Ухвала суду № 31448038, 22.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-88/12/2770

22.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

при секретарі судового засідання Карпової І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Російсько - Українське підприємство Севастопольський судоремонтний завод "Лазаревське Адміралтейство"- Молчанов Антон Олександровіч, довіреність № б/н від 18.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- Харькова Олена Олексіївна, довіреність № 1836/9/10-0 від 26.06.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- Кирюхіну Яніна Миколайвна, довіреність № 3926/8/10-0 від 18.10.12

розглянувши матеріали справи № 2а-88/12/2770 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Російсько - Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод "Лазаревське Адміралтейство" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 03.10.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Російсько - Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод "Лазаревське Адміралтейство" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.10.12 у задоволені позову - відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.10.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на те, що податковим органом неправомірно застосовані до позивача фінансові санкції на підставі приписів Податкового кодексу України та частини другої статті 250 Господарського кодексу України, тому що, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності,

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Російсько - Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод "Лазаревське Адміралтейство".

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Працівниками державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби з 16 травня 2011 року по 14 червня 2011 року проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя складено акт про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року від 21 червня 2011 року № 1239/10/23-123/30394016/77, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 2.3 статті 2, пункту 7.37, пункту 7.47 статті 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 09 лютого 2005 року № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку".

Встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю спільне Російсько-Українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазаревське Адміралтейство" для проведення касових операцій організована каса підприємства. Ліміт залишку готівкових коштів у відповідача у 2008 - 2010 роках становить 10 000 гривень 00 копійок.

У період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивачем було здійснено виплату дивідендів засновнику -товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно -промислова група "Плато" згідно з протоколом від 21 липня 2008 року № 1 через касу підприємства 15 грудня 2008 року у розмірі 894 977 гривень 06 копійок та 13 серпня 2008 року у розмір 300 000 гривень 00 копійок.

Крім того, позивачем здійснено повернення внесків до уставного фонду через касу підприємства: 15 грудня 2008 року у розмірі 105 022 гривень 94 копійок та 16 грудня 2008 року у розмірі 369 046 гривень 00 копійок.

На підставі акту перевірки від 21 червня 2011 року, державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення -рішення від 06 липня 2011 року № 0000262310 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції у розмірі 3 264 577 гривень 81 копійки.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.3 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі -Положення), гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 09 лютого 2005 року № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Абзацом другим статті 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Абзацом шостим статті 1 цього Указу установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Відповідно до пункту 7.37 Положення під час проведення перевірок аналізується порядок видачі підприємствами сум під звіт, виявляються факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам, які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм кошти, факти несвоєчасного звітування, а також випадки передавання підзвітних коштів одним працівником іншому тощо.

Для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо) (пункт 7.47 Положення).

Під час перевірки звітів підзвітних осіб, податковим органом було встановлено відсутність документів або неналежне оформлення первинних документів і прийняття до відшкодування підзвітним особам документів, по яким суми в авансових звітах, згідно з законодавством не відшкодовуються працівниками підприємства. Витрати готівки по звітах склали 35 924 гривні 28 копійок.

Також встановлено, що позивачем відшкодовано суми по авансовим звітам, у тому числі і на відрядження, особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством. Витрати готівки по звітах склали 10 561 гривню 53 копійки.

Факт порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та постанови Правління Національного банку України від 09 лютого 2005 року № 32 позивачем не заперечувався, обґрунтуванням позовних вимог є порушення застосування відповідачем строків адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків -сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) -плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, згідно з абзацом першим пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За правилом статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з частиною першою статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (частина друга статті 238 Господарського кодексу України).

Застосовані відповідачем до позивача штрафні (фінансові) санкції встановлені не законом, а іншим нормативним актом - Указом Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Тобто, на давність застосування штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача оскаржуваним рішенням відповідача, положення статті 250 Господарського кодексу України не поширюються.

Такий висновок узгоджується із положенням частини другої статті 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Дана норма набрала чинності 01 січня 2011 року, діяла під час проведення зазначеної перевірки та прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки Податковий кодекс України та частина друга статті 250 Господарського кодексу України не визначили нового складу порушення, а відповідальність за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та постанови Правління Національного банку України від 09 лютого 2005 року № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" було встановлено законодавством України і до 01 січня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Російсько - Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод "Лазаревське Адміралтейство" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.10.12 у справі № 2а-88/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко