Рішення № 31446792, 21.05.2013, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН439/1563/12

Провадження №2/193/83/13

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

21 травня 2013 року сел. Софіївка

Софіїївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

судді Байда Т.І.

при секретарі Мельниковій Т.О.

за участю позивача ОСОБА_1

прокурора Сокола О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна, співвідповідачів - Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області; Управління МВС України в Закарпатській області; МВС України; прокуратури Рахівського району Закарпатської області; прокуратури Закарпатської області; Генеральної прокуратури України; Криворізької міської лікарні №2 м. Кривий Ріг, Комунального закладу "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова"; Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочинами та незаконними діями правоохоронних органів держави та суду, -

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2012 року до Софіївського районного суду Дніпропетровської області звернувся позивач із зазначеною позовною заявою в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що .з 16 липня 2007 року він знаходився у м. Рахові Закарпатської області по бізнесових справах: обговорював умови взяття в оренду одне із складських приміщень на базі бувшего заготзерна. 18 липня 2007 року біля 11 години дня у м. Рахові ОСОБА_2 вимагаючи у нього гроші, ударив кулаком у ліву сторону обличчя, зламав йому скулову кістку і гейморову пазуху вдавивши її у голову. Наніс йому тяжку травму голови, яка дуже небезпечна для здоров"я, і за даними акта судово-медичної експертизи №55 від 13 серпня 2007 року належить до середнього ступеню тяжкості, він на декілька років скоротив йому життя. Одразу він був госпіталізований до Рахівської районної лікарні. Як видно із історії хвороби №5107 Рахівської районної лікарні, що на протязі трьох днів йому не було поставлено навіть правильного діагнозу. У Рахівській районній лікарні йому не була надана належна медична допомога і по такій причині він піддався смертельній небезпеці, в Дніпропетровській обласній лікарні, за місцем проживання, йому також не була надана належна медична допомога. Тільки після нелегального і оплачуваного звернення до Криворізької міської лікарні №2 він був прооперований, а фактично врятували йому життя. 16 серпня 2007 року після лікування він подає заяву до Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області з вимогою притягнути ОСОБА_2 до відповідальності. Після подачі заяви від 16 серпня 2007 року службові особи Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області почали давити на нього, він повідомив в заяві від 25 вересня 2007 року Генерального прокурора України та Міністра внутрішніх справ та просив їх перевірити дії вказаних осіб та прийняти міри, але прийнято законного рішення по заяві не було. 06 липня 2010 року та 14 липня 2010 року він звернувся із скаргами до Генеральної прокуратури України із проханням зобов"язати прокуратуру Закарпатської області надати йому постанову на його заяву від 15 червня 2010 року. Генеральна прокуратура всупереч ст.25 КПК України надіслала йому листа, які не мають відношення до його скарг. 06 липня 2010 року він звернувся із заявою до Генеральної прокуратури у відповідності ст.52-1 КПК України з проханням прийняти заходи безпеки для його особи по тій причині, що йому погрожували вбивством у м. Ужгороді. Листом від 06 липня 2010 року за №19-р йому було відмовлено у заходах безпеки і з того часу він живе на території України у небезпеці за своє життя, тому він прохає відшкодувати йому, за рахунок держави, нанесених йому матеріальних збитків у сумі 25000 гривень, відшкодувати йому, за рахунок держави, нанесених йому моральних збитків у сумі 15000000 гривень

Ухвалою Софіївського районного суду від 03 жовтня 2013 року позивачеві наданий термін для усунення недоліків.

Позивач згідно уточнених позовних вимог від 17 жовтня 2012 р. прохає залучити до участі у справі співвідповідачів: Рахівський РВ УМВС України в Закарпатській області, Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Міністерство внутрішніх справ України, прокуратуру Рахівського району Закарпатської області, прокуратуру Закарпатської області, Генеральну прокуратуру України.

26 жовтня 2012 року позовну заяву повернуто позивачеві у зв»язку з неусуненням недоліків.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2012 року ухвалу судді Софіївського районного суду від 26 жовтня 2012 року скасовано та направлено в суд для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

15 січня 2013 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до попереднього судового засідання на 31 січня 2013 року.

08 лютого 2013 року позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про відвід судді Шумській О.В., про що надав заяву.

Ухвалою суду від 08 лютого 2013 р. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шумської О.В. передано до канцелярії Софіївського районного суду.

