Постанова № 31443373, 23.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 р. Справа №2а-12400/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б,

при секретарі Сапєгіній А.Г.,

за участю :

представника позивача,- не з'явився,

представника відповідача 1,

ТОВ «Союз промислових підприємств»,- не з'явився,

відповідач 2,

ОСОБА_1,- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську Донецької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств», ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Докучаєвську, звернулось до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Підприємство по виробництву вибухозахисних та в'яжучих матеріалів», ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2010 року провадження у даній адміністративній справі № 2а-12400/09/0570 було відкрито у відповідності до ст. 107 КАС України (том 1, а.с. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2010 року у справі № 2а-12400/09/0570 задоволені у повному обсязі позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську до Державного підприємства «Підприємство по виробництву вибухозахисних та в'яжучих матеріалів», ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами (том 1, а.с. 80-81).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.10.2010 року залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2010 року у справі № 2а-12400/09/0570 (том 1, а.с. 138-139).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2011 року замінено відповідача Державне підприємство «Підприємство по виробництву вибухозахисних та в'яжучих матеріалів» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств» (том 1 а.с. 221).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2011 року у справі № 2а-12400/09/0570 задоволені у повному обсязі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств» про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2010 року у справі № 2а-12400/09/0570 за нововиявленими обставинами (том 2, а.с. 39-42).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року у справі № 2а-12400/09/0570 прийнято нову постанову суду, якою відмолено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств» про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2010 року у справі № 2а-12400/09/0570 за нововиявленими обставинами (том 2, а.с. 74-75).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2013 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.10.2010 року у справі № 2а-12400/09/0570 (том 2, а.с. 108-110).

05.04.2013 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла справа № 2а-12400/09/0570 за позовом Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств», ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

08.04.2013 року справу № 2а/0570/14350/2012 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорову А.Б. для розгляду по суті.

Ухвалою судді Христофорова А.Б. від 08.04.2013 року прийнято до провадження справу № 2а-12400/09/057 за позовом Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств», ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року замінено позивача Державну податкову інспекцію у м. Докучаєвську на його правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Докучаєвську Донецької області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Підприємство по виробництву вибухозахисних та в'яжучих матеріалів», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, встановлені порушення та складено акт № 130/2300/00168478 від 21.04.2009 року.

Перевіркою встановлено, що між громадянином ОСОБА_1 та Державним підприємством «Підприємство по виробництву вибухозахисних та в'яжучих матеріалів» в особі директора ОСОБА_1 з іншого боку були укладені договори найму транспортного засобу, які окрім того, що були укладені представником підприємства у його ж інтересах, як фізичної особи також не були нотаріально посвідчені.

Вказує, що згідно бухгалтерської довідки № 380 від 16.04.2009 року ОСОБА_1 було нараховано за період з квітня 2006 року по листопад 2006 року орендну плату за автомобіль у сумі 15091,63 грн. Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 220 ЦК України ч. 1 ст. 208 ГК України позивач просить стягнути зазначену суму з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Підприємство по виробництву вибухозахисних та в'яжучих матеріалів», а з Державного підприємства «Підприємство по виробництву вибухозахисних та в'яжучих матеріалів» в доход держави.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно до якої просив розглянути справу без його участі.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність представника позивача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Представник позивача надав до суду пояснення на заперечення відповідача 1, згідно до яких зазначив, що не засвідчення нотаріусом договорів призвело до того,Ю що до бюджету не надійшла сума державного мита, яка справляється нотаріусом за чинення нотаріальних дій, а саме: за нотаріальне посвідчення правочинів. Дії відповідачів були спрямовані на ухилення від сплати обов'язкових платежів, встановлених чинним законодавством України.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно до якої просив розглянути справу без його участі.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність представника відповідача 1 на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 16.05.2013 року надала суду письмові заперечення (том 2 а.с. 128-130), згідно до яких зазначила що є таким, що набрало законної сили рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 17.06.2011 року у справі № 2-234/11, яким визнано дійсними спірні договори.

Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, причини неявки до суду не повідомив.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність представника відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач,- Державна податкова інспекція у м. Докучаєвську Донецької області Державної податкової служби,- є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач 1,- Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств» (Далі,- «СПП»), - є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Підприємство по виробництву вибухозахисних та в'яжучих матеріалів» (Далі,- ДП «ПВВВМ»),- є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач 2,- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

За наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки ДП «ПВВВМ», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, встановлені порушення та складено акт № 130/2300/00168478 від 21.04.2009 року (Далі за текстом,- акт перевірки) (том 1, а.с. 11-29).

Згідно висновків акту перевірки з боку ДП «ПВВВМ» зокрема встановлені порушення абз.4 п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3773 гривень, у т.ч. за 2 квартал 2006 року у сумі 1911 гривень, за 3 квартал 2006 року в сумі 1114 гривень, з а 4 квартал 748 гривень (том 1 а.с.29).

