Рішення № 3144471, 04.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.09 р. Справа № 14/6

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, ЄДРПОУ 30623536,

м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Торезантрацит”, ЄДРПОУ 32366906, м.Торез

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Міністерство вугільної промисловості України, ЄДРПОУ 33833561, м.Київ

про стягнення 525000 грн. 00 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Положенцева Є.А.-по дов., Чумаков А.В.-по дов.

від відповідача: Максімчик С.В.-заст. нач. юр. від.

від третьої особи: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державне підприємство „Торезантрацит”, м.Торез, про стягнення штрафних санкцій в сумі 525000,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. в частині передачі позивачу для ремонту обладнання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №04/01-127 від 26.01.2009р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на передачу ним позивачу для проведення капітального ремонту машини 1ППН5. Крім цього, як вказує відповідач, внаслідок внесення змін до договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. загальна ціна договору зменшилась з 525000,00 грн. до 350000,00 грн. Одночасно, відповідач посилається на відсутність його вини у невиконанні зобов’язань перед позивачем.

Ухвалою від 04.02.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство вугільної промисловості України.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з’явилась, пояснень по суті спору на надала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

20.06.2008р. між Міністерством вугільної промисловості України (замовником), позивачем (виконавцем) та відповідачем (платником) був підписаний договір №02-01/1-КР91 на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання.

Відповідно до розділу 1 вказаного договору Державне підприємство „Торезантрацит”, м.Торез дає доручення, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк зобов’язується за плату виконати капітальний ремонт гірничошахтного обладнання відповідача, перелік якого наведений в списку, що є додатком до цього Договору.

Згідно п.1.2 договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. Державне підприємство „Торезантрацит”, м.Торез зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з узгодженою калькуляцією. Державне підприємство „Торезантрацит”, м.Торез зобов’язане виконувати всі вказівки Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк з правильної експлуатації та збереження відремонтованого обладнання та допускати до роботи з ним лише кваліфікованих працівників (п.1.3 договору).

Як встановлено судом, виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи специфікацій №№1, 2, 3 до договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р., які були підписані між сторонами, ремонту підлягали три машини 1ППН5 вартістю 175000,00 грн. за одиницю.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено судом, в розділі 1 договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. сторонами було узгоджено його предмет. Зокрема, відповідно до п.1.1 вказаного договору Державне підприємство „Торезантрацит”, м.Торез дає доручення, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк зобов’язується за плату виконати капітальний ремонт гірничошахтного обладнання відповідача, перелік якого наведений в списку, що є додатком до цього договору.

Одночасно, за змістом п.2.1 договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. загальна вартість робіт за цим договором становить 525000,00 грн.

При цьому, у відповідності із п.8.1 договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.03.2009р. (але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов’язань по цьому договору).

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В розділі 3 договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. сторонами було узгоджено порядок передачі обладнання в ремонт.

Зокрема, обладнання, що підлягає ремонту, повинно бути передано відповідачем та прийнято позивачем шляхом підписання акту приймання-передачі обладнання в ремонт. Обладнання, яке підлягає ремонту, вважається переданим позивачу з моменту підписання акту приймання-передачі.

Сторонами в договорі №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. не встановлено певного терміну, протягом якого обладнання має бути передане відповідачем в ремонт позивачу.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

24.10.2008р. позивачем на адресу відповідача направлено лист №114 від 20.10.2008р. з вимогою щодо виконання свого обов’язку з постачання для ремонту обладнання за місцем виконання робіт. Направлення позивачем на адресу відповідача вказаного листа підтверджується наданими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист та квитанції №2153 від 24.10.2008р.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.530 Цивільного кодексу України відповідач мав виконати свій обов’язок з постачання позивачу для ремонту обладнання в строк до 31.10.2008р.

За висновками суду, відповідачем свої зобов’язання всупереч вимог ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України належним чином і в установлений строк не виконані.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 23.06.2008р. відповідачем було передано, а позивачем було прийнято для здійснення капітального ремонту одну машину 1 ППН5.

Відповідних доказів передачі за договором №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. позивачу ще двох машин 1 ППН5 для проведення ремонту всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Згідно вимог ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.5 договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. передбачено, що у разі відмови третьої особи та/або відповідача від виконання своїх обов’язків за цим договором та/або розірвання цього договору за ініціативою третьої особи та/або відповідача, третя особа сплачує позивачу штраф у розмірі загальної вартості робіт, зазначеної у п.2.1 цього договору або визначеною згідно умов цього договору. Відповідач несе солідарну відповідальність разом із третьою особою перед позивачем за сплату штрафних санкцій, визначених даним пунктом договору.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, внаслідок підписання договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. сторони погодились з можливістю застосування такого виду відповідальності як стягнення штрафу у розмірі загальної вартості робіт, зазначеної у п.2.1 цього договору або визначеною згідно умов цього договору.

Згідно із ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо передачі в ремонт останньому обладнання за договором №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р., позивач набув право вимагати солідарно як від відповідача так і від третьої особи сплати штрафу у розмірі загальної вартості робіт, зазначеної у п.2.1 цього договору або визначеною згідно умов цього договору.

При цьому, посилання відповідача на зменшення суми договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. внаслідок внесення змін до п.2.1 цього договору судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом, надана відповідачем до матеріалів справи додаткова угода від 29.09.2008р. до договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. підписана лише відповідачем. Проте, остання не містить підписів позивача та третьої особи, внаслідок чого не може бути прийнята судом до уваги як належний доказ внесення змін до договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р.

Одночасно, будь-яких інших доказів внесення змін до договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача на часткове виконання ним своїх зобов’язань перед позивачем за договором №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. судом до уваги не приймаються, враховуючи, що за змістом п.8.5 договору №02-01/1-КР91 від 20.06.2008р. сплата штрафних санкцій ніяким чином не залежить від ступеня виконання відповідачем та/або третьою особою своїх зобов’язань перед позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований обставинами та матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є неправомірними, такими, що не відповідають вимогам законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 525000,00 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк до Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез про стягнення штрафних санкцій в сумі 525000 грн. 00 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк штрафні санкції в сумі 525000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5250 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 04.03.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 04.03.2009р.

Суддя