Постанова № 31445907, 20.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 р. Справа №805/5341/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-28 год

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Прокопенко Н.М.,

за участю:

представника позивача - Давиденко В.М.,

представника відповідача - Гусєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні в м. Красний Лиман Донецької області

про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області, звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Україні в м. Красний Лиман Донецької області витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, заборгованість за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року на загальну суму 247 799,38 грн, мотивуючи свої вимоги наступним.

Відповідно до п. 1 п.п. «г», «д» ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованої особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебувають на його утриманні, пенсію по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272 від 22.02.2001 року передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 01.04.2001 року, відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві визначено Порядком затвердженим постановою правління ПФУ від 03.03.2003 року № 5-4 та правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від 04.03.2003 року № 4.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акти щомісячної звірки в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно Головним Управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

На підставі наведених нормативно-правових актів Управлінням Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області були направлені відповідачу Акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.07.2012 року - 31.12.2012 року які не були прийняті Фондом на загальну суму 14 762,79 грн.

Згідно ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян, здійснюється органами Пенсійного фонду України, а ст. 81 цього ж Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якою встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вищевказаного Закону.

Також при вирішенні даного питання відповідачем не враховано положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ст. 3 якою встановлено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає це пенсійне забезпечення.

Ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав-учасників.

Відповідач відмовився підписати акт звірки на відшкодування витрат, пов'язаних, виплатою пенсій громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які отримали каліцтво. Позивач вважає, що дія Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків від 09.09.1994 року, яка набула чинності для України 06.10.1995 року, не може поширюватися на вказані правовідносини, оскільки Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Жодне законодавство з країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки останні отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області були направлені відповідачу відповідні Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих (ОСОБА_7), яким виплачена пенсів зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.07.2012 р по 31.12.2012 р. в сумі 4 375,81 грн і яка не була прийнята ФССНВНВ для відшкодування.

Також управлінням Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області були направлені Відповідачу відповідні Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.07.2012 р по 31.12.2012 р. на суму 271 980,30, які були прийняті Фондом частково в сумі - 43 319,52 грн. Неприйнята сума до відшкодування складає 228 660,78 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 11.03.2009 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" внесені зміни до пункту 3 Порядку підвищення розміру пенсій відповідно до Закону Україї "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 року № 341 - після слів "згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 № 1215 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення" доповнити словами і цифрами "щомісячної державної адресної допомоги до пенсії» (дотації), встановленої згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.2007 року № 684 "Про поліпшення матеріального забезпечення окремих категорій населення". Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2009 року № 943 "Про додаткові заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення" виплата доплати до пенсій, передбаченої у п. 1 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22 липня 2004 року № 166 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.08.2004 року за № 976/9575.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що державна адресна допомога та наведена доплата до пенсиї є складовою розміру пенсії та повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, мотивуючи це наступним.

Не підлягають відшкодовуванню позивачеві сплачені ним пенсії по: втраті годувальника, які Управління сплатило ОСОБА_7, оскільки вона на момент смерті годувальника (чоловіка) була працездатною особою та не досягла 55 років; пенсії особам, нещасний випадок з якими стався на території колишнього СРСР, оскільки законодавство не покладає на відповідача обов'язку здійснювати виплати потерпілим, які отримали ушкодження здоров`я за межами України і переїхали на постійне проживання в Україну, а саме - щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, при цьому позивачем не враховано що ОСОБА_6 отримав травму не в СРСР, а після 1994 року на території інших незалежних держав та отримують страхове відшкодування згідно законодавства цих держав. Відповідач також зазначив, що жодним нормативним документом не передбачений його обов'язок з відшкодування позивачеві витрат на виплату державної адресної допомоги.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні управлінням Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по виплаченим пенсіям у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у загальному розмірі 291 118,90 грн.

Вказані вплати увішли актів щомісячної звірки з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Лиман Донецької області по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с. 30-35).

