів автостанційних зборів, при цьому експертне дослідження не стосувалося дотримання вимог Наказу №700 щодо забезпечення проведення розрахунків розмірів автостанційних зборів, судом до уваги не приймаються та спростовуються змістом наведеного висновку, з якого, зокрема, вбачається, що на вирішення експерту було поставлене питання: «Чи вірно ПАТ «ДОПАС» визначено вартість своїх послуг, а саме щодо правильності застосування методики для визначення розміру автостанційного збору, який стягується з осіб, що придбавають проїзні квитки, за надання обов'язкових послуг автостанцій та вартості послуг, що надаються перевізникам на 2011-2012 роки, згідно Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010р. №700 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2010р. за №1068/18363?».

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що з розрахунків позивача не вбачається які саме витрати (планові чи фактичні, місячні чи річні) бралися ним для цих розрахунків, оскільки позивач повідомляв відповідача в письмовій формі про те, що всі показники до розрахунку економічного обґрунтування рентабельності послуг, наданих пасажирам та перевізникам, обчислені як планові середньомісячні.

Крім того колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача щодо необґрунтованого включення позивачем у розрахунок розміру автостанційного збору витрат на оренду приміщень та витрат на додаткову диспетчеризацію на умовах аутсорсингу, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до п.п.3.3.1 п.3.3 Наказу №700 при розрахунку автостанційного збору визначаються витрати, пов'язані з наданням обов'язкових послуг автостанціями власника (крім послуг кімнати матері і дитини) постатейно, на: заробітну плату; нарахування на заробітну плату; матеріальні витрати; утримання, поточний ремонт та реконструкцію автостанцій; амортизацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів; орендну плату; комунальні послуги; послуги стороннім організаціям (витрати з програмного забезпечення, позавідомчої охорони, послуг зв'язку, послуг банків, обслуговування касових апаратів); податки, збори, інші обов'язкові платежі; адміністративні послуги; інші (з розшифровкою).

До складу інших витрат не можуть бути включені: суми безнадійної дебіторської заборгованості та відрахувань до резерву сумнівних боргів; суми неустойки (штраф, пеня); суми нестачі та втрати від псування цінностей; витрати, пов'язані з купівлею (продажем) іноземної валюти, та втрати від операційної курсової різниці; суми спонсорської та благодійної допомоги; витрати на добровільне страхування майна та працівників; витрати від списання не повністю амортизованих основних засобів; оплата консалтингових та аудиторських послуг; собівартість реалізованих виробничих запасів; витрати з утримання об'єктів соціальної інфраструктури; суми, що відраховуються профспілковим організаціям для проведення культурно-масової та фізкультурної роботи.

Судом встановлено, що позивачем до складу витрат для обчислення розміру автостанційного збору було віднесено витрати згідно договорів оренди нежитлових приміщень.

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, орендовані приміщення використовувалися ПАТ «ДОПАС», зокрема, для зберігання будівельних, витратних матеріалів та виконання ремонтних робіт на автостанціях області, утримання автостанцій в належному стані, а також у якості виробничої бази для організації підрозділу міжнародного автобусного сполучення, оскільки ПАТ «ДОПАС» не має власної виробничої бази (складів, майстерень тощо). Необхідність наявності такої бази була викликана підготовкою до реконструкції центрального автовокзалу у м. Дніпропетровську, яка проводилася у 2010-2011 роках, у зв'язку із чим придбавалася велика кількість будівельних матеріалів, які закуповувалися оптовими партіями.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач, роблячи висновок про те, що означені вище витрати є необґрунтованими, посилався на те, що позивачем не було надано документів на підтвердження використання ним орендованих приміщень в якості господарських у т.ч. складських, та в якості виробничої бази для організації підрозділу міжнародного автобусного сполучення, а також на підтвердження проведення підготовчих робіт по реконструкції та будівництву автостанцій у Дніпропетровській області.

Разом з тим, на підтвердження використання орендованих нежитлових приміщень у вищеозначених цілях позивачем було надано Програму розвитку та вдосконалення автомобільного транспорту в Дніпропетровській області на 2009-2017 роки, затверджену рішенням обласної ради від 29.01.2009р. №513-18/V, якою передбачається розвиток мережі автостанцій для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів, а також те, що одним із основних напрямків вдосконалення пасажирських перевезень автомобільним транспортом у Дніпропетровській області на 2009-2017 роки є: розвиток мережі автостанцій та збільшення послуг, що будуть на них надаватися пасажирам. При цьому головою обласної ради рекомендовано ПАТ «ДОПАС» забезпечити своєчасне та якісне виконання заходів, передбачених цією Програмою, розширити автостанційну мережу в містах, районних центрах області шляхом будівництва та введення в експлуатацію автостанцій у м. Дніпропетровську на вул. Героїв Сталінграду, вул. Столетова, в районі Річкового порту, Першотравенської АС, Криворізької АС-1, Дніпродзержинської (Лівий Берег), Дніпродзержинської АС-3 (вул. Леніна,92, залізничний вокзал), Зеленодольської АС. Програмою також передбачена реконструкція автовокзалу «Центральний» у місті Дніпропетровську, відкриття пунктів попереднього продажу квитків у містах: Дніпропетровськ, Нікополь, Кривий Ріг, Жовті Води, Дніпродзержинськ.