12 лютого 2013 року було винесено ухвалу про задоволення заяви позивача про відвід судді Шумської О.В..

21 лютого 2013 року позивачем надано розрахунок майнової та моральної шкоди до позовної заяви від 02 жовтня 2012 року, згідно якого позивач зазначає розрахунок майнової шкоди:

витрати на лікування складають:

-1500 доларів (США), або 12 000 грн., за нелегальне прийняття ОСОБА_1 на лікування та проведення операції, до Другої міської лікарні м. Кривого Рога,

- 1000 грн. на медикаменти на лікування;

витрати, пов"язані із поїздками для подачі документів до правоохоронних органів держави та суду;

кількість вимушених поїздок пов"язаних із подачею документів.

Загальна майнова шкода нанесена злочинними діями та незаконними діями правоохоронних органів держави і суду складає 26300 грн.

Розрахунок моральної шкоди, складається з 15000000 гривень, які прохає стягнути позивач, посилаючись на те, що протизаконна діяльність правоохоронних органів держави та суду, зруйнувала бізнес позивача, підірвала його здоров"я, лишила права на безпечне життя, знищила всяку довіру до держави, із такими правоохоронними органами він не може безпечно жити і він вимушений переїхати у безпечне місце проживання. Позивачеві нанесені глибокі душевні та фізіологічна травма, які він не вилікує до самої смерті і які неможливо компенсувати

Ухвалою судді Байди Т.І. від 15 лютого 2013 року справа була прийнята до провадження та призначено попереднє судове засідання на 22 лютого 2013 р.

22 лютого 2013 року ухвалою Софіївського районного суду залучено співвідповідачами - Рахівський РВ УМВС України в Закарпатській області; Управління МВС України в Закарпатській області; МВС України; прокуратура Рахівського району Закарпатської області; прокуратура Закарпатської області; Генеральна прокуратура України; Криворізька міська лікарня №2 м. Кривий Ріг, Комунальний заклад "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова"; Державну казначейську службу України.

Ухвалою суду від 23 квітня 2013 року справу було призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві та суду пояснив що він не тільки втратив бізнес, а на протязі довгого часу не міг добитися своєчасного вирішення всих його заяв до міліції, прокуратури та суду і вважає бездіяльність цих органів призвела його до моральних страждань, а також він вважає, що органи, які передбачені законом повинні були його захистити, робили відписки і мір не приймали, останнє його звернення в 2010 році вимусило його звернутися до суду, так-як не пройшло ще 3 роки, тому він вважає час для звернення до суду він не пропустив, ніяких квитанцій або доказів про витрати на лікування, перебування в готелях та переїзди він надати не може, так-як йому їх не надавали, а деякі не зберіг, в Криворізькій міській лікарні він за лікування сплатив 12000 грн. без сплати до каси, тому надати їх не може, але вважає, що всі витрати підлягають стягненню із держави.

Прокурор Софіївського району Дніпропетровської області Сокол О.В., який діє як представник співвідповідачів Генеральної прокуратури України, прокуратури Закарпатської області заперечує проти позову в судовому засіданні пояснив, що всі вимоги безпідставні, по тій причині, що саме позивач не надав даних про свій стан здоров"я не з"являвся до СМЕ для своєчасного проведення експертизи. Сам позивач не заперечує, що в нього до 18 липня 2007 року була вже травма голови, тому для дослідження експертів повинен був з"явитися позивач, але позивач таких даних не надав, тому справа не могла своєчасно розслідуватися, не може мати місце і стягнення моральної шкоди, так-як руйнування бізнесу, зі слів позивача, не можливо вважати із-за того що він не був зареєстрований, а переїзд позивача в с. Девладове Софіївського району мав місце в 2005 році, а побиття було в 2007 році, відсутня також постанова або вирок про визнання винних осіб працівників в їх бездіяльності, без чого неможливо вирішено бути питання про стягнення моральної шкоди. Вважає, що до цього часу вимоги позивача задовільнити неможливо,із-за того, що 13 березня 2013 року введено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань по факту нанесення тілесних ушкоджень, тому приймати які небудь рішення є передчасним, тому в позовних вимогах слід відмовити як необгрунтованих.

