Рішення № 3144681, 02.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2009 р.

Справа 46/13

За позовом

Закритого акціонерного товариства “Перший київський молочний завод”

до

Закритого акціонерного товариства “Мінський”

про

стягнення 12 491,90 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивача

Сиплива Н.П. —представник за довіреністю від 30.12.2008 р.

від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2009 року Закрите акціонерне товариство “Перший київський молочний завод” звернулося до суду з позовом від 13.01.2009 р. № 1301/2009 про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Мінський” 12 491,90 грн. заборгованості за товари, що були передані відповідачеві у власність на підставі видаткових накладних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/13 від 19.01.2009 р., яку призначено до розгляду на 02.02.2009 р.

У судове засідання, призначене на 02.02.2009 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали у справі № 46/13 від 19.01.2000 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Як слідує з позовної заяви позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Перший київський молочний завод” про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Мінський” 12 491,90 грн. мотивовані невиконання відповідачем обов’язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії видаткових накладних, якими стверджується досягнення згоди на купівлю-продаж та передача товарів, накладні на повернення товару, претензію про сплату боргу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних, виписаних позивачем за період з 20.06.2008 р. по 29.07.2008 р. (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари загальною вартістю 13 404,67 грн., а саме: молочну продукцію (молоко, кефір, сметану, йогурти, ряжанку, біалактон).

Факт отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується підписом уповноваженої особи та відтиском штампу Закритого акціонерного товариства “Мінський” на видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних за період з 20.06.2008 р. по 29.07.2008 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 13 404,67 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 13 404,67 грн., а у відповідача — прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити) його.

За твердженнями позивача, станом на день складання позову від 13.01.2009 р. відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар борг становить 12 491,90 грн., оскільки 106,89 грн. відповідачем було оплачено, а на суму розміром 805,88 грн. повернуто товар.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов’язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/13 не здійснив повну оплату.

29.09.2008 р. позивачем направлено відповідачеві лист-вимогу № 2609/08-М щодо сплати заборгованості. Вказану претензію залишено відповідачем без відповіді.

Надалі, у січні 2009 року, для захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на норми ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Мінський” (04201, м. Київ, вул. Мінське шосе, 4, ідентифікаційний код 23493904) на користь Закритого акціонерного товариства “Перший київський молочний завод” (09000, Київська область, м. Сквира, вул. Леніна, 19, кв. 13, ідентифікаційний код 30530468) 12 491 (дванадцять тисяч чотириста дев’яносто одну) грн. 90 коп. боргу, 124 (сто двадцять чотири) грн. 92 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

Справа № 46/13

02.02.09