Станом на теперішній час ПАТ «ДОПАС» вже побудовані нові автостанції в містах Тернівка та Павлоград , а також в смт. Васильківка.

На виконання Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська в напрямку транспортної інфраструктури, розробленого інститутом Діпромісто, ПАТ «ДОПАС» виграло конкурс на право забудови земельної ділянки з цільовим призначенням «землі транспорту» на розі вулиць Героїв Сталінграду та Титова. Наприкінці 2012 року на цій земельній ділянці була зведена автостанція, обслуговуюча пасажирів південного напрямку. Також позивачу була відведена земля під будівництво автостанції у м. Першотравенську; розроблено та затверджено містобудівне обґрунтування будівництва багатофункціонального комплексу (автостанція, пасажирський термінал, автостоянка), під це будівництво відведена земельна ділянка у м. Павлограді.

Наведене спростовує твердження відповідача відносно того, що позивачем не доведено проведення підготовчих робіт по реконструкції та будівництву автостанцій у Дніпропетровській області.

Крім того відповідачем не заперечується, що ПАТ «ДОПАС» також було надано Антимонопольному комітету України видаткові накладні на будівельні матеріали, аналізи рахунків 15,201,281, якими підтверджується факт придбання цих матеріальних цінностей.

Висновки відповідача щодо невикористання позивачем орендованих приміщень у якості складських не є обґрунтованими та носять характер припущення.

Щодо віднесення позивачем на витрати для обчислення розміру автостанційного збору витрат «орендна плата» згідно договору суборенди від 15.04.2009р. з ТОВ «Павлоградське АТП» та згідно договору оренди від 01.01.2011р. №01-ВН з ТОВ «Бізнес-центр», то в даному випадку твердження відповідача про те, що ці витрати є необґрунтованими з огляду на те, що послуги, які надавалися споживачам на орендованих площах (техобслуговування пасажирського автотранспорту при виконанні регулярних перевезень, в том числі можливість користування територією, технічними засобами та приміщеннями зони ТО-2 під час аварійних ситуацій, міжрейсового відстою, перед рейсового та після рейсового технічного огляду, дрібного ремонту, шино монтажних робіт тощо) споживачам не потрібні, судом до уваги не приймаються, оскільки такі висновки жодним чином необґрунтовані та непідтверджені і носять характер припущення.

Натомість, правомірність віднесення витрат на орендну плату на витрати підприємства для обчислення розміру автостанційного збору підтверджується положеннями п.п.3.3.1 п.3.3 Наказу №700.

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо необґрунтованості віднесення позивачем до витрат для обчислення розміру автостанційного збору витрат на додаткову диспетчеризацію на умовах аутсорсингу, з огляду на наступне.

З приписів ст.36 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що до обов'язкових послуг, які надаються автостанціями пасажирам, зокрема, належить інформування щодо розкладу руху автобусів, а до обов'язкових послуг, що надаються перевізникові - інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.

Зважаючи на наведене, а також на те, що робота диспетчера автомобільного транспорту, згідно типової посадової інструкції, пов'язана саме з оперативним регулюванням процесу перевезень, здійсненням постійного контролю за виконанням графіків руху автобусів на лінії та вжиттям заходів щодо дотримання графіків та інтервалів руху автобусів тощо, послуги з диспетчеризації безпосередньо пов'язані із наданням автостанціями обов'язкових послуг, тому витрати на диспетчеризацію в розумінні п.п.3.3.1 п.3.3 Наказу №700 мають бути враховані при визначенні розміру автостанційного збору.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що передача послуг з диспетчеризації на аутсорсинг є недоцільною, оскільки аутсорсинг являє собою передання частини функцій по обслуговуванню діяльності свого підприємства іншій організації, зокрема, з метою зниження вартості реалізації бізнес процесу, а позивачем не було надано будь-яких підтверджуючих документів щодо доцільності замовлення аутсорсингу, зокрема, щодо зниження вартості автостанційних послуг, які надаються пасажирам та перевізникам, покращення якості даних послуг, економію коштів, скорочення штатного персоналу тощо, зважаючи на наступне.