Співвідповідач Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області в судове засідання свого представника не направили, прохають справу розглянути без участі їх представника, надали заперечення проти позову, прохають відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позовна заява ОСОБА_1 жодним чином не мотивована, якими саме діями посадових осіб вказаних ним державних органів йому заподіяно матеріальної та моральної шкоди та на підставі, яких норм ЦК України чи спеціального Закону, який регулює порядок відшкодування такої шкоди, вона може бути відшкодована (Т.2 а.с. 53-56).

Співвідповідач Управління МВС України в Закарпатській області в судове засідання свого представника не направили, прохають справу розглянути без участі їх представника, надали заперечення проти позову, прохають відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів щодо завдання працівниками міліції УМВС України в Закарпатській області позивачу моральної та матеріальної шкоди (Т.1 а.с. 167-170)

Співвідповідач МВС України в судове засідання свого представника не направили, прохають справу розглянути без участі їх представника, надали клопотання про закриття провадження у справі в зв"язку з пропуском звернення до суду (Т.2 а.с. 93-95), а також заперечення проти позову, прохають у задоволенні позову відмовити, так-як позивачем не надано жодних доказів щодо завдання йому МВС України моральної та матеріальної шкоди (Т.2 а.с. 97-100).

Співвідповідач прокурор Рахівського району Закарпатської області будучи увідомленими про дату та час розгляду справи в судове засідання свого представника не направили, про причини неявки суд не увідомили.

Співвідповідач Криворізька міська лікарня №2 м. Кривий Ріг будучи увідомленими про дату та час розгляду справи в судове засідання свого представника не направили, про причини неявки суд не увідомили.

Співвідповідач Комунальний заклад "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова" в судове засідання свого представника не направили, прохають справу розглянути без участі їх представника, надали заперечення проти позову, прохають відмовити в задоволенні позову (Т.2 а.с. 38-39, 50-51).