В обгрунтування висновків акту перевірки у цій частині податковим органом покладено обставини завищення задекларованих валових витрат у сумі 15092 гривень, у тому числі за 2 квартал 2006 року в сумі 7645 гривень, за 3 квартал 2006 року в сумі 4457 гривень, за 4 квартал 2006 року в сумі 2990 гривень.

Обставини неправомірністю віднесення до валових витрат, податковий орган пов'язує із витратами, які понесено згідно договорів оренди автотранспортного засобу у фізичної особи ОСОБА_1 № 1/07 від 01.07.2005 року (строк дії з 01.07.2005 по 30.04.2006 року), № 1/05 від 03.05.2006 року (строк дії з 03.05.2006 року по 31.07.2006) та № 1/05 від 03.05.2006 року (строк дії з 04.08.2006 по 31.12.2006), які позивач вважає нікчемними у зв'язку із тим, що їх не було нотаріально посвідчено.

Проте, суд не погоджується із вказаними доводами та висновками акту перевірки з наступних підстав.

Судом встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_1 (далі,- «Орендодавцем») та ДП «ПВВВМ» (далі,- «Орендарем») укладено договори оренди автомобіля НОМЕР_1 2005 р. з метою перевезення пасажирів, експлуатації у виробництві :

№ 1/07 від 01.07.2005 року (строк дії з 01.07.2005 по 30.04.2006 року) (а.с.30-31);

№ 1/05 від 03.05.2006 року (строк дії з 03.05.2006 року по 31.07.2006) (а.с. 32-33);

№ 1/05 від 03.05.2006 року (строк дії з 04.08.2006 по 31.12.2006) (а.с.34-35) (далі- спірні договори).

На виконання вказаних договорів сторонами підписано акти прийому-передачі транспортного засобу (а.с.36-37).

Згідно бухгалтерської довідки ОСОБА_1 за період з квітня 2006 року по листопад 2006 року на виконання договорів оренди нараховано 15091,63 гривень.

Згідно рішення Докучаєвського міського суду від 17.06.2011 року у справі № 2-234/11 задоволені у повному обсязі позовні вимоги ДП «ПВВВМ» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору оренди транспортного засобу дійсним, внаслідок чого:

визнано дійсною згоду ОСОБА_3 на укладення між ДП «ПВВВМ» та ОСОБА_1 договорів оренди від 03.05.2006 року автомобіля Chevrolet Tacuma д/н НОМЕР_1;

визнано дійсним укладений між ДП «ПВВВМ» та ОСОБА_1 договір оренди автомобіля Chevrolet Tacuma д/н НОМЕР_1 від 03.05.2006 року (строк дії з 04.08.2006 року по 31.12.2006 року);

визнано дійсним укладений між ДП «ПВВВМ» та ОСОБА_1 договір оренди автомобіля Chevrolet Tacuma д/н НОМЕР_1 від 03.05.2006 року (строк дії з 03.05.2006 року по 31.07.2006 року) (а.с. 154-156).

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України,- обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно ст. 124 Конституції України,- правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (стаття 236 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.03.2013 року (том 2, а.с. 108-110) вказав, що у даному спірному випадку, заявлені позовні вимоги, є конфіскаційними і належать до адміністративно-господарських, як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 ст. 238 ГК України, тому можуть бути застосованими лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Як встановлено вище, строки дії спірних догорів : № 1/07 від 01.07.2005 року (з 01.07.2005 по 30.04.2006 року), № 1/05 від 03.05.2006 року (з 03.05.2006 року по 31.07.2006) (а.с. 32-33), № 1/05 від 03.05.2006 року (з 04.08.2006 по 31.12.2006).

Згідно ч. 1 ст. 238 ГК України,- за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно ч.5 ст. 227 КАС України,- висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Згідно ч. 1 ст. 250 ГКУ,- адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, як вбачається з наведеної норми, гарантією прав суб'єктів господарювання у разі застосування до них адміністративно-господарських санкцій є встановлення законодавцем максимального строку давності.

Максимальний строк застосування даного виду санкцій до суб'єкта господарювання становить шість місяців з дня виявлення порушення правил ведення господарської діяльності, але не більше ніж один рік з дня скоєння правопорушення у сфері господарювання.

Отже, визначальною умовою для застосування даного виду санкцій є встановлений факт скоєного правопорушення.

При цьому адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Разом з тим, факт правопорушення має бути встановлений у строк, що не перевищує один рік з дня його скоєння.

Враховуючи те, що послуги оренди фактично відповідають строкам дії спірних договорів, правопорушення встановлене податковим органом викладено у акті перевірки від 21.04.2009 року, з порушенням строку встановленого для його виявлення.

Таким чином, оскільки факт скоєного правопорушення встановлений з порушенням строку встановленого для його виявлення, відповідно спливають строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську Донецької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств», ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами, - відмовити повністю.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23 травня 2013 року.

Повний текст постанови складений 28 травня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.