Так, з наданих позивачем письмових пояснень вбачається, що останнім було передано частину робіт з диспетчеризації на аутсорсинг, виходячи з того, що рух транспорту на окремих маршрутах та напрямках більш напружений та складний в диспетчерській обробці за середній по підприємству, при цьому кількість рейсів на таких маршрутах складає приблизно третину всіх інших, що обслуговуються ПАТ «ДОПАС». Необхідність в постійній та терміновій координації дій з перевізником, за участю його представників, пов'язана також з тим, що в перевезеннях задіяні автобуси малої ненормативної місткості, які заборонені для перевезення пасажирів на відстань понад 150 км, у зв'язку із чим в дні збільшення пасажиропотоку, зокрема, в дні закриття руху поїздів на паралельних маршрутах тощо, виникає нестача рухомого складу, перевізник ущільнює інтервали руху, змінює параметри перевезень. Крім того на щільних пасажиронапрямках вкрай незадовільно проведено розподіл маршрутів в плані відповідності загальної пасажиромістковсті автобусів з потребами пасажиропотоку, кількість транспорту виведена на маршрути області надмірна, але через неузгодженість параметрів перевезень різних перевізників трапляються непоодинокі випадки коди транспорту бракує. Для урегулювання наведених питань позивач використовує диспетчеризацію на умовах аутсорсингу.

Крім того позивачем надано розрахунок доцільності використання аутсорсингу з урахуванням того, що останнє дозволяє ПАТ «ДОПАС» не збільшувати штат працюючих диспетчерів, який би довелося поповнити приблизно на 35 осіб для виконання таких послуг з диспетчеризації без аутсорсингу, що, в свою чергу, призвело б до додаткових витрат на оплату праці цих осіб, а, отже, і до збільшення розміру автостанційного збору, при розрахунку якого, згідно п.п.3.3.1 п.3.3 Наказу №700, враховуються витрати на заробітну плату. Означений розрахунок здійснено позивачем з урахуванням середньої кількості відправлених рейсів за зміну диспетчера по автостанціям, середньої кількості відправлених пасажирів на зміну, загальної кількості працівників на автостанціях на зміну, які виконують роботу диспетчера, кількості рейсів диспетчеризованих за зміну одним працівником, кількості пасажирів диспетчиризованих за зміну одним працівником та кількості часу на диспетчеризацію одного рейсу одним працівником. Зважаючи на те, що середня заробітна плата одного диспетчера коливається від 3700грн/міс до 4200 грн/міс, то витрати на рік на утримання додаткового персоналу з розрахунку 35х4000грн.х1,3766х12міс, складають2312,7тис.грн., при цьому згідно оскаржуваного рішення ПАТ «ДОПАС» сплатило за послуги додаткової диспетчеризації протягом 2011 року 1618,2тис.грн., тобто прямий економічний ефект складає 694,5тис.грн. на рік, що, в свою чергу, впливає на зменшення розміру автостанційного збору.

Таким чином, наведене спростовує доводи відповідача про те, що віднесення позивачем витрат на диспетчеризацію на умовах аутсорсингу є необґрунтованим та недоцільним.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції у зв'язку із застосуванням протягом 2011-2012 років різних підходів до формування тарифів на автостанційні послуги, які надаються пасажирам, в залежності від сполучення (приміського чи міжміського), суд зазначає наступне.

Дійсно, п.3.2 Наказу №700 передбачено, що розмір автостанційного збору встановлюється єдиний для всіх автостанцій відповідного класу даного власника.

Наказом державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.10.11р. №530 автовокзалам та автостанціям, які входять до складу ПАТ «ДОПАС», видані свідоцтва про атестацію. До складу ПАТ «ДОПАС» входять автостанції третього класу і другого класу.

При цьому, як зазначалося вище, наказом директора ПАТ «ДОПАС» від 16.02.2011р. №19 визначено тариф на автостанційні послуги, які надаються пасажирам, згідно якого автостанційний збір для пасажирів на автостанціях встановлено в розмірі базового автостанційного збору - 15% від тарифу на міжміському сполученні та знижено його до 10% на приміському сполученні.

Разом з тим, з розрахунку розміру автостанційного збору для пасажирів на автостанціях ПАТ «ДОПАС» вбачається, що розмір автостанційного збору за класами автостанцій згідно коефіцієнтів залежності вартості послуг для пасажирів, зокрема, на автостанціях 2 класу становить 16,5%, а на автостанціях 3 класу - 15%.

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, у разі застосуванні обґрунтованих розрахунком гранично дозволенних рівнях автостанційного збору на автостанціях 2 класу відбулося б підвищення автостанційного збору до 16,5% та відповідне підвищення вартості проїзду. Задля запобігання негативних соціальних явищ, що завжди мають місце при будь-яких підвищеннях цін і тарифів, піклуючись про зберігання взаємовідносин з клієнтами та контрагентами, керівництво ПАТ «ДОПАС» прийняло рішення знизити розмір автостанційного збору на автостанціях 2 класу та залишити рівень цін на послуги автостанцій на рівні, що діяв протягом останніх років, починаючи з 2005р., тобто 15% за рахунок свідомого зменшення прибутковості. Встановлення автостанційного збору шляхом його зниження до 10% на приміському сполученні було встановлено з урахуванням більш низького класу рухомого складу, який працює на приміському сполученні, витрат часу на обслуговування одного середньостатичного пасажира приміського маршруту (знаходження на території автостанції, продаж квитків, користування залом очікування, вбиральнею тощо), що складають 73% від витрат часу на обслуговування середньостатистичного пасажира - клієнта автостанцій ПАТ «ДОПАС», а також того, що користувачами послуг на приміському сполученні, як правило, є більш незахищені верстви населення (за обліком по підприємству ПАТ «ДОПАС» на приміських маршрутах спостерігається обслуговування більш, ніж 80% пільговиків із числа усіх звернень за пільговою послугою) тощо. З урахуванням викладеного та з метою більш соціально справедливого задоволення потреб користувачів послуг автостанцій на приміському сполученні, які у переважній кількості є дійсно незахищеними або малозабезпеченими верствами населення, а також враховуючи, що на обслуговування приміських пасажирів з невеликою вартістю квитка, припадає менше витрат в абсолютному значенні, ПАТ «ДОПАС» прийнято рішення на зменшення розміру автостанційного збору до 10% від тарифу, тобто на 5% від максимально належного до застосування, при цьому це рішення не має економічного підґрунтя для більшого прибутку ПАТ «ДОПАС», оскільки зниження тарифу на послуги неминуче тягне за собою зниження прибутковості підприємства.

Роблячи висновок про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції у зв'язку із застосуванням протягом 2011-2012 років різних підходів до формування тарифів на автостанційні послуг, які надаються пасажирам, в залежності від сполучення (приміського чи міжміського), відповідач зазначав, що означені дії є порушенням, передбаченим п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначеним ч.1 ст.13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку автостанційних послуг, які надаються пасажирам, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції.

Так, у відповідності до п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є обов'язкове з'ясування того чи призвели або чи могли б призвести такі дії цього суб'єкта, зокрема, до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і які саме негативні наслідки або інше порушення прав чи ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів могли б настати в результаті цього.

Як пояснили представники відповідача у судовому засіданні, вищеозначені дії позивача призводять до того, що споживачі обов'язкових автостанційних послуг сплачують різну вартість за надані аналогічні послуги в залежності від обставин, абсолютно не пов'язаних з наданням автостанційних послуг, а від виду сполучення (приміське чи міжміське), тобто суб'єкт господарювання, зловживаючи своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку, змушує пасажирів сплачувати різну вартість за аналогічну послугу.

Проте суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки у даному разі позивач не здійснював дій, які можуть призвести до ущемлення прав споживачів, з огляду на те, що розмір автостанційного збору для автостанцій різного класу було встановлено ПАТ «ДОПАС» не більше розміру для автостанцій відповідного класу, розрахованого відповідно до Наказу №700, а навпаки розмір цього збору для автостанцій 2 класу зменшено з 16,5% до 15% (як для автостанцій 3 класу) за рахунок власної прибутковості, що, в свою чергу, безпосередньо призвело до зменшення розміру автостанційного збору на автостанціях 2 класу та залишило на розрахованому у відповідності до Наказу №700 рівні розмір цього збору на автостанціях 3 класу. При цьому зменшення розміру автостанційного збору в залежності від сполучення (міжміського чи приміського) також було здійснено позивачем за рахунок власної прибутковості і призвело до зменшення розміру цього збору на приміському сполученні із залишенням при цьому розрахованого відповідно до приписів Наказу№700 розміру автостанційного збору на міжміському сполученні. Таким чином, ущемлення прав споживачів, які користуються послугами на міжміському сполученні не відбулося, оскільки останні сплачували автостанційний збір, розрахований у відповідності до приписів Наказу №700, при цьому пасажирам приміського сполучення позивачем за рахунок власної прибутковості була надана певна пільга, що також не може свідчити про ущемлення їх прав.

Отже вказані дії позивача не можуть бути кваліфіковані як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку в розумінні ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку про протиправність пунктів 5,6 та 7 рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 21.03.2013 року № 1-р/тк, оскільки позивачем не було допущено порушень законодавства про захист економічної конкуренції, які означені у вказаних пунктах рішення. З огляду на це, підлягають скасуванню також і пункти 8-11 оскаржуваного рішення, якими на позивача було накладено штрафні санкції за порушення, передбачені пунктами 5,6 та 7 цього рішення, та зобов'язано їх припинити шляхом, вказаним в оскаржуваному рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 21.03.2013 року № 1-р/тк.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 03113549) судові витрати у розмірі 2 294,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено 27 травня 2013 року.

Судді: О.М. Турова

О.С. Рябчук

В.В. Горбалінський