Співвідповідач державна казначейська служба України в судове засідання свого представника не направили, прохають справу розглянути без участі їх представника, надали заперечення проти позову, прохають в позові відмовити в повному обсязі, мотивуючи це тим, що Державнаказначейська служба України виконуючи свої повноваження не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних інтересів не порушувало, фактичними даними на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи не володіє (Т.2 а.с. 59-61).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позовних вимогах слід відмовити як необґрунтованих, із наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що 16 серпня 2007 року ОСОБА_4 звернувся до начальника Рахівського РВ УМВС України із заявою про вчинення злочину, прохає прийняти міри передбачені законодавством України до громадянина ОСОБА_2 (Т.1 а.с. 13). Згідно акта судово-медичного дослідження (обстеження) №55 від 10 серпня 2007 року у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійних ран та забою м"яких тканин обличчя, вколоченого перелома лівої виличної кістки зі зміщенням уламків ( у своєму перебігу ускладнившогося розвитком травматичногоневрита підорбітального нерва, травматичною контрактурою нижньої щелепи), струсу головного мозку не були загрозливими для життя, викликали тривалий розлад здоров"я (понад 21 день) і за цією ознакою відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості (Т.1 а.с. 11-12). 27 серпня 2007 року постановою начальника Рахівського РВУМВС України в Закарпатській області було порушено кримінальну справу у відношенні ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України (Т.1 а.с.14). ОСОБА_4 звертався до Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області, Генерального прокурора України, Міністерства внутрішніх справ України, прокурора Закарпатської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, прокурора Рахівського району Закарпатської області з заявами, клопотаннями та скаргами від 16 серпня 2007 року (Т.1 а.с. 13), 28 серпня 2007 року (Т.1 а.с. 15), 13 листопада 2007 року (Т.1 а.с. 16), 25 вересня 2007 року (Т.1 а.с. 17-18), 07 травня 2008 року (Т.1 а.с. 32-34), 27 травня 2008 року (Т.1 а.с. 36), 28 травня 2008 року (Т.1 а.с. 37), 09 липня 2008 р. (Т.1 а.с. 49-52), 14 серпня 2008 року (Т.1 а.с. 53), 09 вересня 2008 року (Т.1 а.с. 54), 16 вересня 2008 року (Т.1 а.с. 56-57), 17 березня 2009 року (Т.1 а.с. 60-61), 14 травня 2009 року (Т.1 а.с. 75-76), 15 червня 2010 року (Т.1 а.с. 77-79), 06 липня 2010 року (Т.1 а.с. 81-87), 14 липня 2010 року (Т.1 а.с. 90-93), 15 серпня 2010 року (Т.1 а.с. 95), на які отримав відповіді, що підтверджується супровідними листами та повідомленнями від 25 вересня 2007 року №19-р (Т.1 а.с. 19), 02 жовтня 2007 року №19-р (Т.1 а.с. 20), 08 жовтня 2007 року №с-157/07 (Т.1 а.с. 21, 23), 27 вересня 2007 року №13/М-4094 (Т.1 а.с. 25), 20 жовтня 2007 року №7/М-216 (Т.1 а.с. 26), 07 листопада 2007 року №6682 (Т.1 а.с. 28), 18 березня 2008 року №3063 (Т.1 а.с. 29), 07 квітня 2008 року (Т.1 а.с. 30), 17 травня 2008 року №04/2-р (Т.1 а.с. 35), 13 червня 2008 №19-р (Т.1 а.с. 38), 04 червня 2008 року №С-157/07 (Т.1 а.с. 39), 16 квітня 2009 року №18/З-1 (Т.1 а.с. 46), 06 червня 2008 року №04/2-1335-08 (Т.1 а.с. 47), 27 червня 2008 року №04/2-1335-08 (Т.1 а.с. 48), 11 вересня 2008 року №9547 (Т.1 а.с. 55), 23 вересня 2008 року №13/З-6810 (Т.1 а.с. 58), 17 жовтня 2007 року №7/З-136 (Т.1 а.с. 59), 27 березня 2009 року №С-157/07 (Т.1 а.с. 62), 27 березня 2009 року №М-21/09 (Т.1 а.с. 65), 21 червня 2010 року №06/2-1335-08 (Т.1 а.с. 80), 06 липня 2010 року №19-р (Т.1 а.с. 88-89), 21 липня 2010 року №19-р (Т.1 а.с. 94), 25 серпня 2010 року №04/2/-1335-08 (Т.1 а.с. 96). ОСОБА_4 змінив прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені виданого відділом РАЦС Софіївського РУЮ Дніпропетровської області від 21 грудня 2007 року, актовий запис №7 (Т.1. а.с. 31). 24 липня 2008 року, 27 березня 2009 року постановами заступника прокурора Рахівського району відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників Рахівського РВУМВС України за відсутністю події злочину (Т.1 а.с. 63-64, 66-68). Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 квітня 2009 року скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови прокуратури Рахівського району від 27 березня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 364 КК України у відношенні службових осіб Рахівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області за відсутності в їх діях складу злочину - залишено без задоволення (Т.1 а.с. 69-70). Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2009 року постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 квітня 2009 року про залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення - скасовано, а провадження за скаргою надіслано до того ж суду на новий розгляд (Т.1 а.с. 71-72). Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2009 року скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення (Т.1 а.с. 73-74). 21 лютого 2013 року позивачем надано розрахунок майнової та моральної шкоди до позовної заяви від 02 жовтня 2012 року, згідно яких позивач не долучає жодної китанції (Т.2 а.с. 4-8).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Також ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Тобто, обов'язковою умовою для відшкодування моральної шкоди громадянину є наявність незаконності в діях органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Крім того, у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", зокрема, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету; відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Проте, належних та допустимих доказів, що підтверджували факт незаконного проведення посадовими та службовими особами в ході розслідування кримінальної справи позивачем не представлено. Доказів оскарження дій посадових та службових осіб суду не надано.

На підтвердження заподіяння моральної шкоди, позивачем не представлено жодного доказу, що свідчив про заподіяння їй моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, не надано будь-яких доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків.

Суд вважає, що термін для звернення до суду позивачем не пропущено, так-як не пройшло три роки з дня звернення ОСОБА_1 із скаргою від 25 серпня 2010 року до прокуратури Закарпатської області.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що викладені позивачем обставини, підставами для задоволення його позову не являються та вимоги позову на законі не ґрунтуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна, співвідповідачів - Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області; Управління МВС України в Закарпатській області; МВС України; прокуратури Рахівського району Закарпатської області; прокуратури Закарпатської області; Генеральної прокуратури України; Криворізької міської лікарні №2 м. Кривий Ріг, Комунального закладу "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова"; Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочинами та незаконними діями правоохоронних органів держави та суду відмовити як необґрунтованих.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня проголошення рішення.

Суддя: Т.І. Байда