Відповідачем не були прийняті до заліку та відшкодуванню суми виплачених позивачем пенсій та державної адресної допомоги за період з липня 2012 року по грудень 2012 року у загальному розмірі - 247 799,38 грн, а саме:

не прийнято до відшкодування сплачені пенсії ОСОБА_4, який отримав каліцтво у країни СРСР (всього - 5 207,99 грн з них: 617,88 грн - основний розмір пенсії; 9,66 грн - втитрати на виплату та доставку пенсії; 4 510,12 грн - державна даресна допомога; 70,33 грн - витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги); ОСОБА_6, який отримав каліцтво в наслідок нещасного випадку на виробництві у 1996 році на території незалежної держави - Російської Федирації (всього -5 128,00 грн з них: 900,00 грн - основний розмір пенсії; 4 228,00 грн - державна даресна допомога);

не прийнято до відшкодування сплачена пенсія по втраті годувальника ОСОБА_7, яка на момент смерті чоловіка (годувальника) не виповнилось 55 років та яка на той час не була на його утриманні (всього - 4 375,81 грн з них: 900,00 грн - основний розмір пенсії; 3,57 грн - втитрати на виплату та доставку пенсії; 3 458,80 грн - державна даресна допомога; 13,44 грн - витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги); ОСОБА_5, у зв'язку із відсутністю висновку МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті годувальника з отриманим трудовим каліцтвом (всього - 4 426,79 грн з них: 468,84 грн - основний розмір пенсії; 7,32 грн - втитрати на виплату та доставку пенсії; 3 889,96 грн - державна даресна допомога; 60,67 грн - витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги);

не прийнято до відшкодування всього - 228 660,78 грн з них: 227 270,25 - державна адресна допомога; 1 390,53 - витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги, особам яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с. 6-8).

Не погодившись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду.

За ст. 10 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Пунктом 1.1 розділу 1 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 року № 1-2 (у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за №208/14899, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підвідомчі та підзвітні Фонду.

Відповідно до Закону № 1105-ХІV виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Стаття 81 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Аналогічні норми закріплено і в Законі України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Між сторонами не має розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, 1956 р.н., отримав травму 12.11.1979 року на підприємстві ССРЗ «Красний флот», що розташоване за адресою: м. Ростов на Дону, 13 линії берігу річки Дон при виконанні своїх трудових обов'язків, про що було складений акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 13.11.1979 року (а.с. 104-105). Згідно протоколу №1/64 від 14.04.1980 року призначена пенсію по ІІ групі інвалідності в наслідок трудового каліцтва (а.с. 102). 22.03.1983 року згідно розпорядження проведено перерахукнок пенсії у зв'язку з покращенням стану здоров'я ОСОБА_4 та встановленням ІІІ групи інвалідності, що підтверджено довідкою МСЕК (а.с. 103, 106).

ОСОБА_6, 1952 р.н., згідно розпорядження № 27 від 03.03.1997 року призначена пенсія по інвалідності (а.с. 124), яка настала в наслідок нещасного випадку 07.10.1996 року на виробництві ІПП фірма «Помічник», яке розташоване за адресою: м. Ростов на Дону, вул. Добровольського, б.3, кв. 42 при виконанні своїх трудових обов'язків, що підтверджується актом Форми Н-1 від 19.11.1996 року (а.с. 120-121).

ОСОБА_7, 1932 р.н. згідно розпорядження призначена пенсія по втраті годувальника (чоловіка) ОСОБА_10 (а.с. 116-117). Останній помер в наслідок трудового каліцтва на виробництві про був складений акт від 29.12.1976 року (а.с.113-114) дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 115). На день смерті чоловіка ОСОБА_7 не досягла 55-річного віку. Непрацездатною станом на час смерті чоловіка за висновком МСЕК не визнавалась. Зазначена обставина встановлена на підставі дослідження пенсійної справи ОСОБА_7

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, 1918 р.н. згідно протоколу № 2/195 від 29.09.1978 року призначена пенсія по втраті годувальника (чоловіка) ОСОБА_11 (а.с. 107). Останній отримав трудове каліцтво в наслідок нещасного вирпадку на виробництві 03.09.1948 року про що складений акт (а.с.108-109). Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_11 помер в наслідок тупої травми тулуба з переломами ребір та розрива селезінки ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 110). На момент смерті годувальника (чоловіка) ОСОБА_5 досягла пенсійного віку, але позивачем не надано суду висновку МСЕК про встановлення причинно-слідчого зв'язку між отриманою травмою у 1948 році на виробництві та смертю годувальника у 1978 році.

Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку маються такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Згідно з п. 4 ст. 25 вищеназваних Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі - Закон № 1105) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону № 1105 фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону № 1105 якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

П. 2 зазначеного Порядку визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Так, за змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії призначаються по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону. Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

За приписами п. 3 розділу XI Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

На підставі вкладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування пенсії, сплаченої ОСОБА_4 у період з липня по грудень 2012 року в розмірі 627,54 (з яких: основний розмір пенсії - 617,88 грн, витрати на виплату та доставку пенсії - 9,66 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як встановлено судом під час розгляду справи, нещасний випадок з ОСОБА_6 стався на території Російської Федерації у 1996 році (а.с. 120-121).

Згідно зі ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування Працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків:

а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва;

б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.

З наведеного вбачається, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації є уповноважений орган Російської Федерації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Лиман Донецької області не виникає зобов'язання по відшкодуванню витрат в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року.

Відповідно, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача відшкодувати витрити позивача за період з липня по грудень 2012 року в розмірі 900,00 грн по сплаті пенсії ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про відшкодування витрат по сплаті пенсії ОСОБА_7 суд зазначає натупне.

Як зазначено раніше, ОСОБА_7 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який загинув внаслідок трамвування на виробництві, акт від 29.12.1976 року (а.с.113-114).

Відповідачем не прийняті до заліку та відшкодуванню суми витрат на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_7 оскільки вона на момент загибелі чоловіка (ОСОБА_10) не перебувала на його утриманні, їй не було 55 років, вона не була непрацездатною особою.

Відповідно до ст. 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. "д" п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Враховуючи, що ОСОБА_7 на момент втрати годувальника не була непрацездатною в розумінні ст. 33 Закону № 1105-XIV, суд дійшов висновку, що позивач не має права на відшкодування відповідачем сплачених суми пенсії, сплаченої вказаній особі по втраті годувальника, оскільки вона не відноситься до осіб, визначених ст. 33 зазначеного Закону.

За таких обставин, понесені позивачем витрати на виплату та доставку пенсії по втраті годувальника у сумі 903,57 грн (з яких: 900,00 грн - основний розмір пенсії; 3,57 грн - втитрати на виплату та доставку пенсії) також не підлягають відшкодуванню, відповідно, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з абз. 2 ч. 9 ст. 34 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у ст. 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із ст. 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Зі змісту ч. 4 ст. 26 Основ, ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-ХІV убачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.

Визначення причини смерті інваліда на підставі лікарського свідоцтва про смерть у випадках, коли законодавством передбачається надання пільг сім'ї померлого, здійснюється міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, що передбачено п.п. «л» п.18 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83.

Згідно з п.2.10 Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 року № 606, висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Отже, належним і допустимим доказом на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між смертю годувальника та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням є довідка МСЕК.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, беручи до уваги, що позивачем не надано суду передбачених нормативними актами доказів, які б підтверджували, що смерть ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між смертю ОСОБА_10 та отриманим ним каліцтвом (або профзахворюванням). Відповідно, позовні вимоги в частині видшкодування виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_5 за період з липня по грудень 2012 року у розмірі 476,16 грн з них: 468,84 грн - основний розмір пенсії; 7,32 грн - втитрати на виплату та доставку пенсії не підлягають задоволеню.

Щодо відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги у загальній сумі (з урахуванням поштового збору) 244 892,10 грн, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 р. N 265 запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.

П. 4 цієї Постанови визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Згідно ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Ст. 81 вказаного Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 16/98) встановлені основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України, визначені принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Ст. 25 Закону № 16/98 перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

У ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

У вказаному переліку відсутня державна адресна допомога.

Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно п. 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «;Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

У зазначеному переліку також відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресною допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08.12.011 року у справі № К/9991/52074/11 та постанові Верховного суду України від 20.06.2011 року по справі № 21-118а11.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст.і 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на зазначене вище позовні вимоги щодо стягнення державної адресної допомоги (з урахуванням поштового збору) також не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги наведене вище, а також те, що відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні в м. Красний Лиман Донецької області про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні в м. Красний Лиман Донецької області про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні в м. Красний Лиман Донецької області (код ЄДРПОУ 25968843) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області (код ЄДРПОУ 20388259) витрати з виплати та доставки основного розміру пенсії у сумі 617,88 грн, поштового збору 9,66 грн, всього - 627 (шістсот двадцять сім) гривень 54 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 20 травня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 24 травня 2013 року.

Суддя Волгіна Н.П.